Оцінка зовнішніх та внутрішніх факторів фінансового добробуту підприємства

     Сучасні тенденції формування потенціалу підприємств. Нестабільність суспільного розвитку та глибинні трансформації економічної системи нашої держави спричинили перебудову всього господарського механізму підприємств, що виявляється у зміні пропорцій між елементами, формуванні нових і руйнуванні старих виробничих зв’язків, переоцінці традиційних орієнтирів розвитку.

     Сьогодні  в періодичних виданнях і наукових працях домінують два погляди на оцінку сучасного етапу суспільного розвитку: індустріальний та соціальний. Прихильники першого беруть  за ключовий фактор розвитку техніко-технологічну базу виробництва, а другою — соціально-трудовий фактор. Відповідно до цього наші дослідження можуть бути також побудовані на цих двох концепціях.

     Аналізуючи  світові тенденції розвитку, слід указати на основу формування потенціалу сучасних підприємств — персонал. Розвиток концепції управління трудовими ресурсами перетворюється на найважливішу тенденцію, що перебуває в якнайтіснішому взаємозв’язку і взаємозалежності з іншими основними напрямками загальної еволюції економічної думки: появою і поширенням сотових організацій, формуванням «плоских» ієрархій і «прозорих» систем управління; реінжинірингом виробничо-господарської діяльності; переходом від традиційних принципів управління до нових (партнерство, гуманізація тощо); розширенням внутрішньофірмових ринків; розвитком комп’ютерного та телекомунікаційного забезпечення процесів управління та його віртуалізації[8].

     Теоретичною основою визначення розміру та управління трудовим потенціалом підприємства є концепція «людських ресурсів», яка виникла в середині ХХ ст. і довела необхідність використання економічних критеріїв для оцінки ролі соціально-трудового фактора у виробництві. Більшість практичних розрахунків за даною концепцією базуються на можливості використання вартості створених робітником економічних благ, а також доходу, отриманого підприємством на цій основі, як критерію цінності співробітника. Інакше кажучи, усі професійно-кваліфікаційні характеристики робітника оцінюються менеджерами тільки в разі можливості їх реалізації в рамках конкретної організації.

     Поступове проникнення прогресивних теоретичних концепцій у практику позначилося деформуванням структури потенціалу підприємств. Нині більшість підприємств, розуміючи цінність власного персоналу, намагається за будь-яких умов зберегти кваліфікованих працівників. Великого поширення набуває практика укладення «довічних» трудових угод, особливо характерна для японських, наприклад, підприємств. Зазначимо, що за своєю суттю трудовий потенціал підприємств має здатність до спонтанного нарощування, навіть за браком будь-якої фінансової підтримки.

     Іншою важливою особливістю потенціалу сучасних підприємств є його інформатизація, що тісно пов’язана із соціально-трудовою складовою. Зв’язок реалізується через процеси нагромадження та обробки комерційної інформації персоналом підприємства в процесі ведення бізнесу. Таким чином, цінність персоналу підприємства визначається інформаційними потоками, які він генерує в процесі господарювання. Якість інформаційних потоків в організації безпосередньо впливає на її адаптивність, цілеспрямованість, а отже, і на результативність діяльності. Інформація пов’язує всі елементи підприємницької діяльності в єдину результативну систему. Вона регулює функціонування виробничої підсистеми, сприяє зростанню продуктивності праці персоналу, ефективності використання основних та оборотних фондів, якісно розвиваючи всю економічну систему.

     Прискорення темпів науково-технічного прогресу спричиняє  зростання частки основних фондів в  елементній структурі потенціалу сучасних підприємств, хоч на вітчизняних підприємствах цю тенденцію зумовлено скороченням усіх інших елементів. Аналізуючи досвід господарювання сучасних підприємств, зазначимо найсуттєвіші недоліки визначення потенціалу основних фондів через виробничу потужність підприємства:

     1. Практику визначення потенціалу основних фондів на підставі виробничої потужності провідного структурного підрозділу чи виробничої дільниці треба визнати помилковою. Усунення з поля аналізу всього спектра технологічних і комерційних операцій з виготовлення та презентування продукції на ринку дає змогу визначити тільки технічну продуктивність того чи іншого підрозділу. Такий підхід унеможливлює економічно об’єктивне формування вартості будь-якого структурного підрозділу (центру господарювання).

