Реферат финансы

     - фінансування мережі підприємств,  установ та організацій, що  утримуються за рахунок коштів  відповідного бюджету і діють  на початок бюджетного періоду;

     - соціальні видатки;

     - фінансування інвестиційної та  інноваційної діяльності;

     - інші витрати, пов'язані з забезпеченням  завдань і функцій органів  державної влади та місцевого  самоврядування.

     Склад і структура видатків державного та місцевих бюджетів визначаються їх економічним змістом, функціональним призначенням, роллю у розподілі  внутрішнього валового продукту. До загальних  принципів розподілу видатків між  ланками бюджетної системи України  належать підвідомчість (підпорядкованість) установ та організацій, що фінансуються з відповідного бюджету, і значимість заходів, що фінансуються.

     Як  і органи державної влади, органи місцевого самоврядування у межах  покладених на них функцій здійснюють видаткову політику на відповідних  адміністративних територіях. Видатки  місцевих бюджетів поділяються на видатки, пов'язані з виконанням власних  повноважень, та видатки, пов'язані  з виконанням делегованих повноважень.

     Бюджетне  законодавство визначає перелік  видатків, що фінансуються виключно за рахунок коштів місцевих бюджетів і  не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

     До  таких витрат належать видатки на: 1) місцеву пожежну охорону; 2) позашкільну  освіту; 3) соціальний захист та соціальне  забезпечення: а) програми місцевого  значення стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї; б) місцеві програми соціального  захисту окремих категорій населення; 4) місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених  пунктів; 5) культурно-мистецькі програми місцевого значення; 6) програми підтримки кінематографії та засобів масової інформації місцевого значення; 7) місцеві програми з розвитку фізичної культури і спорту; 8) типове проектування, реставрацію та охорону пам'яток архітектури місцевого значення; 9) транспорт, дорожнє господарство: а) регулювання цін на послуги метрополітену за рішеннями органів місцевого самоврядування; б) експлуатацію дорожньої системи місцевого значення (утому числі роботи, що проводяться спеціалізованими монтажно-експлуатаційними підрозділами); в) будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання доріг місцевого значення; 10) заходи з організації рятування на водах; 11) обслуговування боргу органів місцевого самоврядування; 12) програми природоохоронних заходів місцевого значення; 13) управління комунальним майном; 14) регулювання земельних відносин; 15) інші програми, затверджені відповідною радою згідно з законом.

     Водночас  розмежування видатків на такі, які  беруться і не беруться до обрахунку  обсягів міжбюджетних трансфертів, не означає існування подвійного бюджету місцевих органів влади, а застосовується виключно для обчислення міжбюджетних трансфертів. Під час  виконання бюджетів усі надходження  до загального фонду акумулюються на єдиному рахунку відповідного місцевого  бюджету та використовуються на фінансування усіх передбачених видатків, що фінансуються за рахунок коштів загального фонду.

     Наприклад, у Кривому Розі в бюджеті міста  вперше з'явилася стаття видатків на підтримку малого й середнього підприємництва. На це виділено 100 тис. грн. Ці кошти  передбачається вкласти у видання  методичного посібника для підприємців  міста. Крім того, у бюджеті передбачені  видатки на впровадження системи  рейтингової оцінки роботи служб  виконкому міськради з питань виконання узгоджувальних процедур для підприємців міста, на фінансування різного роду консультацій, семінарів  і лекцій для підприємців, на фінансування програми підтримки приватних підприємців, що відкривають свій бізнес.

     Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" (ст. 63) та Бюджетний  кодекс України (ст. 71) встановлюють, що місцевий бюджет поділяється на поточний бюджет і бюджет розвитку. Останній є складовою спеціального фонду  місцевих бюджетів. Надходження до бюджету розвитку місцевих бюджетів включають:

     1) кошти від відчуження майна,  яке перебуває у комунальній  власності, у тому числі від  продажу земельних ділянок несільськогосподарського  призначення;

     2) надходження дивідендів, нарахованих  на акції (частки, паї) господарських  товариств, що є у власності  відповідної територіальної громади;

     3) кошти від повернення позик,  які надавалися з відповідного  бюджету до набрання чинності  Бюджетним кодексом, та проценти, сплачені за користування ними;

     4) кошти, які передаються з іншої  частини місцевого бюджету за  рішенням відповідної ради;

     5) запозичення, здійснені у встановленому  законом порядку;

     6) субвенції з інших бюджетів  на виконання інвестиційних проектів.

     Ресурси, що надійшли до бюджету розвитку місцевих бюджетів, спрямовуються на розбудову  місцевої соціальної та виробничої інфраструктури. Зокрема, до витрат бюджету розвитку належать:

     1) погашення основної суми боргу; 2) капітальні вкладення; 3) внески  місцевих органів влади до  статутних фондів суб'єктів підприємницької  діяльності.

     Однією  з особливостей функціонування бюджету  розвитку є визначення його часових  інтервалів, оскільки інвестиційні та інноваційні проекти, що лежать в  основі планування бюджету розвитку, можуть реалізовуватися у кілька етапів протягом кількох бюджетних  періодів. Це дає можливість органам  місцевої влади заощаджувати кошти  на великі програми або розподіляти  витрати на них рівномірніше протягом кількох років.

