Розподіл доходів і витрат між бюджетами різних рівнів

План 

Вступ                  3

1. Поняття та види бюджетних надходжень і бюджетних витрат.         4
2. Удосконалення державного регулювання системи розподілу видатків та доходів між бюджетами різного рівня           8

Список використаних джерел           14

Вступ

Ключовими проблемами, які  потребують вирішення в ході реформи  міжбюджетних відносин в Україні, є  чітке визначення функцій, сфер відповідальності центральних,  місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері надання суспільних послуг, зміцнення власної дохідної бази місцевого самоврядування й основ самостійності бюджетів усіх рівнів, встановлення прозорих і формалізованих процедур надання бюджетних трансфертів,  які створювали б передумови для взаємної відповідальності органів публічної влади різних рівнів, ефективного використання ними фінансових ресурсів, підвищення зацікавленості місцевих органів влади у нарощуванні власної дохідної бази тощо.

1.Поняття та види бюджетних доходів і бюджетних витрат

Бюджетний кодекс України розмежовує такі поняття як бюджетні надходження і бюджетні доходи. Основним критерієм такого поділу є необхідність повернення та відшкодування певної суми коштів. Тобто запозичення трактується як надходження а не дохід, оскільки його треба повертати із сплатою відсотків. Відповідно розрізняють видатки бюджету та витрати бюджету.

Бюджетні доходи і  видатки класифікуються за різними  критеріями. Виходячи із змісту бюджетної  системи, бюджетні доходи та видатки, найперше класифікують як державні та місцеві.

Законодавство визначає обов’язкову та загальноприйняту бюджетну класифікацію, що має офіційний характер. Бюджетний кодекс дає визначення змісту бюджетної класифікації. Крім цього існує Бюджетна класифікація, затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 27 грудня 2001 року №604, якою докладно визначено класифікацію доходів бюджету з розбивкою по всіх видах; видатків; фінансування та боргу (чотири розділи).

Доходи бюджету –  усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Надходження до бюджету  – доходи бюджету та кошти, залучені в результаті взяття боргових зобов’язань, органами державної влади, органами влади АРК, або органами місцевого  самоврядування.

Склад доходів різних ланок бюджетної системи відображається в різних платежах, які сплачують  юридичні і фізичні особи у  відповідний бюджет.

Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

1. Соціально-економічною ознакою:
• Податкові надходження (податки, збори, обов’язкові платежі);
• Неподаткові надходження (від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі);
• Доходи від операцій з капіталом;
• Трансферти – кошти, одержані від органів державної влади або місцевого самоврядування, інших держав чи міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.
2. Теоретично, доходи бюджетів класифікують також за порядком і умовами зарахування:

• закріплені - це доходи, які постійнодіючим законодавством віднесені у доходну частину бюджету певного рівня повністю у розмірі територіальних надходжень, або у твердофіксованому розмірі (нормативи), що встановлюються на тривалий строк і не потребують додаткового рішення вищестоящого органу влади. Таке закріплення міститься у постійнодіючому бюджетному або податковому законодавстві. У Держбюджеті тільки закріплені доходи.

Наприклад: Акцизний збір - в дохід Держбюджету.  Де б  він не збирався буде зараховуватися на централізований рахунок Держказначейства.

Податок на доходи фізичних осіб –  в повному розмірі зараховуються до місцевих бюджетів

• власні - у місцевих бюджетах це надходження від комунальної власності, місцевих податків і зборів тощо. Вони закріплюються повністю або за нормативами, які визначають щороку.
• залучені - якщо не вистачає власних коштів, то органи влади можуть (залучати) - користуватись позиченими.
• регулюючі - доходи які щороку включаються в місцеві бюджети на підставі Законів або рішень вищестоящих органів місцевого самоврядування. Нормативи відрахувань затверджуються таким чином: або єдині для всіх бюджетів різного рівня, або диференційовано для кожної ланки бюджетної системи в залежності від об’єму закріплених доходів і передбачених видатків.

Доходи місцевих бюджетів класифікуються також за ознакою  їх достатності у відповідних бюджетах:

• Доходи що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів
• Доходи що не враховуються при визначенні міжбюджетьних трансфертів

Класифікація  видатків бюджету.

Видатки бюджету –  це кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, пердбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум. Видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу – складають витрати бюджету.

Відповідно до Бюджетної класифікації, видатки бюджету класифікуються:

1. За функціями (функціональна класифікація):

• Вищі органи державного управління, місцевого самоврядування, фінансова та зовнішньополітична діяльність;

• Фінансова та фіскальна діяльність;
• Зовнішньополітична діяльність;
• Управління системою державного управління;
• Фундаментальні дослідження;
• Вибори та референдум;
• Обслуговування боргу;
• Оборона;
• Судова влада;
• Кримінально-виконавча система та виправні заходи;
• Соціальний захист різних категорій населення тощо.

2. Еономічна класифікація. Містить підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями спрямування бюджетних коштів на здійснення відповідно функцій держави, АРК, місцевого самоврядування.

