Звіт по практиці УкрСоцБанк

Кредитні відносини між позичальником  та Банком в обов'язковому порядку оформлюються договорами кредиту (у письмовій формі), в якому визначаються всі питання, пов'язані з кредитуванням, у т.ч. мета, розмір, термін кредитування, плата за кредит, форми забезпечення його повернення, порядок надання і повернення кредиту, метод нарахування процентів та періодичність їх сплати, порядок здійснення контролю за використанням кредиту, умовами договору застави, права, обов'язки та відповідальність сторін за договором, строк дії договору тощо.

Кредитування установами Банку позичальників проводиться в межах встановлених прав (лімітів).

Банк, в залежності від продукту (стандарту), предмету (об‘єкту) та цілі кредиту, надає наступні види кредитів позичальникам:

• разовий кредит,
• відновлювальна кредитна лінія моновалютна,
• відновлювальна кредитна лінія мультивалютна,
• невідновлювальна кредитна лінія моновалютна,
• невідновлювальна кредитна лінія мультивалютна,
• кредити за Генеральною угодою про здійснення кредитування,
• факторинг.

Кредитний цикл (процес) кредитування клієнтів складається з наступних етапів:   

• подання клієнтом пакету документів на отримання кредиту, 
• оцінка  банком фінансового стану (класу) клієнта  (поручителя),   
• підготовка підрозділами банку, задіяними в кредитному циклі (процесі) висновків (візування акти позичальника) щодо можливості видачі кредиту та прийняття рішення Кредитним комітетом (радою, комісією) на видачу кредиту,   
• оформлення кредитного договору та договорів забезпечення,   
• видача кредиту (траншів кредиту),   
• кредитний моніторинг,    
• погашення кредитної заборгованості,   
• вилучення запису про обтяження предмету застави (іпотеки),   
• передача кредитної справи в архів.

Кредитні операції банку складають  левову частину від усіх операцій банку. Тому кредитні ризики є найбільш суттєвими. Банки повинні формувати резерви на рівні, необхідному для покриття кредитних втрат за кредитним портфелем.

 

5.Вивчення формування та використання фінансових ресурсів банку

5.1.Ресурси комерційного банку

Банківські ресурси — це сукупність коштів, які є в розпорядженні банків і використовуються ними для проведення активних операцій.

У залежності від джерел формування ресурси комерційних банків поділяються на власні, залучені (депозитні) та позичені (недепозитні). До власних коштів належать: статутний капітал, фонди та загальні резерви банку, нерозподілений прибуток. До залучених: рахунки і депозити інших банків, депозити і вклади фізичних осіб, депозити юридичних осіб, цінні папери власного боргу(ощадні сертифікати, векселі). До позичених коштів належать міжбанківські кредити та емісія боргових зобов’язань(облігацій).

 

5.2.Формування власного капіталу АКБ «Укрсоцбанк»

Власні ресурси (капітал) комерційного банку є основою для залучення  інших ресурсів суб'єктів ринку  й необхідного умовою розвитку банку.

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. капітал банку включає:

• основний капітал;
• додатковий капітал.

Основний капітал банку включає  сплачений і зареєстрований статутний капітал і розкриті резерви, які створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку, надбавок до курсу акцій і додаткових внесків акціонерів у капітал, загальний фонд покриття ризиків, що створюється під невизначений ризик при проведенні банківських операцій, за винятком збитків за поточний рік і нематеріальних активів.

     За умови  затвердження Національним банком України додатковий капітал може включати:

1) нерозкриті резерви (такі  резерви  не відображаються  в опублікованому балансі банку,  вони повинні мати такі самі якість і природу, як і розкритий капітальний резерв);

2) резерви  переоцінки  (основні  засоби  та   нереалізована вартість "прихованих"    резервів   переоцінки   в   результаті довгострокового перебування   у   власності   цінних    паперів, відображених у балансі за історичною вартістю їх придбання);

3) гібридні   (борг/капітал)   капітальні   інструменти;

4) субординований  борг   (звичайні   незабезпечені   боргові капітальні інструменти,  які  за  умовою контракту не можуть бути забрані з банку раніше  5  років,  а  у  випадку  банкрутства  чи ліквідації  повертаються інвестору після погашення претензій всіх інших кредиторів).  При  цьому сума таких  коштів,  включених  у капітал,  не  може  перевищувати  50  відсотків розміру основного капіталу зі щорічним зменшенням на 20 відсотків від його первинної вартості протягом 5 останніх років угоди.

Додатковий капітал не може бути більшим 100 відсотків основного капіталу.  
          Мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації  
банку не може бути менше 10 мільйонів євро.

 

Недепозитні (позичені) кошти банку  — це головним чином позики на грошовому  ринку, які залучаються у формі  міжбанківських кредитів і кредитів центрального банку (НБУ), операцій з цінними паперами на вторинному фондовому ринку, а також позик на ринку євродоларів. Ці кошти мають суттєве значення для підтримки поточної банківської ліквідності й тому активно використовуються комерційними банками України. Кошти, отримані комерційним банком за допомогою облігацій, не можуть вважатися власним капіталом, тому що облігації випускаються на певний строк, після закінчення якого ці кошти повертаються інвесторам. Вони свідчать про надання власниками облігацій зазначених коштів у розпорядження емітента у формі довгострокової позики.

 

5.3.Операції по залученню вкладів і депозитів

Банк залучає значні обсяги ресурсів шляхом виконання депозитних операцій, у процесі яких використовуються різні види банківських рахунків. Депозити бувають до запитання і строкові.

