Отчет по практике в компанія «Аверс»

          Відповідно до ч. 291.2 ст. 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності – це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності [15].

Єдиний податок звільняє їх платників від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:

1. податку на прибуток підприємств;
2. податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з цією главою;
3. податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, зі сплатою податку на додану вартість;
4. земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності;
5. збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
6. збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства [4].

        Законом № 4014 від 4 листопада 2011 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2012 р., внесено зміни до Податкового кодексу та інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності [19].

          Зокрема, юридичні особи, які обрали спрощену систему оподаткування, належать до четвертої групи платників єдиного податку (п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу). Право бути платником єдиного податку може мати юридична особа будь-якої організаційно-правової форми, яка протягом календарного року відповідає сукупності таких критеріїв:

1. середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб;
2. обсяг доходу не перевищує 5 млн. грн.

         Ставки єдиного податку для юридичних осіб змінилися і встановлено у такому розмірі:

• 3% доходу – у разі сплати податку на додану вартість згідно з Кодексом;
• 5% доходу – у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

         ТОВ «АК «Аверс» сплачує єдиний податок за ставкою 5%, що встановлено Державною податковою інспекцією в м. Суми та затверджено Свідоцтвом платника єдиного податку № 090832 від 14 травня 2012 року.

 

 

           2.2 Державного регулювання діяльності, порядок складання фінансової звітності

 

 

         Аудиторська діяльність – це один з видів підприємницької діяльності. Отже, загальну сукупність нормативно-правових документів, що регулюють цей особливий вид підприємницької діяльності можна поділити на дві категорії:

• сукупність нормативно-законодавчих та регламентуючих документів щодо здійснення аудиторської практики;
• сукупність нормативно-правових документів, які регламентують здійснення підприємницької діяльності (Конституція України, законодавчі

акти з оподаткування, Господарський кодекс).

          Відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність» (ст. 14) Аудиторська палата України розробляє і затверджує національні нормативи аудиту, обов'язкові для дотримання всіма аудиторами. Своїм рішенням № 73 від 18 грудня 1998 р. Палата затвердила «Національні нормативи аудиту»  і «Кодекс професійної етики аудиторів України». Ці документи набули чинності з 1 січня 1999 р. і більшість із них є обов'язковими для дотримання.

           Система Національних нормативів аудиту України складається з 32 нормативів, згрупованих у 9 груп.

1. Вступний матеріал (№1,2).

2. Відповідальність (№  3,4,5,6,7, 8).

3. Планування (№ 9, 10, 11).

4. Внутрішній контроль (№ 12, 13).

5. Аудиторські докази (№ 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22).

6. Використання роботи  інших фахівців (№ 23, 24, 25).

7. Аудиторські висновки  та звіти (№ 26, 27).

8. Окремі вимоги до  аудиторських висновків та звітів (№ 28, 29).

9.Нормативи, які регулюють спеціальні умови проведення аудиту (№30,31,32) [1].

         Правила використання документів наведені у нормативі № 1 «Вимоги національних нормативів аудиту». У ньому насамперед пояснюються терміни: «аудитор», «підприємство», «гарантія»; наводиться перелік видів фінансових звітів, який підтверджується аудиторами, і вимог до аудиту та сукупних послуг; визначаються випадки, коли ім'я аудитора починає асоціюватися з фінансовою інформацією клієнта.

          «Кодекс професійної етики аудиторів України» разом з Національними нормативами запроваджує:

• морально - етичні принципи аудиту;
• правила проведення аудиту і надання аудиторських послуг.

          «Кодекс професійної етики аудиторів України» складається з двох глав: вступної з 6 розділів та Кодексу з 14 розділів.

        Цей документ детально роз’яснює застосування завдань і фундаментальних засад аудиту на практиці для багатьох типових ситуацій під час вирішення етичних конфліктів.

         Дотримання вимог «Національних нормативів аудиту» і «Кодексу професійної етики аудиторів України» контролюється Аудиторською палатою України в межах її компетенції.

         Таким чином, діяльність аудитора суворо регламентована законодавчими і підзаконними актами, міжнародними, вітчизняними стандартами і нормативами. Міжнародна федерація бухгалтерів такі стандарти називає міжнародними нормативами аудиту (МНА) та суміжних робіт (МНА/СР). Під ними розуміють основні принципи, котрих треба додержуватися при проведенні аудиту.

         Аудитор у своїй роботі постійно працює з різними нормативними актами. З метою правильного використання нормативних актів при проведенні аудиту аудитори повинні чітко розуміти компетенцію та положення органу, який видав відповідний нормативний акт в системі правотворчих органів держави, а також розуміти характер самих актів та їх дію в залежності від територіального розміщення клієнта та часу здійснення дії чи події, що відбулась. Аудитору важливо знати, що нормативні акти знаходяться між собою в суворій ієрархічній підпорядкованості, від якої залежить юридична сила того чи іншого нормативного акта. Видавати їх мають право суворо встановлені законом органи [7].

