Местние финанси

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ ………………………………………………………………………………….. 3

1. Сутність видатків місцевих бюджетів …………………………………………… 4

2. Склад та структура видатків місцевих бюджетів України ……………………... 5

Висновок …………………………………………………………………………….. 16  

Список використаних джерел ……………………………………………………… 17

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Бюджетна система України  як унітарної держави складається  з чітко визначених двох ланок – державного та місцевих бюджетів. Склад місцевих бюджетів України, як і в інших країнах, відображає особливості адміністративно-територіального поділу та специфіку функціонування місцевого самоврядування. Практика формування та виконання місцевих бюджетів має свою специфіку, відмінні особливості та проблеми.

Місцеві бюджети здійснюють важливу роль в процесі соціально  – економічного розвитку регіону, забезпечуючи фінансування основної мережі дошкільних установ, шкіл, медичних та соціальних установ.

За поняттям видатки місцевих бюджетів криється велика кількість  не тільки наукових, але й практичних проблем, що ставляться самим життям. Насамперед, необхідність дослідження  ролі видатків місцевих бюджетів у  соціально-економічному розвитку регіону  обумовлена здійсненням в країні економічної реформи, яка відбивається на соціальному житті населення, проведенням бюджетної реформи  і розвитком бюджетного федералізму. Продовження економічних реформ в Україні пред’являє особливі вимоги до чіткості функціонування бюджетних процесів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Сутність видатків місцевих бюджетів

Видатки місцевих бюджетів відіграють важливу роль у соціально-економічному розвитку суспільства. Видатки місцевих бюджетів на соціально-культурні заходи включають витрати на освіту, охорону здоров’я, соціальний захист і соціальне забезпечення населення, культуру і мистецтво, фізичну культуру і спорт. Обсяг цих видатків щорічно збільшується.

Як зазначають науковці, поняття видатків місцевого бюджету  значно ширше, ніж процес включення  до відповідних бюджетів видатків на утримання конкретних галузей та установ і відпуску їм коштів - бюджетного фінансування. До інституту видатків місцевого бюджету слід віднести цільове, доцільне та ефективне використання коштів розпорядниками бюджетних кредитів.

Важливу роль для становлення  самостійних місцевих бюджетів відіграє порядок здійснення та склад цих  видатків. У місцевих органів влади  мають бути чітко визначені функції  і завдання.

Визначеного законом повного  переліку видатків місцевих бюджетів в Україні до прийняття Бюджетного кодексу не було.

Після прийняття Бюджетного кодексу було законодавчо закріплений  склад видатків місцевих бюджетів. Згідно із ст. 70 Бюджетного кодексу  видатки місцевих бюджетів включають  встановлені рішенням про місцевий бюджет бюджетні призначення на конкретні  цілі, пов'язані з реалізацією  відповідних програм.

Видатки бюджету – кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум. Спрямування видатків здійснюється відповідно до завдань, що стоять перед державою та органами місцевого самоврядування у конкретний період. Розмір видатків бюджетної системи перебуває у тісному взаємозв'язку з її доходами, оскільки влада не може дозволити витратити більше, ніж планує отримати.

Видатки місцевих бюджетів базуються на тих самих законодавчих актах, що і доходи місцевих бюджетів. Так, ст. 64 Закону України ,,Про місцеве самоврядування в Україні“ передбачає поділ видатків місцевих бюджетів на дві частини — видатки, пов'язані з виконанням власних повноважень органами місцевого самоврядування, і видатки, пов'язані з виконанням делегованих законом повноважень органів виконавчої влади.

Починаючи з 2000 р. у видатковій частині передбачено два фонди  —  загальний фонд та спеціальний фонд, їх призначення аналогічне відповідним фондам у Державному бюджеті. Районні, обласні бюджети виконують місцеві державні адміністрації  згідно з цілями і обсягах, що затверджуються відповідними радами. Сільські, селищні, міські, районні ради у містах (у разі їх створення) та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.

Видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються місцевими бюджетами цих громад; видатки, пов'язані зі здійсненням районними, обласними радами заходів щодо забезпечення спільних інтересів територіальних громад, — відповідними районними та обласними бюджетами.

 

2. Склад та структура видатків місцевих бюджетів України

 

Головним інститутом у  системі фінансів місцевих органів  влади є місцевий бюджет. В Бюджетному кодексі України (стаття 5) сказано, що ,,Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районі у містах та бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети територіальних громад сіл, селищ, міста та їх об'єднань“.

З цього визначення можна  сказати, що структура місцевих бюджетів визначається адміністративно-територіальним поділом України. Кожна самостійна адміністративно-територіальна одиниця  створює власний бюджет, який є  фінансовою основою діяльності місцевих органів влади.

Склад і структура видатків місцевих бюджетів визначається їх економічним  змістом та роллю в розподілі  національного доходу.

 Згідно Закону України  ,,Про місцеве самоврядування в Україні“ видатки всіх бюджетів поділяються окремо на поточні видатки і видатки розвитку.

Поточні видатки — це витрати бюджету на фінансування мережі підприємств, установ, організацій  та органів, які діють на початок  бюджетного періоду, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту  населення, утримання апарату управління та служб органів місцевого самоврядування, соціального обслуговування та інших  заходів. Кошти поточного бюджету  спрямовуються на фінансування установ  і закладів, що утримуються за рахунок  бюджетних асигнувань, і не належать до бюджету розвитку.

