Шпаргалка по "Фінанси"

23. Сутність і основи організації фінансів підприємств. Ст.. 15
24. Які особливості формування цільових фондів у структурі державних і місцевих бюджетів.

Державні  цільові фонди – це сукупність фондів коштів, що перебувають у  розпорядженні центральних і  місцевих органів влади.

Державні  цільові фонди є однією з ланок  державних фінансів, порядок їх формування й витрати регламентуються законодавчими  актами (Законом України «Про державний  бюджет» на поточний рік, законами України, що регламентують діяльність державних  цільових фондів).

Існування державних  цільових фондів є необхідним і пов'язано  з таким:

1) у органів державної влади й управління, що формують цільові фонди, з'являються додаткові джерела фінансування своїх функцій;

2) існування єдиного централізованого фонду коштів недостатньо для задоволення всіх державних потреб;

3) з'являється можливість із більшою ефективністю проводити контрольну роботу за цільовим використанням державних коштів.

Державні  цільові фонди в теорії можуть створюватися:

1) шляхом відділення з державного бюджету окремих витрат, що мають велике значення;

2) шляхом формування спеціальних фондів із самостійними джерелами доходів.

Джерелом  державних цільових фондів (як державного, так і місцевих бюджетів) є національний доход країни. А мобілізацію коштів здійснюють через спеціальні внески (найчастіше обов'язкові), позики, кредити, спрямування коштів з бюджету й т.д.

Залежно від  напрямків використання коштів розділяють фонди:

- економічні (колишній Державний інноваційний фонд);

- соціальні (Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та ін.).

За часом  дії виділяють тимчасові й  постійні.

Цільові фонди деякою мірою доповнюють Державний бюджет, мають строго цільове призначення й на інші цілі не використовуються.

 

25. Функції фінансів підприємств.

Розподільча функція фінансів. Валовий внутрішній продукт, що виробляється у країні, призначений для споживання учасниками процесу виробництва та ін. Проте перед споживанням він обов'язково має бути розподілений між державою, підприємствами і населенням. Розподіл ВВП, утворюваного у сфері матеріального виробництва, відбувається передусім на підприємствах та інших суб'єктах господарювання за допомогою фінансів із застосуванням їх розподільчої функції.

Контрольна функція фінансів підприємств. Ця функція виявляється в контролі за виконанням підприємствами обсягів виробництва і продажу продукції, отриманням прибутку, формуванням і цільовим використанням фондів коштів, фінансових ресурсів підприємств. Фінансовий контроль охоплює всі аспекти господарської діяльності підприємств, включаючи розподіл, перерозподіл, створення і використання всіх видів ресурсів.

26. -22.
27. – 7. Ст.. 15-16

Фінансові ресурси — це сума грошових доходів та надходжень, що знаходяться в розпорядженні  суб'єктів господарювання та призначаються  для виконання фінансових зобов'язань, здійсненню витрат з розширеного  відтворення та економічного стимулювання робітників. 
Первісне формування фінансових ресурсів відбувається у момент створення підприємства, коли утворюється уставний фонд. Його джерелом, залежно від організаційно-правових форм підприємства, виступають: акціонерний капітал, пайові внески членів кооперативів, бюджетні кошти, кошти юридичних та фізичних осіб. 
Далі, у процесі функціонування підприємства, основним джерелом фінансових ресурсів виступають грошові доходи та находження у вигляді прибутку та амортизаційних відрахувань, стійкі пасиви, цільові надходження та ін. 
Значні фінансові ресурси можуть бути мобілізовані на фінансовому ринку за рахунок продажу цінних паперів та кредитів. 
Тобто фінансові ресурси — це джерела поповнення капіталу підприємства, яке безстрокове інвестовані у подальший розвиток підприємства. 
У ринкових умовах, коли підприємство може бути не тільки суб'єктом, але й об'єктом купівлі-продажу, були розроблені запитання про майно підприємства, про вартість підприємства як цілісного майнового комплексу. 
Склад та вартість майна характеризується в балансі, розділ "Активи". 
Усе майно підприємства складається з основного капіталу (постійні активи) та оборотного капіталу (поточні активи). Крім того, майно підприємства можна представити як три групи активів: основні кошти та інші необоротні активи; 
запаси та витрати; 
грошові кошти у касі, на рахунках та грошові кошти в розрахунках.

Амортизаційні відрахування - це грошові кошти, призначені для  відшкодування зносу предметів, що відносяться до основних засобів  підприємства (основних фондах).

Оборотні кошти — це сукупність коштів підприємства, що авансуються на створення оборотних фондів та фондів обігу і забезпечення їх безперервного кругообігу. Якщо оборотні фонди виступають у вигляді предметів праці, то фонди обігу — це кошти, вкладені в запаси готової продукції, товари відвантажені та в дорозі, а також кошти на рахунках та в касі підприємства. 

