Формування доходів місцевих бюджетів за рахунок податків та зборів

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

З курсу: «Місцеві фінанси»

На тему: «ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ ЗА РАХУНОК ПОДАТКІВ ТА ЗБОРІВ»

 

 

 

 

                                                                               Підготувала:

                                                                               Студентка групи ФБ-41

                                                                               Бутенко Анжела Ігорівна

                                                                               Перевірив:

                                                                               викл. Ліщук Вікторія Віталіївна

 

 

 

 

Ірпінь 2012 р.

ПЛАН

1. Роль та призначення місцевих бюджетів у бюджетній системі України
2. Історія становлення місцевого оподаткування в Україні
3. Особливості формування доходів місцевих бюджетів за рахунок податкових надходжень

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Після здобуття незалежності перед Україною постали завдання становлення такої податкової системи, яка відповідає ринковим умовам, нормам та ідеалам правового суспільства. Такі прагнення визначенні, з одного боку необхідністю формування в Україні  реального місцевого самоврядування як необхідної умови розвитку демократичного суспільства, а з іншого – потребою ефективного функціонування системи  державних і місцевих фінансів.

Підвищення результативності фінансової діяльності держави передбачає докорінну перебудову податкової системи  і вдосконалення такого важливого  його інструменту як місцеві податки  та збори.

На сучасному етапі  розвитку економіки без перебільшення  надається вирішальне значення місцевим податкам та зборам. Вони є складовою  частиною податкової системи держави  і покликані відповідати інтересам  органів місцевого самоврядування, оскільки оцінюються як самостійне джерело  доходів місцевих бюджетів.

У вітчизняній економічній  науці дослідження проблем та перспектив місцевого оподаткування  широко висвітлюються в працях провідних  вчених та економістів, серед них  В. Андрущенко, О.Василик, О. Кириленко,                      А. Крисоватий, В. Павлов, В. Симоненко, В. Суторміна, Л.Тарангул,                  В. Федосов, С. Юрій. Значні традиції трактування сутності місцевих бюджетів, їх доходів та місцевого оподаткування закладені у дворянській фінансовій науці. Прикладом цього є роботи І. Озерова, В. Твердохлєбова.

Увага до місцевих податків та зборів повязана з тим, що даний  вид оподаткування повинен виступити  важливим джерелом формування доходів  місцевих бюджетів в частині власних  доходів. Саме вони покликані зміцнювати місцеві бюджети, розширяти їх фінансову  автономію.

Але в місцевому оподаткуванні  існує ряд не розв’язаних проблем. Перш за все інститут місцевих податків та зборів перебуває в стадії встановлення бюджетів

1. Роль та призначення місцевих бюджетів у бюджетній системі України

Виникнення місцевих податків і зборів зумовлене необхідністю розмежування джерел доходів між  бюджетами різних рівнів. Це розмежування здебільшого має політичне забарвлення і свідчить про те, наскільки центральний уряд довіряє місцевим органам влади. З іншого боку, це розмежування свідчить про рівень розвитку демократії в державі, бо надмірна централізація фінансових ресурсів завжди приховує небезпеку встановлення фінансової диктатури.

В бюджетній системі кожної країни найбільш чисельною ланкою є  місцеві бюджети. В даний час  в нашій державі їх нараховується  майже дванадцять тисяч. Згідно Конституції  України, до них належать: міські, районні  в містах, селищні і сільські бюджети. За допомогою місцевих бюджетів щорічно  перерозподіляється близько 15% валового внутрішнього продукту, в них зосереджується майже 35% бюджетних ресурсів [16; C.48]. 

Згідно Бюджетного кодексу  України, місцеві бюджети — це фонди фінансових ресурсів, призначені для реалізації завдань і функцій, що покладаються на органи самоврядування [2]. Як складова бюджетної системи держави і основа фінансової бази діяльності органів самоврядування місцеві бюджети забезпечують необхідними грошовими засобами фінансування заходів економічного і соціального розвитку, що здійснюються органами влади і управління на відповідній території.     

Бюджети різних рівнів місцевого самоврядування посідають чинне місце у сфері централізованих фінансових відносин, у загальному їх кількість становить 11949, у тому числі республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, 24 обласні бюджети, міські бюджети міст Києва і Севастополя, 165 бюджетів міст обласного підпорядкування, 488 районних бюджетів, 277 бюджетів міст районного підпорядкування, 104 бюджети районів у містах, 787 селищних бюджетів і 10101 сільський бюджет.Сільські та селищні бюджети, а також бюджети міст районного підпорядкування і бюджети районів у містах є базовими бюджетами; бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, та районні бюджети, а також міські бюджети з районним поділом належать до централізованих місцевих бюджетів. Бюджети різних рівнів складаються із загального і спеціального фондів [11;C.45 ].    

