Облік прибутку і його використання

    За  цього методу розрахунку також бракує можливості визначити вплив окремих чинників на обсяг прибутку, його зміну.

    Економічний (аналітичний) метод. Може використовуватися для розрахунку прибутку від випуску (реалізації) продукції. Він відрізняється від уже розглянутих методів розрахунку прибутку тим, що дає змогу визначити не тільки загальну суму прибутку, але також і вплив на неї зміни окремих чинників: обсягу виробництва (реалізації) продукції; собівартості продукції; рівня оптових цін і рентабельності продукції; асортименту та якості продукції.

    Розрахунок  прибутку цим методом здійснюється окремо за порівнянною і непорівнянною продукцією в плановому періоді. Порівнянна продукція — це продукція, що вироблялася в попередньому періоді. Непорівнянна продукція — це продукція, що не вироблялася на підприємстві в попередньому періоді.

    Розрахунок  прибутку за порівнянною продукцією здійснюється в такій послідовності:

    * визначається очікуваний базовий  прибуток і базова рентабельність продукції;

    * порівнянна продукція планового періоду визначається за собівартістю періоду, що передував плановому;

    * виходячи з рівня базової рентабельності  продукції розраховується прибуток за порівнянною продукцією в плановому періоді;

    * розраховується вплив окремих  чинників на зміну прибутку в періоді, що планується.

    Розрахунок  базового прибутку здійснюється на підставі звітних або очікуваних даних  за попередній період. Базовий прибуток — це прибуток від випуску (реалізації) продукції в періоді, що передував плановому. За його розрахунку здійснюється коригування звітного, очікуваного прибутку з урахуванням чинників, що на нього вплинули тоді, але не діятимуть у періоді, що планується: зміна оптових цін, припинення випуску окремих видів продукції, зміна рентабельності окремих видів продукції, зниження їх собівартості. Від точного розрахунку базового прибутку залежить точність усіх наступних розрахунків.

    Приклад.

    Базова  рентабельність визначається діленням базовою прибутку (30000 грн.) на очікувану  повну собівартість продукції за період, що передує плановому (15000 грн.).

    Базова  рентабельність становитиме 20% (30000 : 15000 • 100%).

    Собівартість  порівнянної продукції в періоді, що планується — 160000 грн. Зниження собівартості продукції в періоді, що планується, 1%.

    Відтак  собівартість порівнянної продукції в плановому періоді виходячи із собівартості попереднього періоду дорівнюватиме 158400 грн. (160000 : (100%— 1%) • 100%).

    Прибуток  від зниження собівартості порівнянної  продукції в періоді, що планується, як порівняти з попереднім, дорівнюватиме 1600 грн. (160000 грн. — 158400 грн.).

    Прибуток  від випуску (реалізації) порівнянної  продукції в періоді, що планується, виходячи з рівня базової рентабельності становитиме 31680 грн. (158400 грн. • 20% : 100%).

    Різниця 1680 грн. (31680 грн. — 30000 грн.) — це збільшення прибутку від випуску (реалізації) порівнянної продукції в періоді, що планується, внаслідок вплив) такого чинника, як збільшення обсягу випуску продукції.

    Прибуток  від випуску (реалізації) непорівнянної продукції  може бути розрахований методом прямого розрахунку, якщо є відповідні вихідні дані. За браком таких прибуток розраховується для всієї непорівнянної продукції з використанням показника середньої рентабельності продукції по підприємству.

    Приклад.

    Повна собівартість непорівнянної продукції, що планується до випуску і реалізації. — 25000 грн. Середня рентабельність продукції на підприємстві в поточному періоді — 20%. Прибуток становитиме 5 тис. грн. (25 тис. грн. • 20% : 100%).

    Слід  зазначити, що в тому разі, коли розрахунок прибутку розглянутими вище методами здійснений виходячи із загального випуску продукції, окремо розраховується прибуток від реалізації продукції. При цьому враховується обчислена сума прибутку від випуску, а також зміна прибутку в залишках нереалізованої продукції. Може бути використана така формула розрахунку:

    П_РП = П_ЗПП + П_ВП + П_ЗКП,

    де  П_РП  — прибуток від реалізації продукції;

    П_ЗПП — прибуток у залишках нереалізованої продукції па початок планового періоду;

    П_ВП  — прибуток від випуску продукції;

    П_ЗКП – прибуток у залишках нереалізованої продукції па кінець планового періоду.

