Суть, функцii та значення фiнансiв пiдприэмств в умовах ринковоi економiки

Розрахунки змінних і постійних витрат за підрозділами (центрами витрат) фінансовий відділ використовує при розробленні бюджету витрат. Останній складається на основі принципу аналізу маржинального прибутку, що дозволяє розробити декілька варіантів досягнення фінансового результату. Фінансовий менеджер оцінює “загальну картину” витрат по підприємству і при потребі уточнює бюджет витрат.

При бюджетуванні здійснюється аналіз беззбитковості і визначається точка беззбитковості. Вона відповідає обсягу продаж, за якого виручка дорівнює сумі постійних та змінних затрат відповідно заданого обсягу виробництва та коефіцієнту використання виробничих потужностей. Аналіз беззбитковості допомагає визначити можливості для зростання прибутку. Чим нижча точка беззбитковості, тим більший прибуток і менший операційний ризик.

Операційний бюджет прибутків і збитків включає:

а) виручку від реалізації продукції;

б) собівартість продукції, що реалізується;

в) валовий прибуток (п.1-п.2);

г) витрати на збут;

д) адміністративні витрати;

е) прибуток (збиток) від продаж (п.2-п.4-п.5).

Прогноз грошових потоків дає змогу визначити майбутні грошові надходження підприємства та його витрати. Такий прогноз дозволяє забезпечити у майбутньому контроль за грошовими потоками. Бюджет руху грошових коштів - це план грошових надходжень і платежів. Принципово важливим у бюджетуванні руху грошових коштів є визначення часу (терміну) фактичних надходжень і платежів. Бюджет грошових коштів підприємства складає фінансовий відділ. Бюджет складається на місяць, декаду, що дає можливість врахувати сезонні коливання у грошових надходженнях. Грошові потоки підприємства забезпечують його ліквідність. Прогнози грошових потоків є більш достовірними на найближчий час, ніж на далеку перспективу. Побудова “бюджету грошових коштів” починається з аналізу надходжень за реалізовану продукцію.

Грошові кошти, що надходять від продажу продукції (робіт, послуг), використовуються підприємством і, відповідно, складається розпис витрат.

Розпис витрат використовується для прогнозування суми чистих грошових потоків, а також складання бюджету грошових доходів і видатків на кожний місяць. Сума чистих грошових потоків може бути позитивною (надлишки) і негативною (дефіцит). Сальдо чистого грошового потоку на початок місяця збільшується на суму вхідного грошового потоку, зменшується на суму вихідного грошового потоку поточного місяця і визначається залишок чистого грошового потоку на початок наступного місяця.

Для підтримки ліквідності підприємство може залучати зовнішні джерела фінансування (банківський кредит, тощо).

Покрити дефіцит коштів підприємство може також іншими способами - відстрочити капітальні витрати або продати частину активів.. За надмірних сум залишків грошових коштів і сприятливої ситуації на фондовому ринку, їх можна направляти на купівлю цінних паперів, які за необхідності в подальшому можуть бути реалізовані. Планування бюджету грошових надходжень і витрат підприємства в тому й полягає, що бюджет допомагає запобігти можливим неплатежам покупців продукції.

Варіанти прогнозів враховують зниження або зростання продаж, скорочення або продовження строку, між пред'явленням рахунку до сплати та його оплатою.

Бюджет капітальних інвестицій. Бюджетування капітальних інвестицій відображає планові витрати, вибір проектів та джерела фінансування. Бюджетування капітальних інвестицій визначає розвиток підприємства та ефективність діяльності..

Бюджет капітальних інвестицій на основі вибраного критерію рентабельності інвестицій визначає, які довгострокові активи необхідно придбати або побудувати. Бюджет капітальних інвестицій впливає на бюджет руху грошових коштів, на бюджетний звіт про прибутки і збитки, на бюджетний бухгалтерський баланс (змінюючи величину основних засобів та інших довгострокових активів).

Бюджетування капітальних інвестицій здійснюється за урахування аналітичних показників їх економічної ефективності: періоду окупності інвестицій; внутрішньої ставки доходу (стандартний внутрішній коефіцієнт прибутковості); чистої теперішньої вартості; індексу рентабельності.

Прогнозний бухгалтерський баланс характеризує зміни фінансового і майнового стану підприємства за умови виконання в інших бюджетах господарських і фінансових операцій.

Прогнозний баланс комерційної діяльності підприємства складається методом відсоткового відношення до продаж. Він ґрунтується на тому, що на рух активів підприємства впливають зміни обсягу реалізації. При скороченні обсягу продаж зменшується сума активів і, навпаки, при зростанні продаж виникає необхідність у збільшенні суми активів.

