Оподаткування акціонерних товариств в Україні

       Сума податку на прибуток відокремлених підрозділів за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів такого платника податку в загальній сумі витрат цього платника податку.

       Вибір порядку сплати податку на прибуток здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються податкові органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій (відокремлених підрозділів). Зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється.

       Відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податків несуть платники податку, які здійснюють відповідні виплати.

Існують такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Звітний податковий період починається  з першого календарного дня податкового  періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської  продукції для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного  звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року (крім зареєстрованих як платники фіксованого сільськогосподарського податку).

       Чинний порядок оподаткування прибутку підприємств передбачає отримання суб’єктами господарювання певних пільг. Це має місце за таких обставин.

       По-перше, за визначення валових витрат, на суму яких зменшується оподаткований прибуток. До цих витрат відносять такі:

− суми коштів або вартість майна, добровільно  переказаних (переданих) до бюджету  чи неприбутковим організаціям;

− суми коштів, переказаних підприємствами всеукраїнських об'єднань осіб, що постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи, згаданим підприємствам для проведення благодійної  діяльності;

− суми коштів, спрямовані на фінансування утримання (експлуатації) об'єктів соціальної інфраструктури підприємств;

− суми коштів, унесені в страхові резерви;

− суми коштів, спрямовані на страхування ризиків;

− витрати  на утримання та експлуатацію фондів природоохоронного призначення.

        По-друге, через амортизаційні відрахування, на суму яких зменшується оподаткований прибуток. Застосовуючи прискорену амортизацію основних фондів, а також здійснюючи витрати на поліпшення основних фондів понад 5 % їхньої вартості на початок року, підприємства – платники податку на прибуток можуть досягнути його зменшення.

        По-третє, зниженню податкового навантаження на суб’єктів підприємництва з числа резидентів сприяє така особливість оподаткування прибутку. Якщо в платника податку об’єкт оподаткування (оподатковуваний прибуток) за результатами звітного (податкового) періоду має від'ємне значення (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), дозволяється відповідне зменшення об'єкта оподаткування в наступному звітному (податковому) кварталі, а також у кожному з наступних двадцяти звітних (податкових) кварталів до повного погашення від'ємного значення об’єкта оподаткування.

        По-четверте, звільняється від оподаткування прибуток:

− підприємств  від продажу на митній території  України спеціальних продуктів  дитячого харчування власного виробництва, спрямований на збільшення виробництва  та зменшення роздрібних цін таких  продуктів;

− підприємств, що засновані всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів, від продажу  товарів (робіт, послуг), крім прибутку, отриманого від грального бізнесу, якщо протягом попереднього звітного (податкового) періоду кількість  інвалідів за основним місцем роботи становить не менше 50 % чисельності  працівників, а фонд оплати їхньої праці  – не менше 25 % суми витрат на оплату праці, що включається до складу валових  витрат;

− прибуток підприємств, отриманий  за рахунок міжнародної технічної  допомоги, яка надається на безоплатній  основі для виведення енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації.

        Термін сплати податку на прибуток наводиться у Законі України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

        Платники податку подають до податкового органу за місцем реєстрації декларацію про прибуток підприємства протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу або 60 календарних днів після закінчення року. Декларація про оподатковуваний прибуток складається наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року. Податок сплачується в бюджет не пізніше 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку подання декларації.

        За підсумками першого і другого місяців кварталу всі платники податку, крім нерезидентів і виробників сільськогосподарської продукції, сплачують авансові платежі (відповідно до 20 числа другого і третього місяців кварталу). Слід звернути увагу, що штрафні санкції за невідповідність розмірів сплачених авансових внесків розміру платежів, перерахованих за результатами звітного кварталу, не застосовуються.

        Підприємства – виробники сільськогосподарської продукції подають податкову декларацію про прибутки, розрахунок податку на прибуток і сплачують податок одночасно з поданням річного бухгалтерського звіту.

