Переоформлення та закриття валютних рахунків

1. Стандартний лізинг. За цієї форми лізингу виробник обладнання продає його лізинговій компанії, яка здає це обладнання в лізинг споживачеві. При цьому між виробником та лізингоотримувачем не виникають правові відносини. Технічне обслуговування здійснює за окремою домовленістю виробник, а лізингодавець не втручається у питання технічного обслуговування.
2. Зворотний лізинг (ліз-бек). Ця форма використовується у випадку, коли фірма відчуває гостру нестачу коштів. Сутність цієї операції полягає в тому, що власник обладання продає лізинговій компанії обладнання, а потім бере його в лізинг, тобто продавець обладнання перетворюється в лізингоотримувача.
3. "Мокрий лізинг". Цей різновид лізингу передбачає додаткові послуги лізингодавця лізингоотримувачу. Лізингодавець здійснює утримання обладнання, ремонт, страхування, інколи управління виробництвом.
4. "Чистий лізинг". В даному випадку всі обов'язки, пов'язані з експлуатацією обладнання, виконує лізингоотримувач. Він сплачує податки, здійснює страхування та несе всі витрати, пов'язані з використанням обладнання. Лізингоотримувач зобов'язаний утримувати обладнання в робочому стані, обслуговувати його та після закінчення строку лізингу повернути його лізингодавцю в доброму стані з урахуванням нормального зносу. Лізингодавець не відповідає за дії, пов'язані з використанням лізингоотримувачем майна. Але він несе відповідальність, пов'язану з можливими діями влади чи інших організацій країни, де використовується обладнання.
5. Лізинг на залишкову вартість обладнання. Використовується щодо обладнання, що вже знаходилось в користуванні. Така форма лізингу діє впродовж 1-4 років.
6. Лізинг з повним обслуговуванням. Він є подібним до "мокрого" лізингу, але угода передбачає виконання лізингодавцем деяких додаткових послуг. Наприклад, лізингодавець проводить дослідження, що передують придбанню обладнання, здійснює постановку необхідних сировинних матеріалів для роботи даного обладнання, надає кваліфікованих спеціалістів для роботи з обладнанням та надає деякі інші послуги.
7. Лізинг постачальника. Ця форма лізингу схожа з типом "ліз-бек". Постачальник обладнання діє у подвійній ролі, продавця та основного лізингоотримувача, який не є користувачем обладнання. Ліингоотримувач зобов'язаний знайти суборенда торів та здати їм обладнання в суборенду. Для цього не потрібна згода лізингодавця. Здавання обладнання в суборенду є обов'язковою.
8. Оновлений лізинг. Характерним для цієї форми є те, що відбувається періодична заміна раніше зданого в лізинг обладнання більш сучасним. Ця модель досить розповсюджена у випадку лізингу ЕОМ.
9. Вендор-лізинг. У цьому випадку в ролі лізингової компанії виступає асоціація фірм-виробників спільно з лізинговою компанією чи банком. Ця модель використовується при просуванні на ринок особливо дорогого обладнання. При цьому виробник бере на себе пошук партнерів та технічне обслуговування обладнання об’єкту лізингу, а лізингова компанія-організаційну розробку проектів, вирішення адміністративних питань, надання консультаційних послуг.

Міжнародний лізинг буває:

• прямий експортний;
• прямий імпортний;
• транзитний (непрямий).

Прямий міжнародний  лізинг являє собою угоду, де всі операції здійснюються між комерційними організаціями з правом юридичної особи з двох різних країн. Привабливість цього виду лізингу полягає в такому:

• лізингодавець має можливість одержати експортний кредит у своїй країні і тим самим розширити ринок збуту власних товарів і послуг;
• орендатор забезпечує повне фінансування використання сучасних машин, устаткування і прискорене технічне переоснащення виробництва.

Експортна лізингова  операція — міжнародна операція, в  якій лізингодавець купує предмет  оренди в національної фірми і надає в найм іноземному лізингоодержувачу (рис. 1).

Рис. 1. Спрощена модель експортного лізингу

 

Імпортна лізингова  операція — лізингова операція, в якій лізингодавець купує предмет  оренди в іноземної фірми і  надає його вітчизняному лізингоодержувачу (рис. 2).

Рис. 2. Спрощена модель імпортного лізингу

 

Транзитний (непрямий) міжнародний  лізинг — лізингова операція, в  якій лізингодавець однієї країни бере кредит чи купує необхідне устаткування в іншій країні і постачає його орендатору, котрий перебуває в третій країні (рис. 3).

Рис. 3. Спрощена модель транзитного  міжнародного лізингу

 

Міжнародний лізинг має  як позитивні риси, так і негативні.