Метод відсотків передбачає диференціацію активів. Виділяються активи, на які впливають зміни обсягу продаж (вони називаються спонтанними), й активи, незалежні від цих змін. Більша частина активів залежить від обсягу продаж. Так, дебіторська заборгованість, товарно-матеріальні запаси прямо пов'язані зі зменшенням або збільшенням продажу.

Аналогічно визначаються статті пасиву балансу за змін, що відбуваються. Так, збільшення кількості зайнятих приведе до зростання показника “нарахована, але не виплачена заробітна плата”, зросте також сума “нарахованих податків” через збільшення бази для оподаткування. Для розрахунку прогнозного балансу необхідно, перш за все, проаналізувати баланс за попередній рік.

Такий розрахунок можливий за задовільного фінансового стану підприємства і аналогічного рівня запасів сировини, дебіторської заборгованості тощо. Якщо ж передбачаються зміни, то відповідно і прогнозовані активи / пасиви визначаються із врахуваннями відсотку їх зростання чи падіння.

Якщо сума визначених (розрахованих) пасивів не покриває всі активи, то підприємству необхідно додатково збільшити фонди підприємства на різницю між пасивами та активами.

Сума коштів, що необхідна підприємству, покривається за рахунок зростання заборгованості або збільшення власного капіталу. При визначенні джерел фінансування враховується структурна політика щодо формування капіталу

Кожна фірма, починаючи свою діяльність, повинна ясно представляти потребу та перспективу у фінансових, матеріальних, трудових і інтелектуальних ресурсах, джерела їхнього одержання, а також уміти чітко розраховувати ефективність використання ресурсів у процесі роботи фірми.

При всім різноманітті форм підприємництва існують ключові положення, застосовні практично у всіх областях комерційної діяльності й для різних фірм. Але необхідні для того, щоб вчасно підготуватися й обійти потенційні труднощі й небезпеки, тим самим зменшити ризик у досягненні поставлених цілей.

Важливим завданням є проблема залучення інвестицій, у тому числі й закордонних, у діючі й підприємства, що розвиваються. Для цього необхідно аргументувати й обґрунтувати оформлення проектів (пропозицій), що вимагають інвестицій. Для цих і деяких інших цілей застосовується бізнес-план.

У ринковій економіці бізнес-план є робочим інструментом, використовуваним у всіх сферах підприємництва. Бізнес-план описує процес функціонування фірми, показує, яким образом її керівники збираються досягти свої мети й завдання, у першу чергу підвищення прибутковості роботи. Добре розроблений бізнес-план допомагає фірмі рости, завойовувати нові позиції на ринку, де вона функціонує, становити перспективні плани свого підприємства.

Бізнес-план є постійним документом; він систематично обновляється, у нього вносяться зміни, зв'язані як зі змінами, що відбуваються усередині фірми, так і на ринку, де діє фірма.

У зв'язку з тим, що бізнес-план надає собою результат досліджень і організаційної роботи, що має метою вивчення конкретного напрямку діяльності фірми (продукту або послуг) на певному ринку й у сформованих організаційно-економічних умовах, він опирається на:

а) конкретний проект виробництва певного товару (послуг) - створення нового типу виробів або надання нових послуг (особливості задоволення потреб і т.д.);

б) всебічний аналіз виробничо-господарської й комерційної діяльності організації, метою якої є виділення її сильних і слабких сторін, специфіки й відмінностей від інших аналогічних фірм;

в)вивчення конкретних фінансових, техніко-економічних і організаційних механізмів, використовуваних в економіці для реалізації конкретних завдань.

Бізнес-план є одним зі складених документів, що визначають стратегію розвитку фірми. Разом з тим він базується на загальній концепції розвитку фірми, більш докладно розробляє економічний і фінансовий аспект стратегії, дає техніко-економічне обґрунтування конкретним заходам. Бізнес-план охоплює одну із частин інвестиційної програми, строк реалізації якої звичайно обмежений одним або декількома роками (часто кореспондуючими зі строками середньо - і довгострокових кредитів), що дозволяє дати досить чітку економічну оцінку наміченим заходам.

Бізнес-план дозволяє вирішувати цілий ряд завдань, але основними з них є наступні:

а) обґрунтування економічної доцільності напрямків розвитку фірми;

б)розрахунок очікуваних фінансових результатів діяльності, у першу чергу обсягів продажів, прибутку, доходів на капітал;

в)визначення намічуваного джерела фінансування реалізації обраної стратегії, тобто способи концентрування фінансових ресурсів;

г)підбор працівників, які здатні реалізувати даний план.

