Анализ финансового состояния предприятия

 

   Проаналізувавши таблицю 2.6 можемо зробити висновки, що прибуток підприємства за звітний період збільшився  на 5044,3 тис. грн. (приріст 1511,25%). Це відбулось за рахунок незначним зменшенням доходів  на 1139,5 тис. грн., а саме: зменшення виручки від реалізації на 1174,2 тис. грн., та збільшення інших операційних доходів на 3805,7 тис. грн., та зменшення інших доходів на 1139,5 тис. грн.. Хоча при цьому значно зменшилися витрати підприємства з 10139,1до 2743,2  тис. грн.. Ця зміна є результатом впливу таких факторів як: зменшення ПДВ на 830,2 тис. грн.; зменшення собівартості реалізованої продукції на 1501,8 тис. грн.; а також значного збільшення інших операційних витрат на 3857,2 тис. грн. та зменшення інших втрат на 29,3 тис. грн. Також, незначне збільшення відбулось  адміністративних витрат на 95,1 тис. грн..

Відносні показники:

- рентабельність реалізованої продукції (рентабельність продажу) (Рпр):

 

Рпр = Прибуток від реалізації / Чистий дохід х 100% = ф.2 ряд.050 / ф.2 ряд.035х1                                                                                           (2.23)

 

   Рпр (п.п) = (805,1/6833,9) х 100% = 11,78 %;                                                                                                                                             Рпр (к.п) = (1132,6/5659,7) х 100% = 20,01%.    

   Збільшення цього показника за звітний період свідчить про зростання ефективності господарської діяльності.

• рівень рентабельності  підприємств (Рп):

 

   Рп = Прибуток від реалізації / Собівартість х 100% = ф.2 ряд.050 ф. / ф.2ряд.040х100%                                                                              (2.24)

 

   Рп (п.п) = (805,1/6028,8) ×100% = 13,35 %;

   Рп (к.п) = (1132,6/4527,1) ×100% = 25,01 %

   Збільшення цього показника за звітний період також свідчить про зростання ефективності господарської діяльності.

- загальна рентабельність  виробництва (рентабельність фондів) (Рф):

 

  Рф = Фінансовий результат від звичайної діяльності / Вартість основних засобів виробничого характеру х100%                                                     (2.25)

 

   Рф (п.п) = (29415/53729,6) ×100% = 54,75 %;

   Рф (к.п) = (29449,4/52499,7) ×100% = 56,09 %.

 

• рентабельність активів (Ра):

 

Ра = Чистий прибуток / Валюта балансу х 100% = ф.2 ряд.220 / ф.1 ряд.280 х 100%                                                                                                            (2.26)

 

 

   Ра (п.п) = (805,1/18638,7) ×100%  = 5,5%;

   Ра (к.п) = (1132,6/18405,9) ×100% = 7,86%.

   Збільшення цього показника свідчить про ефективне використання активів підприємства.

- рентабельність власного капіталу (Рвк):

 

Рвк = Чистий прибуток / Власний  капітал х 100% = ф.2 ряд.220 / ф.1 ряд.380 х100%                                                                                                        (2.27)

 

   Рвк (п.п) = (805,1/5566,4) ×100%  = 14,46%;

   Рвк (к.п) = (1132,6/4841,6) ×100%  = 23,3%.

   Зменшення цього показника свідчить про неефективність використання інвестованих власниками коштів в розвиток підприємства.

• рентабельність діяльності (Рд):

Рд = Чистий прибуток / Чистий дохід х 100% = ф.2 ряд.220 / ф.2 ряд.035 х 100%   (2.28)

   Рд (п.п) = (805,1/6833,9) ×100%  = 11,78%;

   Рд (к.п) = (1132,6/5659,7) ×100%  = 20,01%.

   Низьке значення цього показника свідчить про неефективність діяльності підприємства.

 

 

2.6 Аналіз ділової активності підприємства

 

Оцінка ділової активності – це та основа, на якій ґрунтуються  раціональні й розумні рішення про обсяги та об’єкти витрачання майна (активів).

Ділова активність може характеризуватись динамікою показників ефективності виробничо-господарської діяльності в цілому. Позитивна динаміка цих показників сприятиме зміцненню фінансового стану підприємства.

Загальна оберненість  усіх засобів складається з часткових показників оберненості окремих елементів цих засобів.

