Податкова система України

Найбільшого розквіту податки сягають за умов розвинутої ринкової економіки. Вони стають об'єктивним елементом фінансових відносин між державою та юридичними й фізичними особами. Формується завершена модель податкової системи кожної держави. Вона включає методи й об'єкти оподаткування, ставки податків, строки їх сплати, контроль за витрачанням [2, c.204-220].

Нагадаємо, що податки – це обов’язкові платежі, які справляються фізичними та юридичними особами до Державного та місцевих бюджетів. Усю сукупність обов’язкових платежів податкового характеру можна класифікувати за кількома підставами. Виділимо найбільш важливі з них.

1. Залежно від компетенції  органу, що вводить дію податкового платежу на відповідній території:

а) загальнодержавні – податки і збори, що їх встановлює Верховна Рада України, що вводяться в дію винятково законами України і діють на всій території України;

б) місцеві – податки та збори, перелік яких встановлює Верховна Рада України, вводять у дію місцеві органи самоврядування і які діють на території окремих регіонів України [1].

У Податковій системі України існує 18 загальнодержавних і 5 місцевих податків і зборів. До загальнодержавних належать такі податки та збори:

1. податок на прибуток  підприємств;

2. податок на доходи  фізичних осіб;

3. податок на додану  вартість;

3. збір за провадження  деяких видів підприємницької  діяльності;

4. збір за місця для  паркування транспортних засобів;

5. туристичний збір[1].

2. За суб’єктом оподаткування:

A. податки з юридичних  осіб (податок на прибуток і  т. ін.);

Б. податки з фізичних осіб (прибутковий податок, податок на промисел і т. ін.);

B. змішані – податки, що  допускають як платника і юридичних, і фізичних осіб (податок з власників транспортних засобів, плата за землю і т. ін.). При цьому змішані податки можна розділити на:

- податки, що визначаються  наявністю певних матеріальних благ (транспортні засоби, ділянка землі);

- податки, що визначаються  діяльністю платників (податок на додану вартість, акцизний податок) [18, с.270].

3. Залежно від способу  стягнення:

А. Часткові (кількісні) – розмір податку встановлюють для кожного платника окремо, з урахуванням його майнового стану і можливості сплати. Загальна величина податку формується як сума платежів окремих платників.

Б. Розкладкові (репартіаційні) – податки, що нараховуються на цілу корпорацію платників, що самостійно здійснюють між собою остаточний розподіл податкового тягаря. Історично це перша форма стягнення податків, що проходила кілька етапів: перший – установлення загальної суми потреби держави в доходах; другий – розподіл цієї суми між територіальними одиницями; третій – розподіл її між платниками [1].

4. Залежно від характеру  використання:

А. Загального призначення – податки, що використовуються на загальні цілі (без конкретизації).

Б. Цільові податки – податки, що зараховуються до позабюджетних цільових фондів і призначені для цільового використання.

5. Залежно від періодичності  стягнення:

А. Разові – податки, що сплачуються один раз протягом певного часу (найчастіше – податкового періоду) при здійсненні певних дій (податок з власників транспортних засобів; податок з майна, що переходить у порядку спадкування чи дарування). Цей різновид податків має переважно характер зборів.

Б. Систематичні (регулярні) – податки, що стягуються регулярно, через певні проміжки часу і протягом усього періоду володіння чи діяльності платника (щомісячно, поквартально).

6. Залежно від каналу  надходження.

Відповідно до бюджетної системи України податкові платежі надходять до бюджетів різних рівнів, на підставі чого податкові платежі можна розділити на закріплені та регульовані[17].

А. Закріплені податки безпосередньо і повністю надходять до конкретного бюджету чи позабюджетного фонду. Серед закріплених податків виділяють податки, що надходять до державного бюджету, місцевого бюджету, позабюджетного фонду.

Б. Регулюючі (різнорівневі) податки надходять одночасно до бюджетів різних рівнів у пропорціях відповідно до бюджетного законодавства. Суми відрахувань по таких податках, зараховані безпосередньо до державного бюджету і бюджетів інших рівнів, визначаються при затвердженні кожного бюджету.

Можна дещо деталізувати цю групу податків, диференціювавши їх на такі:

- державні – податки, що повністю надходять до державного бюджету;

- місцеві – податки, що  повністю надходять до місцевих  бюджетів;

- пропорційні – податки, що розподіляються між державним  і місцевим бюджетами у певній  пропорції;

- позабюджетні — податки, що надходять до певних фондів (у деяких випадках, щоправда, вони  повинні все-таки пройти через бюджет).

