Характеристика ланок фінансової системи, їх взаємозв‘язок та вплив на фінансову систему держави

Варіант 9 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                 
 
 

                                              Зміст 

1. Характеристика  ланок фінансової системи, їх  взаємозв‘язок та вплив на  фінансову систему держави

1.1 Принципи побудови фiнансової системи

1.2 Ознаки класифікації сфер і ланок фінансової системи 

 2. Сутність та призначення бюджету

2.1 Бюджет як економічна категорія

2.2 Сутність бюджету

2.3 Вплив бюджету на соціально-економічні процеси 

3. Управління державним боргом та механізм його обслуговування.

3.1 Економычна  сутність державного боргу

3.2 Процес управління державним боргом

3.3 Комплекс заходів щодо обслуговування державного боргу 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Характеристика ланок  фінансової системи, їх взаємозв‘язок та вплив на фінансову систему держави.

   

     Фінансова система України об'єднує окремі сфери і ланки фінансових відносин і фінансових установ, створюючи відповідну цілісність.

     Всi сфери i ланки фiнансової системи iснують взаємопов'язано, але центральне мiсце серед них займають бюджети. Бюджети пов'язанi зi всiма iншими ланками i об'єднують фiнансову систему в єдине цiле.

      «Принципи побудови фiнансової системи:

1) єднiсть, яка  обумовлена єдиною економiчною i полiтичною основою суспiльства, єдиною фiнансовою полiтикою, що реалiзується в життя через фiнансову систему;

2) функцiональне  призначення ланок виражається  в тому, що в кожнiй з них  вирiшуються свої завдання специфiчними  методами, iснують вiдповiднi фонди грошових коштiв, апарат управлiння» [4-т.1 п.1.5]. 

     Економістами розглядаються різні ознаки класифікації сфер і ланок фінансової системи, зокрема: 

-    за  характером відображення відносин власності і особливостями функціонування: державні фінанси, фінанси суб'єктів господарювання недержавної форми власності, міжнародні фінанси, фінансовий ринок, фінанси домогосподарств; 

-    залежно  від рівня економічної системи,  на якому відбувається формування фінансових ресурсів держави: централізовані і децентралізовані фінанси; 

-    залежно  від характеру формування і  використання фінансових ресурсів: фінанси сфери матеріального виробництва і фінанси невиробничої сфери.

    

     Кожна сфера і кожна ланка фінансової системи України має своє призначення і свої характерні ознаки. Державні фінанси та фінанси суб'єктів господарювання становлять основу фінансової системи України, тому що саме в цих ланках відбувається створення, основний розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту. Фінанси суб'єктів господарювання призначені для забезпечення діяльності підприємств. Їх обмінно-розподільчі відносини поділяються на внутрішні і зовнішні. Внутрішні - характеризують грошові потоки, відображають формування й розподіл його доходів. Зовнішні - характеризують зв'язки з іншими сферами і ланками фінансової системи. Діяльність суб'єктів господарювання в значній мірі залежить від забезпеченості фінансовими ресурсами і регулюється законодавчо -з державою, на підставі угод - з іншими суб'єктами.

          Фонди цільового призначення характеризують акумуляцію фінансових ресурсів для вирішення конкретних завдань і проблем. Характерною ознакою їх є фондовий характер і чітке визначення джерел формування і напрямків використання.

     Страхування  - це окрема ланка фінансової  системи, відображає відносини з приводу формування і використання страхових фондів. У фінансовій системі України воно займає проміжне місце між суб'єктами господарювання і державними фінансами. З одного боку страхові компанії здійснюють свою діяльність як суб'єкти підприємництва, з іншого-досить жорстко регламентується законодавчими та нормативними актами і підлягають контролю з боку Комітету з нагляду за страховою діяльністю, а управлінню - з боку Міністерства фінансів України.

     Фінансовий ринок це важлива складова фінансової системи, яка посідає особливе місце. Специфічність цієї ланки полягає в тому, що вона приймає участь у русі грошових потоків через посередників-фінансово-кредитні установи. Фінансовий ринок виконує роль забезпечення, відокремлюється в окрему сферу. Поділяється на дві частини:

ринок грошей, який функціонує за допомогою кредитної  системи, основою якої є банківська система;

ринок капіталів, інструментом якого виступають цінні  папери та акції (акції надають право  власності, цінні папери, що не дають права власності).

      Перерозподіл фінансових ресурсів  між галузями, регіонами, суб'єктами  господарювання має об'єктивний  характер і визначається ефективністю  використання капіталу. Міжнародні  фінанси охоплюють рівень світового  господарства і складаються з:

- міжнародних розрахунків, які характеризують рух вартості між окремими країнами і базуються на валютному регулюванні;

- міжнародних організацій, які характеризуються формуванням і використанням фінансових ресурсів світового та регіонального рівня;

- міжнародних фінансових інститутів, які сьогодні виконують функції надання фінансової допомоги тим країнам чи зонам, що її потребують.