• Поточні видатки:
1. Видатки на товари і послуги (заробітна плата, предмети, матеріали, обладнання, інвентар, ремонт тощо);
2. Виплата процентів (доходу) за зобовязаннями
3. Субсидії і поточні трансферти
• Капітальні видатки:
1. Придбання основного капіталу (капітальне будівництво, інше будівництво, ремонт, реконструкція, реставрація
2. Створення державних запасів і резервів;
3. Придбання землі і нематеріальних активів
4. Капітальні трансферти
• Нерозподвлені видатки
• Кредитування за вирахуванням погашення
1. Надання внутрішніх кредитів за вирахуванням погашення (надання, повернення)
2. Надання зовнішніх кредитів за вирахуванням погашення (надання, погашення)

3. Відомча класифікація – визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів. За змістом це перелік органів державної влади, усіх органів центральної виконавчої влади, а також усі обласні державні адміністрації України.

4. Програмна класифікація – застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом. Щорічно визначається у законі пор Державний бюджет України.
5. Видатки місцевих бюджетів класифікують за ознакою субсидіарності:

Видатки що враховують при  наданні міжбюджетних трансфертів

Видатки що не враховують при визначенні міжбюджетних трансферті

2. Удосконалення державного регулювання системи розподілу видатків та доходів між бюджетами різного рівня

Практика реалізації місцевих бюджетів свідчить про недотримання норм Бюджетного кодексу щодо заборони фінансування бюджетних установ з бюджетів кількох рівнів. З місцевих бюджетів продовжується фінансування видатків на правоохоронні органи, органи державного управління. Незважаючи на спроби впорядкувати рух фінансових ресурсів у бюджетній системі шляхом ухвалення Бюджетного кодексу, їх обсяги залишаються значними.

Практика свідчить, що, з одного боку, – кошти з місцевого бюджету вилучаються у державний, а з іншого – цьому ж місцевому бюджету

надаються кошти з  державного на виконання делегованих  повноважень.

Великою проблемою на місцевому  рівні є невідповідність натуральних нормативів видатків на соціально-культурну сферу, які доводяться галузевими міністерствами, зокрема Міністерствами освіти, охорони здоров’я, культури, та інших фінансових нормативів, які доводяться Міністерством фінансів України.

Крім зазначених проблем, ряд питань не знайшов вирішення в Бюджетному кодексі України. Це такі важливі проблеми, як переведен- ня місцевих бюджетів на засади самофінансування, приведення видатків місцевих бюджетів у відповідність до функціональних обов’язків місцевих органів влади різних рівнів, запровадження механізмів контролю за використанням коштів місцевих бюджетів, про що вже наголошувалося [1, с. 10]. Видатки місцевих бюджетів, визначені в Бюджетному кодексі України, не відповідають повноваженням органів місцевого самоврядування, визначеним відповідно до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, а також повноваженням місцевих органів виконавчої влади, визначеним відповідно до Закону України “Про місцеві державні адміністрації”. Розглянемо проблему на прикладі пов-

новажень органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади і видатків відповідних бюджетів у сфері освіти.

Статтею 91 Бюджетного кодексу  України передбачено, що з бюджетів сіл, селищ, міст та їх об’єднань здійснюються видатки, які не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, на позашкільну освіту, а відповідно до ст. 88 – видатки, які враховуються при визначенні обсягу міжбюджетих трансфертів на дошкільну освіту та загальну середню освіту (школи – дитячі садки). Водночас ст. 32 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до власних повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено повноваження щодо забезпечення здобуття неповнолітніми повної загальної середньої освіти, а до делегованих – забезпечення відповідно до закону розвитку всіх видів освіти.

Відповідно до ст. 22 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”, до повноважень районних і обласних місцевих державних адміністрацій віднесені питання щодо обов’язковості повної загальної середньої освіти. Бюджетним кодексом з районних бюджетів, окрім загальної середньої освіти, передбачено фінансування закладів освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги і реабілітації: загальноосвітніх шкіл-інтернатів, загальноосвітніх шкіл-інтернатів для дітей-сиріт і дітей, які позбавлені піклування батьків, дитячих будинків, дитячих будинків сімейного типу та ін. З обласних бюджетів, відповідно до Бюджетного кодексу, передбачено видатки на загальну середню освіту для громадян, які потребують соціальної допомоги і реабілітації, на вищу, післядипломну освіту.

Аналогічна невідповідність  повноважень органів місцевого самоврядування і місцевих органів виконавчої влади та видатків відповідних місцевих бюджетів і в інших сферах. Невідповідність повноважень, функцій і сфер відповідальності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування видаткам і доходам державного та відповідних місцевих бюджетів породжує ряд серйозних проблем.

Після реформування адміністративно територіального устрою та ухвалення законодавства про повноваження кожного рівня влади необхідно знову переглядати чинну систему розподілу видатків і доходів між рівнями бюджетної системи. Крім цього, на наш погляд, потребує суттєвого доопрацювання порядок визначення обсягу видатків адміністративно-територіальних одиниць, що враховуються при обрахунку обсягу міжбюджетних трансфертів. Таке нововведення, як “фінансовий норматив бюджетної забезпеченості”, який визначається як гарантований державою в межах наявних бюджетних ресурсів рівень фінансового забезпечення повноважень Ради Мі ністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій і виконавчих органів місцевого самоврядування, що використовується для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів, є необґрунтованим. Для його визначення в Бюджетному кодексі використана, по суті, стара схема розподілу фінансових ресурсів між місцевими бюджетами. Цей показник немає нічогоспільного з державними соціальними стандартами послуг.