7. За методом встановлення  податкових ставок:

А. Прогресивні – податки, у яких середня податкова ставка підвищується зі збільшенням рівня доходу. Таким чином, якщо доход агента збільшується, то росте й податкова ставка. Якщо ж, навпаки, падає величина доходу, то ставка так само падає.

Б. Регресивні– податки, чия середня ставка податку знижується при збільшенні рівня доходу. Це означає, що при збільшенні доходів економічного агента, ставка падає, і, навпаки, росте, якщо доход зменшується

В. Пропорційні податки – податки, ставка яких не залежить від величини оподатковуваного доходу.

8. Залежно від форми  оподаткування:

А. Прямі (прибутково-майнові) – податки, що стягуються в процесі придбання та акумуляції матеріальних благ, визначаються розміром об’єкта обкладання, включаються в ціну товару і сплачуються виробником або власником. Прямі податки, у свою чергу, розділяються на:

а) особисті – податки, що сплачуються платником податків за рахунок і залежно від отриманого ним доходу (прибутку) і з урахуванням його платоспроможності;

б) реальні (англ. rеаl – майно) – податки, що сплачуються з майна, в основі яких лежить не реальний, а передбачуваний середній доход1.

Б. Непрямі (на споживання) – податки, що стягуються у процесі витрати матеріальних благ, визначаються розміром споживання, включаються у вигляді надбавки до ціни реалізації товару і сплачуються споживачем. При непрямому оподаткуванні формальним платником є продавець товару (робіт, послуг), що виступає посередником між державою і споживачем товару (робіт, послуг). Споживач товару (робіт, послуг) є платником реальним[1].

Водночас, податки є активним інструментом державного регулювання економіки, яке здійснюється за допомогою зміни: виду податків, податкових ставок, встановлення податкових пільг, підвищення або зниження загального рівня оподаткування, відрахувань до бюджет. Все це призводить до збільшення або зменшення податкового навантаження на платників податків, що несе за собою низку наслідків. Посилення податкового навантаження в загальному випадку є чинником, який стримує економічну активність і процеси нагромадження, а також створює умови для прискореного розвитку тіньової економіки. Разом з тим, високий рівень оподаткування може бути прийнятний у випадку ефективного використання бюджетних коштів на загальнонаціональні економічні й соціальні програми.

Кожний з цих видів має свої переваги та недоліки (таблиця.1.1).

 

 

 

 

Таблиця 1.1.

Переваги та недоліки прямих та непрямих податків

 

	Переваги	Недоліки
Непрямі податки	1. Збільшення доходів  держави при зростанні доходів  населення та його добробуту; 2. Регулярність і швидкість надходжень  до бюджету; 3. Вирівнювання міжрегіонального  розподілу; 4. Стримуючий вплив на  споживання товарів, шкідливих для  здоров’я і підвищення моральності  населення; 5. Можливість впливу держави  на виробництво і сферу послуг; 6. Зручність	1. Властивий інфляційно  утворюючий елемент; 2. Бідніше населення  несе більший тягар; 3. В умовах  конкуренції обмежують розмір  прибутку підприємства, так як  не завжди можливе підвищення  ціни на величину непрямого  податку.
Прямі податки	1. За допомогою них  держава впливає на економічні  процеси; 2. Дають можливість встановлення  прямої залежності між доходами  платника та його відрахуваннями  в бюджет; 3. Розподіляють податковий  тягар(хто має більше доходу  – платить до бюджету більше).	1. Потребують складного  механізму бухгалтерського обліку 2. Стягнення потребує високого  рівня контролю; 3. Більше широкі  можливості для ухилення

 

 

Отже, існує велика кількість видів податків. Податкова система не може базуватись тільки на одному виду податків, тому ефективна податкова система країни повинна бути збалансована між всіма видами податків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.АНАЛІЗ СТАНУ  ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

 

Протягом років незалежності держава намагалась удосконалювати податкову систему, але це були окремі законодавчі акти, які не змогли дієво вплинути на структурні диспропорції стану економіки, суттєві обсяги тіньових оборотів, платіжну кризу. Податкова система не стала інструментом підвищення конкурентоспроможності держави, не стала стимулом до збільшення економічної активності суб’єктів господарювання. Її нормативно-правова база складна, неоднорідна та нестабільна, окремі норми – недостатньо узгоджені, а подекуди і суперечливі, значна кількість норм при застосуванні мають неоднозначне тлумачення тощо [7].