Депозит – грошові кошти в  готівковій або безготівковій формі  у валюті України або в іноземній  валюті або банківські метали, які  банк прийняв від вкладника або які надійшли для вкладника на договірних засадах на визначений строк зберігання чи без зазначення такого строку(під процент або дохід в іншій формі) і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Депозити на вимогу – це грошові  кошти, що розміщені вкладниками  в банках на умовах видачі вкладу на першу вимогу вкладника або здійснення платежів за розпорядженням власника рахунку. Депозити строкові – це грошові кошти, розміщені вкладниками в банку на визначений строк.

 

Висновки

 

За час проходження практики я ознайомилась із структурою банку, його функціями та метою, порядком припинення його діяльності. Також ознайомилась з нормативними актами, якими керується ПАТ «Укрсоцбанк»  при здійсненні своєї діяльності.

  При перебуванні з першого дня на практиці спочатку я оформилася у відділі кадрів, а згодом проводилась бесіда з керівником безпеки банка про нерозголошення комерційної таємниці та були підписані відповідні документи.

За весь період проходження практики я вивчала інструктаж з техніки  безпеки, структуру банка, структуру  відділу автоматизації, ознайомлювалася  з інформаційними системами, які існують в банку, з підсистемою кредитування та з нормативно-довідковою інформацією підсистеми, з порядком оформлення договору, з платіжним календарем договору, з аналізом кредитного портфеля банка, з технологічною картою операцій по кредитуванню, розглядала кожний етап кредитування і вивчала послідовності виконання етапів кредитування та ознайомлювалася з вихідними документами на кожному етапі розслідування.

Давала відповіді на запит районного  суду щодо надання інформації про  дату та суму надходження на рахунок.

 Запит на інформацію – це клопотання запитувача про надання інформації, що знаходиться у володінні розпорядника інформації. Письмовий запит надходить листом з повідомленням про вручення. Це означає, що орган державної податкової служби матиме підтвердження, що саме у вказаний у повідомленні день такий лист отриманий.

   Оскільки лист є офіційним  документом ДПС України, то  до його оформлення застосовується  порядок складання та подання  вихідної документації, врегульований  Постановою №1153. Згідно з цією постановою, будь-який вихідний документ органу виконавчої влади повинен викладатися на бланку органу (установи, організації), що направляє документ.

   У лівій верхній частині  запиту проставляється дата та  вихідний номер документа. Текст запиту має містити певну аргументовану інформацію, викладену стисло, грамотно, зрозуміло й об’єктивно, без повторень та вживання слів і зворотів, які не несуть змістового навантаження.

   Засвідчення документів  здійснюється шляхом їх підписання, затвердження та ставлення печатки. Підпис складається з найменування посади особи, яка підписує документ (скорочене - на документі, надрукованому на бланку), особистого підпису, ініціалів і прізвища.

   Запити адресуються, як  правило, керівнику підприємства.

   За час проходження практики  я закріпила теоретичні знання  і здобула навички практичної  роботи. Навчилася працювати з документами, заповнювати їх.

Банк зобов’язаний зберігати протоколи  засідань кредитних комітетів (кредитних  комісій), інформацію про здійснення кредитної операції, класифікацію кредитного портфеля І формування резервів не менше п'яти років з часу закінчення дії кредитної угоди, а також подавати ці документи уповноваженим працівникам Національного банку на їх запит.

Для щомісячного розрахунку резервів банки здійснюють класифікацію кредитних операцій шляхом проведення інвентаризації та аналізу їх якості. Результати аналізу якості кредитного портфеля мають фіксуватися документально за встановленою банком формою.

Ця форма має вестися і  в електронному вигляді. При цьому банк має забезпечити збереження бази даних цієї форми за станом на перше число кожного місяця.

Форма заповнюється на підставі робочих  документів щодо кожної кредитної операції, що ведуться кредитним інспектором, за кожним позичальником (контрагентом) окремо.

Робочі документи (кредитна справа) за кожним позичальником (контрагентом) в обов'язковому порядку мають  містити:

назву клієнта, його місцезнаходження (місце проживання);

номер основного поточного, додаткового  поточного та позичкового рахунків;

письмове клопотання (заявка) про  надання кредиту та техніко-економічне обґрунтування потреби в кредиті  на відповідні цілі;

кредитну угоду та зміни до неї;

угоду про заставу (забезпечення) та зміни до неї;

дату видачі та погашення кредиту (за угодою);

початкову суму кредиту в гривнях  або гривневому еквіваленті та код  валюти (у разі видачі кредиту в  іноземній валюті);

відсоткову ставку, про всі її зміни та на звітну дату;

фінансову звітність позичальника (контрагента), що подається до банку-кредитора;

інформацію про результати оцінки фінансового стану позичальника (контрагента), встановлені цим Положенням та внутрішньобанківським положенням про кредитування і методикою  проведення оцінки фінансового стану (на час здійснення кредитної операції та всі наступні дати проведення оцінки, у тому числі на дату зарахування заборгованості на рахунки пролонгованої, простроченої, сумнівної заборгованості або визнання її безнадійною);

документи, що свідчать про перенесення  суми боргу за кредитною операцією на рахунки пролонгованої (із зазначенням номерів рахунків, сум і термінів кожної пролонгації), простроченої чи сумнівної заборгованості (із зазначенням номерів рахунків, дати, суми);

дату прийнятого рішення про  визнання заборгованості безнадійною  із зазначенням суми основного боргу та суми відсотків, відповідну виписку з протоколу засідання кредитного комітету банку;

інформацію про стан погашення  заборгованості із зазначенням дат  і сум:

залишкову суму кредитної заборгованості на звітну дату (у гривнях та гривневому еквіваленті в разі видачі валютного кредиту), номер рахунку, на якому обліковується заборгованість на звітну дату;

вид та суму забезпечення за угодою;

документи, що свідчать про стан забезпечення за кредитною угодою;

суму забезпечення, що береться до розрахунку резерву;