Сутність фінансового аудиту

Оборотні засоби підприємства складаються  із запасів і затрат (другий розділ балансу) та грошових коштів, розрахунків та інших активів (третій розділ активу баланса).

Швидкість обороту оборотних засобів підприємства є однією з якісних характеристик фінансової політики підприємства. Чим більша швидкість обороту, тим ефектвніше працює підприємство.

Тому абсолютне чи відносне зростання  оборотних засобів може свідчити не тільки про розширення виробництва  або дію факторів інфляції, але  й про уповільнення їх обороту, що викликає збільшення їх маси.

Для визначення тенденції обіговості оборотних засобів розраховується коефіцієнт оборотності (Ко). Це відношення виручки (валового доходу) від реалізації продукції без врахування податку на додану вартість та акцизного збору (ф.2), до суми оборотних засобів підприємства (ф.1):

Ко = ф.2 (ряд 010 - ряд 015 - ряд 020) : ф.1 (ряд 150 + ряд 320).

Зменшення значення Ко на кінець звітного періоду порівняно з його значенням  на початок року свідчить про уповільнення обороту обротних засобів.

Показником ефективності використання оборотних засобів є також час обороту ( Чо ) - тривалість в днях одного обороту. Він визначається як відношення кількості календарних днів звітного періоду до коефіціента оборотності:

Чо = Т : Ко,

де

Т - кількість календарних днів звітного періоду.

Час обороту вказує на кількість днів, що були необхідні підприємству для поповнення  його оборотних засобів.

Важливими показниками  ефективності використання активів  є оборотність запасів  і тривалість одного обороту запасів.

Коефіціент оборотності запасів (Коз ) визначається як відношення собівартості реалізованої продукції до середньої вартості запасів:

Коз = ф.2 ряд.040,графа 4 : ф.1 ( ряд.150п+ряд.150к) * 0,5 х

де

п- напочаток  звітного періоду;

к-на кінець звітного періоду.

Значення Коз вказує, скільки  разів у середньому поповнювались  запаси підприємства протягом звітного періоду.

Середня тривалість одного обороту  запасів (Чоз) визначається анлогічно показнику Чо:

Чоз = Т: Коз.

Збільшення питомої ваги виробничих запасів у структурі активів може свідчити про:

-зростання виробничого потенціалу  підприємства;

-прагнення за рахунок вкладів  у виробничі запаси захистити  грошові активи підприємства  від знецінення під впливом  інфляції;

-нераціональність обраної господарської  стратегії, внаслідок чого значна частина поточних активів імобілізована в запасах, ліквідність яких може бути незначною.

При значному збільшенні запасів та затрат необхідно проінілізувати. Чи не відбуваєтьсч це збільшення за рахунок  необгрунтованого відволікання активів з виробничого обороту, що призводить до збільшення кредиторської заборгованності і погіршення фінансового стану пілприємства.

При аудиті розділу  «Грошові кошти, розрахунки та інші активи» активу балансу необхідно звернути увагу на темпи росту дебіторської заборгованності (ряд.170), в тому числі простроченої (ряд.180 ), по векселях одержаних (ряд.190 ).

Зростання цих статей балансу свідчить про надання підприємству товарних позик для споживачів своєї продукції. Кредитуючи їх, підприємство фактично ділиться з ними частиною свого прибутку. В той же час підприємство може брати кредити для забезпечення своєї господарської діяльності, що призводить до збільшення власної кредиторської заборгованості.

Важливим показником ліквідності  підприємства є коефіціент абсолютної ліквідності Кал, який характеризує негайну готовність підприємства ліквідували короткострокову заборгованість і визначається як відношення суми грощових коштів підприємства та короткотермінових фінансових вкладень до суми короткотермінових (поточних)  зобов’язань:

Кал= ф.1(ряд.250+ряд.260+ряд.270+ряд.280+ряд.290):ф.1 ряд.750.

Значення Кал є достатнім  у межах 0,2+0,35,  а менше 0,2 - це зовнішня ознака неплатоспроможності.

Аудит витрат на виробництво провадиться на підприємствах, які безпосередньо пов’язані з виробництвом і збутом продукції, виконанням робіт та наданням послуг. Дані для проведення аналізу береть з річної або квартальної форм 5 - с  - «звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг».

Детальніше аналізуються ті статті витрат, які становлять у них значну частку. Доцільність таких витрат визначається з урахуванням специфіки виробництва.

