Необхідність і методи визначення потреби в оборотних коштах

Коефіцієнти ділової  активності дозволяють проаналізувати, наскільки ефективне підприємство використовує свої кошти. Показники оборотності мають велике значення для оцінки фінансового стану компанії, оскільки швидкість обороту коштів, тобто швидкість перетворення їхній у грошову форму, безпосередньо впливає на платоспроможність підприємства. Крім того, збільшення швидкості обороту коштів за інших рівних умов відображає підвищення виробничо-технічного потенціалу фірми.

Коефіцієнт  оборотності активів (або коефіцієнт трансформації)  — відношення виручки від реалізації продукції до всього підсумку активу балансу — характеризує ефективність використання фірмою всіх наявних ресурсів, незалежно від джерел їхнього залучення, тобто показує, скільки разів за рік (чи інший звітний період) відбувається повний цикл виробництва і обігу, що приносить відповідний ефект у виді прибутку. На початок 2006 р. на ПП «Макаронна компанія» коефіцієнт оборотності активів дорівнював 2,04, на початок 2007 р. – 2,28, на початок 2008 р. – 1,71, на початок 2009 р. - 0,84. Тобто з 2006 р. по 2009р. зменшився на 1,2.

Коефіцієнт  оборотності кредиторської заборгованості розраховується як частка від ділення собівартості реалізованої продукції на середньорічну вартість кредиторської заборгованості, і показує, скільки компанії потрібно оборотів для оплати виставлених їй рахунків. На початок 2006 р. коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості дорівнював14,4, на початок 2007 р. – 18,2, на початок 2008 р. – 4,14, на початок 2009 р. – 8,84. Тобто з 2006 р. по 2009р. зменшився на 5.56.

За коефіцієнтом оборотності дебіторської заборгованості судять, скільки разів у середньому дебіторська заборгованість (чи тільки рахунка покупців) перетворювалася в кошти протягом звітного періоду. Коефіцієнт розраховується за допомогою розподілу виручки від реалізації продукції на середньорічну вартість чистої дебіторської заборгованості На початок 2006 р. коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості дорівнював 6,03, на початок 2007 р. –4,33, на початок 2008 р. –6.67, на початок 2009 р. -26,85. Тобто з 2006 р. по 2009р. збільшився на20,82.

Коефіцієнт  оборотності матеріальних запасів відображає швидкість реалізації цих запасів. Він розраховується як частка від ділення собівартості реалізованої продукції на середньорічну вартість матеріально-виробничих запасів. У цілому, чим вище показник оборотності запасів, тим менше коштів зв'язано в цій найменш ліквідній статті оборотних коштів, тим більше ліквідну структуру мають оборотні кошти і тим стійкіший фінансовий стан підприємства. На початок 2006 р. коефіцієнт оборотності матеріальних запасів дорівнював 6,8, на початок 2007 р. – 7,27, на початок 2008 р. –14,66, на початок 2009 р. -16,4. Тобто з 2006 р. по 2009р. збільшився на -9,6.

Коефіцієнт  оборотності власного капіталу розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини власного капіталу підприємства і показує ефективність використання власного капіталу підприємства. На початок 2006 р. коефіцієнт оборотності власного капіталу дорівнював 3,65, на початок 2007 р. –4.2, на початок 2008 р. –7,04, на початок 2009 р. -2,52. Тобто з 2006 р. по 2009р. зменшився на 1,13.

Розрахунок  і оцінка фінансової стійкості

Коефіцієнт  фінансової автономії (незалежності)  характеризує долю власних коштів підприємства (власного капіталу) у загальній сумі коштів, що були авансовані в його діяльність. На початок 2006 р. цей показник, на ПП «Макаронна компанія», дорівнював - 0,1, 2007 р. – 0,07 ,  2008 р. – 0,24 , 2009 р. - 0,33. Тобто з 2006 р. по 2009р. збільшився на 0,23. Чим вище значення цього коефіцієнту, тим більш фінансово стійке, стабільне й незалежне від зовнішніх кредиторів підприємство. Вважається, що джерела фінансування підприємства повинні бути хоча б наполовину сформовані за рахунок власних коштів.

