Фінансова, бюджетна і податкова системи Великобританії

Фінансова, бюджетна і податкова  системи Великобританії 

Великобританія (Об'єднане Королівство Великобританії та Північної Ірландії (United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland) - конституційна монархія, яка складається з Англії, Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії. Адміністративно-територіальні одиниці Англії: 34 дворівневі графства, 32 Лондонські райони, 1 Великий Лондон, 36 графства (міські агломерації), 46 унітарних областей. Адміністративно-територіальні одиниці Північної Ірландії: 26 унітарних областей. Адміністративно-територіальні одиниці Шотландії: 32 унітарні області. Адміністративно-територіальні одиниці Уельсу: 22 унітарні області. 

Загальна площа 244 820 км2 (суша - 241 590 км2, водна поверхня - 3 230 км2). Довжина кордонів складає 360 км: Ірландія 360 км. Довжина узбережжя - 12 429 км. 

  

Чисельність населення  на 01.07.2009 оцінюється на рівні 61,113 млн. осіб. Середній вік населення складає 40,2 роки (для чоловіків - 39,1; для жінок - 41,3). Приріст населення дорівнює 0,279%; коефіцієнт народжуваності дорівнює 1,66 дитина/жінка; очікувана тривалість життя - 79,01 роки (чоловіки - 76,52; жінки - 81,63). Писемність населення - 99%; витрати на освіту складають 5,6% від ВВП (показник 2005 року). Інтернет користувачів нараховується 40,2 млн. осіб. 

ВВП за паритетом  купівельної спроможності в 2008 році досяг рівня 2 281 млрд. дол., що є нижчим за ВВП, який розраховується на основі офіційного обмінного курсу - 2 787 млрд. дол. Інвестиції складають 16,7% від ВВП. ВВП на душу населення дорівнює 37 400 дол. 

Формування ВВП  за секторами економіки: сільське господарство - 1%; промисловість - 22,8%; послуги - 76,2%. 

Трудові ресурси  нараховують 31,2 млн. осіб; рівень безробіття дорівнює 5,5%; за секторами економіки  зайнятість розподіляється наступним чином: сільське господарство - 1,4%; промисловість - 18,2%; послуги - 80,4%. 

У 2008 році експорт  склав 468,7 млрд. дол. ФОБ, а імпорт - 645,7 млрд. дол. ФОБ. Золотовалютні резерви  оцінюють у 57,3 млрд. дол. Зовнішній борг - 10,45 трлн. дол. (станом на 30.06.2007). Прямі іноземні інвестиції дорівнюють 1 409 млрд. дол., прямі зарубіжні інвестиції - 1 841 млрд. дол.1 

Не зважаючи на економічне зростання в 3% у 2007 році, у 2008 році відбулося уповільнення до 1,8%, проте, починаючи з 2009 року прогнозується зростання ВВП до 2,7% щорічно; у 2012 році зростання очікується на рівні 3%. 
 

Бюджетна  система Великобританії 
 

Бюджетна  система Великобританії включає:

1. державний бюджет;
2. державні позабюджетні фонди (83% всіх акумульованих державною фінансовою системою ресурсів);
3. бюджети місцевих органів влади (бюджети і позабюджетні фонди - 11% усіх фондів державної фінансової системи);
4. фінанси корпорацій.

 

Державний бюджет Великобританії містить дві частини:

1. Консолідований фонд (поточні доходи і витрати);
2. Національний фонд позик (витрати на капітальні вкладення).

 

 
 
 

Консолідований  фонд є основною частиною державного бюджету. Перевищення доходів над витратами Консолідованого фонду зараховується в дохідну частину Національного фонду позик. Якщо ж у Консолідованому фонді присутній дефіцит, то він покривається позичкою з Національного фонду позик, і на цю суму уряд збільшує свій борг. Основними доходами Консолідованого фонду є податки (див. Табл. 4.1). 