При значних питомих витратах у  загальному обсязі матеріальних витрат (ряд 012 форми 5 - с) за газ, електроенергію, паливо, тепло, воду вказуються їх абсолютні та відносні величини.

Прибутковість підприємства характеризується сумою прибутку та рівнем рентабельності. Рівень рентабельності визначається як відношення прибутку від реалізації (П) до собівартості продукції (С) (робіт, послуг):

Р = П : С х 100 % = ф2 ряд 050 : ф2 ряд 040 х 100%.

Усі дані беруться із ф2 - «звіт про фінансові результати та їх використання».

У процесі аналізу визначається, як змінюються протягом певного періоду  значення прибутку від реалізації, чистого прибутку, рівня рентабельності, розглядаються фактори, що призводять до їх зміни.

Крім того, вивчається вплив на балансовий прибуток підприємства таких  показників, як: виручка від реалізації, ПДВ, акцизний збір, собівартість реалізованої продукції, а також прибуток (збиток) від іншої реалізації та позареалізаційних операцій (рядки 060, 070 ф.2).

Необхідним елементом аналізу  є дослідження результатів фінансової діяльності та напрямків використання прибутку.

Аналізу підлягає розподіл прибутку звітнього та попереднього років, який відображений в ф.2.

У тому випадку, коли підприємство збиткове можна зробити висновок про відсутність  джерела поповнення власних коштів підприємства для ведення ним  нормативної господарської дяльності.

За наявності збитку попереднього або звітнього року співвідношення у відсотках для відповідної графи не розраховується. Аналізується тільки відхилення по статтях використання прибутку.

Якщо на виробничий розвиток спрямовано менше 30 % чистого прибутку, необхідно  встановити об’єктивність причин такого розподілу, а також звернути увагу на розподіл прибутку «на інші цілі».

Якщо підприємство використало  прибутку більше, ніж його отримало (ряд 481> ряд 482), то у такому випадку необхідно звернути увагу які саме статті витрат призвели до збитку.

При аналізі господарської діяльності підприємства, в першу чергу, вивчається загальна виробнича структура, наводяться основні техніко-економічні показники його структурних підрозділів (обсяги виробництва, чисельність, основні фонди, ФОП тощо), кількість та місцезнаходження окремих структурних підрозділів, у тому числі допоміжних і обслуговуючих, оптимальність їх розташування, а також стан будівель та споруд.

Висловлюється можливість їх відокремлення (виділення) в період можливої реструктурізації. При цьому можуть додаватися план-схема підприємства, опис опис окремих об’єктів, таблиці до них.

Визначаються основні види продукції, обсяги їх випуску та реалізації за попередній та звітній роки, а також  прогноз ні показники на настурний  рік для кожного струкурного  підрозділу та підприємства в цілому. Визначається частка кожного виду продукції (робіт, послуг) у загальному обсязі.

Розглядається рівень існуючої технології виробництва: наявність сучасних передрвих  технологій, використання ноу-хай та власних розробок, можливість заміни застарілих технологій новими, використання автоматизованих систем управління. Звертається увага на циклічність технологічних процесів (їх безперервність), повторне використання продуктів переробки (відходів), наявність науково-обгрунтованих технологічних норм виготовлення продукції, серійність виробництва.

При аудиті фінансово-господарського стану підприємства обов’язково висвитлюється виконання Закону України від 25,06,1991року  №1264 «Про охорону навколишнього середовища». Необхідно звернути увагу на наявність очистних споруд, їх стан та використання, а також вплив виробництва на навколишнє середовище.

Окремо визначаються (за їх наявністю ) факти тимчасової заборони ( зупинення ) чи припинення діяльності підприємства чи його окремих підрозділів в  разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього середрвища.

Звертається увага на наявність  чи відсутність споруд, устаткування, пристроїв для очищення викидів  та скидів або їх знешкодження, дотримання лімітів використання природних  ресурсів, порушення екологічних  стандартів, вимог екологічної безпеки. А також розміри штрафних санкцій за порушення  порівняно з платою за викиди і скиди забруднюючих речовин, що здійснюються в межах гранично допустимих розмірів.

Виходячи з наявної аналітичної  бази суб’єкта підприємницької діяльності,  аудитор вивчає та описує в аналітичній записці основні параметри його маркетингової та товарної політики, які в подальшому будуть використані при складані та виконанні бізнес - плану по виходу з кризи.

