Загальна характеристика банківських послуг

• договори про передання майна у власність, повне господарське відання або оперативне управління (договори купівлі-продажу іноземної валюти, акцій; біржові та позабіржові угоди тощо);
• договори про передання майна у тимчасове користування (договір оренди, договір лізингу тощо);
• договори про надання послуг (договір доручення, договір комісії, кредитний договір, договір схову, договір про посередницькі послуги тощо).

З погляду змісту та суб’єктного  складу зобов’язання про надання  банком послуг поділяють на:

• послуги юридичного характеру, що оформляються, зокрема, договором доручення і договором комісії;
• послуги фактичного характеру, що оформляються, зокрема, договором схову;
• послуги, в яких поєднуються юридичні та фактичні дії (договір на інкасацію готівки тощо).

В Україні значна частка нетрадиційних  операцій та послуг не набула широкого застосування в практичній діяльності комерційних банків. Передусім це пов’язано з повною відсутністю  чи недосконалістю існуючої законодавчої бази, яка регулює здійснення таких  операцій або надання послуг, а  також із сучасним станом економіки  країни.

 

Відповідно  до статті 19 Законом України "Про  банки і банківську діяльність" банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання  банківської ліцензії. Без отримання банківської ліцензії не дозволяється здійснювати одночасно діяльність по залученню вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і наданню кредитів, а також вести рахунки. Особи, винні у здійсненні банківської діяльності без банківської ліцензії, несуть кримінальну, цивільну чи адміністративну відповідальність згідно із законами України.

Банківська ліцензія надається  Національним банком України на підставі клопотання банку за наявності документів, що підтверджують:

- наявність сплаченого та зареєстрованого  підписного капіталу банку у  розмірі, що встановлюється цим  Законом;

- забезпеченість банку належним  банківським обладнанням, комп'ютерною  технікою, програмним забезпеченням,  приміщеннями відповідно до вимог  Національного банку України;

- наявність як мінімум трьох  осіб, призначених членами правління  (ради директорів) банку, які мають  відповідну освіту та досвід, необхідний для управління банком.

Правовими документом з регулювання  банківських операцій в Україні  є:

1. Закон України "Про банки  і банківську діяльність".

2. Положення про порядок видачі  банкам банківських ліцензій, письмових  дозволів та ліцензій на виконання  окремих операцій

3. Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень.

4. Положення Національного банку України "Про кредитування".

5. Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат

6. Інструкція про касові операції  банках України

7. Інструкція про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України.

8. Інструкції про організацію  роботи з готівкового обігу  установами банків України.

9. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

10. Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні.

11. Інструкція про відкриття банками банківських рахунків.

Форми функціональних зв'язків між  банками й страховими компаніями визначають взаємовигідні відносини  між ними, а управління фінансовими  потоками обох організацій стає більш  ефективним:

- інвестиційна діяльність страхових  компаній є серйозним фінансовим  ресурсом для банків, особливо  в частині довгострокового кредитування;

- участь банків в управлінні  страховим капіталом обумовлено  потребою в страховому захисті  банківської діяльності й залученні  клієнтської бази страховиків; банківський продукт нетрадиційний страховий

- інтерес страхових організацій  в управлінні банківським капіталом  обумовлений необхідністю надійного  розміщення своїх фінансових  ресурсів, можливістю розширення  клієнтської бази, потребою в  надійному банківському супроводі  страхових операцій і т.д.

Концепція банківського страхування  полягає в інтеграції банків і  страхових компаній для координації  продажів, об’єднанні страхових і  банківських продуктів, каналів  їхнього поширення або виходу на ту саму клієнтську базу, а також  доступу до внутрішніх фінансових ресурсів партнера. Характер інтеграції конкретних установ, послуг, каналів поширення  послуг, внутрішніх фінансових ресурсів може бути всіляким.

Треба зауважити, що у відповідності  з чинним законодавством України  діяльність банків та страхових компаній регулюється різними законами. Українське законодавство не передбачає можливості злиття страхових компаній та банків, тому взаємодія банків та страхових  компаній в Україні практично  здійснюється через концепцію bancassurance.