Коефіцієнт  загальної оберненості капіталу (Коз) обчислюється як відношення виручки від реалізації до вартості загального капіталу за певний період:

 

   Коз  = чистий доход  / вартість капіталу  = ф.2 ряд.035 / ф.1 ряд.640       (2.14)

 

   Коз (п.п) = 6833,9/14632,7=0,46;

   Коз (к.п) =5659,7 /14399,9=0,39.

      Значення коефіцієнту загальної оберненості капіталу на кінець періоду зменшилось, що свідчить про зменшення оборотності капіталу.

       Коефіцієнт оберненості мобільних засобів, коефіцієнт оборотності оборотних активів (Ком) розраховується за формулою:

 

Ком = чистий дохід / оборотні активи = ф.2 ряд.035 / ф.1 ряд.260     (2.15)

 

   Ком (п.п) = 6833,9/6862,7=0,99;

   Ком (к.п) = 5659,7/6942,7=0,81.

   На кінець періоду даний коефіцієнт показує зменшення швидкості обороту всіх мобільних засобів підприємства.

   Коефіцієнт оборотності запасів (Коз) обчислюється як відношення виручки від реалізації до вартості запасів і затрат по балансу:

 

   Коз = чистий дохід / запаси = ф.2 ряд.035 / ф.1 ряд. (100 – 140)       (2.16)

 

   Коз (п.п) = 6833,9/5651=1,2;

   Коз (к.п) = 5659,7/5205,5=1,08.

   Зниження даного коефіцієнта на кінець періоду свідчить про відносне збільшення виробничих запасів і незавершеного виробництва.

   Коефіцієнт оберненості дебіторської заборгованості (Кодз) визначається як:

Кодз = чистий дохід / дебіторська  заборгованість = ф.2 ряд.035 / ф.1 ряд.(150-210)                                                                                                                    (2.17)

 

   Кодз (п.п) = 6833,9/1675,9=4,07;

   Кодз (к.п) = 5659,7/2372,8=2,38.

   Зниження цього коефіцієнта з 4,07 до 2,38 свідчить про те, що перетворення дебіторської заборгованості в кошти з кожним періодом зменшується.

   Термін обороту дебіторської заборгованості (строк погашення дебіторської заборгованості) - тривалість періоду обороту в днях (Тобд) визначається як відношення календарного фонду часу за певний період до коефіцієнту оберненості дебіторської заборгованості:

 

  Тобд =тривалість періоду/коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості                                                                                                                           (2.18)

   Тобд (п.п) = 365/4,07 = 89 днів;

   Тобд (к.п) = 365/2,38 = 153 днів.

Аналізуючи даний коефіцієнт ми бачимо, що строк погашення дебіторської заборгованості збільшився майже вдвічі.

   Коефіцієнт оберненості кредиторської заборгованості (Кокз) як відношення виручки від реалізації до суми кредиторської заборгованості:

 

   Кокз = чистий дохід / кредиторська заборгованість                               (2.19)

 

   Кокз (п.п) = 6833,9/-2,5 = -2733,5;

   Кокз (к.п) = 5659,7/7239,1 = 0,78.

Аналізуючи даний коефіцієнт ми бачимо, що на кінець періоду він  збільшився.

 

3. НАПРЯМИ ПОКРАЩЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ

АТЗТ "Мукачівська  лижна фабрика "ТИСА"

 

Як і в інших підприємств, в умовах кризи неплатежів у даного підприємства є нестача грошових коштів, проблеми зі збутом (великий обсяг готової продукції на складі) та з отриманням дебіторської заборгованості.

Щодо джерел отримання  грошових коштів, то до них відносяться:

1. Реалізація продукції з негайною оплатою.
2. Отримання дебіторської заборгованості.
3. Продаж резервних грошових активів.
4. Продаж матеріальних і нематеріальних активів (зайвих запасів).
5. Отримання банківських кредитів.
6. Залучення інвестицій, приватного капіталу та інших внесків.

Перші чотири шляхи більш доцільні, тому що не приводять до збільшення валюти балансу. В цих випадках грошові кошти формуються шляхом реструктуризації активів. Два останніх – можуть використовуватись для підтримки поточної платоспроможності в крайніх випадках, тому що вони приводять до відволікання залучених фінансових ресурсів від цільового використання.

