Державне казначейство у державному фінансовому контролі

 

ВСТУП

Темою даної курсової  роботи є «Державне казначейство у державному фінансовому контролі».

Мета роботи - визначити сутність та значення контролю в системі Державного казначейства.

Актуальність теми. З моменту створення органів Державної системи казначейства України у 1995 р. їх діяльність розглядають як суто технічну - ведення бухгалтерського обліку, складання звітності про виконання державного та місцевих бюджетів, управління ресурсами. При цьому поза увагою залишається одна з головних казначейських функцій - контроль бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень і здійсненні витрат, який передбачає здійснення певних контрольних дій з боку органів Державної системи казначейства України. Метою цього контролю є зменшення кількості та обсягів порушень бюджетного законодавства, а саме - контроль за порушенням використання бюджетних коштів не за призначенням та у межах бюджетних асигнувань.

Завданням роботи є: характеристика стандартів державного фінансового контролю; характеристика Державного казначейства України як повноважного учасника бюджетного контролю; визначення стану та шляхів удосконалення державного фінансового контролю.

Розвиток економіки та соціальної сфери неможливий без  стабільного та ефективного бюджетного процесу. На сьогоднішній день вже багато зроблено урядом зокрема Міністерством  фінансів України для підвищення ефективності використання державних  коштів. Це насамперед перехід на казначейське виконання державного бюджету та удосконалення системи контролю за використанням держаних коштів. Ідея казначейського виконання бюджету  зародилась внаслідок необхідності підвищення ефективності виконання  бюджетів, а також забезпечення прозорості і безумовного контролю даного процесу.

Предметом роботи є: суть, призначення, функції Державного Казначейства України; класифікація видатків та доходів бюджету України; Казначайства у зарубіжних країнах.

Об’єктом роботи є: державне казначейство, що являє собою самостійну і організаційну одиницю, яка формує власну кадрову, господарську та інформаційно-технічну політику розвитку казначейської системи.

Державне казначейство України  є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства фінансів України і йому підпорядковується.А також його безпосередня діяльність, права та обов'язки, функцї і завдання.

Науково-методологічна та методична база:навчальні посібники; Укази Президента України; Накази Державного казначейства України та Державної митної служби України; Конституція України; Бюджетний кодекс України; т.і.\

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

СТАНОВЛЕННЯ СИСТЕМИ  ДЕРЖАВНОГО КАЗНАЧЕЙСТВА  В  УКРАЇНІ

 

1. Значення, необхідність та причини створення ДКСУ.

Казначейство — це фінансовий орган, на який покладаються функції  з касового виконання державного бюджету України.

Державні фінансові ресурси  розпорошені по численних поточних рахунках міністерств та відомств, їхніх установах. Аби навести порядок, забезпечити ефективне управління коштами державного бюджету, підвищити оперативність у фінансуванні видатків, 13 квітня 2011 року Президент України видав Указ «Про Положення про Державну казначейську службу України» №  460/2011 [1, 1-8]. Зазначений Указ Президента України зобов’язує органи Державної казначейської служби здійснювати:

• організацію та контроль за виконанням державного бюджету України;
• управління наявними коштами державного бюджету України (у тому числі в іноземній валюті) та коштами державних позабюджетних фондів у межах видатків, встановлених на відповідний період;
• фінансування видатків державного бюджету України;
• ведення обліку касового виконання державного бюджету;
• складання звітності про стан виконання державного бюджету;
• управління державним внутрішнім та зовнішнім боргом відповідно до чинного законодавства;
• контроль за надходженням, використанням коштів державних позабюджетних фондів;
• розробку нормативно-методичних документів з питань бухгалтерського обліку і звітності та організації виконання бюджетів усіх рівнів, які є обов'язковими для всіх підприємств, установ та організацій, що використовують кошти державних бюджетних та позабюджетних фондів.

Слід також відзначити, що в основу діяльності Державної казначейської служби покладено принцип «єдиної каси» державного бюджету з переходом від практики виконання бюджету (фінансування видатків) за відомчим принципом до територіального принципу. І здійснюється це саме за допомогою територіальних органів казначейства. При цьому, розрахунки розпорядників кредитів здійснюють відповідні органи казначейства, а операції з готівкою — установи банків.

Втілення у життя принципу єдиного рахунку держбюджету  в поєднанні з централізованою казначейською телекомунікаційною системою дозволить у майбутньому мати вичерпну інформацію про щоденне становище державних фінансів і забезпечить можливість гнучкого маневрування державними грошовими ресурсами [4, 45-56].

Перехід від банківської  до казначейської системи виконання  бюджету зумовлений передусім наступними причинами:

• банківські установи переслідували комерційні цілі, а відтак не були зацікавлені у контролі за своєчасним проходженням бюджетних ресурсів і не забезпечували належного і дієвого контролю за використанням коштів;
• розпорошеність бюджетних коштів у численних банківських установах не могла дати позитивних результатів в управлінні державними фінансовими ресурсами;
• відсутність оперативної інформації про надходження і витрати бюджету, зобов'язання розпорядників бюджетних коштів.

Слід відзначити, що казначейська система в Україні створювалася не як результат обґрунтувань і теоретичних  досліджень вчених, висновки яких підтвердили  б необхідність створення такої  системи, визначили її мету та завдання, а у зв'язку з неможливістю забезпечення якості виконання цих функцій  банківською та фінансовою системами  в економічній ситуації країни, яка склалася в 90-х роках [7, 39-48].

Недосконалість системи  виконання Державного бюджету комерційними банками особливо виявлялась у період економічної кризи. Внаслідок відсутності коштів на рахунках підприємств, організацій, приховування прибутків від оподаткування, порушення комерційними банками нормативів відрахувань від загальнодержавних податків, зборів та обов'язкових платежів між державним і місцевими бюджетами, безпідставного затримання перерахування комерційними банками доходів бюджету, державний бюджет недотримував належні йому кошти.

У багатьох випадках безпідставно затримувалося перерахування коштів через банківську систему, внаслідок  чого до Державного бюджету України  кошти надходили із запізненням  або зовсім не надходили. Питання  видаткової частини державного бюджету  також були не врегульовані. Практично  контроль зі сторони держави за виконанням державного бюджету та управління наявними коштами не здійснювалися. З іншого боку, реалізація принципу самостійності  бюджетів усіх рівнів призвела до неможливості виконання державного бюджету фінансовими  органами.

Перехід України до ринкових методів ведення економіки та відмова від єдиної державної  форми власності вже на початку 90-х років поставили державу  перед необхідністю захисту своїх  фінансових інтересів, оперативного маневрування обмеженими державними коштами, спрямування  їх на першочергові соціально-економічні потреби. Касове виконання бюджетів усіх рівнів через Національний банк України і комерційні банки виявилось  без належного контролю з боку держави. Надзвичайно актуальним стало  створення органів виконавчої влади, здатних забезпечити реалізацію вимог держави щодо управління фінансами  бюджетної системи держави. Світовий досвід переконує, що найефективнішим  є використання бюджетних коштів шляхом створення нової фінансової структури з відлагодженим механізмом виконання державного та обслуговування місцевих бюджетів у вигляді казначейства [12,  53-61].

Таким чином, виникли об'єктивні  передумови для створення у державі  окремого органу виконавчої влади, який би забезпечив: прозорість бюджетного процесу на стадії його виконання; створення  системи ефективного управління бюджетними коштами; здійснення контролю за цільовим спрямуванням бюджетних коштів; надання користувачам достовірної інформації про виконання Державного бюджету України.

На сьогоднішній день Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади і керується у своїй діяльності Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, Національного банку України, наказами Міністерства фінансів України, Указ «Про Положення про Державну казначейську службу України» №  460/2011 [2,  с. 3-7].

Державна казначейська служба України (ДКСУ) у своїй діяльності взаємодіє з органами законодавчої і виконавчої влади, національним і комерційними банками України, іншими учасниками бюджетного процесу та фінансовими інституціями. Воно виступає з'єднувальним ланцюгом у бюджетному процесі між органами виконавчої влади та установами банківської системи. Цей процес розпочинається з контролю за плановими показниками, що надходять від Міністерства фінансів та розпорядників бюджетних коштів (розпис доходів та видатків Державного бюджету, кошториси та плани асигнувань), та закінчується складанням звітності після проведення процедур попереднього контролю перед здійсненням платежу [21, 43-49].

Отже, суть діяльності ДКСУ полягає в тому, що воно забезпечує виконання Державного бюджету шляхом обліку надходжень, податків, зборів та інших обов'язкових платежів та проведення видатків Державного бюджету через оплату рахунків об'єктів господарської діяльності, які виконали роботи, надали послуги відповідним розпорядникам коштів.

 

1.2.Структура органів  ДКСУ, їхні права та обов’язки.

Державна казначейська служба України - це самостійна організаційна одиниця, яка формує власну кадрову, господарську та інформаційно-технічну політику розвитку казначейської системи.

ДКСУ є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства фінансів України і йому підпорядковується.

Державне казначейство утримується  за рахунок коштів Державного бюджету  України. Державне казначейство та його територіальні органи мають самостійні кошториси, реєстраційні та інші бюджетні рахунки і в самому Держказначействі, і в установах банків

Відповідно, казначейська система  України має трирівневу структуру  і складається з:

• Державного казначейства України (ДКУ), яке розташовується у столиці держави і представляє його центральний рівень;
• Головних управлінь Державного казначейства (ГУДКУ) обласного значення, розміщених таким чином:

Головне управління - в Автономній Республіці Крим;

Головних управління - у  містах Києві та Севастополі; 24 Головних управління функціонують в областях.

• Районних (міських, районних у містах) управлінь (відділень) Державного казначейства (УДК), зосереджених у найважливіших місцевих адміністративних центрах.

Трирівнева структура  Державного казначейства України, максимально  наближена до адміністративно-територіального  поділу, дає змогу здійснювати  казначейське обслуговування місцевих бюджетів відповідно до вимог Бюджетного кодексу (ДОДАТОК А). Це закономірний етап перебудови бюджетної сфери, в якому казначейству відведено важливу роль [8, 67-72].

Казначейство у своїй  діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів  України, наказами Міністерства фінансів України та Положенням про Державне казначейство України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 №1232 (із змінами і доповненнями).

Державне казначейство України  очолює голова, який в установленому  порядку призначається на посаду і звільняється з посади Кабінетом  Міністрів України за поданням Міністра фінансів. Державне казначейство України та його територіальні органи є юридичними особами, мають самостійні баланси, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням.

Голова Державного казначейства здійснює загальне його керівництво, персонально  відповідає за стан справ у сфері  діяльності Держказначеиства, визначає повноваження та розподіляє обов'язки між своїми заступниками. Голова Державного казначейства також затверджує структуру  Державного казначейства та управлінь  Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві  та Севастополі, призначає на посади та звільняє з посад керівників територіальних органів Держказначейства. Структура  центрального апарату Державного казначейства України наведена на рис. 1.2. (ДОДАТОК Б)

Управління Державного казначейства (УДК) розташовано на всій території  держави. Усі начальники казначейських  управлінь звітують безпосередньо  начальникові ГУДКУ. Кожне районне  управління відповідає за здійснення касових операцій з виконання  державного бюджету та обслуговує відповідні місцеві бюджети у своєму районі [11,  37-48 ].