До переваг міжнародного лізингу можна віднести:

1. для лізингодавця:
• інвестування у формі обладнання порівняно з грошовим кредитом знижує ризик неповернення коштів, тому що зберігається право власності за лізингодавцем;
• існування амортизаційних та податкових пільг для лізингодавця, якими він може, так би мовити, поділитися з лізингоодержувачем шляхом зменшення лізингових платежів;
2. для лізингоодержувача:
• лізинг передбачає 100-відсоткове фінансування і не потребує негайного початку платежів, які відбуваються не одночасно, а частково;
• для лізингоодержувача зменшується ризик морального і фізичного зносу і старіння обладнання, тому що майно не придбавається у власність, а береться у тимчасове користування;
• лізингове майно не на балансі у лізингоодержувача, що не збільшує його активів і звільняє від сплати податків на це майно;
• лізингові платежі відносяться на витрати виробництва та обігу (собівартість) лізингоодержувача і, відповідно, знижують оподаткований прибуток;
• орендна плата виплачується після того, як обладнання встановлено на підприємстві і досягло відповідної продуктивності;
• лізинг дає змогу збільшити виробництво без накопичення капіталу;
• обслуговування і ремонт майна здійснюється власником;
• дає змогу орендатору використовувати найсучасніше обладнання;
• термін лізингу може бути значно більшим за термін міжнародного кредиту;
• податкові пільги;
• для всіх учасників міжнародного лізингу:
• лізинговий контракт може включати додаткові послуги з обслуговування обладнання;
• лізингова угода є більш гнучкою порівняно з позичковою, оскільки дає змогу обом сторонам застосувати зручну схему виплат;
• виробник обладнання отримує додаткові можливості для збуту своєї продукції і негайний платіж;
• з погляду господарської діяльності лізинг служить засобом реалізації продукції, розвитку виробництва, упровадження науково-технічного прогресу, створення нових робочих місць. Тому держава має бути зацікавлена в поширенні і заохоченні лізингових операцій.

До недоліків міжнародного лізингу можна віднести:

1. на лізингодавця покладається ризик морального старіння обладнання й отримання лізингових платежів, а для лізингоодержувача вартість лізингу більша, ніж ціна купівлі чи банківського кредиту;
2. лізингоотримувач не є власником своїх основних коштів і тому не може передати їх як заставу у разі необхідності банківської позики, що знижує його шанси щодо отримання такої позики на вигідних умовах.

Порівняно з продажем обладнання в кредит для лізингу  характерний більший ризик, який полягає в тому, що лізингодавець  зазвичай не може обмежити прийняття  лізингоодержувачем додаткових боргових зобов’язань і у випадку банкрутства  останнього не в змозі вимагати своє майно.

Лізинг може бути дорожчим за кредит.

Загалом вважається, що переваг  лізинг має більше, ніж недоліків.

Отже, значення міжнародного лізингу в кредитуванні зовнішньої торгівлі полягає в тому, що:

• міжнародні лізингові платежі впливають на стан платіжного балансу країни;
• орендні платежі, що виплачуються іноземними лізинговими компаніями, збільшують зовнішні витрати країни, а їх надходження позитивно впливає на платіжний баланс;
• придбання майна після закінчення лізингової угоди рівнозначне імпорту, й у зв’язку з цим лізингові операції стали об’єктом державного регулювання;
• хоча держави і сприяють розвитку міжнародного лізингу, але трапляються труднощі, пов’язані з гострою конкуренцією на світовому ринку, невідповідністю національних законодавств, методик розрахунків, систем оподаткувань.

Сьогодні міжнародний  лізинг став одним з найбільших джерел капітальних інвестицій як у промислово розвинутих країнах, так і в тих, що розвиваються. Лізинг є пільговою  галуззю інвестиційної діяльності та особливим видом фінансування. Як система фінансування лізинг використовує елементи орендних відносин, кредитного фінансування, розрахунки за довгостроковими зобов'язаннями та інші фінансові механізми. Окрім цього, лізинг — це особливий вид інвестиційної діяльності. Він сприяє інтенсивному розвитку національної економіки країни, підвищенню її конкурентоспроможності на світовому ринку, стимулює експортну діяльність національних виробників, прискорює обіг капіталу, підвищує ліквідність підприємств.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Задача 1

Банк Японії дає брокеру  заяву на продаж євро (EUR) в обмін на національну валюту (ІРУ) по курсу не нижче: 325 ІРУ / EUR. Ринкові котировки склалися на рівні: 0,74 - 0,77 EUR / USD; 245 - 246 ІРУ / USD. Можливо виконати заяву чи ні?

Обґрунтуйте відповідь.

