Венчурні фонди, класифікація інструментів РФУ

     Уникати "проміжного" оподаткування проектів, значно збільшуючи при цьому свої обігові кошти та економлячи на необхідності залучати додаткові кредитні кошти.

     Проводити оперативне кредитування власних проектів за рахунок активів фонду.

     Залучати  кошти інших інвесторів для реалізації спільних проектів.

     Здійснювати повний контроль над операційною  діяльністю фонду, самостійно визначати об'єкти для інвестування.

     Додатково залучати кошти іноземних інвесторів для реалізації власних інвестиційних  проектів, уникаючи складні юридичні процедури державної реєстрації таких інвестицій, які присутні у  випадках коли іноземні інвестиції здійснюються напряму без залучення інвестиційного фонду.

     Зберігати свою анонімність, як інвестора, у випадку  коли венчурний фонд буде виступати  номінальним власником акцій  або інших корпоративних прав

     Найважливішою складовою економічного забезпечення інноваційної діяльності є фінансування. Сучасний фінансовий стан економіки України супроводжується проблемами створення механізмів фінансування, адекватних потребам інноваційного розвитку. Вичерпання власних фінансових ресурсів та залучення позикового капіталу призвели до погіршення фінансового стану багатьох підприємств України. Адже зовнішні джерела фінансування характеризуються нестабільністю кредитної системи внаслідок коливання процентних ставок, кризовим станом державних фінансів і високими темпами інфляції. Зростаючі потреби у фінансах для активізації інноваційної діяльності підприємств вже не задовольняються за рахунок традиційних систем кредитування, бюджетного фінансування та обігу грошових коштів. Для фінансування нових технологічних компаній, які ще не мають ні застави, ні навіть імені, під яке вони змогли б одержати гроші у банку, необхідні інші інструменти, серед яких важлива роль відводиться венчурному фінансуванню.

     Венчурні  інвестиції розглядаються багатьма економістами як найважливіший стратегічний фактор підвищення конкурентоспроможності виробництва. Щоб оцінити важливість венчурного інвестування, слід звернути увагу на світовий досвід, який показує, що для масового розвитку інноваційної діяльності венчурний капітал є найбільш пристосованим для інвестиційного забезпечення відтворення інновацій, пов'язаного з великою різноманітністю ризиків . Завдяки венчурному капіталу з малих інноваційних компаній виросли такі гіганти, як HP, Microsoft, Apple, Oracle, Yahoo, Amazon, Google, Intel та ін.

     Актуальність  розвитку венчурного фінансування стала  очевидною, тому що саме воно дозволяє з'єднати науку з іншою частиною економіки, і тим самим підвищити  конкурентноздатність вітчизняної промисловості. Основне призначення венчуру - забезпечити життя і розвиток малої інноваційної компанії на початковій стадії її розвитку, коли компанія ще не має активів, але вона потребує вже значних фінансових ресурсів для подальшого росту. Таким чином, венчурний капітал виступає одним з головних каталізаторів інноваційного розвитку.

     У зв'язку з цим необхідно відмітити, що за останні роки в економічних  публікаціях за останній час з'явилося  багато досліджень, присвячених венчурному інвестуванню. Серед них можна виділити роботи Д. Гарнера, Р. Оуна, Р. Конвея, В. Аньшина, М. Бродського, О. Дагаєва, А. Каржаєва, Л. Фоломьєва, Л. Антонюк, А. Поручника, В. Савчука, М. Йохна та ін. Їх зусиллями були створені теоретичні і методологічні основи для подальшого дослідження венчурного капіталу та його можливостей в інноваційному оновленні економіки.

     В Україні венчурний бізнес став розвиватися  зовсім недавно, в основному при  підтримці міжнародних фінансових організацій. При цьому перший венчурний  капітал був пов'язаний не з фінансуванням інноваційних проектів, а з метою виходу з кризи і підвищення ефективності роботи приватизованих підприємств

     В Україні тільки розпочалися процеси  розвитку інфраструктури венчурної  індустрії. Однак вона суттєво відрізняється  від венчурних фондів розвинених країн .

