Розподіл доходів і витрат між бюджетами різних рівнів

В основі розрахунку обсягу видатків фактично залишився метод прямого розрахунок вартості соціальних послуг, що надаються органами влади відповідних адміністративно-територіальних одиниць з урахуванням фактично наявних мережі, штатів, контингенту закладів соціально-культурної сфери. Натуральні нормативи видатків на утримання об’єктів соціально-культурної сфери, які використовуються для визначення необхідної суми видатків з того чи іншого рівня місцевих бюджетів, не враховують багатьох факторів, які впливають на вартість надання послуг у різних регіонах країни.

Крім того, при визначенні обсягу видатків місцевих бюджетів передбачено такі інструменти, як нерозподілені видатки, а також коригувальні коефіцієнти, методика розрахунку яких невідома і розміри яких, наприклад, на 2002 р. для міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення коливаються від 0,64 до 1,5. Зазначений порядок обчислення видатків місцевих бюджетів зберігає старий суб’єктивний підхід.

Існуюча практика свідчить, що управління сукупними видатками в Україні й до цього часу залишається прерогативою центральних органів виконавчої влади. Реально децентралізація видатків може бути здійснена тільки тоді, коли органи місцевого самоврядування зможуть не тільки виконувати рішення центральних органів влади, а й матимуть можливість самостійно приймати рішення щодо видатків на фінансування власних повноважень.

Ще однією проблемою, без розв’язання якої неможливо розмежувати видатки між рівнями бюджетної системи, є затвердження в Україні нової бюджетної класифікації, яка передбачала б класифікацію видатків і доходів бюджетів також за адміністративною ознакою. Сучасна бюджетна класифікація визначає типи видатків для всіх рівнів бюджетів разом і не дає можливості класифікувати їх за рівнями бюджетної системи. Доходи мають бути розподілені відповідно до функціональних обов’язків кожного рівня влади та видатків, що здійснюються з бюджету того чи іншого рівня. Кількісні пропорції розподілу доходів між рівнями бюджетної системи визначаються повноваженнями та завданнями, що покладаються законом на органи місцевого самоврядування чи органи виконавчої влади. З метою ефективного виконання власних повноважень кожен рівень влади повинен мати достатні власні та закріплені на довготривалуперспективу джерела надходжень.

В Україні власну й закріплену дохідні бази повинні мати Державний бюджет України, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, обласні бюджети, міські бюджети міст Києва та Севастополя, районні бюджети, бюджети територіальних громад. Гострою є проблема формування власної дохідної бази органів місцевого самоврядування всіх рівнів, проте після ухвалення Бюджетного кодексу в критичному стані опинилися міські ради міст районного значення, сільські та селищні ради. Це стало наслідком реформування системи трансфертів, у результаті чого порядок розподілу трансфертів на районному рівні залишився практично не врегульованим.

Структура доходів місцевих бюджетів, яка склалася на сьогодні, не є стабільною та не дає можливості органам місцевого самоврядування повною мірою розпоряджатися доходами місцевих бюджетів. В Україні власними надходженнями, у встановленні яких та визначенні їх ставок органи місцевого самоврядування мають самостійність, є місцеві податки і збори, надходження від яких є незначними. В ухваленому Бюджетному кодексі до власних доходів місцевих бюджетів віднесено також частину плати за землю, податок з власників транспортних засобів, податок на промисел та ряд інших податкових і неподаткових надходжень. Але це не дало можливості забезпечити місцеві органи вла- ди достатнім рівнем фінансових ресурсів.

Запровадження алгоритмів і формул для визначення обсягів трансфертів не може бути самоціллю реформи міжбюджетних відносин. У результаті реформування міжбюджетних відносин в Україні має істотно зміцнитись власна дохідна база місцевих органів влади, якомога більша частина місцевих бюджетів має бути переведена на засади самофінансування, а також мають скоротитися обсяги зустрічного руху фінансових ресурсів усередині бюджетної системи. Такого ефекту не було досягнуто після ухвалення Бюджетного кодексу України.

Пропонується вдосконалити систему розподілу видатків та доходів між Державним і місцевими бюджетами України.

Перш за все, видатки та доходи державного і місцевих бюджетів мають бути приведені у відповідність до функціональних обов’язків центральних органів виконавчої влади. Що стосується вдосконалення розрахунку обсягу видатків на фінансування обов’язкових власних повноважень органів місцевого самоврядування, то в Україні обсяг видатків місцевих бюджетів має визначатись на основі розглянутих соціальних стандартів. Перехід на систему стандартів доцільно здійснювати поступово та поетапно, оскільки перехід на запровадження вартісних стандартів може призвести до розбалансування наявної системи фінансування об’єктів соціально-культурної сфери. На першому етапі доцільно запровадити вартісні стандарти соціальних послуг в освіті, охороні здоров’я, передбачивши з цією метою перехідний період від сучасної практики фінансування цих галузей. На цьому ж етапі можуть бути запроваджені стандарти, розраховані на основі методу нормативного калькулювання робіт чи послуг у сфері охорони громадського порядку, будівництва та утримання доріг, водопостачання, санітарного очищення води, забезпечення послугами автотранспорту. Але для запровадження такого методу фінансування мають бути розроблені кількісні параметри державних соціальних стандартів, що передбачені Законом України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальнігарантії” [4].

Вдосконалення розподілу  доходів між державним і місцевими бюджетами в Україні має здійснюватись у напрямі збільшення власних доходів органів місцевого самоврядування.

Крім місцевих податків і зборів, визначених у Бюджетному кодексі України, доцільно запровадити місцевий податок на нерухоме майно фізичних осіб і податок на майно юридичних осіб, які б мали право запроваджувати органи місцевого самоврядування та встановлювати їх ставки в межах, визначених законами України.

Список використаних джерел

1. Кравченко В.І. Фінанси місцевого самоврядування України: проблеми становлення (1989–2001) / В.І. Кравченко ; Ін-ститут управління і самоврядування. – К. : Academia, 2001. – 458 с.

2. Монаєнко А.О. Роль  органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у формуванні міжбюджетних відносин в Україні / О.А. Монаєнко // Держава та регіони. Серія державне управління. – 2008. – № 4. – С. 158–161.

3. Мошенець О. Регіональна  економіка і міжбюджетні відносини / О. Мошенець // Регіональна економіка. – 2003. – № 1. – С. 185–189.

4. Слухай С.В. Місцеві  бюджети України: деякі проблемні аспекти / С.В. Слухай // Аспекти самоврядування. Часопис україно-американський програми “Партнерство громад”. – 1999. – № 2. – С. 2–7.