Коефіцієнт  фінансової стабільності показує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашена власним капіталом підприємства. На початок 2006 р. цей показник, на ПП «Макаронна компанія», дорівнював 0,09 , 2007 р. – 0,0 6,  2008 р. – 0,32, 2009 р. -1,83. Тобто з 2006 р. по 2009р. збільшився на 1,74. Чим вище значення коефіцієнта, тим більш фінансово стійке, стабільне і незалежне від кредиторів підприємство. Вданому випадку підприємство залежне від кредиторів.

Фінансовий  лівередж. Важливе значення у процесі аналізу джерел власних коштів має показник фінансового лівереджу , який характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов`язань і визначається як відношення довгострокових зобов`язань до джерел власних коштів. У даному випадку  фінансовий лівередж  з 2006 р. по 2008 р. становив 0, а у 2009 р. став 0,14, тобто збільшився на 0,14.                                                                                                                          Коефіцієнт забезпечення власними коштами  Коефіцієнт характеризує наявність власних оборотних коштів, необхідних для фінансової стабільності підприємства, його незалежності від позикових коштів. На початок 2006 р. цей показник, на ПП «Макаронна компанія», дорівнював – (-0,03), 2007 р. – (-0,09),  2008 р. – (-0,89),  2009 р. - (-6,04). Тобто з 2006 р. по 2009р.зменшився на6,01..Якщо значення коефіцієнта спадає нижче за 0,1, підприємство є неплатоспроможним. Спадання коефіцієнта проти минулого періоду свідчить про підвищення фінансової залежності та збільшення ризику фінансових вкладень.

Висновок

В умовах кризи  неплатежів у цього підприємства, як і в усіх інших, є нестача грошових коштів, проблеми із збутом та отриманням дебіторської заборгованості. Джерелами отримання грошових коштів є: реалізація продукції з негативною оплатою або зі знижкою; отримання дебіторської заборгованості; продаж резервних грошових активів;  продаж матеріальних і нематеріальних активів (зайвих запасів); отримання банківських кредитів; залучення інвестицій, приватного капіталу та інших внесків до статутного фонду.

Перші чотири шляхи  більш доцільні, тому що не приводять до збільшення валюти балансу. У цих випадках грошові кошти формуються шляхом реструктуризації активів. Два останніх можуть використовуватись для підтримки поточної платоспроможності в крайніх випадках, оскільки вони приводять до відволікання залучених фінансових ресурсів від цільового використання. Щодо поточної ліквідності, то цей коефіцієнт перебуває в межах норми. У підприємства є проблеми з грошовими коштами, тому треба приділити збуту продукції за готівку. Цьому має сприяти правильна маркетингова політика (пошук нових, більш платоспроможних споживачів продукції, нових ринків, розширення збутової мережі, підвищення якості продукції).   