У загальному обсязі зведеного  бюджету України на них припадало в різні роки від 30% до 40 %. За рахунок цих бюджетів останнім часом фінансується 82% видатків на соціальний захист населення (без урахування витрат Пенсійного фонду та фонду «Чорнобиля»), 72% витрат на соціально-культурні заходи. Частина бюджетних ресурсів місцевих органів самоврядування — (30%) сконцентрована на обласному рівні, а 70% на рівні районів, сіл і селищ [6; C.16 ].        

Через місцеві бюджети  складаються певні фінансові  взаємовідносини органів самоврядування практично з усіма підприємствами, установами, що розташовані на їх території, і населенням даної території  у зв'язку з мобілізацією й витрачанням  коштів цих бюджетів. Між місцевими  бюджетами різних рівнів, а також  між цими бюджетами і державним  бюджетом виникають фінансові відносини  з приводу перерозподілу фінансових ресурсів для забезпечення ефективного  функціонування кожного бюджету.    

Місцеві бюджети виконують  особливу роль в кожній унітарній  країні тому, що вони є фінансовою основою  місцевого самоврядування. За рахунок  коштів місцевих бюджетів фінансуються найбільш значні заходи держави в  галузі освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, тобто всі ті витрати, які зачіпають інтереси широких верств населення.       Закономірно, що проблеми виконання місцевих бюджетів, правильність розрахунків дохідної та видаткової частин, досягнення збалансованості набувають в сучасних умовах особливої актуальності.    Частка місцевих бюджетів у перерозподілі валового внутрішнього продукту та у зведеному бюджеті відіграє не лише економічну і соціальну, але і важливу політичну роль. Вона показує рівень участі місцевого самоврядування у виконанні завдань соціально-економічного розвитку суспільства та певну обмеженість сфери функціонування центральних органів влади. І тому, наскільки раціонально побудована система місцевих бюджетів, залежить ефективність функціонування усієї бюджетної системи, успішне здійснення фінансової політики [11;C.21].У цьому проявляється важлива передумова побудови демократичної держави із самостійною і незалежною діяльністю органів місцевого самоврядування, наближуючи Україну до Європейської спільноти. Саме основні положення Європейської хартії щодо функціонування бюджетів місцевого самоврядування передбачають [11; C.21 ]:

 - місцева влада має право на свої власні фінансові ресурси;

- обсяг фінансових ресурсів має відповідати функціям, які виконує місцева влада;           

- місцева влада має право вільно розпоряджатися власними фінансовими ресурсами;         

- частина фінансових ресурсів має формуватися за рахунок місцевих податків і зборів;           

- місцева влада уповноважена встановлювати розміри місцевих податків і зборів у межах закону;        

- порядок формування фінансових ресурсів має бути гнучким і забезпечувати відповідність наявних ресурсів зростанню вартості виконання завдань місцевої влади;          

- захист слабкої у фінансовому розумінні місцевої влади проводиться за допомогою процедур усунення фінансових диспропорцій (фінансового вирівнювання);           

- перевага у виборі форм фінансової допомоги надається дотаціям, які не призначаються для фінансування конкретних проектів і не обмежують свободи місцевої влади [13;C.45].      

Україна приєдналася до Європейської хартії у 1996 р. Тепер до Європейської хартії місцевого самоврядування приєдналося понад 30 країн.  Забезпечення незалежності органів місцевого самоврядування значною мірою визначається рівнем їх фінансової самостійності. Саме фінансова самостійність характеризує незалежність держави в цілому, можливості її економічного розвитку, рівень демократизації і свободи громадян. Важливу роль при складанні проекту бюджету відіграє бюджет розвитку [13;C. 34].  

Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою спеціального фонду місцевих бюджетів. При цьому  бюджет Автономної Республіки Крим і  міські бюджети можуть прийматися з  дефіцитом лише у частині дефіциту бюджету розвитку. Дефіцит бюджету Автономної Республіки Крим та міських бюджетів може покриватися за рахунок запозичень. Затвердження обласних, районних, районних у містах, сільських і селищних бюджетів із дефіцитом не допускається. Водночас відповідно до ст. 73 Бюджетного кодексу України передбачаються позики місцевим бюджетам. Зокрема, для покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевого бюджету, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної ради можуть отримувати короткотермінові позички у фінансово-кредитних установах на термін до трьох місяців, але у межах поточного бюджетного періоду. Порядок отримання таких позичок визначається Міністерством фінансів України. Надання позичок з одного бюджету іншому забороняється. Запозичення до місцевих бюджетів здійснюються на визначену мету і підлягають обов´язковому поверненню. Запозичення до відповідних бюджетів можуть бути здійснені лише до бюджету розвитку. Держава не несе відповідальності за зобов´язаннями щодо запозичень до місцевих бюджетів. Видатки на обслуговування боргу здійснюються за рахунок коштів загального фонду бюджету. Видатки на обслуговування боргу місцевих бюджетів не можуть щорічно перевищувати 10% видатків від загального фонду відповідного місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, коли планується обслуговування боргу [13; C.35].  Якщо у процесі погашення основної суми боргу та платежів щодо його обслуговування, обумовленої договором між кредитором та позичальником, має місце порушення графіка погашення з вини позичальника, відповідна рада не має права здійснювати нові запозичення протягом 5 наступних років. Порядок здійснення запозичень до місцевих бюджетів встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до умов, визначених Бюджетним кодексом України [13;C.34 ].     

Визначені у Бюджетному кодексі  України джерела надходження  до бюджету розвитку місцевих бюджетів не забезпечують їх наповнення достатніми фінансовими ресурсами, обмежують  самостійність місцевих органів  влади щодо проведення власної бюджетної  політики і стимулювання соціально-економічного зростання. Тому економісти вважають за необхідне розширити надходження  до бюджету розвитку місцевих бюджетів за рахунок таких джерел:[2]         

- доходів місцевого бюджету від використання та приватизації об´єктів комунальної власності, створених у результаті фінансування інвестиційних проектів за рахунок коштів бюджету розвитку;    

- частини надходжень від зовнішньоекономічної діяльності, встановленої рішенням відповідної ради про місцевий бюджет;                   -  частини надходжень грошових коштів від власної діяльності бюджетних установ і організацій, які утримуються за рахунок коштів місце­вих бюджетів, визначеної відповідною радою про місцевий бюджет.

Економічне обґрунтування  розмірів ресурсів, які підлягають мобілізації до бюджетів самоврядування, потребує достовірної інформації про утворення і рух фінансових ресурсів на певній території. Для цього вважається доцільною розробка зведеного територіального фінансового балансу, який відображає джерела ресурсів і напрями їх використання у цілому на відповідній території незалежно від форм власності та рівня підпорядкованості суб´єктів господарювання. Складання балансу має стати невід´ємною складовою роботи із складання, розгляду і затвердження бюджету самоврядування. Для цього потрібно визначити і організувати форми надходження планової та звітної інформації від суб´єктів господарювання [15; C.67].    

Пріоритетним у сфері  місцевих бюджетів і регулюванні  міжбюджетних відносин є формування бюджетної політики, спрямованої  на забезпечення гармонійного поєднання  принципів бюджетного унітаризму з  елементами децентралізації. Регулювання  міжбюджетних відносин і вдосконалення  порядку розподілу трансфертів  із Державного бюджету має відбуватися  на основі прозорих та об´єктивних критеріїв, що ґрунтуються на чіткому розмежуванні бюджетних повноважень і стабільній системі закріплення за бюджетами джерел доходів. Розмежування функцій і повноважень між органами державної влади та органами місцевого самоврядування різних рівнів, у тому числі й у сфері міжбюджетних відносин, має відповідати положенням та принципам схваленої Указом Президента України Концепції державної регіональної політики. Складовою бюджетної політики є впорядкування взаємовідносин між місцевими бюджетами щодо розмежування повноважень між місцевими органами виконавчої влади, обласними та районними органами місцевого самоврядування територіальних громад щодо формування бюджетів.   Починаючи з 2002 р. у складі Державного бюджету окремо затверджуються обсяги трансфертів для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя, міст республіканського й обласного значення і бюджетів районів [18;C.42].  Отже, можна сказати, що місцеві бюджети є невід`ємною складовою фінансового фонду регіону. За рахунок місцевих бюджетів здійснюється забезпечення органів місцевого самоврядування відповідними грошовими ресурсами. Крім того, за допомогою місцевих бюджетів проводиться перерозподіл валового внутрішнього продукту. Таким чином новостворена вартість рівномірно розподіляється між відповідними ланками бюджету.