Стратегія виробництва підприємством

         3. Аналіз внутрішнього  середовища.

     Внутрішнє середовище організації являє собою  стратегічний ресурс її розвитку. Як і  будь-яка система, організація допускає опис її складу за допомогою різних мов (економічної, технічної, управлінської, соціологічної, екологічної тощо) і подання за допомогою різних підсистем - це обумовлено постановкою конкретного завдання. Тому аналіз внутрішнього середовища організації завжди індивідуальний, неповторний. Але загальним для всіх організацій є повнота аналізу і його багатофакторність.

     Аналіз  внутрішнього середовища організації  доцільно проводити за двома напрямками: ефективності трансформації основних видів ресурсів організації в  готову продукцію й рівню менеджменту  в організації.

     4. Аналіз діючої виробничої стратегії.

     Варто виділити два напрямки оцінки ефективності організації як відкритої системи: оцінка ефективності всіх її підсистем  і оцінка ефективності розвитку організації  в зовнішньому середовищі. Фактори, за якими можна судити про ефективність діючої стратегії:

        1.Зовнішнє середовище:

• влада;
• ринок;
• співтовариство.

2. Внутрішнє середовище:

• Економічна (продуктивність, собівартість, прибуток, норми видатків, обсяг продажів);
• Соціальна (мотивація, якість трудового життя, рівень кваліфікації, соціальна активність);
• Організаційна  (забезпеченість інформацією, швидкість прийняття рішень, адаптивність, гнучкість, здатність до розвитку)
• Виробнича (використання трудових ресурсів, використання парку основного технологічного встаткування)

          5. Розробка необхідних  позицій виробничої  стратегії.

       Короткий опис і деякі  методичні  рекомендації з основних позицій виробничої стратегії:

1. Виробничі потужності.

     Рішення по розвитку виробничих потужностей є класичними стратегічними рішеннями. Причому ключовий момент таких рішень - це спеціалізація або фокусування потужностей.

     Спеціалізація й оптимізація виробничих потужностей залежать від багатьох факторів. Конкретні стратегічні рішення по фокусуванню повинні прийматися з урахуванням специфіки даного виробництва й особливостей конкретної бізнес - ситуації.

       2. Вертикальна інтеграція.

     У виробничих менеджерів завжди існує так звана «тяга» до вертикальної інтеграції. І це зрозуміло: вертикальна інтеграція розширює сферу їх безпосереднього, тобто внутрішнього контролю над замкнутим виробничим ланцюжком. Але прийняття правильних рішень по вертикальній інтеграції можливо тільки з урахуванням багатьох факторів і критеріїв. Необхідно підкреслити 2 моменти [8, c. 57]:

     • Організація, що приймає стратегічне  рішення щодо вертикальній інтеграції, повинна бути впевнена, що вона зможе створити такий внутрішній механізм, що буде ефективніше, ніж відповідний сьогоденний механізм.

     • Завжди варто пам'ятати, що реально  ефективність будь-якого виробничого  ланцюжка визначається не власністю, а ефективністю координації і якістю відповідного менеджменту.

     3. Технологічні процеси.

     У сучасних умовах практично всі значимі рішення за технологією вимагають спеціального стратегічного аналізу. Причому при обґрунтуванні прийняття стратегічних рішень, пов'язаних з технологією, теж необхідно враховувати безліч різних факторів.

       4. Масштаб виробництва традиційних продуктів.

     При прийнятті стратегічних рішень про масштаби виробництва традиційних продуктів до ключових позицій відносяться: оцінки майбутнього попиту, інформація про стадії життєвого циклу відповідних ринків і дані по головних конкурентах.

     5. Масштаб виробництва нових продуктів.

     Рішення про нові продукти в обов'язковому порядку вимагає спеціального стратегічного аналізу. Крім того, кожний новий продукт треба спочатку в невеликих обсягах апробувати на ринку.

     6. Використання виробничого персоналу.

     Для будь-якого сучасного виробництва, що функціонує в нормальних ринкових умовах, людський фактор є вирішальним. У стратегічній перспективі значення даного фактору буде тільки зростати. Тому стратегічні рішення по виробничому персоналу в обов'язковому порядку мають потребу в цільовому стратегічному аналізі й спеціальних обґрунтуваннях.

       7. Керування якістю виробництва.

     Якість  продукту істотно залежить від системної  якості його виробництва.  Якість - це не тільки найважливіша характеристика споживчих властивостей товару, але найчастіше вона є й головним критерієм сприйнятливості продукту тим або іншим конкретним ринком. Тому будь-яке стратегічне рішення по керуванню якістю виробництва завжди має особливе значення.

     8. Виробнича інфраструктура.

     Ніяке виробництво неможливо без відповідної інфраструктури. Як правило, витрати на її підтримку є значними й майже завжди містять серйозні резерви економії.

     9. Взаємини з постачальниками й іншими партнерами.

       Особливість даної позиції полягає в можливості вибору й розвитку одного із двох альтернативних підходів: конкурентного або кооперативного.

     10. Керування виробництвом.

     Стратегічні рішення по даній позиції стосуються розвитку виробничого менеджменту як особливої підсистеми загальної системи керування організації.