Характеристика ланок фінансової системи, їх взаємозв‘язок та вплив на фінансову систему держави

     Другим  важливим напрямом впливу  бюджету  на економічні та соціальні  процеси  в державі є видатки.  Вони беруть  участь у формуванні  величини фондів споживання.

     Економічне  оновлення об’єктивно потребує  зміцнення державного бюджету  як основного важеля ефективного  розвитку господарства країни, що  прагне до соціально орієнтованої  економіки. Тобто, держава має  здійснити ефективний розподіл  доходів і видатків між своїми рівнями - центральним і місцевим.

     У  майбутньому роль державного  бюджету у соціальних процесах  зростатиме. Обумовлено це тим,  що саме бюджетні кошти у  сукупності з позабюджетними  фондами є фінансовим підгрунтям  для здійснення соціальних перетворень, переходу на новий, вищий рівень соціального обслуговування населення.

3. Управління державним  боргом та механізм  його обслуговування.

     Державний борг за своєю економічною сутністю визначає економічні відносини держави як позичальника з її кредиторами (резидентами та нерезидентами) з приводу перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту на умовах строковості, платності та повернення.

     Державний борг– це загальний розмір накопиченої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дифіцитів за вилученням бюджетних надлишків. Державний борг складається із внутрішнього та зовнішнього боргу держави.

      Внутрішній державний борг– заборгованість держави домогосподарствам і фірмам даної країни, які володіють цінними паперами, випещиними її урядом.

      Зовнішній державний борг– це заборгованість держави перед іноземними

громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими  організаціями.

     Ефективність використання державних запозичень значною мірою залежить від системи управління боргом.

     Управління державним боргом — одне з пріоритетних завдань фінансової політики держави, важлива умова її фінансової стабільності.  

 Процес управління боргом має декілька етапів:

 -залучення коштів;

 -використання коштів;

-повернення боргу і виплата відсотків.

     Державне управління залученням коштів, як правило, здійснюється в контексті бюджетного процесу, де законом "Про державній бюджет" на відповідний рік встановлюються граничні розміри боргу і державні гарантії його повернення. Мета політики управління боргом — одержати найвищий ефект від фінансування за рахунок запозичених коштів та уникнути макроекономічних труднощів і проблем платіжного балансу в майбутньому.

     «Управління розміщенням запозичених коштів є основним елементом усієї системи управління боргом держави. Тому залучені кошти повинні використовуватися для фінансування зростання виробничих потужностей. При цьому повинно збільшуватися виробництво товарів не лише для внутрішніх потреб, а й експорт продукції, необхідний для одержання іноземної валюти на обслуговування та погашення зовнішнього боргу» [2- р.16 п.16.3].

    Обсяг залучених зовнішніх позик для будь-якої країни визначається двома факторами: по-перше, скільки капіталу країна може поглинути, по-друге, який обсяг боргу вона може обслуговувати без ризику виникнення кризи платежів.

При обчисленні цих факторів повинні враховуватись  як короткотермінові, так і довготермінові характеристики державного боргу. Тому важливою умовою збереження платоспроможності, довіри кредиторів і пом'якшення умов кредитування є економічне

     Існує один негативний елемент економічної політики, який є спільним для всіх країн, що схильні мати проблеми з погашенням та обслуговуванням державного боргу. Це неспроможність контролювати дефіцит державного бюджету.

     «Досвід більшості європейських країн підтверджує, що лише ті країни зуміли уникнути серйозних боргових труднощів у другій половині XX століття, які змогли контролювати дефіцит своїх бюджетів» [2- р.16 п.16.3].

    За формою залучення коштів державний борг поділяється на державні запозичення та гарантії.

 Державні  запозичення - залучення державою  в особі Кабінету Міністрів  України, через Міністерство фінансів  України грошових коштів, іншого майна та майнових прав, яке передбачає прийняття зобов'язань щодо грошових коштів на умовах строковості, платності та повернення.

 Розрізняють:  державне внутрішнє запозичення,  що здійснюється шляхом укладання  угод з резидентами України про позику та випуск державних цінних паперів, що розміщуються на внутрішньому ринку; державне зовнішнє запозичення - державне запозичення, що здійснюється шляхом укладання з

 нерезидентами  України угод про позику та  випуск державних цінних паперів,  що розміщуються на зовнішньому ринку.

     Управління як зовнішнім, так і внутрішнім боргом включає комплекс заходів щодо його обслуговування — це погашення позик, виплати процентів за ними, уточнення і зміни умов погашення випущених позик. Погашення позик здійснюється за рахунок бюджетних коштів. У деяких випадках держава вдається до рефінансування державного боргу, тобто погашення заборгованості шляхом випуску нових позик.

 Виплата процентів,  виграшів, коштів із погашення  позик становить основну частку  витрат на обслуговування державного боргу. До інших належать витрати з виготовлення, пересилання і реалізації цінних паперів держави, проведення тиражів виграшів, тиражів погашення і деякі інші витрати.

 При обслуговуванні  зовнішнього і внутрішнього боргів  визначають коефіцієнт обслуговування. Для зовнішнього боргу його розраховують як відношення всіх платежів із заборгованості до валютних надходжень держави, виражене в процентах. Сприятливим рівнем обслуговування прийнято вважати значення показника 25%.

    Методами управління державним боргом є конверсія, консолідація, уніфікація, обмін облігацій за регресивним співвідношенням, відстрочення погашення і анулювання позики.

     Управління державним внутрішнім боргом держави здійсняється міністерством фінансів у порядку, погодженому з національним банком. Слід зазначити, що внутрішній борг має певні переваги над зовнішнім. Повернення внутрішнього боргу і виплати відсотків за ним не зменшують фінансовий потенціал держави, тоді як зовнішній борг має в своїй основі відплив капіталу з держави. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список використаної літератури:

1. БЮДЖЕТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

( Відомості Верховної  Ради України (ВВР), 2010, N 50-51, ст.572 ) 

2. Василик О.Д. Теорія фінансів:Підручник.—К.:НІОС—2000.] 

3. Ковальчук С.В., Форкун І.В. К 56 Фінанси. Навч. посібник. – Львів:

«новий світ – 200» , 2006. – 568с.]                       

4. О.П.Кириленко. Фінанси (Теорія та вітчизняна практика): Навч. посібник. - Тернопіль: Економічна думка, 2000.- с. 

5. http://kopiyka.org.ua/?p=224 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Сутність та  призначення бюджету

3. Управління  державним боргом та механізм  його обслуговування.