     Як  зазначалося, одним із джерел формування доходів бюджету розвитку місцевих бюджетів є запозичення. Запозичення  до місцевих бюджетів здійснюються у  порядку, визначеному Кабінетом  Міністрів України, на певну мету і підлягають обов'язковому поверненню. Запозичення до відповідних бюджетів можуть бути здійснені лише до бюджету  розвитку в межах, встановлених законодавством, і під власну відповідальність органу місцевої влади або місцевого  самоврядування, оскільки держава не несе відповідальності щодо зобов'язань  за запозиченнями до місцевих бюджетів. Видатки на обслуговування боргу  здійснюються за рахунок коштів загального фонду бюджету.

     Для забезпечення стабільності й бездефіцитності  місцевих бюджетів законодавство встановило максимальну межу розміру запозичень. Зокрема, видатки на обслуговування боргу місцевих бюджетів не можуть щорічно перевищувати 10% видатків від  загального фонду відповідного місцевого  бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, коли планується обслуговування боргу. Якщо у процесі погашення  основної суми боргу, обумовленої договором  між кредитором та позичальником, та платежів з його обслуговування порушено графік погашення з вини позичальника, відповідна рада не має права здійснювати  нові запозичення протягом 5 наступних  років. Для покриття тимчасових касових  розривів, що виникають під час  виконання загального фонду місцевого  бюджету, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних  рад за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної ради можуть отримувати короткотермінові позички  у фінансово-кредитних установах  на строк до трьох місяців, але  у межах поточного бюджетного періоду. Порядок отримання таких  позичок визначає Міністерство фінансів України. При Цьому надання позичок  з одного бюджету іншому забороняється. Це положення є новацією порівняно  зі старим законодавством і повністю відповідає принципам формування бюджетної  системи України.

     Висновки 

     1. На сьогоднішній день безперечним  фактом є те, що однією з  головних складових здійснення  комплексу економічних реформ  в Україні є проведення реформи  у сфері державних фінансів. Першим  кроком до цього є визначення  основних шляхів здійснення такого  реформування шляхом розробки  і прийняття відповідної концепції.

     2. Концепція реформування державних  фінансів повинна включати в  себе реформи у податковій  та бюджетній системі країни, грошово-кредитній системі, визначення  статусу державної та комунальної  власності.

     3. Розбудова державних фінансів  за єдиними, чітко визначеними  критеріями, з обов’язковим врахуванням  взаємозв’язку окремих ланок  державних фінансів між собою  створить підґрунтя для побудови  сучасної системи управління  фінансовими потоками як на  державному, так і на місцевому  рівнях.

     4. Однією з головних задач по  реформуванню державних фінансів  в Україні є реформування бюджетних  відносин між державою в особі  Кабінету Міністрів України та  органами місцевого самоврядування.

     5. Законом України “Про бюджетну  систему України” закладенні  основні принципи побудови бюджетної  системи України. Одним із головних  принципів побудови бюджетної  системи є принцип достовірності,  який полягає у необхідності  формування бюджету кожної окремої  ланки бюджетної системи на  основі реальних показників, науково  обґрунтованих нормативів з метою  збалансування бюджетів за доходами  та видатками. При цьому важливим  фактором забезпечення виконання  цього принципу є обов’язкове  врахування інтересів держави  через державний бюджет України  та інтересів громад через  місцеві бюджети.

     6. Збалансування державних та місцевих  інтересів повинно бути головною  метою реформування всього комплексу  міжбюджетних відносин та бюджетної  системи України взагалі.

     Зростання ролі місцевих органів влади в  управлінні фінансовими ресурсами  держави є запорукою вирішення  численних проблем сьогоднішнього життя в Україні, а підвищення ролі і значимості місцевих фінансів в забезпеченні соціального і  економічного реформування є визначальним чинником подальшого розвитку України. Забезпечення місцевого самоврядування стабільними та достатніми фінансовими  ресурсами є запорукою становлення  дієздатної та ефективної місцевої влади.

     7. На сьогоднішній день можливо  чітко визначити наступні законодавчі  дії щодо забезпечення реформування  місцевих фінансів та міжбюджетних  відносин:

     Встановлення  нового адміністративно-територіального  поділу шляхом прийняття проекту  Закону України “Про адміністративно-територіальний устрій України”;

     Проведення  земельної реформи, розвиток земельних  відносин та створення сучасного  ринку землі шляхом прийняття  проекту Земельного кодексу України;

     Визначення  оптимальних шляхів розподілу загальнодержавних  податків між окремими рівнями бюджетної  системи, впровадження нової трансферної  політики та забезпечення місцевих бюджетів відповідними фінансовими ресурсами  шляхом прийняття проекту Бюджетного кодексу України;

     Визначення  сталих та вагомих джерел формування місцевих бюджетів шляхом прийняття  проекту Податкового кодексу  України;

     Створення матеріальної та фінансової основи місцевого  самоврядування та розмежування державного та комунального майна шляхом прийняття  проекту Закону України “Про право  комунальної власності”. 
 
 

     Список  використаної літератури 

     1. Конституція (Основний Закон)  України. – К., 1996.

     2. Закон України “Про місцеве  самоврядування” // Урядовий Кур”єр. – 1998.

             3. Закон України “Про Державний бюджет України на 1999 рік” // Урядовий кур”єр. – 31.12.1998.

            4. Фінансове право: Навчальний посібник / за редакцією Л.К.Воронової Та ін. – К.: Вентурі., 1998.-384с.

             5. Фінанси підприємств: Підручник  / За ред. А. М. Поддєрьогіна. — К.: Видво КНЕУ, 2002.