Облік доходів і витрат майбутніх періодів

ЗМІСТ
ВСТУП. 2
1. РОЛЬ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ПРО ДОХОДИ ТА ВИТРАТИ ГОСПОДАРЮЮЧОГО СУБ'ЄКТА .. 3
1.1. Економічна сутність і класифікація доходів. 3
1.2 Нормативно-правові документи .. 6
1.3 Міжнародні стандарти. Досвід Російської Федерації. 7
2. ОБЛІК НА ПІДПРИЄМСТВІ .. 13
2.1 Резервні фонди, створювані відповідно до законодавства та установчих документів. 13
2.2 Облік резервів майбутніх витрат і платежів. 18
2.3 Облік доходів майбутніх періодів. 25
2.4 Облік витрат майбутніх періодів. 27
ВИСНОВОК. 29
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .. 31

ВСТУП

Актуальністю теми курсової роботи «облік доходів і витрат», є роль обліку доходів і витрат у формуванні фінансових результатів діяльності господарюючих суб'єктів.
У процесі своєї діяльності підприємства несуть витрати з метою отримання доходів.
Доходи, отримані від діяльності господарюючих суб'єктів, підлягають оподаткуванню. Неправильне відображення доходів і витрат від скоєних господарських операцій призводить до порушення податкового законодавства. У результаті неправильних податкових числень, господарюючі суб'єкти несуть незаплановані втрати у вигляді штрафів, пені накладаються податковими органами. Тому бухгалтеру необхідно правильно відображати за методом нарахування доходи та витрати, що виникають в результаті фінансово-господарської діяльності суб'єкта.
Тема курсової роботи є глибоким вивченням, тому що поточні доходи і витрати впливають на кінцевий фінансовий результат діяльності суб'єкта. Тому необхідно знати правила обліку доходів і витрат згідно з податковим законодавством.
Предметом нашого дослідження є вивчення понять про доходи та витрати, їх нарахувань з фінансової та податкової точки зору.
Метою даного дослідження є доказ впливу поточних доходів і витрат на фінансовий стан господарюючих суб'єктів та правила дотримання податкового законодавства.
Завдання дослідження:
1. Вивчення видів доходів: валового доходу, сукупного доходу, оподатковуваного доходу та бухгалтерського доходу.
2. Розгляд способів списання витрат.
3. Вивчення синтетичного і аналітичного обліку доходів і витрат.

