Джерела формування оборотних активів підприємства

• сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні  цінності, призначені для виробництва  продукції, виконання робіт, надання  послуг, обслуговування виробництва  тощо;

• вироби незавершеного виробництва у вигляді не до кінця оброблених деталей, вузлів, виробів та незавершених технологічних процесів;

• готову продукцію, виготовлену на підприємстві та призначену для продажу;

• товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються на підприємстві з метою подальшого продажу;

• малоцінні  та швидкозношувані предмети;

• молодняк тварин і тварин на відгодівлі, продукцію  сільського і лісового господарства, якщо вони оцінюються за цим положенням (стандартом).

 

2. Організація оборотних активів та джерела їх формування

 

    Оборотні активи, що є основним елементом матеріальної бази процесу виробництва, істотно впливають на нього. Якщо виробництво забезпечене достатньою кількістю необхідних елементів оборотних активів, воно працює, як правило, ефективно. Ефективно в цьому разі використовуються й оборотні активи.

    Встановлення на підприємствах необхідного складу та структури оборотних активів, визначення потреби в них та джерел їх формування, а також контроль за зберіганням та ефективністю їх використання називається організацією оборотних активів.

Організація оборотних активів повинна будуватися на таких принципах:

• створенні  мінімального обсягу оборотних активів, що забезпечує неперервність процесу  виробництва та обігу, а також  їх ефективне використання;

• раціональному  розміщенні наявних оборотних активів  за сферами відтворювального процесу  в межах підприємства;

• формуванні та поповненні оборотних активів  за рахунок власних та позикових  джерел залежно від обсягів виробництва;

• створенні фінансових резервів;

• контролі за зберіганням та ефективним використанням  оборотних активів.

Оборотні  активи класифікують залежно від  їх участі у кругообігу активів, методів  планування та регулювання і джерел формування.[5]

        Залежно від участі в кругообігу оборотні активи поділяються на активи у сфері виробництва та у сфері обігу. Встановлення оптимального співвідношення оборотних активів, що перебувають у цих сферах, сприяє ефективнішому їх використанню. Разом з тим що більша питома вага оборотних активів у сфері виробництва та менша у сфері обігу, то ефективніше вони використовуються. К. Маркс, вважав активи у сфері обігу бездіяльною частиною і зазначав "...що менша остання порівняно з усім капіталом, то за інших рівних умов, більший прибуток".

       Отже, важливим напрямком підвищення ефективності використання оборотних активів на підприємствах є вдосконалення їх розподілу за стадіями кругообігу, зниження питомої ваги фондів обігу.

       Залежно від методів планування та регулювання оборотні активи поділяються на нормовані та ненормовані.

       Нормованими називаються оборотні активи, за якими обчислюється норматив. До них належать виробничі запаси, готова продукція, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів та ін. Обчислення нормативів (мінімальної потреби) за цими видами оборотних активів дає можливість забезпечити їх ефективне використання та нормальний процес виробництва

          Ненормованими є оборотні активи, за якими норматив не обчислюється. До них належать грошові кошти в касі та на рахунках у банках, кредиторська заборгованість та ін.

         Залежно від джерел формування оборотні активи поділяються на кошти власні, позикові та залучені.

       Власними називаються кошти підприємств, якими вони покривають мінімальні розміри оборотних активів (запасів і витрат), необхідні для забезпечення нормального, безперервного процесу виробництва та реалізації продукції. Вони постійно перебувають на підприємстві і строк користування ними не встановлюється. У цьому разі важливо забезпечити відповідність власних джерел фактичній наявності оборотних активів, оскільки і їх надлишок або нестача негативно впливають на ефективність їх використання і виробництво загалом.[15]

        Нині більшості підприємств народного господарства України притаманна нестача оборотних активів, що є однією з основних причин їх збиткової роботи.

          Позиковими є кошти, які підприємства отримують у вигляді банківських кредитів з метою створення сезонних запасів матеріальних цінностей та покриття витрат виробництва. Ці кошти надаються підприємствам на певний строк, після завершення якого вони мають бути повернуті банку.

          Залученими називаються кошти, що не належать підприємству, проте внаслідок діючої системи розрахунків перебувають у його обігу.

         Порядок формування джерел створення оборотних активів на підприємствах залежить від форми власності, покладеної в основу функціонування підприємства, специфіки його організаційної побудови та інших факторів.

         Джерела формування власних оборотних активів державних підприємств при їх організації визначаються вищою організацією. Як правило, це кошти бюджету, інших однотипних підприємств, централізовані кошти вищих органів управління.

           На підприємствах з колективною формою власності у момент їх відкриття оборотні активи формуються за рахунок грошових і матеріальних внесків засновників, безповоротних внесків інших підприємств та громадян.

         У подальшій роботі підприємств їх оборотні активи можуть поповнюватися за рахунок власних фінансових ресурсів (прибутку), залучених, позикових та інших джерел (додаткових внесків підприємств, дотацій з бюджетів, благодійних внесків юридичних та фізичних осіб).

         Власні джерела, що спрямовані на створення оборотних активів на підприємствах, зараховуються до статутного фонду, утворюючи статутний капітал.