     По-перше, учасниками фондів (тобто венчурними інвесторами) можуть бути тільки юридичні особи. Ні приватні особи, ні пенсійні фонди, ні страхові компанії не можуть вкладати гроші у венчур. По-друге, більшість венчурних фондів створюються тільки для того, щоб обслуговувати проекти своїх засновників: вони або акумулюють кошти для власних інвестиційних проектів, або "використовуються для оптимізації податкових платежів засновникам". По-третє, відрізняється і сфера вкладення венчурного капіталу - найбільш привабливими сферами є: будівництво, торгівля, готельний і туристичний бізнес, переробка сільськогосподарської продукції, страхування.

     Характерною рисою венчурного бізнесу, наприклад  в США, є його орієнтація на вкладення  коштів в інноваційні підприємства, які займаються розробкою та реалізацією передових технологій у різних галузях промисловості .

     На  відміну від класичних венчурних  фондів, український венчурний капітал  не орієнтується на інноваційні проекти. Для нього більш привабливим є реалізація інвестиційних проектів середнього рівня ризику з використанням операцій з фінансовими активами і нерухомістю. Найбільш поширеною формою венчурного інвестування в Україні є надання інвестиційного кредиту - від вкладень у спеціально випущені під проект облігації до прямого інвестиційного кредитування через венчурні фонди .

     Однією  з причин такої ситуації є недосконалість законодавчої бази. Порядок створення  венчурних фондів в Україні регулюється  Законом України "Про інститути  спільного інвестування", що набрав чинності у березні 2001 року. Крім того, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку визначено порядок реєстрації випуску акцій з метою спільного інвестування та інвестиційних сертифікатів венчурного фонду. Але цього для масового венчурного старту виявилося зовсім недостатнім. Тому Указом Президента України від 25 березня 2002 року було знову поставлене питання про розробку законопроекту "Про основні засади формування та регулювання ринку венчурного капіталу в Україні". Питання венчурного фінансування також не вирішує і Закон України "Про інноваційну діяльність". Зокрема, передбачена лише процедура фінансової підтримки Державною інноваційною фінансово-кредитною установою інноваційних проектів шляхом надання кредитів чи передавання майна у лізинг, яка здійснюється за умови наявності гарантій повернення коштів у вигляді застави майна, договору страхування, банківської гарантії, договору поруки тощо.

     Практика  використання венчурного капіталу в  інноваційному розвитку економіки  України тільки розпочинається. Зусилля підприємців, уряду, громадських організацій поки що не дають значних позитивних результатів у розвитку механізму венчурного фінансування. Однією з причин такої ситуації можна назвати недостатнє вивчення природи, механізму і динаміки створення і використання національного венчурного капіталу 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Задача 1. Протягом року були отримані наступні результати економічної діяльності:

Половина  облігацій та ринкових акцій протягом року перепродається.

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    

     Визначити величину:

 

     млрд. грн.

 

Рішення: 

1) ФР = ФО  – П =218,3– 102,66= 115,64 (млрд. грн.);

2) РЦП  1 = А + О + ТЦП = 49,56 + 29,5 + 16,52 = 95,58 (млрд. грн.);

3) РЦП  2 = (А – АІ + О) + ПЦП = 0,5 * (49,56 – 10,62 + 29,5) + 24,78 = 59 (млрд. грн.);

4) РФІ = (РЦП 1 – ТЦП) + РЦП 2 = (95,58 – 16,52) + 59 = 138,06 (млрд. грн.);

5) ФОР  = (А – АІ + О – ОК) + ПЦП = 0,5 * (49,56 – 10,62 + 29,5 – 8,26) = 30,09 (млрд. грн.) 

     Отже, маємо наступні значення показників (млрд. грн.):

 

     Задача 3. Протягом року були отримані наступні результати економічної діяльності:

 

     Половина  облігацій та ринкових акцій протягом року перепродається. Комісійні за послугами професійних посередників ринку фінансових послуг становили (у % до вартості відповідних операцій з цінними паперами)