1. РОЛЬ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ПРО ДОХОДИ ТА ВИТРАТИ ГОСПОДАРЮЮЧОГО СУБ'ЄКТА

1.1. Економічна сутність і класифікація доходів

Основною метою будь-якого господарюючого суб'єкта є витяг зі своєї діяльності доходу (прибутку).
Дохід-гроші чи матеріальні цінності, отримані від виробничої, комерційної, посередницької та іншої діяльності.
Доходи-збільшення економічних вигод протягом звітного періоду у формі збільшення активів або їх вартості або зменшення зобов'язань, що приводить до збільшення власного капіталу, не пов'язаного з внесками власників.
Бухгалтерський облік відображає кількісну та якісну характеристику діяльності суб'єкта.
Дохід визнається відповідно до СБУ № 5 «Дохід». Метою даного стандарту є визначення порядку обліку доходів, одержуваних в результаті господарської діяльності суб'єкта.
Стандарт описує умови визнання доходу, дозволяє оцінити його величину, визначає основні моменти розкриття важливих аспектів визнання доходу.
Дохід від реалізації товарів визнається при дотриманні наступних умов: сума доходу оцінюється з більшим ступенем вірогідності, тобто обидві сторони, що беруть участь в угоді, знають про те, яку суму запитує продавець і яку суму повинен заплатити покупець; існує ймовірність того, що економічна вигода, пов'язана з угодою, буде отримана суб'єктом. Тобто продавець впевнений в тому, що покупець виплатить обумовлену в договорі суму за реалізовані товари. Дохід визнається тільки тоді, коли право власності переходить від продавця до покупця, тобто якщо продавець зберігає права і обов'язки власника, то угода не є реалізацією і дохід не визнається.
Дохід від виконання робіт і надання послуг визнається у разі дотримання вимог до визначення доходу від реалізації товарів за винятком наступних умов:
- Стадія вчинення правочину до звітної дати визначається з більшим ступенем вірогідності;
- Витрати, понесені при проведенні операції, ірасходи, необхідні для завершення угоди, оцінюються з більшим ступенем вірогідності.
Суб'єкт проводить оцінку доходу з більшим ступенем вірогідності після того, як досягнута угода з іншими особами, які беруть участь в операції, щодо: прав кожної сторони, що мають позовну силу і що стосувалися надання та прийняття сторонами послуг; передбачуваної компенсації; способів та умов оплати.
При визначенні стадії завершення угоди (в залежності від її характеру) використовується один з наступних способів:
- Процентне співвідношення витрат, вироблених на певну дату, до загальних по угоді;
- Процентне співвідношення виконаних до певної дати послуг до повного їх обсягом по угоді;
- Аналіз виконуваних робіт.
Доходи не визнаються на основі проміжних виплат, отриманих від покупця авансів.
Якщо результат операції з надання послуг неможливо оцінити з більшим ступенем вірогідності, то дохід визнається тільки в розмірі зроблених витрат, які будуть відшкодовані.
Якщо результат операції неможливо оцінити з більшим ступенем достовірності й існує вірогідність того, що витрати не будуть відшкодовані, дохід не визнається.
При поданні фінансової звітності суб'єкт у пояснювальній записці повинен розкривати:
- Облікову політику, прийняту для визнання доходу, включаючи способи визначення стадії завершення операції з надання послуг;
- Суму кожного значущого виду доходів, покликаних за звітний період, включаючи доходи, які виникають в результаті реалізації товарів, надання послуг, відсотків, роялті, дивідендів, з них;
- Суму доходу, що виникає в результаті обміну товарами чи послугами, включену в кожен значущий вид дохід. [1]
Витрати-витрати, що виникають у процесі основної діяльності організації та інші витрати. Витрати по основній діяльності включають в себе такі витрати як собівартість реалізації готової продукції (товарів, робіт, послуг), що складається із заробітної плати, матеріалів, амортизації та інше. Вони зазвичай приймають форму відтоку або виснаження активів, у тому числі грошей або їх еквівалентів, товарно-матеріальних запасів, основних засобів.
Іншими витратами є інші статті, які підходять під визначення витрат і можуть виникати або не виникати в процесі звичайної діяльності організації. Інші витрати представляють собою зменшення економічних вигод, і тому за своєю природою не відрізняються від інших витрат.
Аналітичний облік організовується за субрахунками, найменуванням або видами (групами) реалізованих виробів (товарів), робіт і послуг, що необхідно для аналізу результатів реалізації. Для аналітичного обліку використовуються машинограми або відомості, в яких має бути вказано кількість і собівартість продукції, робіт і послуг, реалізованих (відвантажених, відпущених) за місяць і з початку року.
Витрати періоду, на відміну від витрат на виробництво продукції, не залежать від обсягів виробництва і є постійними витратами не пов'язаними з конкретними видами реалізованої продукції або послуг. Господарюючі суб'єкти несуть витрати періоду навіть у тому випадку, коли протягом певного періоду вони нічого не виробляють.
До витрат періоду відносять:
- Загальні та адміністративні витрати;
- Витрати за відсотками;
- Витрати по реалізації товарно-матеріальних запасів.
Ці витрати не відносять на залишки товарно-матеріальних запасів; списуються на зменшення підсумкового доходу підприємства в тому звітному періоді, в якому вони зроблені, і не переносяться на наступні періоди в залишку нереалізованої продукції і незавершеного виробництва.

1.2 Нормативно-правові документи

1.3 Міжнародні стандарти. Досвід Російської Федерації

Положеннями про бухгалтерський облік та звітність в РФ (п.56)
передбачено, що «Витрати, вироблені в звітному періоді, але
відносяться до наступних звітних періодів, відображаються у звітності
окремою статтею як витрати майбутніх періодів і підлягають віднесенню на
витрати виробництва або обігу протягом терміну, до якого вони
ставляться ».
У плані рахунків для обліку витрат майбутніх періодів передбачено рахунок 97 «Витрати майбутніх періодів». За дебетом цього рахунка відображаються витрати, що підлягають включенню до собівартості продукції (робіт, послуг) того звітного періоду (протягом терміну), до якого вони відносяться.
До витрат майбутніх періодів відносяться витрати, пов'язані з
підготовчими роботами в сезонних галузях і з сезонним характером
виробництва; витрати на освоєння виробництва, пускові та пуско-налагоджувальні витрати; витрати на ремонт основних засобів (коли підприємство не створює ремонтного фонду або резерву на ремонт); витрати на орендну плату, сплачені орендодавцю вперед; плата за підписку на газети, журнали та інші джерела інформації; витрати, пов'язані з культурно-технічними роботами і т.п.
Термін списання витрат майбутніх періодів по кожній групі підприємство встановлює самостійно.
Рахунок «Витрати майбутніх періодів» призначений для узагальнення інформації про витрати, вироблених в даному звітному періоді, але відносяться до майбутніх звітних періодів.
Відповідно до пункту 94 Методичних вказівок по бухгалтерському обліку матеріально-виробничих запасів, затверджених Наказом Мінфіну РФ від 28.12.2001 № 119н (ред. від 23.04.2002) вартість матеріалів, відпущених на виробництво, але відносяться до майбутніх звітних періодів (підготовчі роботи в сезонних виробництвах, гірничо-підготовчі роботи, освоєння нових підприємств, виробництв, цехів та агрегатів (пускові витрати), на підготовку і освоєння виробництва нових видів продукції і нових технологій, рекультивація земель), зараховується на рахунок обліку витрат майбутніх періодів. До витрат майбутніх періодів можуть бути віднесені такі види витрат як: на рекламу; на підготовку і перепідготовку кадрів; на підписку на періодичні видання; на придбання ліцензій; на оплату послуг телефонного та поштового зв'язку; на оплату середнього заробітку за дні відпустки, що припадають на наступні місяці (у разі якщо підприємство у встановленому порядку не утворює резерв майбутніх витрат на оплату середнього заробітку за відпустку).
Відповідно до пункту 65 Положення по веденню бухгалтерського обліку і бухгалтерської звітності в Російській Федерації, затвердженого Наказом Мінфіну РФ від 29.07.98 № 34н (ред. від, 24.03.2000), витрати, зроблені організацією в звітному періоді, але відносяться до наступних звітних періодів, відображаються в бухгалтерському балансі окремою статтею як витрати майбутніх періодів і підлягають списанню в дебет рахунків:
20 «Основне виробництво» - витрати, пов'язані з основному виробництву (того виробництва, продукція (роботи, послуги) якого стала метою створення підприємства, організації);
23 «Допоміжні виробництва» - витрати майбутніх періодів допоміжних цехів і підсобних виробництв;
25 «Загальновиробничі витрати» - витрати майбутніх періодів по обслуговуванню основного і допоміжних виробництв підприємства;
26 «Загальногосподарські витрати» - управлінські та господарські витрати підприємства, пов'язані за своїм характером до витрат майбутніх періодів;
44 «Витрати на продаж» - витрати майбутніх періодів, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції та ін
Витрати списуються протягом періоду, до якого вони відносяться в порядку, що встановлюється організацією в кожному конкретному випадку (рівномірно, пропорційно обсягу продукції та ін), на підставі розрахунків, складених після здійсненої оплати або закінчення виконаних робіт.
У такому розрахунку рекомендується відображати наступні показники:
- Распределяемую суму;
- Кореспондуючий рахунок, на який буде здійснюватися списання;
- Календарний період, на який відносяться витрати майбутніх періодів;
- Суми списання з окремих місяцях календарного періоду, на який припадають витрати.
Вироблені підприємством витрати обліковуються на рахунку 97 без сум податку на додану вартість.
Аналітичний облік по рахунку 97 ведеться за видами витрат майбутніх періодів. Для цього на кожен вид витрат майбутніх періодів відкривається окремий аналітичний рахунок.

Згідно п.73 Положень про бухгалтерський облік та звітність в РФ
доходи, отримані у звітному періоді, але відносяться до наступних звітних періодів, відображаються в обліковому періоді, але відносяться до наступних звітних періодів, відображаються в обліку і звітності окремою статтею як доходи майбутніх періодів. Ці доходи підлягають включенню на результати господарської діяльності при настанні звітного періоду, до якого вони відносяться. До них відносяться різниця між сумою, що стягується і балансовою вартістю відсутніх цінностей з винних осіб, курсові різниці і т.п. Доходи майбутніх періодів враховуються на рахунку 83 «Доходи майбутніх періодів» і в міру необхідності списуються на фінансові результати з дебету рахунку 83 на кредит рахунку 80 «Прибутки та збитки».