    Прибуток  у залишках нереалізованої продукції  можна розраховувати за методом прямого розрахунку, якщо с відповідні вихідні дані. Проте, як правило, дуже складно визначити асортимент, перелік виробів у залишках, особливо на кінець періоду, що планується.

    Тому  частіше прибуток у залишках нереалізованої продукції розраховується за показником рентабельності продукції. При цьому прибуток у залишках нереалізованої продукції на початок планового періоду обчислюється множенням собівартості цих залишків на середню рентабельність продукції на підприємстві в попередньому періоді (або в четвертому кварталі попереднього року за розрахунку прибутку па плановий рік у цілому).

    Прибуток  у залишках нереалізованої продукції на кінець планового періоду обчислюється множенням їхньої собівартості на середню рентабельність продукції на підприємстві в період, що планується (або в четвертому кварталі планового року за розрахунку прибутку на плановий рік у цілому).

    Зведений  розрахунок прибутку від реалізації продукції можна подати так (тис. грн.). 

 

    Із  розглянутих методів обчислення прибутку метод прямого розрахунку практично може бути використаний на підприємствах різних сфер діяльності і галузей економіки. Щодо аналітичного методу розрахунку і методу з використанням показника витрат на  1   гри. продукції, то методологія й окремі положення можуть бути застосовані також і на підприємствах сфери послуг. 

    Сутність  і методи обчислення рентабельності

    Абсолютна сума балансового прибутку, отримана підприємством, у тому числі прибуток від основної діяльності є дуже важливим показником. Однак він не може характеризувати рівень ефективності господарювання. За інших однакових умов більшу суму прибутку отримає підприємство, яке володіє більшим капіталом, використовує більше живої і матеріалізованої праці, більше виробляє і реалізує продукції (робіт, послуг).

    Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства, отриманий прибуток необхідно порівняти з понесеними витратами.

    По-перше, витрати можна розглядати як по точні витрати діяльності підприємства, тобто собівартість продукції (робіт, послуг). Тут можливі різні варіанти визначення поточних витрат і прибутку, що використовуються у розрахунках.

    По-друге, витрати можна розглядати як авансовану вартість (авансований капітал) для забезпечення виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства. Тут також можливі різні варіанти визначення авансованої вартості й визначення прибутку, що береться для розрахунків.

    Співвідношення  прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність. У найширшому, найширшому понятті рентабельність означає прибутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих видів її; дохідність підприємств, організацій, установ у цілому як суб'єктів господарської діяльності; прибутковість різних галузей економіки.

    Рентабельність  безпосередньо зв'язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманою  прибутку. Рентабельність — це відносний  показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках.

    Різні варіанти рішень, що приймаються для  визначення прибутку, поточних витрат, авансованої вартості, для розрахунку рентабельності зумовлюють наявність  значної кількості показників рентабельності.

    На  рис. 3 наведено класифікацію показників госпрозрахункової рентабельності. Обчислення рентабельності окремих видів продукції (робіт, послуг) може грунтуватися на показниках прибутку від їхнього випуску або реалізації. При цьому поточні витрати можуть братися в таких варіантах: собівартість (виробнича або повна); собівартість за виключенням матеріальних витрат (рентабельність щодо заново створеної вартості); вартість в оптових цінах (вартість за мінусом непрямих податків).

    Для розрахунку рівня  рентабельності підприємств можуть використовуватися: балансовий прибуток; прибуток від реалізації продукції (робіт-, послуг), тобто від основної діяльності; прибуток від інших видів діяльності (фінансової, інвестиційної). При цьому прибуток зіставляється з авансованою вартістю, яку можна брати в різних варіантах (весь капітал підприємства, власний капітал, позичковий капітал, основний капітал, оборотний капітал).

    Для розрахунку рентабельності галузей економіки  береться загальна сума прибутку, отримана підприємствами, об'єднаннями, іншими госпрозрахунковими формуваннями, що входять у відповідну галузь економіки. На рівень рентабельності галузі впливатиме наявність у ній низькорентабельних і збиткових підприємств. 

      
 

 

    

    РОЗПОДІЛ  І ВИКОРИСТАННЯ ПРИБУТКУ

    Розподіл  балансового прибутку

    Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних  потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності.

    Отже, отриманий підприємством прибуток с об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап — це розподіл балансового прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава і підприємство. В результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Співвідношення розподілу прибутку між державою і підприємствами мас важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильного вирішення якого залежить розвиток економіки в цілому.