    

     У сфері державних фінансів провідну роль відіграють бюджети. Їх сукупність утворює бюджетну систему. До неї входять: 

-    Державний  бюджет України; 

-    місцеві  бюджети: бюджет Автономної Республіки  Крим, обла­

 сні бюджети,  районні бюджети, бюджети районів  у містах, міські бю­

 джети, бюджети  міст Києва та Севастополя,  бюджети міст республі­

 канського  (АРК)  і  обласного  значення,   бюджети  міст  районного

 значення, селищні  і сільські бюджети тощо). 

     «Усього в Україні нараховується понад 11500 бюджетів. З їх допомогою перерозподіляється майже половина валового внутрішнього продукту України. Головним джерелом доходів бюджетів є податки і обов'язкові збори та неподаткові надходження (доходи від зовнішньо­економічної діяльності, доходи від виморочного і конфіскованого майна та контрабанди, штрафи та інші доходи)» [5]. 

2. Сутність та призначення бюджету 

     Як економічна категорія бюджет  відображає відносини щодо формування на загальнодержавному і регіональних рівнях централізованих фондів, призначених для реалізації функцій держави.

     «Бюджетним  відносинам притаманний об'єктивний характер. Це зумовлено тим, що в руках держави  щорічно має концентруватись певна частка національного доходу,яка є необхідною для потреб розширеного відтворення в масштабах всього суспільства, задоволення соціально-культурних потреб громадян,вирішення інших загальнодержавних завдань» [3-ст.194].

Специфічними  ознаками даних відносин є:

1.  Перерозподільний  характер - бюджет виконує функції  розподілу ВВП між галузями, регіонами,  соціальними верствами населення, перерозподіл у часі при використанні державних позик.

2.  Всеохоплюючий  характер - ними охоплені всі юридичні  і фізичні особи. 

3.  Законодавче  регулювання-здійснюється за трьома  напрямами: 

 

-Загальним Законом  України “Про бюджетну систему”

-Законами, що  регламентують надходження доходів  і фінансування видатків;

-Прийняттям  щорічного закону про бюджет  на наступний бюджетний рік.

-Роль і місце  бюджету в суспільстві визначається  фінансовою моделлю країни. 

З точки зору послідовності розподілу ВВП  існують два варіанти: 

1) в умовах ринкової економіки; 

2) у межах адміністративної економіки.

      Бюджет держави – це план  формування фінансових ресурсів  для забезпечення завдань і  функцій, які здійснюються органами  державної влади, органами влади  Автономної Республіки Крим та  органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду

     Бюджет  – це складова частина бюджетної  системи, він є провідною ланкою  державних фінансів.

     «Бюджетна  система  України - сукупність державного бюджету

та  місцевих  бюджетів,  побудована  з   урахуванням   економічних

відносин,  державного  і  адміністративно-територіальних устроїв і 

врегульована  нормами права»[1-с.2]. 

    У ринковій економіці створений ВВП спочатку розподіляється між його виробниками. Робітники і службовці отримують ЗП, підприємці- прибуток. Після цього здійснюється формування бюджету шляхом оподаткування доходів юридичних та фізичних осіб.

     При адміністративній економіці держава спочатку централізує в бюджеті необхідну частину ВВП, а залишок розподіляється між його виробниками.  

За рівнем централізації ВВП в бюджеті умовно виділяють три моделі: 

1) американська (25-30%); 

2) західноєвропейська (30-40%); 

3) скандинавська  (50-60%). 

Бюджет як економічна категорія характеризує рух  грошових коштів між державою та юридичними і фізичними особами.

     Фінансові відносини, що складаються у держави з підприємствами, організаціями, населенням мають назву бюджетних. 

Специфіка цих  відносин полягає в тому, що вони:

1)     виникають в розподільчому процесі,  учасником якого є держава;

2)     пов’язані з формуванням та  використанням централізованого  фонду грошових коштів, який призначено  для задоволення загальнодержавних  потреб.

     Як  економічна категорія бюджет  можна розглядати з матеріального  і суспільного боків. 

       З матеріального боку бюджет - це централізований фонд коштів для держави,  чи органу місцевого самоврядування, що витрачається для їх функціонування. 

      З суспільного боку – система економічних відносин, обумовлених об’єктивно існуючим законом вартості, існуванням товарно-грошових відносин, за допомогою яких проходить розподіл та перерозподіл ВНП.

     ВНП  – вартість благ і послуг, створених  у сфері матеріального виробництва  протягом певного часу, визначених  як сума ВП галузей цієї  сфери .

     Суть бюджету  полягає в тому, що він виступає найважливішим засобом розподілу і перерозподілу грошових коштів між виробничою і невирпобничою сферами.

     Призначення  бюджету в державі виявляється   через систему економічних відносин:

-         між державою і підприємницькими структурами в процесі мобілізації доходів  накопичень і фінансування з бюджету.

-         між державою і населенням  у процесі розподілу і перерозподілу  валового національного продукту.

-         між ланками бюджетної системи  при бюджетному регулюванні

Система платежів  до бюджету має грунтуватися  на    таких принципах:

1.       кожна  ланка бюджетної системи  повинна  мати закріплений  у законодавчому порядку перелік  платежів, що повністю надходять  до цього бюджету та є достатніми  для покриття передбачених видатків 

2.      основою для обчислення платежу  до бюджету має бути вартість  використаних у виробництві ресурсів