Платон и Сократ

Вершина розвитку давньогрецької філософії датується приблизно від другої половини V до кінця IV ст. до н.е. Розквіт міст-держав викликав потребу у всебічній освіті вільних громадян, яку задовольняли перші професійні вчителі. Вони навчали не тільки риторики, політики, судочинства, але й всіх інших галузей знань, які людина могла практично використати. Їх називали софістами. Давньогрецьке слово «сифітес» означає знавець, майстер, художник, мудрець. З появою софістів проблема людини, людської особистості стає однією із найважливіших проблем філософії. Особливо чітко це простежується у філософії Сократа і Платона.