2. ОБЛІК НА ПІДПРИЄМСТВІ

2.1 Резервні фонди, створювані відповідно до законодавства та установчих документів

Резервний фонд включає ту частину власних коштів організації, яка призначена для покриття непередбачених втрат (збитків), а також для виплати доходів інвесторам, коли на ці цілі не вистачає прибутку. По суті, це страховий фонд, що формується відповідно до законодавства та установчих документів організації.
Інформація про стан та рух резервного фонду організації відбивається на рахунку 82 "Резервний фонд".
Підприємства, створені у формі акціонерних товариств, зараховують до цього фонду емісійний дохід, тобто величину різниці між продажною і номінальною вартістю акцій, отриманої при реалізації їх за ціною, що перевищує номінальну вартість.
Відповідно до п. 4 ст. 4 Закону РБ від 12.03.1992 № 1512-XII "Про цінні папери і фондових біржах" підписка на акції або їх продаж першому власнику, тобто первинне розміщення акцій акціонерним товариством, за ціною нижче номінальної не допускається. Тимчасовими єдиними стандартними правилами укладання та оформлення операцій з цінними паперами, ведення обліку та звітності за цими операціями, затвердженими Державною інспекцією РБ по цінними паперами 29.07.1993 № 07/608, встановлено, що в тому випадку, коли акції реалізуються емітентом за ціною, що перевищує їх номінальну вартість, різниця між продажною і номінальною вартістю враховується відособлено як емісійний дохід і відображається записом:
Д-т 75 "Розрахунки з засновниками" - К-т 82 "Резервний фонд" (субрахунок "Емісійний дохід").
Зарахування емісійного доходу до резервного фонду здійснюється з тимчасового рахунку в банку після реєстрації товариства і відображається проводкою:
Д-т 51, 52 - К-т 75 "Розрахунки з засновниками".
Емісійний дохід підлягає використанню тільки для покриття різниці при реалізації акцій акціонерним товариством у процесі вторинного обігу (купівлі-продажу) за вартістю нижче номінальної.
Таким чином, емісійний дохід зменшується у випадках, коли акціонерне товариство після завершення первинного розміщення акцій за рішенням органів управління товариством викуповує у інвесторів частину акцій і потім продає їх новим або вже мають його акції інвесторам за вартістю нижче номінальної.
Д-т 75 - К-т 55 "Грошові документи", субрахунок "Власні акції, викуплені в акціонерів"
- На номінальну вартість акцій, що передаються новому власнику;
Д-т 50, 51, 52 - К-т 75 - відображено грошові кошти, що надійшли від продажу акцій новому власнику;
Д-т 83 (субрахунок "Емісійний дохід") - К-т 75 - відображена різниця між ціною реалізації та номінальною вартістю акцій. [2]
Відповідно до ст. 88 Інвестиційного кодексу РБ статутний фонд комерційної організації з іноземними інвестиціями повинен бути оголошений у доларах США, а в разі створення комерційної організації з іноземними інвестиціями у формі акціонерного товариства або з використанням майна Республіки Білорусь - також і в грошових одиницях Республіки Білорусь.
Для перерахунку вкладів використовується офіційний курс відповідної валюти, встановлений Нацбанком РБ на день підписання договору про створення комерційної організації з іноземними інвестиціями і (або) затвердження статуту.
У разі, коли засновник (учасник) комерційної організації з іноземними інвестиціями вносить внесок до статутного фонду цієї організації у грошових одиницях Республіки Білорусь або в іноземній валюті, він зобов'язаний враховувати різницю між офіційними курсами перерахунку грошових одиниць Республіки Білорусь та іноземної валюти в долари США, встановленими Нацбанком РБ на день підписання договору про створення комерційної організації з іноземними інвестиціями і (або) затвердження її статуту і на день фактичного внесення вкладу.
У разі прийняття рішення про збільшення розміру статутного фонду якого рішення про реєстрацію діючої юридичної особи як комерційної організації з іноземними інвестиціями засновник (учасник) цієї організації зобов'язаний при внесенні вкладів в грошовій формі враховувати вже різницю між офіційними курсами перерахунку валют, встановленими Нацбанком РБ на день прийняття такого рішення і на день фактичного внесення вкладу.
Виникла в результаті перерахунку сумова різниця зараховується до резервного фонду комерційної організації з іноземними інвестиціями.
У бухгалтерському обліку операції з формування статутного фонду організаціями з іноземними інвестиціями відображаються таким чином:
Д-т 75 - К-т 80 - на величину оголошеного статутного фонду (величину збільшення його розміру) при намірі внесення до нього вкладів учасниками організації з іноземними інвестиціями в грошових одиницях Республіки Білорусь або іноземній валюті в перерахунку на долари США за курсом валюти, встановленому Нацбанком РБ на день підписання договору про створення комерційної організації з іноземними інвестиціями і (або) затвердження її статуту (прийняття рішення про збільшення статутного фонду);