         Фактична наявність власних та прирівнюваних до них джерел формування оборотних активів визначається за балансом річного звіту підприємства як різниця між підсумками першого розділу пасиву балансу та першого розділу активу балансу.

         Склад і структура джерел формування оборотних активів не є сталими. Вони залежать від економічного становища підприємств, особливостей формування запасів та витрат і можуть змінюватися з часом. Однак збільшення частки власних активів та зменшення частки кредитів банку в джерелах формування оборотних активів підвищує ефективність їх використання та рівень рентабельності підприємства. Тому встановлення економічно обґрунтованого співвідношення між власними та позиковими джерелами формування оборотних активів є однією з найважливіших умов підвищення ефективності їх використання та рентабельності підприємства.

 

3. Використання  оборотних активів підприємства

 

          Проблеми раціонального формування і використання оборотних активів підприємств стають все більш актуальними. Сучасна господарська практика потребує прийняття як зважених, так і нетрадиційних рішень, які базуються на глибокому синтезі досягнень сучасної фінансової теорії та досвіді фінансового управління. Прискорення оборотності оборотних коштів та раціональне співвідношення джерел їх формування є першочерговим завданням підприємств у сучасних умовах.

          Для характеристики ефективності використання оборотних коштів на підприємствах використовуються різноманітні показники, найважливішим з яких є швидкість обертання та, як результат - вплив цих показників на фінансовий стан підприємства.

Для підвищення ефективності використання оборотних  активів як важливого резерву  для покращання фінансового стану підприємства необхідно використовувати такі заходи:

1. Забезпечення  необхідної ліквідності оборотних  активів, для підтримування необхідного  рівня платоспроможності підприємства  за поточними фінансовими зобов'язаннями. З цією метою з урахуванням  обсягу й графіка майбутнього платіжного обороту повинна бути визначена частина оборотних активів у формі коштів, високо- і середньоліквідних активів.

2. Забезпечення  підвищення рентабельності оборотних  активів.

Невід'ємною  складовою розроблюваної політики підприємства с забезпечення своєчасного використання тимчасово вільного залишку грошових актинів для формування ефективного портфеля короткострокових фінансових вкладень.

3.   Оптимізація структури джерел  фінансування оборотних активів.  На основі раніше визначених принципів фінансування у процесі розробки системи управління оборотними активами формуються підходи до вибору конкретної структури джерел фінансування, їх приросту з урахуванням тривалості окремих стадій фінансового циклу й оцінки вартості залучення окремих видів капіталу.

4.   Формування системи управління  дебіторською заборгованістю. Розвиток  ринкових відносин дозволяє використовувати  у практиці нові форми управління  дебіторською заборгованістю - її  рефінансування, тобто прискорення  переведення в інші форми оборотних активів підприємства.

Ефективно управляючи оборотними активами можна  достатньо швидко досягти позитивних результатів у фінансовому оздоровленні підприємства.

     За характером фінансових джерел  формування виділяють валові, чисті  та власні оборотні активи.

     Валові оборотні активи характеризують  загальний їх обсяг, сформований  за рахунок як власного, так  і позикового капіталу.

    Чисті оборотні активи характеризують  ту частину їх обсягу, що сформована  за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу.

      Власні оборотні активи характеризують  ту їх частину, що сформована  за рахунок власного капіталу  підприємства.

        Якщо підприємство не використовує  довгостроковий позиковий капітал  для фінансування оборотних коштів, то суми власних і чистих оборотних активів співпадають.

         Економічними показниками використання  оборотних активів є фондовіддача, фондомісткість, прибутковість, оборотність,  коефіцієнт оборотності, розмір  вивільнення (замороження).[14]

          Фондовіддача — показник, що характеризує рівень виробництва валової (товарної) продукції на одиницю оборотних активів. Визначається він діленням обсягу виробництва валової або товарної продукції у вартісному вираженні на 1000 грн. оборотних активів.

         Фондомісткість — показник, що характеризує розмір оборотних активів, які використовуються у виробництві одиниці валової (реалізованої) продукції. Визначається він діленням величини оборотних активів на 1000 грн. виробленої або реалізованої продукції.

          Прибутковість — показник, що характеризує рівень окупності сукупних витрат виробництва або його складових, у тому числі оборотних активів. Визначається діленням обсягу балансового прибутку на 1000 грн. середньорічної вартості оборотних активів.

         Найважливішими показниками, що характеризують використання оборотних активів, є їх оборотність та коефіцієнт оборотності.

         Оборотні активи підприємств  весь час перебувають у русі, проходячи послідовно три стадії  кругообігу: заготівельну, виробничу та реалізації.                      Послідовне проходження оборотними активами стадії кругообігу із зміною форм вартості називається оборотністю.

         Оборотність характеризується тривалістю  одного обороту у днях та  кількістю обертів за певний (аналізований) період, тобто коефіцієнтом оборотності.

      Коефіцієнт оборотності, або кількість  оборотів за рік, обчислюється  діленням кількості днів у  році на тривалість одного  обороту у днях або діленням  суми обертів на середній залишок  оборотних активів. В останньому випадку коефіцієнт оборотності виражатиметься в абсолютних величинах (гривнях, копійках).