Кожне завдання може бути вирішена тільки у взаємозв'язку з іншими. Основний центр бізнес-плану - концентрування фінансових ресурсів. Саме бізнес-план - важливі кошти для збільшення капіталу компанії. Процес складання бізнес-плану дозволяє ретельно проаналізувати почата справа у всіх деталях. Бізнес-план є основою бізнес - пропозиції при переговорах з майбутніми партнерами; він відіграє важливу роль при запрошенні на роботу основного персоналу фірми.

2.3 Організація та процес планування фінансових ресурсів на підприємстві

Планування справляє безпосередній вплив на рівень активізації діяльності керівництва та апарату управління. Процес планування - це прийняття рішень про майбутні цілі підприємства і способи їх досягнення.

Діяльність, зв'язану з плануванням, можна класифікувати як ряд етапів:

а) стратегічний аналіз інвестиційних можливостей і джерел фінансових ресурсів, якими володіє підприємство;

б) прогнозування наслідків прийнятих рішень, для уникнення негативних результатів від неузгодження між поточними і майбутніми управлінськими рішеннями;

в) процес безпосереднього планування, в якому обґрунтовують вибраний варіант із ряду можливих рішень, що відображають стратегічну ціль, втілену в конкретні плани;

г) процес бюджетування, або технологія обліку, планування і контролю за рухом грошових коштів, формуванням фінансових результатів і оцінці наслідків прийнятих рішень.

Етап стратегічного аналізу передбачає вивчення декількох альтернативних варіантів розвитку підприємства на рік і на перспективу.

Перший варіант представляє собою сценарій агресивного росту компанії, що включає вихід на нові ринки збуту і створення нових видів продукції, диверсифікацію виробництва і освоєння нових напрямків діяльності, що потребує великих капітальних витрат.

Другий варіант - сценарій збереження існуючих тенденцій розвитку, за яких бізнес-процеси підприємства розвиваються паралельно розширенню ринків збуту.

Третій варіант базується на плані реструктуризації, тобто при мінімумі капіталовкладень, вирізнення найбільш ефективних бізнес-процесів і скорочення або припинення діяльності неприбуткових підрозділів.

Четвертий варіант плану передбачає ліквідацію або продаж окремих філіалів і дочірніх компаній. Кожна альтернатива зв'язана з певними прогнозами грошових потоків, планів доходів і витрат, зміною структури капіталу та іншими аспектами фінансової діяльності. Тому необхідно враховувати фінансову стійкість і платоспроможність підприємства в довгостроковому періоді. Перераховані варіанти доцільно розглядати як взаємовиключаючі рішення, але базова технологія розрахунку для кожного альтернативного варіанту повинна бути ідентичною.

Етап прогнозування наслідків прийнятих рішень переслідує основну ідею - перевірку можливих наслідків реалізації розробленого плану з урахуванням конкретних умов, уточнень та змін по одному із сценаріїв. Наприклад, прогноз реалізації плану в умовах високої інфляції і зниження курсу національної валюти, що некорисно для підприємства-імпортера товарів і сприятливо для експортера сировини. При любому сценарії, спираючись на різні джерела інформації і методи прогнозування, фінансові і інвестиційні рішення необхідно детально оцінити до прийняття остаточного варіанту плану. Прогнозування, як частина довгострокового планування, дає оцінку найбільш вірогідних подій і допомагає зменшити комерційні ризики. Виключити всі види ризиків неможливо навіть з допомогою самого грамотного прогнозування.

В процесі безпосереднього планування економічні служби підприємства втілюють вибрані стратегічні цілі в конкретні плани, які мають кількісну і якісну оцінку:

- розробляється план потреби підприємства в фінансових ресурсах для капіталовкладень, інновацій, поповнення оборотного капіталу і т.п.;

- визначається структура джерел фінансування планових заходів - як внутрішніх так і зовнішніх. В цьому плані повинні бути обов'язково враховані оптимальні пропорції між власними і запозиченими джерелами, вкладом в основний і оборотний капітал і т.п.;

- розробляється план розміщення і використання коштів всередині підприємства;

- розробляється процедура бюджетування як база для фінансування поточних фінансово-експлуатаційних потреб і інвестиційних проектів.

Нарешті, на останньому етапі планування здійснюється бюджетування як процес розробки різних оперативних бюджетів. Бюджетування становить основний зміст сучасної технології фінансового планування. Воно будується таким чином, щоб мати можливість в єдиному інформаційному форматі планувати і контролювати виконання плану і оперативно оцінювати відхилення фактичних показників від планових. Цей процес оперативного прийняття управлінських рішень і коректив поточних дій відображає основну вимогу ефективності системи управління фінансами в динамічному економічному середовищі. Таким чином, процес планування - це неперервний цикл з прямими (від розробки стратегії до розробки планів і контролю за їх виконанням) і зворотними (від оцінки результатів виконання до коректив планів) зв'язками.