        Нерезиденти обчислюють і сплачують податок на прибуток щоквартально. Платники податку на прибуток подають бухгалтерську звітність за результатами своєї діяльності за рік тільки статистичним органам, тобто подання бухгалтерської звітності податковим адміністраціям не є обов'язковим.

        Отже, можемо зробити висновок, що в Україні законодавчо врегульовані всі основні аспекти оподаткування прибутку підприємств, керуючись якими платники можуть планувати свою діяльність та уникати застосування штрафних санкцій до підприємства. Важливим моментом у сфері оподаткування акціонерних товариств є оподаткування дивідендів , бо саме вони відрізняють акціонерне товариство від будь-якого іншого.

3. Основні аспекти оподаткування дивідендів, що                виплачуються юридичним та фізичним особам.

 

        Основні питання, які повинні з’ясувати фінансові служби в контексті виплати дивідендів та оподаткування, стосуються порядку оподаткування нерозподіленого прибутку (на рівні підприємства), розподіленого прибутку (на рівні одержувачів дивідендів) та нарахувань на дивіденди.

        Оподаткування дивідендів в Україні з 01.01.2011 року регулюється ст. 153 та частково ст. 170 Податкового кодексу України. Згідно з цим нормативно-правовим актом, емітент корпоративних прав, що приймає рішення про виплату дивідендів своїм власникам, вносить до бюджету авансовий платіж в розмірі 16 % від нарахованої суми дивідендів до бюджету .

        Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

        Також слід зазначити, що авансовий внесок не справляється у разі виплати дивідендів:

– фізичним особам;

– у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих платником податку, за умови, що така виплата ніяким чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента, незалежно від  того, чи були такі акції (частки, паї) належним чином зареєстровані (відображені  у зміні до статутних документів), чи ні;

– інститутами спільного інвестування;

– на користь власників корпоративних  прав материнської компанії, що сплачуються  в межах сум доходів такої  материнської компанії, отриманих у  вигляді дивідендів від інших  осіб. Якщо сума виплат дивідендів на користь  власників корпоративних прав материнської компанії перевищує суму отриманих  такою компанією дивідендів, то дивіденди, сплачені в межах такого перевищення, підлягають оподаткуванню. З метою  оподаткування материнська компанія веде наростаючим підсумком облік  дивідендів, отриманих нею від 

інших осіб, та дивідендів, сплачених  на користь власників корпоративних  прав такої материнської компанії, та відображає у податковій звітності  такі дивіденди в порядку, визначеному  центральним податковим органом;

– управителем фонду операцій з  нерухомістю при виплаті платежів власникам сертифікатів фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу  доходу фонду операцій з нерухомістю.

        Варто відмітити, що авансовий платіж не впливає на зменшення суми дивідендних виплат, а лише зменшує суму податку на прибуток, що має надійти до бюджету у тому звітному періоді у якому здійснено такий авансовий внесок. Якщо авансовий платіж перевищує суму нарахованого у звітному періоді податку на прибуток, то сума перевищення зменшує суми податку на прибуток у наступних звітних періодах.

        Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку. Однак, згідно із законодавством, обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку не поширюється на суб'єктів господарювання, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку .

        Слід зазначити, що юридичні особи – резиденти, які отримують дивіденди, не включають їх суму до складу доходу (крім постійних представництв нерезидентів). Якщо дивіденди отримуються платником податку – резидентом із джерелом їх виплати від нерезидента, то платник податку включає суму отриманих дивідендів (крім дивідендів, отриманих від юридичних осіб, які перебувають під його контролем) до складу доходу за наслідками податкового періоду, на який припадає отримання таких дивідендів.