 В основу побудови  поточного бюджету покладені  принципи: забезпечення достатнього  рівня розвитку регіону, стабільність  надходження коштів; пріоритетний  розвиток соціально-культурної сфери;  наукова обґрунтованість видатків; обов’язковий характер виконання  поточного бюджету.

Напрями використання поточного  бюджету:

• соціальний захист та соціальне забезпечення;
• соціально-культурна сфера;
• охорона здоров’я;
• фізична культура і спорт;
• видатки на житлове господарство;
• видатки на фінансування пасажирського транспорту;
• видатки на утримання органів влади.

Поточні видатки потребують негайного та своєчасного фінансування. Таке фінансування може забезпечуватись  лише за наявності відносно стабільних джерел доходів.

 До видатків розвитку  належать витрати на фінансування  інвестиційної та інноваційної  діяльності, субвенції, кошти на  реалізацію програми соціально-економічного  розвитку міста, капітальне будівництво,  придбання обладнання, транспортних  засобів та іншої техніки, інші  видатки на розширене відтворення,  а також на фінансування субвенцій  та на сплату основної частини  боргу органів місцевого самоврядування.

Бюджет розвитку має фінансувати  розширене відтворення всіх сфер діяльності на місцевому рівні. Його бюджетні пріоритети можуть змінюватись  залежно від того, як виконується  поточний бюджет. Основними принципами бюджету розвитку є: тісний зв’язок  з поточним бюджетом; зміна бюджетних  пріоритетів; виконання в міру надходження  коштів; напрями використання бюджету  розвитку; капітальні вкладення на розвиток виробництва; витрати на капітальний  ремонт.

 Співвідношення між  поточним бюджетом і бюджетом  розвитку нестабільне і в основному  залежить від досягнутого рівня  економічного та соціального  розвитку регіону.

Держава фінансує в повному  обсязі здійснення органами місцевого  самоврядування наданих законом  повноважень органів виконавчої влади. Кошти, необхідні для здійснення органами місцевого самоврядування цих повноважень, щороку передбачаються в Законі України про Державний бюджет України.

З місцевих бюджетів виділяються  значні кошти на фінансування місцевого  господарства. Вони включають фінансування витрат на житлове будівництво, водопостачання, каналізацію, освітлення, благоустрій  міст і селищ тощо.

Видатки місцевих бюджетів включають бюджетні призначення, встановлені  рішенням про місцевий бюджет, на конкретні  цілі, пов’язані з реалізацією програм за переліком, визначеним Бюджетним кодексом.

Бюджетним кодексом України  передбачено критерії розмежування видів видатків між місцевими  бюджетами, що здійснюється на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуги та наближення її до безпосереднього споживача. Відповідно до цих критеріїв усі видатки поділяються на такі групи:

Перша група — видатки  на фінансування бюджетних установ  і заходів, які забезпечують необхідне  першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані  найбільш наближено до споживачів. Ці видатки здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст та їх об’єднань.

Друга група — видатки  на фінансування бюджетних установ  і заходів, які забезпечують надання  основних соціальних послуг, гарантованих державою для громадян України. Вони здійснюються з бюджетів міст республіканського значення Автономної Республіки Крим і міст обласного значення, а також районних бюджетів.

Третя група — видатки  на фінансування бюджетних установ  і заходів, які забезпечують гарантовані  державою соціальні послуги для  окремих категорій громадян, або  фінансування програм, потреба в  яких існує в усіх регіонах України. Ці видатки здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів.

До видатків першої групи, які здійснюються з бюджетів сіл, селиш, міст районного значення та їх об’єднань і враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:

1) Органи місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районного значення.

2) Освіту: дошкільну освіту; загальну середню освіту (школи-дитячі садки).

3) Первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські та фельдшерські пункти).

4) Сільські, селищні та міські палаци культури, клуби та бібліотеки.

До видатків другої групи, які здійснюються з районних бюджетів і бюджетів міст республіканського  значення Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на такі заходи:

1. Державне управління:

а) органи місцевого самоврядування міст республіканського значення Автономної Республіки Крим і міст обласного значення;

б)  органи місцевого самоврядування районного значення.

2) Освіту:

а) дошкільну освіту (у  містах республіканського значення Автономної Республіки Крим і містах обласного значення);

б) загальну середню освіту: загальноосвітні навчальні заклади, у тому числі: школи-дитячі садки (для  міст республіканського значення Автономної Республіки Крим і міст обласного значення), спеціалізовані школи, ліцеї, гімназії, колегіуми, вечірні (змінні) школи;

в) заклади освіти для  громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації: загальноосвітні  школи-інтернати, загальноосвітні школи-інтернати  для дітей-сиріт і дітей, які  позбавлені піклування батьків, дитячі будинки (уразі, якщо не менше 70% кількості учнів загальноосвітніх шкіл-інтернатів, загальноосвітніх шкіл-інтернатів для Дітей-сиріт і дітей, які позбавлені піклування батьків, дитячих будинків формується на території відповідного міста чи району), дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім’ї, допомога на дітей, які перебувають під опікою і піклуванням;

г) інші державні освітні програми.

3) Охорону здоров’я:

а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну  допомогу (лікарні широкого профілю, пологові будинки, станції швидкої  та невідкладної медичної допомоги, поліклініки  та амбулаторії, загальні стоматологічні поліклініки);

б) програми медико-санітарної освіти (міські та районні центри здоров’я й заходи щодо санітарної освіти).