Фінансовий механізм підприємства

      Можна виділити такі основні принципи організації  фінансового механізму підприємств.

      1). Принцип повної самостійності.  Самостійність у використанні власних і залучених до них коштів, завдяки чому забезпечується необхідна маневреність ресурсів, яка в свою чергу дозволяє концентрувати фінансові ресурси на потрібних напрямах господарської та інших видів діяльності підприємства.

      2). Відповідальність за результати  господарської діяльності. Фінансовий результат на підприємстві є якісним показником діяльності як керівництва підприємства, так і всього колективу підприємства. Відповідальність виникає також і з приводу всіх тих ризиків, які приймає на себе підприємство в умовах ринку.

      3). Фінансове планування. Фінансове  планування визначає напрямки  руху грошових потоків на найближче  майбутнє і на перспективу,  передбачає отримання і напрямки  використання грошових коштів. Завдяки  фінансовому плануванню забезпечується  планування фінансового результату.

      4). Цей принцип як обов'язкова  умова передбачає формування  фінансових резервів для будь-якого  підприємства. Фінансові резерви  забезпечують стійку виробничу  діяльність в умовах можливих  коливань ринкової кон'юнктури,  ризиків і т.д. Якщо підприємство створює в достатньому і необхідному розмірі фінансові резерви, то це забезпечує підприємству відповідний позитивний імідж на ринку.

      5). Фінансова дисципліна. Підприємство  повинне своєчасно і повно  забезпечувати виконання фінансових  зобов'язань перед партнерами, банківськими інститутами, органами влади і різноманітними фондами (бюджетними або позабюджетними), перед своїми працівниками і т.д.

      6). Самоокупність підприємства. Підприємство  повинно забезпечувати покриття  своїх витрат за рахунок результатів своєї власної виробничої діяльності, тим самим забезпечується відновлюваність виробництва та кругообіг ресурсів підприємства.

      7). Розподіл коштів, що беруть участь  в обслуговуванні обороту підприємства, на власні та позикові. (Короткострокові  банківські кредити - джерело позикових коштів.)

      8). Розмежування основної і інвестиційної  діяльності підприємства.[11,ст.178]

      В основу організації фінансового  механізму підприємств покладено  комерційний розрахунок. За ринкової економіки господарський механізм саморозвитку базується на таких основних принципах: саморегулювання, самоокупність та самофінансування. Цим принципам відповідає комерційний розрахунок, тобто метод ведення господарювання, що полягає в постійному порівнюванні (у грошовому вираженні) витрат та результатів діяльності. Його метою є одержання максимального прибутку за мінімальних витрат капіталу та мінімально можливого ризику. Питання про те, що виробляти, як виробляти, для кого виробляти, за ринкових умов для підприємств визначається основним орієнтиром – прибутком.

      Комерційний розрахунок справляє значний вплив  на організацію фінансів підприємств. Він передбачає, що фінансові відносини  підприємств регламентуються державою в основному економічними методами - з допомогою важелів відповідної  податкової, амортизаційної, валютної, протекціоністської політики. Збитки (в тім числі втрачена вигода), що їх зазнало підприємство внаслідок виконання вказівок державних органів та посадових осіб, які суперечать чинному законодавству, повинні бути відшкодовані відповідними органами.

      Організація фінансового механізму підприємств  відбиває галузеві особливості, специфіку  виробництва, рівень його технічного забезпечення та рівень технологічних процесів, склад і структуру виробничих витрат, вплив природно-кліматичних  факторів на виробництво. Так, наприклад, у сільськогосподарському виробництві, гірничодобувній промисловості, капітальному будівництві дія природних та кліматичних факторів зумовлює особливості розподілу прибутку, необхідність формування фінансових ресурсів для протидії ризику, забезпечення страхового захисту засобів виробництва та результатів праці.

      Функціонування  фінансового механізму відбувається в різних сферах і ланках фінансових відносин. Звідси складовими фінансового  механізму є: фінансовий механізм комерційних підприємств, фінансовий механізм некомерційних організацій і установ, страховий механізм, механізм функціонування державних фінансів та ін.

      Щодо  забезпечення функціонування фінансового  механізму то тут виділяють правове,нормативне та інформаційне забезпечення.

      Правове забезпечення функціонування фінансового  механізму включає законодавчі  акти, постанови, накази, циркулярні листи  й інші правові документи органів  керування.

      Нормативне  забезпечення функціонування фінансового  механізму утворять інструкції, нормативи, норми, тарифні ставки, методичні вказівки і роз'яснення і т.п.

      Інформаційне  забезпечення функціонування фінансового  механізму складається з різного  роду і виду економічної, комерційної, фінансової й іншої інформації. До фінансової інформації належать повідомлення про фінансову стійкість і платоспроможність своїх партнерів і конкурентів, про ціни, курси, дивіденди, відсотки на товарному, фондовому і валютному ринках і т.п.[7,ст.83] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

4. Основні важелі фінансового  механізму порядок  їх застосування в практиці діяльності підприємств

      У будь-якому механізмі управління ґрунтується на використанні відповідних  важелів. Самі по собі вони нічого не визначають і не вирішують. Вплив на дію фінансового  механізму, а через нього на різні  сторони соціально-економічного розвитку, досягається встановленням і зміною положення того чи іншого важеля. Іноді складається враження, що важелі діють самі по собі. Але це не так, вони тільки приводять в рух відповідні інструменти, без яких вони нічого не значать.

      Сукупність важелів становить систему управління фінансовим механізмом. За напрямом своєї дії вони поділяються на дві групи: стимули і санкції. Взагалі, у широкому розумінні стимули включають і санкції. Розмежування цих понять має на меті розрізнити напрями дії важелів. Стимули матеріалізують фінансове заохочення, а санкції — покарання.