Аудитор спільно з керівництвом підприємства готує попередні варіанти по вирішенню комплексу  завдань  по :

1.Визначнню попиту на продукцію  (послуги), його прогнозуванню;

2.Вивченню конкурентоспроможності  товарів, здатності бути виділеним  споживачем серед інших аналогів;

3.Забезпечення відповідності рівня  якості товарів вимогам ринку;

4.Розроблення концпції життєвого циклу товару;

5.Управлінню товарним асортиментом;

6.Розрахунку прогнозних обсягів  виробництва та визначенню номенклатури;

7.Розширенню інноваційної діяльності, спрямованої на розроблення нових  товарів, з урахуванням ринкових  вимог та стратегії підприємства.

При проведенні  аудиту слід брати  до уваги те, що фінансовий стан підприємства і переспективи його зміни знаходяться  під впливом не тільки факторів фінансового  характеру, але й факторів, що не мають вартісної оцінки (політичні, загальноекономічні зміни, реорганізація галузі, зміна форми власності, підвищення загального рівня підготовки персоналу і т.д.).

 

Частина 3. Нові теорії аудиту

 

Сучасні аналітики виділяють  п’ять найбільших  самостійних напрямків в розвитку  фінансового аудиту (6.с.182).

1 - Школа емпірічних  прагматиків. Представники цієї школи проводять розробки в галузі аулиту кредитоспроможності компаній, намагаючись обгрунтувати вибір набору відносних показників, придатних для такого аналазу. Цей аспект аналізу розглядається ними як найбільш важливий  і всі аналітичні викладки  будуються на показниках, що характеризують обігові кошти, власні обігові кошти,  короткострокову кредитну заборгованість. Як приклад, можна навести розробки Роберта Фоулка для компанії «Дан енд Брендстріт». Ця компанія надає широкий спектр інформаційних послуг, однією з яких є надання клієнтам спеціального рейтінгу, що відображає фінансовий стан фірми та ступінь комерційного ризику при веденні справ з цією фірмою. В наш час фірма «Дан енд Брендстріт» має інформацію про 35 мільонів компаній світу.

2 - Школа статистичного фінансового аудиту. Головна ідея - коефіціенти, що розраховуються за допомогою фінансової звітності, є корисними лише тоді, коли існують критерії з граничними значеннями яких їх можна порівнювати. Розробку таких нормативів пропонується  робити в розрізі галузей, підгалузей і груп однотипних компаній шляхом обробки розподіілу цих коефіціентів за допомогою статистичних методів. Досі представники цієї  школи обговорюють нагальні питання і нові завдання, що постійно виникають.

3 - Школа мультиваріантних аудиторів.  Основоположною ідеєю цієї школи є побудова концептуальних основ фінансового аудиту, який базується на тісному зв’язку окремих коефіціентів , що характеризують фінансовий сстан підприємства і ефективність їх діяльності, а також показників, що узагальнюють діяльність підприємства. Головне завдання, на їх думку, полягає в побудові  взаємопов’язаних та взаємозалежних показників.

4 - Школа аналітиків з прогнозування банкрутства компаній.  Підхід до аудиту подібен до (Школи емпіричних прагматиків), але основний акцент робиться на фінансову стабільність компаній, приділяється уваги більше перспективному, ніж ретроспективному аналізу. Аналізуючи наявну фінансову звітність, можна передбачити можливе банкрутство, чи, навпаки, завчасно запобігти йому. У найбільш завершеному вигляді ці розробки подані в роботах Едварда Альтмана. Однією з найхарактерніших його розробок є показник «Z Альтмана», розроблений на основі статистичного методу, що називається «аналізом множинних дискримінант»  і визначає рівень схильності до банкрутства. На основі показника «Z Альтмана» визначаються групи компаній за ступенем їх наближеності до банкрутства - безпечна зона, зона невизначеності й зона високого ризику банкрутства.

5 - Школа учасників фондового ринку. Це наймолодший напрямок фінансового аудиту. Основне, що відрізняє цей напрямок від інших, це його більш широка теоретична спрямованість; ним займаються, здебільшого, вчені й широкого розповсюдження на практиці цей напрямок поки що не отримав. Суть методу у використанні звітності для прогнозування рівня ефективності інвестування (у цінні папери компаній і оцінці пов’язаного з цим ризику.