Категорія «буття», її зміст і специфіка

Третій спосіб – створення  нових, обережних і безвідходних технологій. Потрібні значні витрати  на відновлення екологічної гармонії. Людина не відмовиться від переваг  цивілізації і від подарованої  їй природою біологічної сутності, але вона змушена буде, охороняючи себе як вид, охороняти і всю гармонію буття. Екологічні проблеми мають стати  нормою буденної свідомості, стануть  вище егоїзму людини, що піклується лише за своє власне сьогоденне благополуччя, не переймаючись умовами життя людства  взагалі і його майбутнім.

Вищою мудрістю є наслідування природи людиною, маючи при цьому  достатньо засобів для її підкорення, щоб розвішуючи на речах етикетки про їх значимість для людини (оцінку їх), усвідомлювати умовність та межі вторгнення в природу.

в) Буття соціальне. Поділяється на:

• індивідуальне буття, тобто буття окремої людини в суспільстві і в історичному процесі;
• буття суспільства. Про буття людини вже йшлося.

Суспільству присвячено цілий  розділ "Соціальна філософія".

 

 

 

 

2. Основні сфери буття

 

"Буття" – гранично загальне поняття філософії та науки. Людина в своєму пізнанні, рухаючись від явища до сутності, від менш загального до більше загального, формулює поняття, що включають у свій обсяг всі явища навколишньої дійсності. Це поняття: "Космос", "Мир", "Світобудова", "Всесвіт", "Реальність", "Буття".

Буття – це все те, що існує, те, що поєднує все існуюче. Буття є дещо реально існуюче.

Ці абстрактні визначення конкретизуються  у вивченні окремих сфер буття  і їхнього співвідношення (схема 1).

У філософії з давніх часів свідомі  та виділені дві протилежні сутності світу – матеріальна (об'єктивна реальність) і духовна (дух, свідомість, суб'єктивна реальність). Людина – істота, що поєднує в собі ці дві основні сфери бутя, тому очевидно, що людина ставить себе в центрі світу. "Я Человек, – я посредине мира. За мною мириады инфузорий. Передо мною мириады звезд. Я между ними лег во весь свой рост. Два берега связующее море. Два космоса соединивший мост". О.Тарковський.

Схема 1: Основні сфери буття.

У сфері об'єктивної реальності (матерії) відомі дві основні форми буття:

1. Природа ("Натура"або "Перша природа ") яка включає фізичний світ (нежива природа) і біологічний світ (жива природа).
2. Друга природа або цивілізація – сукупність матеріальних цінностей, створених і накопичених людством, а також способи створення цих цінностей (наприклад, знаряддя праці).

Суб'єктивна реальність або сфера  духу також може існувати в різних іпостасях:

1. Світовий дух (Бог, "абсолютна ідея", "світовий розум") – об'єктивна духовна першооснова буття (його існування визнається в об'єктивному ідеалізмі).

2. Свідомість (індивідуальне) - здатність  людини відбивати світ в ідеальних  образах.

3. Суспільна свідомість (духовна культура) – сукупність духовних цінностей і способи їхнього створення, збереження і передачі.

Ця схема (як і будь-яка інша) огрублює дійсність, тому є деякі застереження. По-перше, не можна малювати коло, обмежуючи буття, тому що за межами буття нічого немає. По-друге, тут тільки позначені основні сфери буття; їхнє конкретне співвідношення, поєднання по різному трактується в різних філософських системах.

 

3. Основні протиріччя буття

 

Буття як всеосяжна першооснова  містить у собі всі протилежності  миру. Коротко охарактеризуємо деякі  з них.

1. Протиріччя матеріального і духовного. Буття – це єдність матеріальної і духовної сутності, об'єктивної і суб'єктивної реальності.

2. Протиріччя сутності і існування.  Буття це єдність сутності  світу і його існування. У  деяких філософських школах під  буттям розуміють тільки сутність  світу. Елеати (антична філософія), наприклад, буття визначали як  вічну, незмінну, неподільну підстава світу; рухливий же, текучий світ почуттєво сприйманих явищ – це не буття. Для позначення загальної підстави буття у філософії є спеціальна категорія – "субстанція" (лат. substantia – сутність, щось лежаче в основі) – гранична підстава всіх різноманітних явищ світу. Виходячи із принципу єдності буття, більшість філософів вважають, що в основі світу – одна субстанція (матеріальний або духовна) – монізм; філософське трактування світу, що виходить із двох субстанцій називається дуалізм; з безлічі субстанцій – плюралізм.

3. Протиріччя єдиного і різноманітного. Буття єдине і у теж час  являє собою нескінченне різноманіття  індивідуальних об'єктів. Це протиріччя  у філософії і науці інтерпретувалося  в наступних проблемах:

а) загальне, єдине існує саме по собі, або в одиничних речах, або  тільки в людському мисленні як поняття (суперечка між реалістами і номіналістами);

б) проблема безперервності і дискретності миру (у природознавстві – концепції близькодії і далеко дії) – або мир – це сукупність окремих об'єктів, "зерен" буття (атомізм, корпускулярна теорія світла, час як сума проміжків, рух як сума відрізків шляху), або мир – це безперервна єдність однієї і тої ж субстанції, обумовлене єдністю і безперервністю загальних зв'язків.

4. Протиріччя стійкості і мінливості. Буття завжди те саме і у  той же час постійно змінюється, розвивається. Спроби вивчати рух  як абсолютну мінливість, або  як механічну суму стійких  моментів приводили вчених і  філософів до парадоксів.