     Щодо управління дебіторською заборгованістю, то найбільш ефективними будуть такі шляхи:

1. визначення термінів прострочених залишків на рахунках дебіторів і порівняння цих термінів із середніми показниками в галузі, показниками конкурентів і даними минулих років;
2. періодичний перегляд граничної суми кредиту, виходячи з реального фінансового становища клієнтів;
3. якщо виникають проблеми з одержанням грошей, то необхідно вимагати заставу на суму, не меншу, ніж сума на рахунку дебітора;
4. використання арбітражних судів для стягнення боргів при наявності порук чи гарантій;
5. продаж рахунків дебіторів факторинговій компанії чи банку, що надає факторингові послуги, якщо це вигідно;
6. при продажу великої товарної партії негайне виставлення рахунку покупцю;
7. використання циклічної виписки рахунків для підтримання одноманітності операцій;
8. відправлення поштою рахунків покупцям за декілька днів до настання терміну платежу;
9. страхування кредитів для захисту від значних збитків за безнадійними боргами;
10. обминання дебіторів з високим ризиком, наприклад, якщо покупці належать до країни чи галузі, що переживають істотні фінансові труднощі.

Слід приділити значну увагу збуту продукції за готівку. Цьому має сприяти правильна маркетингова політика (пошук нових, більш платоспроможних споживачів продукції, нових ринків, розширення збутової мережі тощо). Треба розробити гнучку систему знижок та кредитування для оптових покупців, вивчити ефективність організації та проведення сезонних розпродаж зі знижками в ціні. Ці всі заходи будуть закладом підвищення виручки, а також прибутку, що, в свою чергу, дозволить підвищити рентабельність капіталу.

Сума дебіторської заборгованості та запасів покриває суму оборотних  активів у нормативному значенні. Якщо провести правильну політику по управлінню дебіторською заборгованістю, то необхідну суму можна отримати з неї, а частину дебіторської заборгованості спрямувати на покриття кредиторської. Але для цього потрібно вибрати найбільш доцільні строки платежів та форми розрахунків із споживачами (попередня оплата, оплата по факту відвантаження продукції). Доцільною, в даному випадку, є оплата по факту відвантаження продукції покупцям, а також надання знижок споживачам за умови попередньої оплати (для стимулювання надходження грошових коштів).     Для поповнення власного капіталу треба, перш за все, оцінити вартість його залучення з різних джерел. До того, як звертатись до зовнішніх джерел формування власного капіталу, повинні бути реалізовані всі можливості його формування за рахунок внутрішніх джерел. А основні внутрішні джерела – прибуток та спеціальні фонди.

Але якщо сума власного капіталу із внутрішніх джерел є недостатньою, треба звертатись до зовнішніх джерел залучення. Це вимагає необхідність розробки емісійної політики підприємства. Основною метою цієї політики є залучення на фондовому ринку необхідного обсягу фінансових коштів в мінімально можливі строки і за мінімальну плату.

Процес управління вартістю залученого капіталу за рахунок зовнішніх джерел характеризуються високим рівнем складності і потребує відповідної кваліфікації виконавців.

       Не  слід також нехтувати позиковим  капіталом. В розвинутих країнах  за питомою вагою у складі  залучених джерел фінансування  значне місце займають саме банківські кредити та кредиторська заборгованість, в тому числі комерційний і товарний кредити. Необхідність кредиту як джерела поповнення фінансових ресурсів підприємства визначається характером кругообігу основних і оборотних активів. Як джерело фінансування, позиковий капітал теж має свої особливості:

1. відносна простота формування базових показників оцінки вартості. Це вартість обслуговування боргу в формі процентів за кредит;
2. виплати по обслуговуванню боргу відносяться на собівартість, що зменшує розмір оподатковуваної бази підприємства, тобто розмір вартості позикового капіталу зменшується на ставку податку на прибуток;
3. вартість залучення позикового капіталу має високу ступінь зв'язку з рівнем кредитоздатності підприємства, оціненого кредитором. Чим віще кредитоздатність підприємства по оцінці кредитора, тим нижче вартість залученого позикового капіталу;
4. залучення позикового капіталу пов'язано із зворотним грошовим потоком по обслуговуванню боргу та по погашенню зобов'язань по основній сумі боргу.