Контрольная работа по "Монетарнай політике"

 

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

 

з дисципліни:     Основи економічної теорії.

за  темою №39:   Монетарна політика.

 

 

                             

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ  – 2010

Зміст

 

Вступ........................................................................................................................................3

1. Витоки і засновники монетаризму

1.1. Теорії грошей і їх еволюція.............................................................................................4

1.2. Мілтон Фрідман...............................................................................................................7

2. Цілі та  об’єкти монетарної політики…………………………………………………….8

3. Попит на гроші…………………………………………………………...……………….8

4. Грошовий ринок………………………………………………………….……………...10

5. Методи контролю та  інструменти монетарної політики…………...………………...12

6. Банківська система та ефект мультиплікатора………………………………………..13

7. Особливості  проведення монетарної політики  на сучасному етапі розвитку………14      Висновок………………...…………………………………………………………………17 Список використаної літератури……………………………………………………….18

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

За останні  три десятки років кейнсіанської  теорії був кинутий виклик альтернативними  макроекономічними концепціями, зокрема  монетаризмом і теорією раціональних очікувань (ТРО). Розробку цих теорій очолили видатні вчені з світовим ім'ям. Так, кейнсіанську концепцію  зайнятості не стабілізаційної політики, що домінувала  після другої світової війни в макроекономічних переконаннях більшості економістів всіх країн з ринковою індустріальною економікою, розробила група, яка складалася з п'яти майбутніх Нобелівських лауреатів - Поля Самуельсона, Франка Модільяні, Роберта Соло, Джеймса Тобіна і Лоуренса Клєїва.

Інших поглядів дотримувався лауреат Нобелівської премії по економіці 1976 р., Мілтон Фрідман, що став інтелектуальним лідером монетаристської школи. Він поклав початок емпіричним і теоретичним дослідженням, що показують, що гроші грають набагато важливішу роль у визначенні рівня економічної активності і цін, чим припускала кейнсіанска теорія.

Але економічна думка не стоїть на місці, через деякий час Роберт Льюкес, Томас Саржент  і Нейл Уоллес розробляють  теорію раціональних очікувань (ТРО), що представляє  частину так званої нової класичної  економічної теорії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Витоки і засновники монетаризму.

1.1. Теорії грошей і їх еволюція.

Зв'язок грошей з виробництвом відмічений давно. Гроші  є важливим елементом будь-якої економічної  системи, який сприяє функціонуванню економіки. У залежності, перш за все, від оцінки ролі грошей і грошової системи в розвитку економіки існують різні теорії грошей. Ці теорії виникають, отримують підтвердження і якийсь час панують. Проте деякі з них, навпаки, не набувають поширення, оскільки практика не підтверджує, а то і просто спростовує їх.

Розрізняють три  основні теорії грошей – металеву, номіналістичну і кількісну.

Металева  теорія грошей. Дана теорія виникла в Англії в період первинного накопичення капіталу в XVI – XVII ст. одним із засновників металевої теорії був У.Стаффорд (1554-1612). Для металевої теорії грошей було характерне ототожнювать багатство суспільства з дорогоцінними металами, яким приписувалося монопольне виконання всіх функцій грошей. Прихильники цієї теорії не бачили необхідності і закономірності заміни повноцінних грошей паперовою, тому пізніше вони виступали проти паперових грошей, не розмінних на метал.

Номіналістична теорія грошей. Номіналістична теорія грошей виникла при рабовласницькому ладі. Вона заперечувала внутрішню вартість грошей для виправдання псування монет з метою збільшення доходів казни.

Ця теорія повністю сформувалась у ХVІІ - ХVIII ст., коли грошовий обіг був наповнений неповноцінними (білонними) монетами. Першими представниками номіналізму були англійці Дж. Берклі і Дж. Стюарт. Вони вважали, що, по-перше, гроші створюються державою; по-друге, їх вартість визначається номіналом; по-третє, сутність грошей зводиться до ідеального масштабу цін. Наприклад, Дж. Стюарт визначав гроші як масштаб цін з рівними поділами.

Номіналісти повністю відкинули вартісну природу грошей, розглядаючи їх як технічну зброю  обміну. Панівне становище номіналізм зайняв в політекономії в кінці XIX – на початку XX ст., але, на відміну  від раннього номіналізму, об'єктом  його захисту стали не білонні монети, а паперові гроші (казначейські білети).