  

Витрати Консолідованого фонду включають дві групи:

1. витрати, які щорічно затверджуються Парламентом;
2. витрати для постійного обслуговування (не розглядаються в Парламенті).

 

Витрати, що затверджуються, включають основні  витрати:

Військові асигнування:

1. прямі військові витрати;
2. непрямі військові витрати;

Цивільні  статті, які відображають витрати на:

1. промисловість;
2. сільське господарство;
3. інші галузі;
4. утримання апарату управління;
5. соціальні цілі;
6. субсидії місцевим органам влади;
7. субсидії країнам, що розвиваються.

 

До витрат із втручання в економіку (промисловість, сільське господарство, інші галузі) належать витрати на науково-дослідні і дослідно-конструкторські розробки (НДДКР) - 0,6%. 

У витратах на соціальні  цілі 15% припадає на пенсії, 11% - на допомогу особам із низькими доходами і по безробіттю, 13% - на медичне обслуговування. 

Витрати на утримання державного апарату управління передбачають фінансування: 

1. органів законодавчої і виконавчої влади;
2. суду;
3. прокуратури;
4. поліції;
5. міністерств і відомств.

 

Витрати для постійного обслуговування включають відсотки за державним боргом (ці кошти передаються в Національний фонд позик і виплачуються з нього). 

З початку 1990-х  років державний борг Великобританії постійно зростає. У 1997/98 бюджетному році чистий державний борг становив 351,8 млрд. ф. ст., або 42% ВВП (27% у 1990/91 році). Однак рівень боргу за сучасною оцінкою має тенденцію до зниження. Чисті позички державного сектора знизились з 28,2 млрд. ф. ст. у 1996/97 році до 8,2 млрд. ф. ст. у 1997/98 році. Валова сума державного боргу наприкінці 1997/98 бюджетного року оцінювалась у розмірі 50% ВВП. 

Головне боргове  зобов'язання уряду Великобританії - це облігації "джилтс", які не мають ризику дефолту (дефолт - нездатність  здійснювати своєчасні основні  та процентні виплати за борговими  зобов'язаннями). Ці облігації є ринковими  цінними паперами й знаходяться в активному обігу. Пенсійні фонди і страхові компанії, що спеціалізуються на страхуванні життя, є найбільшими власниками цих цінних паперів. 

До недавнього часу для державного бюджету Великобританії був притаманний хронічний дефіцит. Наприклад, дефіцит державного бюджету на 1984/85 фінансовий рік становив 11 млрд. ф. ст. У даний час можна говорити про політику держави на зниження дефіциту поточного бюджету. Так, у 1997/98 році дефіцит поточного бюджету становив 4,4 млрд. ф. ст. (1,4% витрат бюджету). 

Витрати за цивільним  листом (утримання королеви та її найближчих родичів) у 2000 році становили 9,385 млн. ф. ст. 

Національний  фонд позик (друга частина бюджету) відбиває витрати на капітальні вкладення. 

Дохідну частину Національного фонду позик створюють наступні джерела:

1. відсотки, які надходять від державних корпорацій і місцевих органів влади за надані Казначейством довгострокові кредити;
2. прибутки емісійного департаменту Банку Англії;
3. кошти, які надано з Консолідованого фонду для постійного обслуговування.

 

Витрати Національного фонду позик включають: 

1. відсотки  за державним боргом;
2. управління державним боргом;
3. довгострокові кредити на капітальні вкладення, які надаються державним корпораціям і місцевим органам влади.

 
 

Місцеві бюджети представлені бюджетами графств і округів, які забезпечують комплексний розвиток територій. 

Дохідну частину місцевих бюджетів формують 4 основних джерела:

1. Субсидії центрального уряду.
2. Податок на житло.
3. Тарифи на рухоме майно.
4. Збори і доходи від продажу ліцензій.

 

Близько 75% витрат місцевих бюджетів фінансується за рахунок урядових субсидій і тарифів на рухоме майно. 

Тарифи  на рухоме майно являють собою податок, який сплачують власники рухомого майна; вартість цього майна переоцінюється кожні 5 років. Тарифи встановлюються центральним урядом, а потім збираються місцевою владою. Податкові платежі збираються в загальнонаціональний бюджет, а потім розподіляються між місцевими бюджетами. 

Податок на житло стягується з нерухомого майна. Кожне житло належить до однієї з 8 оціночних категорій, залежно від його реальної вартості (сума, за яку його можна було продати на відкритому ринку). На житло, в якому проживають менше двох дорослих, надаються знижки. Ставка податку на житло може бути знижена для малозабезпечених (іноді на всі 100%). 

Фінанси державних підприємств (державних корпорацій, змішаних і відомчих підприємств) характеризуються тісними фінансовими взаємозв'язками з державним бюджетом, які проявляються, з одного боку, у сплаті податку на прибуток корпорацій і процентів за отримані в Казначействі кредити з капітального бюджету, а із другого - включають отримання ними коштів із бюджету на модернізацію виробництва та інші цілі. 

Бюджетний рік Великобританії охоплює період з 1 квітня по 31 березня наступного року. Бюджет є найважливішим із законів, які щорічно приймаються. За його основу береться Бюджетне послання Канцлера казначейства, з яким він виступає в жовтні-листопаді кожного року. 

У посланні викладається аналіз розвитку економіки за минулий  рік і думка уряду щодо перспективи економічного розвитку на середньострокову і довгострокову перспективи, а також проголошується валютна і фіскальна політика держави, розглядаються питання стану державних фінансів і з'являються зміни в податковій та інших фінансових сферах. 

Детальний розгляд  державних витрат проводиться в  спеціальних комітетах Палати громад (наприклад, Комітет із рахунків державних  установ) і в установах, яким делеговані відповідні повноваження. 

У бюджетному процесі  вирішальна роль належить уряду в особі Казначейства, тоді як проходження бюджету в Парламенті зводиться, власне кажучи, до формального схвалення дій уряду. Депутати не можуть вносити, а Палата громад не може приймати законів про збільшення загальної суми бюджетних витрат, яка запропонована урядом. Таке правило розширює можливості уряду впливати на мінливу економічну ситуацію в країні. Палата громад формально має право відхилити законопроект про бюджет, але практично це ніколи не робиться. Незважаючи на тривалу процедуру, Парламент завжди затверджує бюджет у сумах, що запропоновано урядом. 

Особливість бюджетного процесу полягає в тому, що замість єдиного бюджетного закону Парламент щорічно приймає так званий "фінансовий закон", який фіксує зміни, внесені в систему бюджетних доходів, а також один чи кілька законів, які уповноважують уряд витратити протягом року з тією чи іншою метою певну кількість грошей. 

Бюджет виноситься на розгляд по частинах і в різний час (спочатку по витратах, потім по доходах). Після схвалення Палатою  громад бюджетний законопроект передається на схвалення Палати лордів, підписується главою королівської влади і стає законом. Звіт про виконання бюджету доводиться до відома Парламенту, але ним не затверджується. 

Бюджет формується на основі середньострокових програм (на 3 роки) економічного розвитку країни в цілому і сукупності окремих відомчих програм, що розроблюються на рік. У якості основних завдань бюджетної політики на 2007/2008 рік Урядом було названо такі2: 

1. "створення  могутнішої та  конкурентоздатної  економіки";
2. інвестиції в розвиток інноваційних галузей установити на рівні приблизно 110 млрд. дол., з щорічним зростанням у 4% до 2011 року;
3. зростання витрат на науку, освіту, охорону здоров'я, транспорт, дитячу бідність, оборону;
4. спрощення системи оподаткування з метою покращення ефективності й досягнення справедливості.

 
 

Структура дохідної частини Бюджету на 2007/2008 фінансовий рік представлена наступними основними джерелами: