Контрольная работа по "Финансам"

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Івано-Франківський національний технічний університет нафти  і газу

 

 

 

 

 

                                                                                                             Кафедра фінансів

 

 

 

 

 

 

Контрольна робота

з дисципліни «Фінансовий ринок»

 

Варіант 8

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м. Івано-Франківськ

2012

План

 

1. Кредитний ринок: поняття, механізм функціонування……………………..….3
2. Визначення валютного курсу в довгостроковому періоді………….………......7
3. Задача……………………………………………………………………………..10

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Кредитний ринок: поняття, механізм функціонування.

 

Кредитний ринок − це специфічна сфера економічних відносин, де об'єктом операцій виступає наданий на певних умовах у позику капітал.

Кредитний ринок як історично, так і за його значущістю та вагою є основною складовою фінансового ринку.

По-перше, він забезпечує найшвидший доступ до ресурсів. Випуск в обіг цінних паперів і мобілізація  з їх допомогою ресурсів потребує певного часу, тоді як кредит можна  отримати у досить стислі терміни − протягом кількох днів. Така перевага дуже важлива як з погляду фінансового забезпечення потреб окремих суб’єктів, так і з позицій функціонування усієї фінансової системи.

По-друге, переваги кредитного ринку випливають із функціонального потенціалу основних суб’єктів цього ринку − комерційних банків, які не тільки опосередковують рух фінансових ресурсів, а й певною мірою продукують їх. Так, централізація фінансових ресурсів у інституційних інвесторів на фондовому ринку є лише проміжним кроком у їх переміщенні до суб’єктів господарювання, де після придбання вони будуть використовуватись як власні. Це дуже важливі структури, які призначені для централізації окремих роздрібнених, часто незначних за розмірами, коштів та для їх раціонального розміщення. Однак їх роль, хоча і важлива, проте істотно обмежена, бо вони − лише фінансові посередники.

Необхідними умовами функціонування кредитного ринку є наявність:

• кредиторів, що мають тимчасово вільні кошти;

• позичальників, які можуть вчасно і в повному обсязі виконати зобов’язання за кредитами;

• системи державного регулювання;

• законодавчого і нормативного забезпечення.

Надання вільних грошових коштів у позику має забезпечити  кредитору відповідний рівень доходу при задовільному ступені ризику неповернення і компенсувати втрачені можливості від інвестування коштів в інші активи.

Для ефективного функціонування кредитного ринку в Україні необхідна  стабільна економічна ситуація, наявність розвиненої інфраструктури та ефективне державне регулювання, яке б забезпечило стабільність банківської системи і захист інвесторів. Розвинений кредитний ринок, який ефективно управляється з боку держави, забезпечує оптимальний розподіл обмежених фінансових ресурсів серед галузей економіки та сприяє економічному зростанню країни.

Кредитний ринок виконує  такі функції:

•об'єднання дрібних, розрізнених грошових заощаджень населення, державних структур, приватного бізнесу, іноземних інвесторів і утворення великих грошових фондів;

• трансформація коштів у позиковий капітал, який забезпечує зовнішні джерела фінансування матеріального виробництва національної економіки;

• надання позики державним органам і населенню для вирішення таких важливих завдань, як покриття бюджетного дефіциту, фінансування частини житлового будівнщтва та інших соціальних програм.

Таким чином, кредитний ринок  дозволяє здійснювати накопичення, рух, розподіл і перерозподіл позичкового  капіталу між сферами економіки.

Основними учасниками кредитного ринку виступають:  позичальники − юридичні, фізичні особи і держава. Залучати вільні грошові кошти на ринку кредитів можуть як вітчизняні, так і іноземні позичальники. За специфікою надання кредитних послуг позичальників часто поділяють на категорії: населення, невеликі підприємства, корпорації, фінансові інститути (в тому числі комерційні банки), сільськогосподарські підприємства, кредитні установи та іноземні кредитори − національні й міжнародні фінансові інститути. Крім того, кредиторами можуть бути також нефінансові інститути, якщо вони дають змогу іншим суб'єктам ринку протягом визначеного періоду за певну плату користуватись їх грошовими коштами.