         Таблиця 2.1 - Класифікація нормативних актів за юридичною силою

Орган, що видає нормативні акти	Види нормативних актів	Поширення нормативних  актів
Верховна Рада	Конституція України (Основний Закон)	в межах країни
Верховна Рада	Закони, підзаконні акти	в межах країни
Кабінет Міністрів України  Міністерства загального значення (мінфін, головна податкова адмін.)	Постанови	в межах країни

         Продовження табл.2.1

Галузеві міністерства	Накази, інструкції	в межах країни
Громадські організації (профспілки, Спілка аудиторів України)	Постанови	в межах країни
Керівні органи клієнта	Рішення, накази, розпорядження	в межах підприємства

          Регулятивним органом, який визначено законодавством в Україні, є Аудиторська палата України (АПУ) – незалежна неприбуткова організація (юридична особа), яка діє па підставі Закону України «Про аудиторську діяльність» та власного Статуту [24].

         До повноважень і обов'язків АПУ належать:

1. здійснення сертифікації осіб, які мають намір займатися аудиторською діяльністю;
2. затвердження стандартів аудиту;
3. затвердження програм підготовки аудиторів та за погодженням з Національним банком України програм підготовки аудиторів, які здійснюватимуть аудит банків;
4. ведення Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності;
5. здійснення контролю за дотриманням аудиторськими фірмами та аудиторами вимог Закону України «Про аудиторську діяльність», стандартів аудиту, норм професійної етики аудиторів;
6. здійснення заходів із забезпечення незалежності аудиторів при проведенні ними аудиторських перевірок та організації контролю за якістю аудиторських послуг;
7. регулювання взаємовідносин між аудиторами (аудиторськими фірмами) в процесі здійснення аудиторської діяльності та у разі необхідності застосування до них стягнення;
8. здійснення інших повноважень, передбачених Законом України «Про аудиторську діяльність» та Статутом Аудиторської палати України.3

          Діяльність Аудиторської палати грунтується на принципах демократії і самоуправління, колегіальності і гласності за умови одночасного збереження комерційної таємниці, виборності органів управління засновниками, власної ініціативи, персональної відповідальності аудиторів.

          Аудиторська палата України формується на паритетних засадах шляхом делегування до її складу аудиторів та представників державних органів. Загальна кількість членів Аудиторської палати України становить двадцять осіб.

          Від державних органів делегують по одному представнику Міністерство фінансів України, Міністерство юстиції України, Міністерство економіки України, Державна податкова адміністрація України, Національний банк України, Державний комітет статистики України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, Рахункова палата та Головне контрольно-ревізійне управління України [23].

         До складу Аудиторської палати України від аудиторів делегуються в кількості десяти осіб висококваліфіковані аудитори з безперервним стажем аудиторської діяльності не менше п'яти років, представники фахових навчальних закладів та наукових організацій.

         Для підготовки атестації і підвищення кваліфікації аудиторів Аудиторська палата створює навчальний центр із залученням вітчизняних і зарубіжних фахівців вищих навчальних закладів, а також практичних працівників фінансових органів, банків, податкових адміністрацій, державної контрольно-ревізійної служби для роботи в ньому.

          Щорічно Аудиторська палата України отримує від аудиторських фірм та аудиторів звіти про виконані ними роботи, здійснює їх аналіз та подає до Кабінету Міністрів України узагальнену інформацію про стан аудиторської діяльності в Україні.     

          Отже, держава здійснює регулювання аудиторської діяльності, проте не може прямо регулювати через свої виконавчі органи аудиторську діяльність, інакше буде втрачено незалежність аудиторського контролю. Отже, аудиторська діяльність є саморегулюючою. Це означає, що держава встановлює лише вимогу здійснення аудиту, а методику його проведення визначають професійні організації. Закон визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні і спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів користувачів фінансової та іншої економічної інформації.

ТОВ «АК «Аверс» здійснює свою діяльність, повністю дотримуючись законодавства та нормативів, що були наведені.

         Крім цього, зазначалось, що підприємство обрало для себе спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного подаку, тому відповідно до абзацу третього пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України підприємства, що обрали спрощену систему оподаткування, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів і витрат з метою обрахунку об’єкта оподаткування за методикою, затвердженою Міністерством фінансів України.

         В додатках А – Е наведено форми звітності, що складаються та ведуться  ТОВ «АК «Аверс»: Форма № 1 «Баланс» та Форма № 2 «Звіт про фінансові результати» за 2009-2011 роки.

 

 

         2.3 Аналіз ефективності діяльності та фінансово - економічних показників підприємства

 

 

         Фінансовий стан підприємств слід розуміти як здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Вона характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільним їх розміщенням та ефективним використанням, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю [17].