     2. Виокремлювання провідного структурного підрозділу (виробничої дільниці) для розрахунку потенціалу основних фондів значно деформує результати, оскільки враховуються виробничі можливості тільки одного виду устаткування, що здебільшого становить незначну частку загальної вартості майна.

     3. Динамічність розвитку підприємств зумовлює необхідність урахування структурних змін елементів потенціалу основних фондів і пропорцій між ними. Важливість урахування вдосконалення технології, поліпшення організації виробництва, підвищення кваліфікації працівників тощо зумовлено колосальними альтернативними втратами сучасних підприємств.

     Зазначимо, що згідно з проведеними розрахунками, елементна структура потенціалу сучасних підприємств формується приблизно на 60 % за рахунок основних фондів, на 25 % — персоналу, на 15 % — інформації, фондів обігу та оборотних фондів. Ці розрахунки базуються на статистичних даних, що дає змогу висновувати про асиметричність інформації через значну «тінізацію» економічних відносин. Але навіть такі дані уможливлюють констатацію ресурсної природи потенціалу сучасних підприємств, який формується на екстенсивній основі. Слід указати на те, що з огляду на темпи науково-технічного прогресу та зростання нестабільності ринкових відносин у світовій практиці спостерігається збільшення частки наукомістких елементів[16]. 
 
 

     ВИСОВОК 

     Отже, в даній курсовій роботі внутрішні  та зовнішні фактори добробуту підприємства на прикладі ВАТ "ПБК "Славутич". Оцiнка фiнансово-господарської дiяльностi будь-якого економiчного суб'єкта чи пiдприємства, органiзацiї не може зводитися до аналiзу його бухгалтерської звiтностi, яким би глибоким не був такий аналiз. Бухгалтерська звiтнiсть завжди вiдбиває лише сформований на визначений момент стан майна i джерела фiнансування пiдприємства, а також його фiнансовi результати за ряд перiодiв, що передують аналiзу. На жаль, аналiз звiтностi нiчого не говорить про те, якi будуть цей стан i фiнансовi результати в майбутньому. Сам по собi аналiз минулих успiхiв i невдач нiякої цiнностi не має i важливий лише тому, що дозволяє приймати рiшення вiдносно майбутнього. Жоден суб'єкт господарювання не може iснувати в економiчному вакуумi. Завжди є визначене ринкове середовище, у якому пiдприємство дiє. Таке середовище називають зовнiшнiм, оскiльки формують його зовнiшнi стосовно пiдприємства учасники економiчної дiяльностi. У першу чергу це бiзнес-партнери, з якими пiдприємство пов'язує дiловi iнтереси, - клiєнти, постачальники, замовники, пiдрядчики, контрагенти. Внутрiшнє середовище пiдприємства - це сукупнiсть агентiв, що дiють усерединi пiдприємства, їх вiдносини, що виникли в процесi господарської дiяльностi. Визначається внутрiшнє середовище фiрми безлiччю факторiв, що також називаються внутрiшнiми, оскiльки формуються самим пiдприємством у процесi його дiяльностi, роблячи вплив i на її результати, i на перспективи розвитку.

     Також дослідили методичні та організаційно-економічні засади формування потенціалу. Визначили, що формування потенціалу підприємства – це процес ідентифікації та створення спектра підприємницьких можливостей, його структуризації та побудови певних організаційних форм задля стабільного розвитку та ефективного відтворення. Також розглянули властивості потенціалу підприємства.