До найпоширеніших форм співробітництва  й конвергенції страхових компаній і банків відносяться:

1. Початкова форма співробітництва,  що обмежується наданням страховою  компанією послуг клієнтам банку  й самому банку на договірних  основах. Ця форма не є по  суті bancassurance, оскільки відсутні конвергенція каналів продажів і загальних продуктів.

2. Форма агентських відносин, що  допускає поширення страхових  послуг з угоди з банком  через його агентську мережу. Це фаза й основа більш тісного  співробітництва в рамках поширення  продуктів страхових послуг за  угоди з банком через його  мережу або, наприклад, кредитів  або інших банківських послуг  клієнтам страховика через його  агентську мережу.

3. Форма кооперації, при якій  партнери утворюють альянс, створюючи  на договірній основі режим  найбільшого сприяння у всіх  областях співробітництва. Це  вищий ступінь співробітництва,  що вимагає координації загального  бізнесу на довгостроковій постійній  основі.

4. Форма контролю допускає застосування  механізму контролю аж до злиття  й поглинання, за допомогою якого  банк або страховик має намір  досягти своїх стратегічних цілей.

5. Форма фінансового супермаркету  є вищою фазою інтеграції банку  й страхової компанії. При цьому  структури банку й страхової  компанії повинні бути тісно  інтегрованими між собою не  тільки на рівні фронт-офісних  структурних підрозділів, які  забезпечують загальне використання  каналів продажів фінансових  послуг, але й на рівні головного  офісу.

 

ВИСНОВКИ

Підвищити ефективність управління можна, впливаючи на попит і пропозицію на банківські послуги. Стимулюючи попит і видозмінюючи пропозицію банківських послуг, банки зможуть підтримувати на постійно високому рівні свою рентабельність.

Розширення спектру банківських послуг може здійснюватися як на основі модифікації послуг, які вже надаються банками населенню, так і шляхом упровадження нових їх видів. Зокрема, з метою підвищення привабливості розміщення вільних грошових коштів приватних клієнтів можуть коректуватися умови раніше діючих внесків, передбачатися введення додаткових механізмів збільшення зацікавленості вкладників, регулюючих розмір процентної ставки, умови розміщення внеску, можливість капіталізації відсотків, пролонгацию внеску, умови дострокового отримання окремих внесків або їх частини без втрати прибутковості.

Модифікація банківських  послуг може здійснюватися також  шляхом надання їх на новій технологічній  основі: з використанням систем видаленого доступу – Інтернету, засобів  мобільного зв'язку – послуга SMS-банкінг, через банкомати – надання пластикових карт, інфокіоски – здійснення комунальних і інших платежів з використанням пластикових карт в автоматизованому і on-line режимі в крупних супермаркетах. Зокрема, перевагою інфокіосків є їх сучасні функціональні можливості: погашення кредиту, поповнення рахунку, оплата різних банківських послуг, надання інформації клієнтам про стан рахунку, курси валют, послуги банку, система голосового супроводу і рекламна інформація про банк. Упровадження нових послуг в області електронного банкінга, послуг з управління грошовою готівкою спроможних клієнтів з урахуванням їх індивідуальних потреб.

Однією з ефективних форм організаційної структури управління інноваційними процесами в банку  може стати створення фінансового  супермаркету. В крупних містах на основі високотехнологічних офісів доцільна організація фінансових супермаркетів за допомогою альянсу банку, компанії страховки і фінансово-промислової групи. В такому супермаркеті клієнту буде запропонований максимальний набір послуг як в банківському обслуговуванні, так і у фінансовому консалтингу і страхуванні. Таким чином клієнт фінансового супермаркету отримає доступ до комплексу фінансових послуг в одному місці і затрачуватиме на цей мінімальний час, не вдаючись до послуг додаткових служб.

 

 

ГРАФІЧНИЙ МАТЕРІАЛ