Античний мислитель Зенон, наприклад, стверджує, що Ахілл (відомий в Елладі атлет) ніколи не наздожене черепаху, тому що поки він йде відрізок шляху  до тої крапки, де вона перебувала, черепаха пройде ще відрізок шляху і так  нескінченно (Дивись Апорії Зенона: "Стріла", "Ахілл", "Дихотомія", "Стадій").

5. Протиріччя закономірності і  випадковості, порядку і хаосу.  Буття, світ являє собою строго  встановлений порядок, підпорядкований  загальним закономірностям, або світ – це сукупність самостійних, випадкових, різноймовірних подій та явищ. Світобудова – це точна ієрархія форм, у якій вищі засновані і розвиваються на базі нижчих (ідея лінійної еволюції), або світ має гетерогенну структуру і безліч напрямків у своєму розвитку.

Тут лише поставлені, позначені деякі  основні протиріччя буття. Вони мають  різне концептуальне обгрунтування  в історії філософії і науки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Будь-яке філософське судження починається з поняття про  буття. Питання про те, що таке буття, виникло разом із зародженням  філософії, та буде постійно супроводжувати її, поки буде існувати мисляча людина. Це вічне питання та невичерпне.

Поняття «буття» – базове в філософії, оскільки синтезує феномени «людини», «світу», «відношення». Сучасна філософія знову повернулася до теми онтології як універсальної  теорії  буття.   На   основі   синтезу   природничо-наукових, філософських та інших знань вона пропонує свої різноманітні погляди на сутність буття – екзистенціалізм трактує буття як внутрішню здатність людини (екзистенцію), її неповторність,  одиничність,  протилежність «предметному буттю»; неотомісти під буттям розуміють «чисте буття» – Бога тощо. Сучасна матеріалістична філософія вважає, що буття – це реально існуюча стабільна, самостійна, об'єктивна, вічна, безмежна субстанція, що містить у собі все суще матеріального й духовного світу. Матерія і дух перебувають у стані єдності, але водночас вони є протилежними за своєю сутністю). В основі категорії буття лежить ідея, що реально існуючий світ розвивається в просторі й часі й має внутрішню причину, джерело руху в самому собі. Тому буття не є незмінним, нерухомим, безформним, а завжди має певну структуру, у ньому, як прасило, виокремлюють такі відносно самостійні форми:

а) буття речей і процесів, що підрозділяються на елементи «природної» і «штучної» природи;

б) буття соціальних феноменів, що підрозділяються на індивідуальне 
буття (людини) і суспільне буття (груп людей);

в) буття людини, що підрозділяється  на буття людини у світі речей 
(«Природної» і «штучної» природи) і специфічно людське (фізичне) буття;

г) буття духовного (ідеального), що підрозділяється на 
індивідуалізоване і соціалізоване духовне буття.

Якщо говорити про сфери буття, то можна виокремити:

1. У сфері об'єктивної реальності (матерії) відомі дві основні форми буття:

• Природа ("Натура"або "Перша природа ") яка включає фізичний світ (нежива природа) і біологічний світ (жива природа);

• Друга природа або цивілізація.

2. Суб'єктивна реальність або сфера духу також може існувати в різних іпостасях:

• Світовий дух;
• Свідомість;
• Суспільна свідомість.

Буття містить в собі багато протиріч, основні з яких такі:

1. Протиріччя матеріального і  духовного. 

2. Протиріччя сутності і існування. 

3. Протиріччя єдиного і різноманітного.

4. Протиріччя стійкості і мінливості.

5. Протиріччя закономірності і  випадковості, порядку і хаосу. 

Це лише поставлені, позначені деякі основні протиріччя буття. Вони мають різне концептуальне обгрунтування в історії філософії і науки.

Таким чином можна скати, що хоч  поняття «буття» розвивалось  з найдавніших часів, з виникненням  філософії, але і на сучасному  етапі не вірішині всі питання  пов’язані з проблемою буття.

 

 

 

 

 

Література

1. Алексеев П.В., Панин А.В. Философия: Учебник. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2003. — 608 с.
2. Балашов Л. Е. Философия: Учебник. 2-я редакция, с изменениями и дополнениями. Электронная версия — М., 2005. —  с. 672.
3. Кузнецов В.Г., Кузнецова И.Д., Миронов В.В., Момджян К.Х. Философия: Учебник. - М.: ИНФРА-М, 2004. - 519 с.
4. Присухін С. І. Філософія: Навч. посіб. – У 2 . – Ч. І. Історія світової та вітчизняної філософії у визначеннях, поясненнях, схемах, таблицях. Ч. ІІ. Система філософії у визначеннях, поясненнях, схемах, таблицях. – К.: КНЕУ, 2006.
5. Присухін С. І. Філософія: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2008. – 361 с.
6. Філософія: Навч. посібник для аспірантів та здобувачів наукового ступеню економічнипх спеціальностей / Арутюнов В.Х., Свінціцький В.М. та ін. — К.:КНЕУ, 2008.
7. Філософія (філософія релігієзнавство, логіка): Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни / Арутюнов В.Х, Бондар С.В., Вільчинський Ю.М. та ін. — КНЕУ, 2008.
8. Філософія глобальних проблем сучасності / Арутюнов В.Х., Свінціцький В.М. — К.: КНЕУ, 2008.
9. Философский энциклопедический словарь. – М.: ИНФА, 1997.
10. Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник для студентів вузів /За ред. І. В. Бичка та ін. – К.: Либідь, 1993.