     Були  досліджені методичні підходи до оцінки потенціалу підприємства. Визначили методологію визначення вартості потенціалу підприємства. Розглянули детально кожний з підходів. Витратний підхід базується на постулаті, що потенційний власник-користувач не погодиться витратити на формування та реалізацію власних внутрішніх чи зовнішніх можливостей більше, ніж вартість очікуваного фінансово-майнового результату. Порівняльний підхід базується на інформації про недавні ринкові угоди з аналогічними об'єктами та її використання як бази визначення вартості об'єкта оцінки. Результатний підхід базується на залежності вартості об'єкта оцінки від можливостей його ефективного використання. тобто можливих результатів.

     В умовах нестійкості зовнішнього  оточення, невизначеності та ризику виникає  проблема своєчасної адаптації суб'єкта господарювання до зовнішніх змін, причому зовнішнє середовище дуже динамічне. І оскільки процес взаємодії підприємства із зовнішнім середовищем має перманентний характер, то для забезпечення стійкого функціонування підприємства виникає необхідність передбачення його розвитку в довгостроковій перспективі. Прогнозування розвитку підприємства буде сприяти підтримці балансу по відношенню до зовнішнього оточення. Таким чином, проблему успішного функціонування в умовах динамізму зовнішнього оточення може вирішити лише те підприємство, яке має чіткі орієнтири на майбутнє і націлене на пошук довгострокових конкурентних переваг. У сучасному світ; безсуперечно доведено, що успіх діяльності підприємства визначається тим, наскільки вдало воно вписується в зовнішнє оточення та пристосовується до нього. 
 
 

     СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

1. Білик М. Д., Павловська О. В., Притуляк Н. М., Невмержицька Н. Ю. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 362-375 с.
2. Борисова В.А. Методологічні основи аналізу фінансового стану підприємств агропромислового виробництва//Фінанси України.-2000.- №10.- С.63-68.
3. Бухгалтерський облік та фінансова звітність за міжнародними стандартами. Практичний посібник. – К.: Лібра, 2004. –880 с.
4. Должанський І.З., Загорна Т.О. Управління потенціалом підприємства: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 362 с.
5. Економічний аналіз: Навч. Посібник/М.А. Болюх, В.В. Бурчевський, М.І. Горбатюк та ін; За ред. Акад.НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка. Вид.2-ге, перероб. і доп. – К.: КНЕУ, -2003. - 556 с.
6. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом, выбор инвестиций, анализ отчетности. -М.: Финансы й статистика, 2006.-429с.;
7. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. – К.: Знання, 2000. – 378 с.
8. Краснокутська Н.С. Потенціал підприємства: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 352 с.
9. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч. посібник. -К.: КНЕУ, 1999. - 132с.;
10. Немцов В.Д., Довгань Л.Є. Стратегічний менеджмент: Навч. Посібник. - К.: ЕксОб, 2001.
11. Островська О.А. Оцінка в управлінні фінансовим станом підприємства//Зб.наук. пр.- Острог: Вид-во”Острозька Академія”, 2002.- С. 155-164.
12. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств. Підручник - К.: КНЕУ, 2000. - 460с.;
13. Тарасенко С І. Використання аналізу чутливості в управлінні вартістю підприємства // Прометеш регіональний збірник наукових праць з економіки. - Донецьк: ТОВ Юго-Восток ЛТД», 2006. – 142-145с.
14. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства. Навч. посіб. – К.:”Каравела”, 2003. – 432 с.
15. Федонін О.С., Рєпіна I.М., Олексюк О.I. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2005. — 261с.
16. Федонін О.С., Рєпіна І.М. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. посібник. – Вид. 2-ге, без змін. – К.:  КНЕУ,  2006. – 316 с.
17. Фінансовий аналіз: Навчальний посіб. / Г.В. Митрофанов, Г.О. Кравченко, Н.С. Барабаш та ін.; За ред. проф. Г.В. Митрофанова. – К.: Київ нац. торг.-екон. ун-т.: 2002. – 301 с.
18. Щегольська М.М., Шухман М.Е. Донецький національний університет економіки і торгівлі імені М.І. Туган-Барановського, Україна. SWOT-аналіз факторів підприємства.