Найбільш яскраво  сутність номіналізму проявилась в  теорії грошей німецького економіста Г. Кнаппа в праці 1905 р. "Державна теорія грошей". Основні її положення  зводились до наступного:

• гроші –  продукт державного правопорядку, творіння державної влади; 
• гроші – хартальний платіжний засіб, тобто знаки, наділені державою платіжною силою;

• основна функція  грошей – засіб платежу.

Помилковість  теорії грошей Кнаппа полягає в тому, що: по-перше, гроші – категорія не юридична, а економічна; по-друге, металевим грошам притаманна самостійна вартість, а не отримання її від держави, представницька вартість паперових грошей також визначається не державою, а обумовлена об'єктивними економічними законами; по-третє, основною функцією грошей є не засіб платежу, а міра вартості.

Австрійський  економіст Ф. Бендіксен ("Про цінність грошей", "Про гроші як загальний  знаменник") спробував дати економічне обґрунтування державній теорії грошей, оцінюючи гроші як свідоцтво про надання послуг членам суспільства, яке надає право на отримання зворотних послуг. Але його спроба економічно обґрунтувати номіналізм не вдалася, так як при оцінці сутності грошей він ігнорував теорію вартості.

В період економічної  кризи 1929-1933 рр. номіналізм отримав подальший розвиток як теоретична основа для виправдання відмови від золотого стандарту.

Так, Дж. М. Кейнс ("Трактат про гроші", 1930 р.) назвав золоті гроші "пережитком варварства", "п'ятим колесом возу". Ідеальними він вважав паперові гроші, які більш еластичні, ніж золото, і повинні забезпечити постійне процвітання суспільства. Витіснення з обігу золота паперовими грошима він розглядав як емансипацію грошей від золота і перемогу теорії Кнаппа. Кейнс вважав, що всі цивілізовані гроші є хартальними і кнапповський харталізм повністю здійсненний.

Помилковим в  теорії Кейнса було твердження, що металічний обіг нееластичний: в дійсності еластичність досягається шляхом випуску банкнот, розмінних на золото. Практична мета номіналізму Кейнса полягала в теоретичному обґрунтуванні скасування золотого стандарту, переходу до паперово-грошового обігу і регулювання економіки через управління інфляційним процесом.

В сучасних умовах номіналізм – одна з домінуючих теорій грошей. Так, відомий американський  економіст П. Самуельсон вважає, що гроші є умовними знаками та розглядає їх як штучну соціальну умовність.Таким чином, всім різновидам номіналізму характерні одні і ті ж вади: ігнорування товарного походження грошей, відмова від їх найважливіших функцій, ототожнення грошей з масштабом цін, ідеальною лічильною одиницею.

Кількісна теорія грошей Кількісна теорія грошей, яка стверджує, що ціни товарів визначаються об'ємом платіжних засобів, що знаходяться в обігу, належить до числа найстаріших доктрин в історії економічної думки. Період її зародження датується XVI ст., коли бурхливе зростання товарних цін в Європі наполегливо вимагало пояснення причин цього явища. Крім того, це був період панування в економічних трактатах ідей меркантилізму з його благоговійною вірою в особливі властивості благородних металів як важливого елементу суспільного багатства.

Найбільш розповсюджений у ХVIII-ХІХ ст. варіант кількісної теорії стверджував, що при умові  саеіегіа рагіЬиз (незмінності інших  умов) рівень товарних цін в середньому змінюється пропорційно зміні кількості грошей. Це положення спочатку застосовувалось до металевих (золотих та срібних) грошей, а після виходу робіт Д. Рікардо, і до паперових (нерозмінних) грошей. Кількісна теорія включає, як правило, два базисних положення: постулат причинності (ціни залежать від кількості грошей) і постулат пропорційності (ціни змінюються пропорційно зміні кількості грошей). 
В період свого зародження кількісна теорія не претендувала на пояснення причин зміни цін. Її головним завданням було обґрунтування погляду, що гроші принципово відрізняються від інших представників товарного світу завдяки відсутності в них внутрішньої вартості. І лише з часом в кількісній теорії почала домінувати теза про зв'язок стану грошового обігу з динамікою цін.

Першим, хто висловив припущення про залежність рівня  цін від кількості благородних  металів, був французький філософ  Жан Боден. Однак він не висував  твердження про пряму, а тим більше пропорційну залежність між зміною кількості грошей та зміною цін.