Проблеми оподаткування мають сьогодні особливу гостроту й актуальність. Склад доходів бюджетів усіх рівнів та видів, форми мобілізації грошових коштів до бюджету залежить від системи та методів господарювання, які застосовуються в країні, а також вирішуваних суспільством економічних завдань.

За економічною природою доходи бюджету – це частка централізованих ресурсів держави, які потрібні для виконання нею відповідних функцій. Згідно Бюджетного кодексу України, класифікація доходів бюджету призначена для чіткого розмежування доходів бюджетів різних рівнів за об’єктивними характерними ознаками з детальним розподілом їх на такі розділи: податкові надходження; неподаткові надходження; доходи від операцій з капіталом; трансферти [17].

Податкові надходження – це встановлені законами України загальнодержавні та місцеві податки та збори (обов’язкові платежі) [17].

Для того,  щоб визначити, яку частину  у доходах Державного бюджету України займають  податкові надходження, а також визначити як змінювалась структура доходів бюджету за останні три роки проведемо структурно-динамічний аналіз доходів Державного бюджету України  (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1

Структурно-динамічний аналіз доходів Державного бюджету України за 2012-2014 роки*

Показник	2012 рік		2013 рік		2014 рік		Абсолютний приріст
							2013-2012		2014-2013
	млрд. грн.	%	млрд. грн.	%	млрд. грн.	%	млрд. грн.	%	млрд. грн.	%
Податкові надходження	274,7	79,4	262,8	77,5	280,2	78,5	-11,9	-1,9	17,4	1,0
Неподаткові надходження	68,3	19,7	72,9	21,5	68,2	19,1	4,6	1,7	-4,6	-2,4
Доходи від операцій з капіталом	1,2	0,4	0,3	0,1	0,9	0,2	-0,98	-0,3	0,6	0,2
Трансферти	1,8	0,5	3,3	1,0	7,7	2,1	1,52	0,5	4,3	1,2
Всього	346,1	100	339,2	100	357	100	-6,83	–	17,7

 

*Джерело: побудовано автором  на основі[8,9]

З аналізу, наведеного в таблиці 2.1, видно що податкові надходження у структурі доходів Державного бюджету України  становлять найбільшу частку з поміж інших доходів державного бюджету. Можно сказати, що загалом доходи державного бюджету складають у 2014 році 357 млрд. грн. порівняно з 2012 роком вони значно збільшились.  Так, у 2012 році частка податкових надходжень до Державного бюджету України становила 79,4 %, або ж 274,72 млрд. грн. В наступному 2013 році частка податкових надходжень зменшилась на 1,9 %  і складала 262,78 млрд. грн.  У 2014 році частка податкових надходжень становила 78,5 %, а їх сума складала 280,18 млрд. грн. Що стосується неподаткових надходжень до Державного бюджету України, то у 2013 році складала 72,9 млрд. грн. або 21,5%  від всіх доходів, якщо порівнювати з 2014 роком то вони збільшились на 4,7 млрд. грн.

Розраховані показники свідчать, що роль податкових надходжень є дуже значна, а тому  ефективність здійснення  державою покладених на неї функцій та добробут суспільства в основному залежить від розміру  сплачених податків.

Основною складовою аналізу податкових надходжень бюджету є  їх динаміка у розрізі статей, яка дає можливість проаналізувати зміну обсягу надходжень до бюджету за кожний період (таблиця 2.2).

Таблиця 2.2

Динаміка податкових надходжень до спеціального фонду за 2012-2014 роки*

Податкові надходження	2012 рік		2013 рік		2014 рік		Абсолютний приріст, млн.грн
	млрд. грн.	%	млрд. грн.	%	млрд. грн.	%	2013-2012	2014-2013
Податки на доходи, податки на прибуток.	62,4	24	61,9	24,9	52,6	18,8	-0,5	-9,3
Збори спеціальне використання природних ресурсів	2,3	0,9	13,9	5,6	19,0	6,8	11,6	5,2
Внутрішні податки на товари та послуги	176,0	63,6	163,6	61,9	184,0	65,7	-12,4	20,4
Податки на міжнародну торгівлю	13,2	4,3	13,4	4,5	12,6	4,5	0,2	-0,7
Рентна плата	17,7	6,9	5,7	2,3	6,0	2,1	-12,0	0,3
Інші податки та збори	3,2	0,3	4,4	0,8	6,0	2,1	1,2	1,6