      До  стимулів належать заохочувальні фонди, які утворюються з прибутку, бюджетне фінансування ефективних напрямів розвитку народного господарства (в тому числі  дотації підприємствам, діяльність яких має важливе значення для економіки), фінансування за рахунок державних коштів державних програм, структурної перебудови економіки, підготовки і підвищення кваліфікації кадрів, науково-дослідних робіт, природоохоронних заходів.

        Фінансові санкції як особливі форми організації фінансових відносин, покликані посилити матеріальну відповідальність суб'єктів господарювання у виконанні взятих зобов'язань (договірних умов, сплати податків і зборів тощо). В умовах ринку роль фінансових санкцій значно зростає. Найбільш розповсюдженими серед них є штраф і пеня. Штраф - це міра матеріального впливу на винних у порушенні законодавства, угод або діючих правил. Накладається, як правило, в твердій грошовій сумі. Пеня - застосовується при несвоєчасному виконанні грошових зобов'язань і нараховується за кожен день прострочення. Розмір пені встановлюється в процентах від суми простроченого платежу.

      Крім  того, важелі керування фінансовим механізмом поділяються на окремі види. Насамперед це принципи, умови і  порядок формування доходів, нагромаджень і фондів, порядок здійснення витрат, умови і принципи фінансування і кредитування.

      Принципи  — це основоположні елементи системи  управління. З їх допомогою відбувається налагодження фінансового механізму, його орієнтування на розв'язання певних завдань. Принципи визначають характер дії як окремих підсистем та їх елементів, так і механізму в цілому. Зміна принципів може докорінно змінювати дію фінансового механізму, що наочно видно при переході до принципу самофінансування в організації фінансових ресурсів підприємств замість бюджетного регулювання. Дуже важливо, щоб ті чи інші принципи не тільки декларувались, а й неодмінно були життєздатними і щоб їх обов'язково дотримувались на практиці.

      Умови формування доходів, нагромаджень і фондів, а також фінансування і кредитування визначаються відповідними законодавчими й нормативними документами. Це порядок формування доходів, віднесення витрат, визначення розміру податків тощо. Умови фінансових відносин мають бути узгоджені з їх принципами, не суперечити їм. Це, по суті, техніка фінансових розрахунків. Однак не слід ні недооцінювати, ні переоцінювати її значення. Без досконалої техніки не може нормально функціонувати будь-який механізм, але найдосконаліша техніка не допоможе, якщо механізм складено з незадовільних інструментів.

      Фінансові важелі випливають із фінансового інструменту  і конкретизують його функціонування у фінансовому механізмі.[5,ст.112] 

5. Проблеми  та шляхи вдосконалення  фінансового механізму  в Україні

      Економіка України на сучасному етапі знаходиться в стадії формування ринкових відносин. Найважливішими чинниками забезпечення високої ефективності виробництва виступають науково - технічний прогрес та інноваційні процеси на підприємствах.

      Реформування  економіки спровокувало ряд дестабілізуючих явищ: спад виробництва, кризу платоспроможності, зниження продуктивності праці та ефективності виробництва і як результат – зниження фінансової самостійності підприємств.

      У зв’язку з цим є суттєвим та своєчасним удосконалення фінансового механізму і пошук найбільш раціональних джерел фінансування інноваційного розвитку підприємств.

      Серед проблем, від розв'язання яких залежать тенденції динаміки економічного розвитку країни у перехідний період, одне з  ключових місць посідають проблеми, пов'язані з підвищенням ефективності інвестиційної діяльності.

      Різні дослідження свідчать, що саме активізація  інвестиційно - інноваційної діяльності є першопричиною економічного зростання. Це підтверджують багато економічних  теорій, розбіжності полягають тільки  у тому, які за формою власності інвестиції мають відігравати основну роль у виведенні економіки з кризи.

      Безпосередній вплив на фінансову діяльність підприємства здійснюється через фінансовий механізм державного регулювання (ставки  податків, різноманітні стимули і санкції), але, у свою чергу,  ефективна організація та функціонування фінансів підприємства  впливають на рівень державних фінансів (наповнюваність державного й місцевих бюджетів, позабюджетних фондів) і на економічне зростання взагалі.

      Оскільки  суспільний продукт є результатом  економічної діяльності підприємства,  детальнішої уваги потребує саме фінансовий механізм підприємства.  З урахуванням вищевикладеного  доцільно розглядати його як внутрішньогосподарський, а фінансовий механізм державного регулювання — як зовнішній щодо фінансового механізму підприємства. Фінансовий механізм підприємства доцільно з точки зору впливу на фінансово-господарську діяльність підприємства поділити на зовнішній і внутрішній. До зовнішнього належать усі регулювальні важелі держави, за допомогою яких вона створює відповідне економічне, правове й нормативне середовище, в якому працюють підприємства.

      Так, до правового і нормативного забезпечення належать відповідні закони, постанови, нормативна документація, які регламентують діяльність підприємства. До фінансового регулювання входить система інструментів, за допомогою яких держава впливає на фінансову діяльність підприємства. З одного боку, це ставки податків і зборів та механізм їх стягнення, а з другого — інструменти державної фінансової підтримки у вигляді бюджетних позик або дотацій. Ця частина фінансового механізму не залежить від внутрішніх зусиль підприємства і має бути прийнятою підприємством як умова зовнішнього середовища, до якої воно має пристосуватися у процесі своєї господарської діяльності. Інша річ — внутрішній фінансовий механізм підприємства, ефективність котрого визначається формами, методами та інструментами, які використовує підприємство у своїй діяльності. Тому ця складова фінансового механізму потребує пильної уваги до організації його функціонування.