28. Які основні завдання та напрямки використання коштів Пенсійного фонду України ст.. 36-37

Основні завдання та цілі пенсійної реформи:

• підвищити рівень життя пенсіонерів;
• встановити залежність розмірів пенсій від величини заробітку і трудового стажу;
• забезпечити фінансову стабільність пенсійної системи;
• заохотити громадян до заощадження коштів на старість;
• створити ефективнішу та дієвішу систему адміністративного управління в пенсійному забезпеченні.

Кошти  резерву  Фонду  формуються  з  метою забезпечення  
своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій,  проведення  їх  
індексації  та підвищення розміру.  Кошти резерву Фонду формуються  
за  умови  відсутності  заборгованості   з   виплати   пенсій   та  
своєчасного   забезпечення   фінансування   поточних   витрат,  що  
відповідно до законодавства здійснюються за рахунок коштів Фонду.

Формування  та   використання   коштів   резерву   Фонду здійснюється    у    відповідності  до   Законів   України   "Про загальнообов'язкове  державне  пенсійне  страхування" ,  
"Про цінні папери та фондовий ринок" ,"Про Національну депозитарну  систему  та  особливості  електронного  обігу  цінних паперів  в Україні, "Про державне регулювання ринку цінних    паперів   в   Україні"  , вимог  Порядку , цієї  Інструкції та  інших нормативно-правових актів.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

·   покупцеві передані ризики й вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

·   підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

·   сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

·   є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов’язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

. Процес виробництва завершується доведенням продукції до споживача. Реалізація продукції (Т — Г¢) — це кінцева стадія кругообігу коштів підприємства (Г — Т ... В ... Т¢ — Г¢), яка є його важливим показником. Рух товарів і коштів створює основу економічних відносин між виробниками, постачальниками, посередниками і покупцями.

Для підприємства-виробника реалізація продукції є свідченням, що вона за споживчими властивостями, якістю та асортиментом відповідає і потребам покупців, суспільному попиту.

На практиці можуть використовуватись  два методи визначення моменту реалізації продукції:

а) продукцію відвантажено або відпущено споживачу (відбулася  передача права власності), — метод  нарахування;

б) одержано кошти на рахунок  постачальника за реалізовану продукцію  — касовий метод.

В обох випадках усі розрахунково-платіжні документи мають бути оформлені відповідно до чинного положення. Реалізація продукції завжди передбачає зміну форми вартості (Т — Г). Тому бартер, або прямий товарообмін (Т — Т), не можна вважати реалізацією продукції. За бартерного обміну товарів не відбувається руху коштів, нема надходжень виручки від реалізації продукції, тобто не відбувається зміни форми вартості.

Однак в економіці України  досить велика питома вага товарооб­мінних  бартерних операцій. Про це свідчать дані, наведені в табл. 3.1.

Зростання бартерних операцій зумовлене кризовим станом платежів. Багато підприємств за браком коштів на рахунках змушені користуватися бартерними операціями.

Згідно з діючим господарським  законодавством, бартер­ні операції нині включаються у звітність  з реалізації продукції під­приємств, що певною мірою викривляє реальний стан справ.

Розмір виручки від реалізації продукції, за інших однакових умов, залежить від:

1) кількості, асортименту  та якості продукції, що підлягає реалізації;

2) рівня реалізаційних цін.

Обсяг (кількість) реалізованої продукції прямо впливає на величину виручки, а сама кількість реалізованої продукції залежить від обсягу виробництва  товарної продукції і зміни величини перехідних залишків нереалізованої продукції  на початок і кінець року. Асортимент реалізованої продукції справляє двоякий  вплив на величину виручки. Зростання  в загальному обсязі реалізованої продукції  питомої ваги асортименту з більш  високою ціною збільшує величину виручки, і навпаки.

Прямий вплив на розмір виручки справляє й рівень відпускних цін. У свою чергу, на рівень цін впливають якість і споживчі влас­тивості, строки реалізації продукції, попит і пропонування на ринку.

Виручка від реалізації продукції, робіт і послуг є основним дже­релом  відшкодування коштів на виробництво  і реалізацію продукції, утворення  доходів і формування фінансових ресурсів. За ринкової економіки обсягу продажу і виручці приділяється особлива увага. Від величини виручки  залежить не тільки внутрішньовиробниче  відшкодування витрат і формування прибутку, а й своєчасність і повнота  податкових платежів, погашення банківських  кредитів, які впливають на рівень виплачених відсотків, що в кін­цевому рахунку позначається на фінансовому результаті діяльності підприємства.

 

30.  Ст.. 37