        Крім того, якщо дивіденди виплачуються на користь фізичних осіб (резидентів), то вони оподатковуються за ставкою 5 % від їх загального розміру. При цьому емітент корпоративних прав зменшує суму дивідендних виплат фізичним особам на величину нарахованого і сплаченого на них податку. Виплата дивідендів на користь фізичних осіб за акціями або іншими корпоративними правами, які мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, яка є більшою за суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником податку, прирівнюється з метою оподаткування до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням та включенням суми виплат до складу витрат платника податку.

        Також варто зазначити, що в разі, коли податок на прибуток є складовою частиною єдиного податку (спеціального торгового патенту), то особа – платник такого єдиного податку (спеціального торгового патенту), зобов’язаний при виплаті дивідендів нарахувати та сплачувати до бюджету, до якого зараховується такий єдиний податок (вартість спеціального торгового патенту), внесок за правилами, встановленими для сплати авансового внеску з податку на прибуток, без права зарахування .

        Таким чином, законодавець ввів додатковий податок, який не передбачений системою оподаткування, суперечить Податковому кодексу України та Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва». Слід наголосити, що внески, нараховані на суму дивідендів, додатково включаються в податкове зобов’язання по єдиному податку. Таким чином, ставка єдиного податку за такою формою перевищує 10 % (або 6 % від обсягу виручки з ПДВ). Максимальна сума податку при виплаті дивідендів, таким чином, становить 35 % або 31 % відповідно.

        Крім того, варто відмітити, що гідно із ст. 196 Податкового кодексу України, операції з виплати дивідендів у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом, не є об’єктом оподаткування ПДВ .

        Отже, оподаткування дивідендів в Україні має досить коротку історію і навіть із прийняттям Податкового кодексу всі проблеми й неточності у цій сфері не вирішені. Однак окремі особливості на даний момент чітко визначені і поступово наближають систему оподаткування акціонерних товариств в Україні до європейського рівня.

        Оскільки акціонерні товариства в Україні є досить поширеною організаційно-правовою формою підприємств, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, важливим є дослідження особливостей оподаткування дивідендів нерезидентів.

        Відповідно до норм Податкового кодексу, якщо дивіденди сплачуються на користь нерезидента – фізичної особи, то вони оподатковуються за ставкою в розмірі 5 % їх суми та за рахунок отримувачів. Цей податок сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

        Загальними принципами міжнародного права та внутрішнім законодавством України передбачено, що у разі, коли нормами міжнародних договорів установлено інші правила, ніж ті, що містяться в національному законодавстві, застосовуються правила міжнародних договорів. Розглянемо положення окремих міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, які стосуються оподаткування дивідендів.

        Так, згідно з Угодою про уникнення подвійного оподаткування з Російською Федерацією податок на дивіденди не повинен перевищувати 5 % загальної суми дивідендів, якщо резидент другої договірної держави (Росії) зробив внесок до його акціонерного капіталу (статутного фонду) в розмірі не менше ніж 50 тис. дол. США або еквівалентній сумі в національних валютах договірних держав, та 15 % від загальної суми дивідендів у всіх інших випадках.

        У конвенціях з Естонською Республікою, Латвійською Республікою та Литовською Республікою міститься положення про те, що податок не повинен перевищувати 5 % загальної суми дивідендів, якщо право на дивіденди фактично має компанія (на відміну від товариства) i вона є власником принаймні 25 % капіталу компанії, яка виплачує дивіденди. В усіх інших випадках застосовується ставка 15 %. Така сама норма міститься i в договорах з Польщею, Болгарією, Угорщиною, Македонією, Норвегією i Данією.

        Згідно з Конвенцією між Урядом України i Урядом Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на дохід i приріст вартості майна передбачено, що у разі, коли право на дивіденди має компанія, яка контролює, прямо або опосередковано, принаймні 20 % капіталу з правом голосу компанії, що виплачує дивіденди, Сполучене Королівство, або принаймні 20 % статутного капіталу (Україна), податок не повинен перевищувати 5 % від загальної суми дивідендів, а в усіх інших випадках – 10 %. Таке саме положення є i в договорі з Китайською Народною Республікою .