Фінансове планування

• прогноз обсягів реалізації;
• баланс грошових надходжень та витрат;
• таблицю доходів та витрат;
• прогнозований баланс активів та пасивів підприємства;
• розрахунок точки беззбитковості.

     Нині, коли підприємствам надано самостійність у плануванні, вони можуть не складати фінансового плану або складати його в будь-якій довільній формі, що її вони вважають для себе найбільш прийнятною.

     Враховуючи  зміни в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності, які відбуваються з введенням національних стандартів (положень) бухгалтерського обліку, можуть бути запропоновані такі форми і зміст поточного фінансового плану.

     Поточне фінансове планування є складовою  частиною перспективного плану, є, власне, його конкретизацією. Воно полягає в розробці: плану руху грошових коштів, плану про прибутки (збитки), плану бухгалтерського балансу.

Складання фінансового  плану може відбуватися в три  етапи:

 

10

- Аналіз очікуваного виконання фінансового плану поточного року.

     - Розгляд та  вивчення   виробничих,   маркетингових  показників,  на 
підставі яких розраховуватимуться планові фінансові показники.

-Розробка  проекту фінансового плану.

     Мета  складання фінансового плану  полягає у взаємоузгодженні Доходів та витрат. Поточний фінансовий план складається на рік з розбивкою по кварталах, оскільки протягом року потреба в грошових коштах значно змінюється і може статися брак або надлишок фінансових ресурсів.

     Розбивка  річного фінансового плану на більш короткі проміжки часу дає змогу відстежувати виникнення вхідних і вихідних грошових потоків, визначити потребу в залученні коштів.

     Розробка  фінансового плану розпочинається з розрахунку показників дохідної, а потім витратної його частин.

     Підприємства, які не складають бізнес-плану, виручку від реалізації визначають методом прямого рахунку, виходячи із запланованого обсягу асортименту виробів, або з допомогою укрупненого методу. Підприємства, які працюють з бізнес-планом, виручку від реалізації відображають у "Прогнозі обсягів реалізації".

      У процесі складання плану доходів  та витрат необхідно перевірити взаємоузгодженість запланованих сум витрат та відрахувань  із джерелами покриття їх відповідними доходами та надходженням коштів, передбачених у першому розділі плану доходів та витрат. Витрати на реалізацію продукції, передбачені в другому розділі плану доходів та витрат, повинні покриватися з виручки від реалізації продукції та послуг (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного збору).

     Якщо  виручка від реалізації продукції та послуг (за вирахуванням податків) виявляється меншою за витрати на реалізовану продукцію, тоді прибуток у першому розділі буде відсутній. У другому розділі з'являться збитки в сумі перевищення витрат над виручкою. Після визначення всіх статей плану доходів та витрат та підведення підсумку в кожному розділі

 

     

и

перевіряють рівень їхньої збалансованості. Для  цього підсумки першого розділу порівнюють з підсумками другого розділу плану доходів та витрат. Сальдо всіх надходжень і всіх витрат характеризують фінансовий результат діяльності підприємства. Якщо має місце негативний фінансовий результат (збиток), необхідно переглянути витрати в бік зменшення або відшукати додаткові резерви доходів та надходження коштів. Таким чином, у процесі фінансового планування здійснюється конкретна ув'язка кожного виду витрат з джерелом фінансування.

     Поточний  фінансовий план можна розробляти на підставі річного плану руху грошових коштів за видами діяльності з розбивкою по кварталах.

     За  допомогою такої форми плану  підприємство може перевірити реальність джерел надходження грошових коштів і обґрунтованість їхнього витрачання за видами діяльності.

       3. Зміст і значення оперативного  фінансового плану Оперативне  фінансове планування необхідне  підприємству з метою контролю за фактичним надходженням грошових коштів на поточний рахунок та витрачанням коштів у процесі господарської діяльності, виконання поточного фінансового плану. Це пов'язано з тим, що фінансове забезпечення підприємницької та інвестиційної діяльності відбувається за рахунок власних та залучених коштів, що потребує повсякденного ефективного контролю за формуванням і використанням фінансових ресурсів. Річний фінансовий план (план доходів та витрат грошових коштів) характеризує' обсяг фінансових ресурсів, необхідних для фінансово-господарської діяльності. Він є орієнтиром для фінансової роботи підприємств у плановому році.

     Виконання фінансового плану здійснюється безпосередньо в процесі 
фінансово-господарської діяльності, забезпечуючи стабільну

платоспроможність підприємства через оперативне фінансове планування. З

 

12

цією  метою доцільно складати баланс грошових надходжень - оперативний фінансовий план.

     Баланс  надходжень коштів показує, коли в підприємства виникають тимчасово вільні кошти, а коли воно має додаткову потребу в них. Це дає фінансовому менеджеру можливість тимчасово вільні фінансові кошти вкласти на депозитні рахунки комерційних банків або інвестувати в цінні папери для одержання доходів, а в періоди, коли виникає додаткова потреба, - забезпечити залучення коштів.

     Оперативне  фінансове планування полягає в  складанні та виконанні платіжного календаря. Його складають на квартал із розбивкою по місяцях або на місяць із розбивкою по декадах. У платіжному календарі відображається весь грошовий оборот підприємства, основна частина якого проходить через поточний, валютний, позиковий та інші рахунки підприємства в банку. У платіжному календарі відбито рух грошових коштів відповідно до їх надходження та використання.

     У платіжному календарі фіксуються всі  види грошових платежів та надходжень підприємств незалежно від їх джерел та напрямків використання, тобто показаний увесь грошовий оборот за певний проміжок планового періоду.

     Платіжний календар дає можливість фінансовим службам підприємства забезпечити ' оперативне фінансування, виконання розрахункових та платіжних зобов'язань, фіксувати поточні зміни платоспроможності підприємства. Він уможливлює спостереження за станом оборотних коштів та вказує на необхідність використання позикових та залучених коштів у плановому періоді.

     Складення платіжного календаря дає змогу  виявити недостатність коштів, з'ясувати  причини такого становища, визначити  відповідні заходи для запобігання фінансовим ускладненням.

 

     

13

     Важливе місце в оперативній фінансовій роботі підприємства займає своєчасне погашення кредиторської, а також своєчасне стягнення дебіторської заборгованості.

     На  підприємстві має бути організований  повсякденний оперативний контроль за платежами та надходженням матеріальних цінностей, виконанням фінансових зобов'язань перед бюджетом, позабюджетними фондами, банками. Необхідно періодично перевіряти дебіторську заборгованість за даними бухгалтерського обліку та звітності, інвентаризації. Дебіторська заборгованість, утворена в межах узгодженого сторонами строку оплати, є нормальним явищем у фінансово-господарській діяльності. Дебіторська заборгованість, яка перевищує погоджені строки платежів, знижує платоспроможність підприємств. Саме тому необхідно ретельно аналізувати стан заборгованості кожного суб'єкта господарювання за такими статтями: розрахунки з покупцями, з підзвітними особами, з іншими дебіторами; векселі одержані; аванси видані; бюджетні платежі, платежі із соціального страхування, з оплати праці. При цьому слід ураховувати реальні умови, а тому доцільно розглянути:

     - який відсоток неповернення дебіторської заборгованості припадає на 
одного або кількох головних боржників;

     - імовірність   погашення   дебіторської   заборгованості,    строки   її 
виникнення, а також питому вагу простроченої заборгованості;

- питому вагу векселів у загальному обсязі дебіторської заборгованості. 
Кредиторська заборгованість у складі залучених коштів займає суттєве

місце. Якщо кредиторська заборгованість підприємства виникає в процесі господарських зв'язків з іншими господарськими суб'єктами в межах нормального'документообігу та встановлених форм розрахунків, то вона не суперечить чинному законодавству і не може справити негативний вплив на фінансовий стан інших суб'єктів господарювання. Якщо ж кредиторська заборгованість виникла внаслідок порушення правил розрахунків та

 

14

кредитування, то вона призводить до фінансових ускладнень в інших підприємств.

     Прострочені постачальникам платежі найчастіше виникають тоді, коли на підприємстві не налагоджено чіткої фінансової роботи: оборотні кошти заморожені в дебіторській заборгованості або в наднормативних, непрокредитованих банком товарно-матеріальних цінностях; розмір власних оборотних коштів недостатній та не покриває необхідної мінімальної потреби підприємства в них для забезпечення поточної діяльності. Платіжний календар конкретизує поточний фінансовий план, уточнює його показники, дає змогу використати наявні резерви для підвищення ефективності використання фінансових ресурсів підприємства, дає точніше уявлення про стан платежів та розрахунків у періоді, що аналізується.

     З допомогою платіжного календаря  постійно контролюється платоспроможність підприємства.

     Отже, постійний оперативний контроль, який здійснюється з допомогою платіжного календаря, є надзвичайно важливим засобом виконання поточного фінансового плану - плану доходів і витрат підприємства.

 

     

15

ВИСНОВОК

     Фінанси підприємств - це складна економічна категорія. У вітчизняній економічній літературі прийнято вважати, що фінанси підприємств - це економічні грошові відносини, які виникають в процесі формування, розподілу і використання грошових фондів і доходів підприємств. Ряд сучасних вітчизняних і зарубіжних вчених вважають, що фінанси підприємств - це різноманітні фонди фінансових ресурсів, які створюються і використовуються задля здійснення виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг. Фінанси підприємств займають основоположне місце у фінансовій системі держави. Вони обслуговують процес створення нової вартості, яка знаходить своє відображення у вартості валового внутрішнього продукту, і забезпечують формування фінансових ресурсів країни через бюджет і позабюджетні фонди.

     Фінансові ресурси необхідні підприємству для фінансування виробничого процесу, їх формують під час організації підприємства і поповнюють протягом періоду його функціонування.

     Фінансову роботу на підприємстві здійснює фінансова служба. Завдання фінансиста - раціонально організувати фінансову роботу на підприємстві, вибирати оптимальні форми фінансування поточної, фінансової та інвестиційної діяльності; ефективно управляти наявними фінансовими ресурсами з метою забезпечення зростання доходів, прибутків і рентабельності підприємства.

 

     

16

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Брейли Р, Майерс С. Принципы корпоративных финансов. - М: 
   "ОЛИМП -БИЗНЕС", 1997
2. Бригхем Ю.,  Гапенски Л., Финансовый менеджмент:  Полный 
   курс: В 2-х т./Пер.с англ. под. ред.В.В. Ковалёва. - СПб.: Экономическая 
   школа, 1998.
3. Брігхем   Є.Ф.   Основи   фінансового   менеджменту.   -   К.:   КП 
   "ВАЗАКО" Видавництво "Молодь".
4. Ван Хорн Дж.К. Оновы управления финансами: Пер. с англ./ Гл. 
   ред. серии Я.В.Соколов.-М.: Финансы и статистика, 1996.
5. Никбахт Е., Гроппели А. Финансы.- К.: Век, Глобус, 1992.
6. Павлова Л.Н. Финансовый менеджмент. Управление денежным 
   оборотом предприятия: Учебн. для вузов.- М.: Банки и биржи, ЮНИТИ,1995.
7. Росс С. Основы корпоративных финансов / Пер.с англ. - М.: 
   Лаборатория базовых знаний, 2000. - 720 с.
8. Стоянова Е.С.  Финансовый менеджмент:  Росийская практика: 
   Учебник.-М.: Перспектива, 1995.
9. Суторміна    В.М.,    Федосов    В.М.,    Рязанова    Н.С.    Фінанси 
   зарубіжних корпорацій: Навч. посібник. - К.: Либідь,1993.
10. Финансовый менеджмент: теория и практика: Учебник / под.ред. 
    Е.С.Стояновой. - М.: Перспектива, 1996.
11. Хэррис, Дж.М.Энвилл. Международные финансы.: Пер. с англ. - 
    М,: Инф. издат. дом "Филинь",1996.-296 с.