Д-т 75 - К-т 82 - перерахунок дебіторської заборгованості за вкладами до статутного фонду виходячи з офіційного курсу Нацбанку РБ на дату складання звітності і на дату надходження грошових коштів.
Порядком заповнення форм річної бухгалтерської звітності, затвердженого наказом Мінфіну РБ від 20.01.2000 № 23 *, зі змінами та доповненнями, встановлено, що джерела власних коштів, у тому числі і залишки коштів резервів (резервних фондів), утворених організацією відповідно до законодавства Республіки Білорусь або установчими статутними документами, можуть бути джерелами формування статутного капіталу при державній перереєстрації організації. Таким чином, для цих цілей можуть використовуватися і залишки резервного фонду, утвореного при формуванні статутного фонду в іноземній валюті. Інших напрямків його використання законодавством не встановлено.
Після державної реєстрації відповідних змін, внесених до установчих документів на суму збільшення статутного фонду в бухгалтерському обліку здійснюється запис:
Д-т 75, субрахунок "Розрахунки за внесками до статутного фонду", - К-т 80,
а також Д-т 82 - К-т 75 - на суму залишку резервного фонду, який спрямовується на збільшення статутного фонду.
Статтею 76 Трудового кодексу РБ встановлено, що для забезпечення виплати належної працівникам заробітної плати, а також передбачених законодавством, колективним і трудовим договорами гарантійних та компенсаційних виплат у разі економічної неспроможності (банкрутства) наймача, ліквідації організації, припинення діяльності індивідуального підприємця та в інших передбачених законодавством випадках наймачі зобов'язані створювати резервний фонд заробітної плати. Розмір, підстави, порядок створення і використання цього фонду визначені Положенням про резервний фонд заробітної плати, затвердженого постановою Ради Міністрів РБ від 28.04.2000 № 605 *. Джерелом створення фонду є прибуток, що залишається в розпорядженні організації, індивідуального підприємця після сплати податків та інших обов'язкових платежів до бюджету, відрахування до фонду виробляються від прибутку звітного року. У поточному році за наявності прибутку в резервний фонд можуть проводитися авансові відрахування.
Резервний фонд встановлюється в розмірі до 25% річного фонду заробітної плати. Конкретний його розмір, підстави, порядок створення і використання визначаються в колективних договорах (угодах).
Кошти зазначеного резервного фонду використовуються на цілі, передбачені ст. 76 ТК РБ. На інші цілі вони можуть використовуватися тільки за згодою працівників організації в особі їх представницького органу. При цьому рекомендується на підставі колективного договору (угоди) встановлювати порядок і термін відновлення резервного фонду.
У бухгалтерському обліку освіту зазначеного резервного фонду відображається записом: Д-т 84 - К-т 82, а його використання відбивається проводкою:
Д-т 82 - К-т 70. Крім зазначених резервних фондів, що створюються відповідно до законодавства, організації можуть створювати за рахунок прибутку, що залишається в їх розпорядженні, та інші резервні фонди, передбачивши це в установчих документах або в наказі по обліковій політиці. Ці фонди можуть використовуватися на виплату доходів учасникам акціонерного товариства, в тому числі і за привілейованими акціями, при відсутності або недостатності прибутку звітного року; на покриття балансового збитку організації та інші цілі. У бухгалтерському обліку використання коштів резервного фонду відбивається записами:
Д-т 82 - К-т 75 - на суму коштів, що спрямовуються на виплату доходів учасникам при відсутності або недостатності прибутку звітного року;
Д-т 82 - К-т 84 - на суму коштів, спрямованих на покриття балансового збитку підприємства.
Порядок утворення резервного (страхового) фонду підприємств з іноземними інвестиціями має деякі особливості. Податкове законодавство надає таким підприємствам право для цілей оподаткування виключати з балансового прибутку відрахування в резервний фонд. Відповідно до п. 9 ст. 5 Закону РБ "Про податки на доходи і прибуток" балансовий прибуток підприємств з іноземними інвестиціями зменшується на суму відрахувань до резервного (страховий) фонд у розмірах, встановлених в установчих документах, але не більше 25% фактично сформованого статутного фонду. При цьому слід мати на увазі, що на величину прибутку організації за звітний період відрахування в резервний фонд не впливають і відображаються в бухгалтерському обліку записом:
Д-т 84 - К-т 82.