Окремі положення цієї теорії в загальних рисах сформулював Дж. Локк (1632-1704 рр.). В більш розробленій формі вона викладена Дж. Вандерлінтом (помер в 1740 р.), Ш. Монтеск'є (1689-1755 рр.) і Д. Юмом (1711-1776 рр.). Прихильником кількісної теорії був і Д. Рікардо (1772-1823 рр.).

Таким чином, для  ранньої кількісної теорії були характерні три постулати:  
1) причинності (ціни залежать від маси грошей);

2) пропорційності (піни змінюються пропорційно  кількості грошей); 3)універсальності  (зміни кількості грошей чинять однаковий вплив на ціни всіх товарів).

Між тим очевидно, що по мірі розвитку форм грошей структура  грошової маси стає далеко не однорідною, так як включає не тільки готівкові  гроші, а й банківські вклади. По-різному  реагують на збільшення грошової маси й ціни на різні групи товарів, які зростають нерівномірно. Подальший розвиток кількісної теорії грошей пов'язаний з включенням в неї апарату економетричного аналізу і елементів мікроекономічної теорії ціни. Суттєвий внесок до модернізації кількісної теорії вніс І. Фішер (1867-1947 рр.) – видатний представник математичної школи в сучасній економічній теорії, один із творців і перший президент Міжнародного економічного товариства (1931-1933 рр.). В праці "Купівельна сила грошей, її визначення і відношення до кредиту, відсотків і криз" (1911 р.) він намагався формалізувати залежність між масою грошей і рівнем товарних цін. Математично рівняння обміну можна представити у вигляді формули:

МV = РQ,

де, М (money) – середня  кількість грошей, що знаходяться  в обігу в даному суспільстві протягом року;

V (vеlосіtу) –  середня кількість оборотів грошей  в їх обміні на блага; 
Р (рrіcе) – середня продажна ціна кожного окремого товару, що купується в даному суспільстві;

Q (quantity) – сукупна  кількість товарів.

 

Формула Фішера є некоректною для умов золотомонетного стандарту, оскільки ігнорує внутрішню вартість грошей. Однак при обігу паперових грошей, нерозмінних на золото, вона набуває певного раціонального змісту. В цих умовах зміна грошової маси впливає на рівень товарних цін (хоч, звичайно, І. Фішер в певній мірі ідеалізував ціновий механізм, так як мав на увазі абсолютну еластичність цін). Фішер, як і інші неокласики," відштовхувався від моделі досконалої конкуренції і поширював свої висновки на економіку, в якій існували монополії, і ціни вже в значній мірі втратили еластичність. В концепції Фішера є й інші недоліки, характерні для кількісної теорії, зокрема, перебільшення впливу грошей на товарні ціни. З його формули випливає, що грошова маса виконує активну роль, а ціни – пасивну. У Фішера лише грошова маса виступає як незалежна змінна, тоді як в дійсності має місце відповідний взаємозв'язок. В умовах монополістичного ціноутворення зростання товарних цін нерідко е причиною розширення грошового обороту.

Багато сучасних економістів характеризують рівняння обміну як рівність: MV = РQ. Ця рівність, з їх точки зору, виражає акт обміну: Г – Т стосовно всієї маси товарів, тобто сума грошей, на які куплені товари, рівна (тотожна) сумі цін куплених товарів. Однак це тавтологія, і формула обміну не може служити для пояснення сукупного (абсолютного) рівня цін. Формула обміну, як вважають прихильники кількісної теорії, пояснює абсолютну величину ЕQо (в той час як механізм попиту і пропозицій пояснює лише відносні відхилення від неї).

Різновидом кількісної теорії грошей є монетаризм.

Монетаризм – економічна теорія, відповідно до якої грошова маса, що знаходиться в обігу, грає визначальну роль в стабілізації і розвитку ринкової економіки. Монетаризм виник в 50-ті роки. Монетаристський підхід до управління економікою широко використовувався в США, Великобританії, ФРН і інших країнах в період подолання стагфляції 70- х – початки 80- х років, а також на початку 90- х років при переході до ринкової економіки в Росії.

Вершиною теоретичних розробок монетаризму стали концепції стабілізації американської економіки і відома “рейгономіка”, реалізація яких допомогла США ослабити інфляцію і укріпити долар. Після кейнсианства концепції школи Чикаго стати другим прикладом ефективного використання економічної теорії в економічній практиці США.