Кредитна система організовує  рух капіталів і сприяє акумуляції та ефективному розміщенню фінансових ресурсів серед суб’єктів ринку. Оскільки ця система має значний вплив на економічні процеси, ії діяльність потребує жорсткої регламентації та контролю з боку держави. Держава, як учасник кредитного ринку, здійснює управління грошово-кредитним ринком, регулює його діяльність і виступає позичальником на національному та міжнародному ринках. При цьому як регулювальну, так і інші функції на кредитному ринку вона виконує переважно через посередництво центрального банку, що є особливістю кредитного ринку в Україні.

Функціонування кредитного ринку забезпечує кредитна система, до складу якої входять центральний банк, комерційні банки та інші фінансово-кредитні інститути.

Держава через НБУ сприяє формуванню повноцінної системи безготівкового грошового обігу, а також розширенню переліку послуг і операцій комерційних банків. Із кредитних важелів, які вважаються найбільш ефективними регуляторами ринкової економіки, використовують:

• середньострокові позики − на цілі як виробничого, так і чисто комерційного характеру. Найбільше поширення вони одержали в аграрному секторі, а також при кредитуванні інноваційних проектів із середніми обсягами необхідних інвестицій;

• довгострокові позики − в інвестиційних цілях. Для них характерний великий обсяг переданих ресурсів. Особливий розвиток вони одержали в капітальному будівництві, паливноенергетичному комплексі, сировинних галузях економіки. Такі позики видаються на термін від 3 до 5 років. У нашій країні вони використовуються не дуже широко через загальну нестабільність економіки і меншу прибутковість порівняно з короткостроковими кредитними операціями.

Комерційні банки відіграють провідну роль у концентрації і забезпеченні раціонального використання фінансових ресурсів. Якраз у них розміщується переважна частина фінансових ресурсів суспільства. По-перше, це власні кредитні ресурси банків, по-друге, залучені на позиковій основі ресурси і, по-третє, це розміщені у них кошти підприємств  і держави. Тому саме комерційні банки  відіграють провідну роль у забезпеченні потреб економіки у фінансових ресурсах.

Основу кредитної системи  становлять банки. Банківська система, як правило, є дворівневою. До першого  рівня належить центральний банк, до другого − комерційні. На центральний банк покладаються дві основні функції − емісія грошей, що є інструментом фінансових відносин, і регулювання грошового обігу та організація діяльності банківської системи — ліцензування банківської діяльності й банківський нагляд. Крім того, центральний банк здійснює кредитування комерційних банків, будучи банком банків, та обслуговування уряду − організація касового виконання бюджету і обслуговування державних запозичень.

Комерційні банки − це насамперед фінансові посередники.

У розрахунках між суб’єктами господарювання, фізичними особами  та державою вони забезпечують надійність і своєчасність руху грошових потоків. Від налагодження розрахунків залежить стабільність економіки та ритмічність  діяльності підприємств. У торгівлі фінансовими ресурсами банки  забезпечують, з одного боку, концентрацію всіх тимчасово вільних коштів, а з іншого − їх раціональне та ефективне розміщення. Крім того, банки можуть виконувати посередницькі функції в операціях з цінними паперами та довірчі операції.

Організація діяльності комерційних  банків, основою якої є їх ресурси, зображена на рис.1. При цьому ресурси комерційного банку розглядаються з двох сторін. По-перше, і це головне, з погляду функціонування фінансової системи − як централізована у формі позичкового фонду (капіталу) частина фінансових ресурсів суспільства. Це не стільки ресурси самого банку, скільки тимчасові вільні ресурси й кошти юридичних і фізичних осіб та держави. З цього погляду значення ресурсів виходить за межі як конкретного банку, так і банківської системи, що й обумовлює контроль з боку суспільства за їх формуванням і використанням. По-друге, ресурси банку розглядаються з погляду його фінансової діяльності як підприємницької структури. Обсяг власних і залучених ресурсів визначає можливості банку в отриманні доходів від їх розміщення: чим більше ресурсів − тим ширші можливості. Ефективність використання цих ресурсів однаково важлива і для банку, і для суспільства загалом.

Джерелами формування ресурсів є власний капітал банку, цільові  надходження, залучені та запозичені кошти. Цільові надходження − це кошти, які банк використовує за дорученням, наприклад на фінансування бюджетних капітальних вкладень чи обслуговування кредитних ліній інших банків. Залучені кошти являють собою залишки на поточних рахунках клієнтів, депозитні вклади і сертифікати, випущені облігації і векселі, а запозичені — ресурси, що куплені у центральному банку та на міжбанківському ринку. Власні ресурси є стабілізуючою основою діяльності банків і створюються з огляду на необхідність забезпечення їх надійності. Потужність банківської системи, її роль і місце у фінансовій системі та економіці країни визначаються обсягом ресурсів, які концентруються в комерційних банках.

Рисунок 1 − Формування та використання ресурсів комерційного банку

 

Розміщення ресурсів комерційного банку характеризується залишками  коштів, вкладеннями та резервами. Залишки  коштів і резерви призначені для  забезпечення надійності функціонування банківської системи. Вкладення  ресурсів здійснюється банком з метою  отримання доходу. Саме вони відображають діяльність банку на фінансовому  ринку.

Залишки коштів відображаються на кореспондентських рахунках у  центральному та інших комерційних, насамперед закордонних, банках і в  касі. Відкриття кореспондентських  рахунків необхідне для здійснення розрахунків (у тому числі міжнародних) клієнтів банку. Установлення ліміту залишку  цих коштів забезпечує надійність функціонування платіжної системи. Залишок готівки  в касі необхідний для здійснення касового обслуговування клієнтів.

Основним напрямом вкладення  ресурсів банку є кредитування. Це одна з основних форм торгівлі фінансовими  ресурсами, яка виникла в сиву давнину і не втратила свого значення на фінансовому ринку досі, хоча значного розвитку і поширення набули й інші форми торгівлі. Кредитування ґрунтується на принципах поворотності, терміновості, платності та забезпеченості позичок.

Принцип поворотності означає, що фінансові ресурси надаються  позичальникові тільки у тимчасове  користування.

Принцип терміновості передбачає визначення термінів повернення кредитів.

Принцип платності означає  встановлення плати у вигляді  процентів за користування кредитами.

Принцип забезпеченості позичок  передбачає встановлення форм відшкодування  збитків банків у разі неповернення кредитів.

 

2. Визначення валютного курсу в довгостроковому періоді

 

Валютний курс як економічна категорія є ціною грошової одиниці  однієї країни, вираженою у грошових одиницях інших країн

Основним поняттям, створеним  для пояснення валютних курсів є  паритет купівельної спроможності, ППС (purchasing power parity − РРР), для формулювання якого зазвичай привертають так званий закон однієї ціни: ціна товару в одній країні повинна бути рівна ціні товару в іншій країні; а оскільки ці ціни виражаються в різних валютах, це співвідношення цін і визначає курс обміну однієї валюти на іншу.

Нехай Pd − внутрішня ціна (domestic price) даного товару, а Pf − його ціна за кордоном, в сусідній країні (foreign price). Ці ціни являють собою кількість валют, національної для даної країни та іноземної, які дають за одиницю товару всередині країни та закордоном. Відношення цін і буде тим курсом, за яким одну валюту стануть обмінювати на іншу заради купівлі даного товару.

У довгостроковому періоді  валютні курси встановлюються за допомогою економічних показників, таких, як рівні цін або продуктивності в різних країнах. Знаючи вартісні значення цих економічних змінних, ми вже можемо думати про пропозицію та попит на валюту − скажімо, долари, які залежать від ціни на цю валюту в інших валютах − валютного курсу.

 Попит на долари  США визначається попитом вітчизняних та іноземних резидентів на купівлю товарів та фінансових активів США. Чим нижчий валютний курс, тим вища кількість доларів, яка вимагається. Наприклад, якщо валютний курс британський фунт/долар знижується з $1 = 0,64 до $1 = 0,56, то менше фунтів потрібно обміняти на долари, щоб купити товари або фінансові активи США. Тому кількість доларів, на які є попит, зростає.