Яким повинен бути курс ІРУ / USD для того, щоб заява була виконана. Визначити котировку крос-курсу ізраїльського шекеля і канадського долара, якщо канадський долар є валютою котировки.

Розв’язання

1. З котировки EUR / USD ми бачимо, що ринок купує EUR за ціною 0,74 USD, а продає – 0,77 USD.
2. З котировки ІРУ / USD ми бачимо, що ринок купує USD за ціною 245 ІРУ, а продає – 246 ІРУ.
3. Спочатку ми продаємо EUR і отримуємо 1,35 USD. Потім за отримані 1,35 USD купуємо ІРУ: 246 * 1,35 / 1 = 332. Таким чином ми узнали, за яким курсом ринок купує EUR відносно ІРУ (332 ІРУ / EUR). Всі ці події називаються використання крос-курсу.
4. Отже, заявка банку може бути виконана, оскільки ринковий курс купівлі більше заявленого: 332 > 325.
5. Щоб визначити котировку крос-курсу ізраїльського шекеля (ILS) і канадського долара (CAD), ми приймаємо крос-курс 1 ILS = 0,2567 USD і 1 CAD = 0,9999 USD. Тоді 1 ILS = 0,2567 / 0,9999 = 0,2567 CAD.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Задача 2

Ваша фірма здійснила  експортні угоди, продавши свою продукцію:

• до Англії – 35 т;
• до Данії – 25 т;
• до Норвегії – 40 т.

Цю угоду вирішили фінансувати за рахунок коштів на валютному рахунку в доларах  та здійснити покриття валютних ризиків, використовуючи форвардні контракти. Рахунки – фактури разом з  відвантажувальними документами були відправлені на основі інкасо та сплачені вчасно.

Завдання:

Використовуючи наведену в таблицях 1 і 2 інформацію, обчисліть  надходження на валютний рахунок  вашого підприємства.

Таблиця 1 – Форвардні  курси валют щодо долара США

Країна	Курс "спот"		1 місяць "форвард"
Англія (GPR)	0,6909	0,7100	0,6950	0,6990
Данія (DКК)	8,9339	8,9484	8,9301	8,9330
Норвегія (NOK)	7,0338	7,1156	7,0790	7,1160

Примітка: в наведених  курсах використане непряме котирування, тобто ваш банк купуватиме валюту за вищим курсом, а продаватиме за нижчим.

Таблиця 2 – Ціни за одну тонну продукції, які були використані  при цій угоді

Варіант	Англія (фунти стерлінгів – GPR)	Данія (крони – DКК)	Норвегія (крони – NOK)
12	1110,01	14930,00	19210,00

Плата за інкасо становила $20

Обчисліть кінцевий прибуток вашого підприємства у гривнях від  даної операції.

Розв’язання

1. З Англією фірма здійснила угоду на суму:

35 (т) * 1110,01 (GPR) = 38853,5 GPR.

На дату розрахунків  операція валютного обміну здійснюється за спот-курсом GPR / USD, який ми розраховуємо за допомогою непрямого котирування:

1 / 0,7100 = 1,4084 (GPR)

Отже клієнт одержує:

38853,5 / 1,4084 = 27856,98 (USD)

Але за форвардною угодою курс становить:

1 / 0,6950 = 1,4388 (GPR)

Отже клієнт одержує різницю за курсами:

(1,4388 – 1,4084) * 27857,98 = 846,88 (USD)

Загальна сума виплат становить:

27856,98 + 846,88 = 28703,86 (USD)

2. З Данією фірма здійснила угоду на суму:

25 (т) * 14930 (DКК) = 373250 DКК.

На дату розрахунків  операція валютного обміну здійснюється за спот-курсом DКК / USD, який ми розраховуємо за допомогою непрямого котирування:

1 / 8,9484 = 0,1117 (DКК)

Отже клієнт одержує:

373250 / 0,1117 = 3341539,83 (USD)

Але за форвардною угодою курс становить:

1 / 8,9301 = 0,1119 (DКК)

Отже клієнт одержує різницю за курсами:

(0,1119 – 0,1117) * 3341539,83 = 668,3 (USD)

Загальна сума виплат становить:

3341539,83 + 668,3 = 3342208,13 (USD)

3. З Норвегією фірма здійснила угоду на суму:

40 (т) * 19210 (NOK) = 768400 NOK.

На дату розрахунків  операція валютного обміну здійснюється за спот-курсом NOK / USD, який ми розраховуємо за допомогою непрямого котирування:

1 / 7,1156 = 0,1405 (NOK)

Отже клієнт одержує:

768400 / 0,1405 = 5469039,14 (USD)

Але за форвардною угодою курс становить:

1 / 7,0790 = 0,1412 (NOK)

Отже клієнт одержує різницю за курсами: