Економічна сутність прибутку та його значення у підвищенні ефективності діяльності та конкурентоспроможності підприємства

У конкретних галузях підприємства можуть діставати прибуток тільки визначений час. Прибуток працює як сигнал. Якби всі галузі були конкурентними, то підприємства могли б постійно вступати в нову для себе галузь, чи залишати її у відповідь на зміну прибутковості. У тривалий період часу жодна фірма в жодній галузі не змогла б одержувати більше, ніж нормальний прибуток. Економічний прибуток неминуче зменшиться до нуля, як тільки нові виробники вступлять у дану галузь. Це називається парадоксом прибутку: економічний прибуток породжує міжгалузеву конкуренцію, що зводить її до нуля.

Аналогічно збитки є також тимчасовими. Якщо підприємство працює зі збитком у конкретній галузі, то зрештою воно неї залишить. Тому що підприємство залишить галузь, то ціни виростуть, і збитки в галузі в кінцевому рахунку зникнуть. У довгостроковому періоді часу жодна фірма не може сподіватися на прибуток більшу, ніж нормальна.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2.Задачі та  інформаційно-правове  забезпечення аналізу формування  та використання прибутку підприємства.

 

Прибуток є економічною категорією, що виражає певні економічні виробничі відносини з приводу формування та використання сукупного національного продукту, вартості та доданої вартості.

Прибуток – це частина заново створеної вартості, виробленої та реалізованої, готової до розподілу. Підприємство отримує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість пройде відповідну стадію обігу та набере грошову, або ресурсну форму, або форму вигод.

Спочатку розподіляють прибуток між підприємством і державою у формі сплати податку з прибутку. Слід зазначити, що окремо оподатковується прибуток від звичайної діяльності і окремо — прибуток від надзвичайних подій.

Якщо в результаті настання надзвичайних подій у діяльності підприємства виникли втрати, то їх суму (згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати») записують у Звіті про фінансові результати зменшеною на суму податку на прибуток унаслідок збитків від надзвичайних подій. На цю ж суму зменшується податок на прибуток від звичайної діяльності підприємства.

На другому етапі розподіляють прибуток, що залишається після сплати податків, — чистий прибуток. Чистий прибуток підприємства можна використовувати для створення фонду виплати дивідендів та виплат учасникам; поповнення резервного фонду; поповнення статутного капіталу; здійснення інвестицій; формування інших цільових фондів; для покриття поточних витрат тощо.

Прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства, удосконаленням його матеріально-технічної бази. Вся діяльність підприємства спрямована на те, щоб забезпечити зростання прибутку або принаймні стабілізувати його на певному рівні. Процес накопичення прибутку відбувається під впливом факторів внутрішнього та зовнішнього характеру. 

Джерела формування прибутку та його обчислення:

Прибуток підприємства формується за рахунок таких джерел:

1. продаж (реалізація) продукції (послуг);

2. продаж  іншого майна;

3. позареалізаційні  операції.

Прибуток від продажу продукції (виконання робіт, надання послуг) є основним складником загального прибутку. Це прибуток від операційної діяльності, яка відображає місію і профіль підприємства. Він обчислюється як різниця між виручкою від продажу продукції (без урахування податку на додану вартість і акцизного збору) та її повною собівартістю.

У разі калькулювання за неповними витратами ту частину витрат, що її не включено в собівартість продукції, відносять на певний період і за обчислення прибутку (Пр) відраховують від виручки, тобто

Пр = В р - Срнв - Сн, (1.1)

де Пр - прибуток;

В р - виручка від продажу продукції;

Срнв - собівартість проданої (реалізованої) продукції за неповними витратами;

Сн - витрати, що їх не включено в собівартість продукції, а віднесено на певний період.

Це так званий метод прямого обчислення прибутку, який вважають головним. Поряд з ним існує ще аналітичний метод, згідно з яким прогнозований прибуток визначається коригуванням його базової (фактичної) величини з урахуванням впливу певних чинників у плановому (розрахунковому) періоді. Такий вплив може здійснюватися через зміну обсягу виробництва та продажу, його структури, собівартості продукції і цін. Цей метод орієнтовано на велику частку відносно однотипної продукції в загальному її обсязі.

Із загального прибутку сплачується податок згідно з умовами, передбаченими законодавством про оподаткування прибутку підприємств. Прибуток, що залишився після оподаткування (чистий прибуток), поступає в повне розпорядження підприємства та використовується згідно з його статутом і рішеннями власників.

Відповідно до принципових (головних) напрямів використання цей прибуток можна розділити на дві частини:

1. прибуток, що спрямовується за межі підприємства у вигляді виплат власникам корпоративних прав, персоналу підприємства за результатами роботи (як заохочувальний захід), на соціальну підтримку тощо (розподілений прибуток).

2. прибуток, що залишається на підприємстві і є фінансовим джерелом його розвитку (нерозподілений прибуток).

Нерозподілений прибуток спрямовується на створення резервного та інвестиційного фондів. Резервний фонд є фінансовим компенсатором можливих відхилень від нормального обороту коштів або джерелом покриття додаткової потреби в них. Його формування є обов'язковим для господарських товариств, орендних підприємств, корпоративів.

Об'єктом розподілу є балансовий прибуток підприємства. Під її розподілом розуміється направлення прибутку в бюджет і по статтях використання на підприємстві. Законодавчо розподіл прибутку регулюється в тій її частині, яка надходить до бюджетів різних рівнів у вигляді податків та інших обов'язкових платежів. Визначення напрямків витрачання прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, структури статей її використання знаходиться в компетенції підприємства.

Принципи розподілу прибутку можна сформулювати наступним чином:

- Прибуток, одержуваний підприємством в результаті виробничо-господарської та фінансової діяльності, розподіляється між державою і підприємством як суб'єктом господарювання;

- Прибуток  для держави надходить до відповідних  бюджетів у вигляді податків  і зборів, ставки яких не можуть  бути довільно змінені. Склад  і ставки податків, порядок їх  обчислення і внесків до бюджету встановлюються законодавчо;

- Величина  прибутку підприємства, що залишився в його розпорядженні після сплати податків, не повинна знижувати його зацікавленості в зростанні обсягу виробництва і поліпшення результатів виробничо-господарської та фінансової діяльності;

- Прибуток, що залишається в розпорядженні  підприємства, в першу чергу спрямовується на накопичення, що забезпечує його подальший розвиток, і тільки в іншій частині на споживання.

На підприємстві розподілу підлягає чистий прибуток, тобто прибуток, що залишився в розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів. З неї стягуються санкції, що сплачуються до бюджету і деякі позабюджетні фонди.

Розподіл чистого прибутку відображає процес формування фондів і резервів підприємства для фінансування потреб виробництва та розвитку соціальної сфери [9, c .18].

Розподіл чистого прибутку - один з напрямів внутрішньофірмового планування, значення якого в умовах ринкової економіки зростає. Найголовніше у розподілі прибутку - це поєднання бюджетних, госпрозрахункових та особистих інтересів працівників. Виходячи з цього, господарська практика і економічна наука постійно займаються пошуком оптимальних критеріїв розподілу прибутку комерційної організації, враховуючи при цьому конкретну економічну ситуацію.

Порядок розподілу та використання прибутку на підприємстві фіксується в статуті підприємства і визначається положенням, що розробляється відповідними підрозділами економічних служб і затверджується керівним органом підприємства. Відповідно до статуту підприємства можуть складати кошториси витрат, які фінансуються з прибутку, або ж утворювати фонди спеціального призначення: фонди нагромадження (фонд розвитку виробництва або фонд виробничого і науково-технічного розвитку, фонд соціального розвитку) і фонди споживання (фонд матеріального заохочення). Кошторис витрат, які фінансуються з прибутку, включає витрати на розвиток виробництва, соціальні потреби трудового колективу, на матеріальне заохочення працівників і благодійні цілі.

До витрат, пов'язаних з розвитком виробництва, належать витрати:

- На науководослідні, проектні, конструкторські та технологічні  роботи;

- Фінансування  розробки та освоєння нових  видів продукції і технологічних  процесів;

- Витрати  щодо вдосконалення технології  та організації виробництва;

- Модернізації  обладнання;

- Витрати, пов'язані  з технічним переозброєнням і реконструкцією діючого виробництва, розширенням підприємств.

У цю ж групу витрат включаються витрати з погашення довгострокових позик банків і відсотків за ними. Тут же плануються витрати на проведення природоохоронних заходів.

Внески підприємств з прибутку в якості внесків засновників у створення статутного капіталу інших підприємств, кошти, що перераховуються спілкам, асоціаціям, концернам, до складу яких входить підприємство, також вважаються використанням прибутку на розвиток.

Розподіл прибутку на соціальні потреби включає витрати:

- По експлуатації  соціально-побутових об'єктів, що знаходяться на балансі підприємства;

- Фінансування  будівництва об'єктів невиробничого  призначення;

- Організації  та розвитку підсобного господарства;

- Проведення  оздоровчих, культурно-масових заходів.

 

 

Cхема 1. Формування прибутку підприємства.

Формування прибутку підприємства
Прибуток від звичайної операційної діяльності	Прибуток від фінансової діяльності	Прибуток від іншої звичайної діяльності	Прибуток від надзвичайних подій
Реалізація товарної продукції; Реалізація послуг; Реалізація робіт	Реалізація оборотних активів; Реалізація іноземної валюти; Доходи від операційної оренди; Курсові різниці; Списання кредиторської заборгованості; Штрафи; Пеня; Отримані субсидії; Гранти; %	Реалізація основних засобів; Фінансові інвестиції; Патенти; Ліцензії; Доходи від не операційних курсових різниць; Безплатно отримані оборотні активи; Від уцінки	Від стихійного лиха; Технологічних катастроф; Різні відшкодування; Інші

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3. Методичні аспекти аналізу  загального прибутку від господарської  діяльності підприємства.

Рентабельність – один із головних вартісних показників ефективності виробництва, який характеризує рівень віддачі активів і ступінь використання капіталу у процесі виробництва.

Показники рентабельності розрахововуються на основі Балансу ф.1 та Звіту про фінансові результати підприємства ф.2.

Формула розрахунку рентабельності підприємства:

Рп = Б / (середнє ОПФ + середнє ОА), де

Рп - рентабельність компанії;

Б - балансовий прибуток за звітний період;

середнє ОВФ - середнє значення вартості основних виробничих фондів компанії за звітний період;

середнє ОА - середнє значення вартості оборотних активів за звітний період.

Середне ОВФ (2010р.):  (34900+45000)/2=39950

Середне ОВФ (2011р.):  (45000+47516)/2=46258

Середне ОВФ (2012р.):  (47516+86320)/2=66918

Середне ОА (2010р.):  (123970+210573)/2=167271,5

Середне ОА (2011р.):  (210573+552969)/2=381771

Середне ОА (2012р.):  (552969+358019)/2=455494

Рентабельністьпідприємства(2010р.):79286/(39950+167271,5)*100=38,%

Рентабельність підприємства (2011р.): 38437/(46258+381771)*100=8,9%

Рентабельність підприємства (2012р.): 23538/(66918+455494)*100=4,5%

4,5 % рентабельності - поганий результат для компанії,порівняно з 2010 роком 38,3%. Але для точного аналізу рентабельності підприємства краще робити порівняння його показників у динаміці. Якщо спостерігається зростання рентабельності, можна стверджувати, що проведена управлінська політика керівництва ефективна і веде компанію до благополуччя.А у нашому випадку  спостерігається спад показника - варто пошукати причини зниження прибутковості  діяльності компанії.

Показник рентабельності виробництва має особливо важливе значення в сучасних, ринкових умовах, коли керівництву підприємства потрібно постійно приймати ряд неординарних рішень для забезпечення прибутковості.

Фактори, що впливають на рентабельність виробництва, численні і різноманітні. Одні з них залежать від діяльності конкретних колективів, інші пов'язані з технологією і організацією виробництва, ефективності використання виробничих ресурсів, впровадженням досягнень науково-технічного прогресу.  
          Як показали практичні розрахунки, показники рентабельності мають більш-менш значні коливання по роках, що є наслідком зміни цін реалізації і собівартості продукції. Рівень реалізаційних цін надає перш за все кількість і якість товарної продукції. В даний час більшість підприємств є нерентабельними (збитковими) або малорентабельними, що є наслідком економічної кризи в країні.