Фінансовий менеджмент в малому бізнесі

Фінансовий менеджмент в малому бізнесі

План

1.      Науково-методичні засади управління ризиком на малих підприємствах.

2.      Методичні підходи до управління ризиком на малих підприємствах України.

3.      Підвищення ефективності управління ризиком на малих підприємствах.

Вступ

Одним з пріоритетних напрямів економічної політики України є становлення сектору малого бізнесу, розвиток якого сприятиме оздоровленню економіки та зростанню добробуту населення. Визначальне місце малого бізнесу в економіці країни підтверджено світовим досвідом. Специфікою функціонування малих підприємств є висока чутливість до змін економічного середовища, а отже – високий рівень ризику в діяльності цих підприємств.

Малі підприємства мають конкурентні переваги, зокрема, гнучкість та мобільність організації виробництва, що визначає швидкість адаптації до змін кон’юнктури ринку, оперативне оновлення асортименту продукції, орієнтацію на конкретних споживачів, можливість швидкого впровадження нових зразків продукції. Тому вони здатні найбільш повно задовольняти потреби споживачів. В умовах зростаючої нестабільності бізнес-середовища підприємства, надзвичайно важливого значення набуває проблема врахування ризику під час здійснення господарської діяльності.

Аналіз діяльності малих підприємств показав, що накопичено достатній досвід практично - теоретичних досліджень сутності ризику, його класифікації, впливу на прийняття управлінських рішень. Проте поза увагою залишились питання розробки методичних рекомендацій щодо управління ризиком на цих підприємствах.

Важливість управління ризиком зумовлена необхідністю адекватного реагування на зміни у зовнішньому середовищі з метою забезпечення ефективного функціонування та сталого розвитку малих підприємств, в умовах зростаючої нестабільності бізнес-середовища.

1.      Науково-методичні засади управління ризиком на малих підприємствах.

Ризик - це ймовірність (загроза) втрати підприємцем частини ресурсів, недоотримання прибутків або поява додаткових витрат внаслідок здійснення господарської діяльності. Для того, щоб ефективно управляти ризиком, необхідно намагатись спланувати його завчасно, визнати фактори, які сприяли виникненню даного ризику, здійснити його аналіз та оцінку, визначити можливі збитки чи нестачі, а також показники ризику. Для цього були розроблені різноманітні теорії та методи, які надають можливість ризик-менеджерам та керівникам визначати характеристики конкретного ризику, показники та здійснювати його оцінку, а отже і управління ним. Управління ризиком на малих підприємствах відповідно до особливостей їх діяльності носить цілеспрямований, динамічний, комплексний, соціально-економічний та організаційно-технічний характер, а також має обмежені можливості застосування методів аналізу та впливу на ризик. Це зумовлено невеликими розмірами, малою чисельністю працівників, поєднанням функцій володіння та управління, високою інтегрованістю у ринкову систему, раціональною організаційною структурою підприємства, обмеженістю фінансових ресурсів, інноваційним характером діяльності, наявністю високого рівня ризику.

Що стосується малих підприємств, то в даному випадку існує певна кількість обмежень щодо засобів, які можуть застосовуватись при управлінні ризиком. По-перше, це невеликі фінансові ресурси, що обумовлює неможливість наймання спеціалізованих фірм або створення спеціалізованої посади ризик-менеджера для пошуку та оцінки ризиків. Тобто, мале підприємство, власними “інтелектуальними” силами здійснює оцінку, аналіз та класифікацію можливих ризиків. По-друге, методологічна база, яка може застосовуватись є звуженою, оскільки деякі методи є дуже трудомісткими та коштовними, а інші методи не дадуть точних та реалістичних результатів щодо малих підприємств.

Таким чином, процес управління ризиками на малих підприємствах включає певний спектр дій, котрі можуть бути представлені як послідовність таких етапів:

- усвідомлення й виявлення ризику, визначення причин його виникнення і ризикових сфер;

- аналіз та оцінка ризику – кількісне визначення витрат, пов’язаних із видами ризику, які були виявлені на першому етапі;

- вибір методів (прийомів) управління ризиком та їх застосування, мінімізація витрат на здійснення вибраних методів;

- оцінка результатів, що включає здійснення постійного контролю рівня ризиків із застосуванням механізму зворотного зв’язку.

На малих підприємствах для оцінки ризику найефективніше буде використовувати кількісні методи, а при необхідності доповнювати їх якісними, які є досить трудомісткими. Серед кількісних методів, малі підприємства, можуть використовувати наступні:

1. статистичний - кількісна оцінка ступеня ризику розраховується за допомогою формул; необхідна наявність певної інформації, головним чином фінансові-економічні показники, об’єми реалізації, закупівлі тощо.

2. експертна оцінка - це виявлена за спеціальною методикою думка експертів стосовно певного питання; ця оцінка ризиків заснована на тому, що ризики визначають для кожної стадії проекту окремо, а потім отримують сумарний результат по всьому проекту; даний метод буде ефективним для венчурних підприємств, але необхідно дуже уважно підійти до вибору експертів.

3. метод аналогів – полягає в тому, що при аналізі ступеня ризику напрямку підприємницької діяльності доцільно вживати дані про розвиток аналогічного напрямку в минулому; при цьому аналіз минулих чинників ризику, проводиться на підставі інформації, одержаної з самих різноманітних джерел; після цього інформація обробляється з метою виявлення залежностей між запланованими результатами діяльності фірми і урахуванням потенційних ризиків.

4. метод доцільності витрат грунтується на тому, що в процесі господарської діяльності витрати розділяються за елементами і за напрямками, тому що вони не мають однакового значення; тобто ступінь ризику за окремими елементами витрат у середині одного й того ж напрямку діяльності різна, тому визначення ступеня ризику за цим методом орієнтовано на ідентифікацію потенційних зон ризику. Такий підхід також доцільно проводити з позиції можливості визначення вузьких місць діяльності підприємства, з погляду їх ризикованості, а потім розробити шляхи їх ліквідації.

5. “дерево рішень” - цей метод передбачає графічну побудову варіантів рішень, які можуть бути прийняті; по гілках “дерева” співвідносять суб’єктивні та об’єктивні оцінки можливих подій; прямуючи вздовж побудованих гілок та використовуючи спеціальні методики розрахунку ймовірностей, оцінюють кожен шлях і потім обирають менш ризикований.

Отже, вище перелічені п’ять кількісних методів оцінки ризику є найбільш оптимальними для малих підприємств з точки зору необхідних ресурсів та отриманого результату.             

Насамперед пропонується розглядати управління ризиком як процес впливу на економічну систему, ефективність та умови функціонування якої наперед точно невідомі, з метою мінімізації спричинених дією контрольованих і неконтрольованих чинників відхилень від очікуваного результату.

Особливістю  малих підприємств є здійснення функцій управління безпосередньо власником, тому зростання ринкової вартості підприємства відповідно до сучасної економічної теорії розглядається як головна мета його діяльності, а також виступає критерієм ефективності управлінських рішень. У зв’язку з цим пропонується розглядати ризик діяльності малого підприємства з точки зору можливого відхилення показника поточної вартості підприємства від його запланованої величини.

Отже, управління ризиком на малому підприємстві доцільно здійснювати із застосуванням ситуаційного підходу. Цей підхід передбачає визначення основних факторів, які впливають на функціонування підприємства, з метою приведення у відповідність параметрів і вимог внутрішнього та зовнішнього середовища. Об’єктом управління стає ризикова ситуація, яку розглядають, як подію або сукупність подій, що відбулися або можуть відбутися у зовнішньому й внутрішньому середовищі та спричинити виникнення ризику діяльності підприємства. Інтегрована оцінка впливу факторів ризику забезпечує комплексний підхід до дослідження ризику на малому підприємстві.

2.      Методичні підходи до управління ризиком на малих підприємствах України.

Відсутність сучасного досвіду цивілізованої підприємницької діяльності у підприємців — одна з основних причин фінансового краху більшості малих підприємств.

Управління ризиком означає поетапне здійснення визначених операцій, а саме: ідентифікації ризику; кількісної оцінки рівня ризику; розробки стратегії і тактики керування ризиком; здійснення конкретних процедур по керуванню ризиком.

Дослідження ризику діяльності має здійснюватися  на підставі вивчення умов функціонування малих підприємств, які визначаються, зокрема, специфікою галузевої належності. Малі підприємства порівняно з великими мають певні переваги, основними з яких є гнучкість та мобільність, що обумовлює швидкість реагування на зміни ринкового попиту.

Аналіз такого сектору економіки, як малий бізнес свідчить, що серед зовнішніх факторів, які перешкоджають розвитку, можна виділити низку основних проблем, насамперед, несприятливий інвестиційний клімат, недостатність фінансування науково-дослідних робіт щодо створення та впровадження нових технологій, відсутність вітчизняного спеціалізованого обладнання, залежність підприємств від імпортованої сировини. Крім того, легка промисловість на сучасному етапі характеризується складною конкурентною ситуацією на внутрішньому ринку та недостатністю заходів державної підтримки.