Розділ  ІІІ

Вплив розміщення оборотних коштів на фінансовий стан підприємства      Функціонування оборотних коштів розпочинається з моменту їх формування і розміщення. Раціональне розміщення як складова управління оборотним капіталом має певні особливості не лише в різних галузях, а навіть і на різних підприємствах однієї галузі. Визначальними тут є такі чинники: вид господарської діяльності, обсяг виробництва; рівень технології та організації виробництва; термін виробничого циклу; система постачання необхідних товарно-матеріальних цінностей і реалізації продукції та ін. 
Залежно від розміщення, умов організації виробництва й реалізації продукції оборотні кошти мають різний рівень ліквідності, а отже, і ризику використання  
Практика господарювання підтверджує, що найбільш ліквідними і з найменшим ризиком є кошти в касі, на розрахункових і валютних рахунках в установах банку, вкладені в цінні папери. 
Менш ліквідною частиною з певним ризиком вкладення вважається відвантажена продукція і дебіторська заборгованість покупців. Остання, у свою чергу, може бути менш чи більш ліквідною. Це стосується строкової і простроченої дебіторської заборгованості щодо відвантаженої продукції. 
Найменш ліквідними і з найбільшим ризиком вкладення є оборотні кошти в незавершеному виробництві; у витратах майбутніх періодів; у виробничих запасах; у готовій продукції (що її не відвантажено). Це пояснюється тим, що саме ця частина оборотних коштів найбільш віддалена від моменту реалізації і більше підлягає впливу змін кон'юнктури ринку, інфляційних процесів тощо. Отже, ліквідність поточних активів є головним фактором, який визначає ступінь ризику вкладання оборотних коштів. 
Ступінь ліквідності в цілому оборотних активів і кожної їх групи визначається як відношення відповідної частки оборотних активів до короткострокових зобов'язань. 
Найчастіше в практиці застосовуються такі показники: 
- коефіцієнт забезпечення власними коштами (Кз.к.) (коефіцієнт автономії Ка); 
- коефіцієнт покриття (Кп); 
- коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кабс.л.) 
Перший показник (Кз.к.) Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку (ПБО 2) "Баланс" цей показник (Кзк) визначається як відношення різниці між обсягами власних та прирівняних до них коштів (підсумок розділу І пасиву балансу) і фактичною вартістю основних засобів та інших позаоборотних активів (підсумок розділу І активу балансу) до фактичної вартості наявних у підприємства оборотних засобів - виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, дебіторської заборгованості, поточних фінансових інвестицій та інших оборотних активів (підсумок розділу II активу балансу, рядок 260).  
 
де Кз.к. - коефіцієнт забезпечення власними коштами; 
Вк - власні кошти, грн.; 
СУМА з.к. - загальна сума оборотних коштів, грн. 
Коефіцієнт характеризує наявність власних оборотних коштів, необхідних для фінансової стабільності підприємства, його незалежності від позикових коштів. Якщо значення коефіцієнта спадає нижче за 0,1, підприємство є неплатоспроможним. Зростання коефіцієнта проти минулого періоду свідчить про підвищення фінансової незалежності та зниження ризику фінансових вкладень. 
Коефіцієнт покриття (Кп) - це найбільш узагальнюючий показник ліквідності балансу. Визначається як відношення всіх поточних активів підприємства (підсумок II розділу активу балансу) до суми короткострокових зобов'язань (підсумок IV розділу пасиву балансу).  

де Кп - коефіцієнт покриття; 
Сума п.а - сума усіх поточних активів, грн.;  
Сума к.з. - сума короткострокових зобов'язань, грн.  
Цей коефіцієнт характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення його боргів протягом року. Уважають, що його рівень у межах 2,0 - 2,5 є прийнятним. Він показує, скільки грошових одиниць активів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань. Коли Кп стає меншим за 1,0, структура балансу вважається незадовільною, а підприємство - неплатоспроможним. 
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кабс.л.) визначається як відношення суми коштів та короткострокових фінансових вкладень підприємства (III розділ активу балансу) до короткострокових зобов'язань (підсумки II і III розділів пасиву балансу).                                                                                              
Де К абс.л. - коефіцієнт абсолютної ліквідності; 
Г к. - грошові кошти, грн.; 
К в. - короткострокові вкладення, грн.; 
СУМА к.з. - сума короткострокових зобов'язань, грн. 
Показник характеризує негайну готовність підприємства погасити свою заборгованість. Достатнім є значення коефіцієнта в межах 0,25 - 0,35. За значення меншого ніж 0,2 підприємство вважається неплатоспроможним. 
Отже, фінансове стійким є такий суб'єкт господарювання, який за рахунок власних коштів покриває кошти, вкладені в активи, не допускає невиправданої дебіторської та кредиторської заборгованості, своєчасно розраховується за своїми зобов'язаннями. Основою фінансової стійкості є виважена, раціональна організація й ефективне використання оборотних коштів. Але це не означає, що підприємство має вкладати оборотний капітал лише у високоліквідні активи з метою зниження ймовірного ризику та отримання найвищого прибутку. Головною метою діяльності підприємства є створення конкурентоспроможної продукції з високими споживчими якостями.