При виборі конкретного методу управління ризиками необхідно діяти за такими загальними принципами: не можна ризикувати більше, ніж це може дозволити власний капітал; не можна ризикувати більшим заради меншого; слід передбачати наслідки ризику. Проблему управління ризиками не можна ефективно вирішити набором окремих заходів, тобто рішення повинні прийматись узгоджено, із врахуванням усіх аспектів діяльності. Підприємства вимушені приймати рішення, враховуючи нові, специфічні аспекти прояву невизначеності. Істотним чинником ризику у сучасних умовах є тенденція до глобалізації економіки. Більшість проблем, пов'язаних з управлінням ризиком, у сучасних умовах можна вирішити доволі оперативно за допомогою підвищення стратегічної значущості ризику- менеджменту на рівні підприємств, веденням нових координуючих механізмів, що дають компаніям змогу працювати в одному напрямку, не відхиляючись від вказаної траєкторії.

Створення методологічної бази ухвалення рішень в умовах економічного ризику, зокрема з використанням зарубіжного досвіду, її практичне опрацювання і адаптація – питання перспективи, що забезпечує підтримку і розвиток позитивних тенденцій ефективного зростання сучасних українських підприємств і галузей.

Вже давно доведено, що сукупний рівень ризику малого підприємства доцільно визначати на основі показника чистого грошового потоку, який є важливим результатом господарської діяльності підприємства, що визначає фінансову рівновагу та темпи зростання його ринкової вартості. Тому оцінку ризику необхідно здійснювати з позиції можливого порушення принципів фінансової рівноваги, оскільки грошові потоки є основними чинниками створення вартості та відображають управління результатом діяльності підприємства.

Формування умов виникнення ризику обумовлено певними факторами, що впливають на величину вхідних та вихідних грошових потоків підприємства та  створюють ризикову ситуацію. Це обумовлює необхідність впровадження управління ризиковою ситуацією, основними складовими якого є діагностика та класифікація ситуацій, зовнішні та внутрішні фактори ризику, інформаційне забезпечення, методи аналізу та управління (рис. 1).

Рис. 1. Складові управління ризиковою ситуацією

Запропонований підхід реалізується шляхом використання методів імітаційного моделювання на основі аналізу грошових потоків. Модель грошового потоку відображає реальні процеси, що відбуваються під час здійснення господарської діяльності. Це дозволяє дослідити причини виникнення ризикової ситуації, характер впливу зовнішніх та внутрішніх факторів ризику, а також заздалегідь оцінити можливі наслідки, що настають за умов зміни параметрів функціонування системи. Розробка сценаріїв можливої ризикової ситуації передбачає визначення факторів ризику та класифікацію ситуацій з урахуванням особливостей здійснення господарської діяльності малого підприємства. Далі здійснюється формування управлінських рішень та визначення можливості їх застосування відповідно до певної ситуації.

3.      Підвищення ефективності управління ризиком на малих підприємствах.

Вибір методів керування ризиком (впливу на ризик) має на меті мінімізувати можливий збиток в майбутньому. Це здійснюється вибором раціонального способу зменшення ризику із декількох.

Дії щодо зниження ризику проводяться в двох напрямках:

- запобігання появі можливих ризиків;                                                                                                  - зниження впливу ризиків на результати підприємницької діяльності.

Але, як і у випадку з методами оцінки ризику, так і з методами керування ризиками у малих підприємствах є певні особливості, тому обрати один із сукупності методів буде невірно, оскільки необхідно враховувати специфіку функціонування малих підприємств. Тому, найбільш оптимальними будуть наступні методи зниження ризику:

1. Передача ризику (трансфер ризику) - передача відповідальності за ризик підприємцем (трансфером) іншій юридичній особі (трансфері). Основний засіб передачі ризику - передача його через укладення контракту (в будівництві - між підрядником та замовником; в орендуванні – між орендарем і орендодавцем; контракти на перевезення та збереження вантажів; контракти на продаж та обслуговування).

2. Самострахування - підприємець сам підстраховується, не купуючи страховку в компанії, шляхом створення додаткових резервних фондів у натуральній і грошовій формі. Основне завдання самострахування полягає в оперативному подоланні тимчасових ускладнень фінансово-комерційної діяльності. Резервні грошові фонди створюються насамперед на випадок покриття непередбачуваних втрат, кредиторської заборгованості і т.п.