Видатні учені економісти. Карл Маркс та Фрідріх Енгельс

Видатні економісти

      Основоположником  аналітичної економії як самостійної науки є Адам Сміт (1723—1790 рр.). Застосувавши у своїй головній праці «Дослідження про природу і причини багатства народів» (1776 р.) метод наукової абстракції засновника школи трудової вартості В. Летті (1623—1687 рр.), він розвинув ідею батька французької фізіократії Ф. Кенса про природний порядок в економіці і роль вільної конкуренції для її нормального розвитку, заклавши основи класичної теорії ринкової економіки. Продовжувачем справи А. Сміта став Д. Рікардо (1772—1823 рр.), який у творі «Початки політичної економії та оподаткування» (1817 р.) заснував граничний аналіз і розвинув теорію порівняльних переваг, які залишаються актуальними й сьогодні. На основі критичного переосмислення теорій А. Сміта і Д. Рікардо, їх попередників і послідовників, з'явилася надзвичайно струнка, але не придатна для практичного застосування економічна система К. Маркса (1818—1883 рр.), яка була розвинута у відомому «Капіталі», де капіталізму і ринковій економіці передрікалася загибель через їх суперечливу природу і посилення експлуатації найманої праці. 

 

Карл Маркс  та Фрідріх Енгельс

1. Історія виникнення марксизму

    Марксизм виник у 40-х рр ХІХ ст як напрям класичної політекономії, що претендував на вдосконалення методу теоретичних досліджень і створення нової соціальної картини світу.Засновники марксизму Карл Маркс та Фрідріх Енгельс були сучасниками і свідками утвердження капіталістичних відносин, отже формування марксистського економічного вчення відбулося тоді, коли поступальний розвиток капіталізму зазнав перших глибоких криз.

    Карл Генріх Маркс (1818 – 1883) народився в Трієрі в сім’ї адвоката. Закінчив гімназію, Боннський університет та Берлінський університет, отримавши вчений ступінь доктора філософських наук. В 1842 р. очолює „Рейнську газету”, де і знайомиться з Фрідріхом Енгельсом.

    Фрідріх Енгельс (1820 – 1895) народився у Бремені в сім’ї фабриканта. Не закінчивши гімна0зію починає працювати та займається самоосвітою. Починає діяльність у „Рейнській газеті”. Водночас разом з Марксом бере участь у роботі революційних груп у Парижі. Обома філософами була написана велика кількість робіт та праць.

    Так, 1825 р. у Англії став початком пори криз, банкрутств та збільшенням безробіття на тлі бурхливого росту промисловості. Робітничий клас, що повністю залежав від успішного розвитку капіталістичного виробництва, бо не мав інших засобів до існування, крім праці, чутливо реагував на погіршення свого становища. Почалось формування профспілок, які розгортають широкомасштабну боротьбу за економічні інтереси робітничого класу. Повстанням сілезьких ткачів 1844 р. розпочався новий напрямок у робітничому русі: виступи робітників почали набирати комуністичного забарвлення.

    Капіталізм усім своїм розвитком готував собі ворогів, не виправдовуючи ні ліберальних сподівань, ні теоретико-економічних обґрунтувань його прогресивності. Тому одночасно з еволюцією класичної економічної теорії відбувається формування нового напряму – марксизму, що спочатку обмежувався обґрунтуванням революційно-демократичної теорії перебудови суспільства.

    Карл Маркс та Фрідріх Енгельс розпочинали свою діяльність як революційні демократи та теоретики революційної боротьби, але згодом створили власну теоретичну систему, яка охопила всі соціальні науки і не залишала поза увагою ні політику, ні економіку, ні закономірності соціального та духовного розвитку суспільства.

    Теоретичними джерелами марксизму, крім класичної англійської політекономії, були німецька філософія і французький утопічний соціалізм. Усе це позначилось на методології дослідження. Маркс і Енгель використовували хронологічний підхід до аналізу явищ, що традиційно зв’язується з історичним методом. Метою вивчення суспільних явищ в історичному аспекті було перетворення економічної науки на науку емпіричну. Історичний метод аналізу, що базувався на вивченні історичних фактів та визнанні їхньої взаємозалежності, передбачав розуміння прогресу, як безперервного еволюційного процесу. Поряд з цим вони скористались підходом, характерним для класичної школи, що відзначався глибиною проникнення в суть явища, виокремлюванням найголовнішого, визначального в суспільному економічному розвитку. Цей метод отримав назву наукової абстракції. Відповідно до класичної теорії основою поступального розвитку суспільства є задоволення індивідуальних інтересів, і сила їхнього протистояння визначає напрямки розвитку суспільної економіки.

    Марксистська політична економія у тому вигляді, як її було започатковано Карлом Марксом та Фрідріхом Енгельсом, увібрала в себе всі методи дослідження, доповнивши їх новим підходом – визначенням економічних процесів як фази соціально-економічного розвитку, економічні сили котрого визначаються мотиваціями та боротьбою протилежних, конфліктуючих інтересів. Суспільство розглядається з погляду боротьби класів.

    Класики дотримувалися думки, що власники праці й капіталу – землевласник, капіталіст та найманий робітник – змагаються один з одним за більшу частку кінцевого продукту. Відповідно теорія розподілу кінцевого продукту часто була центральною в їхньому економічному вченні. Саме цей підхід було покладено Марксом і Енгельсом в основу економічної теорії. Боротьба між двома класами – власниками і найманими робітниками, позбавленими власності, розглядалася ними як одна із засадних характеристик суспільного розвитку. Отже, вони розглядали людину як не вільну економічну індивідуальність, а як соціально – класову істоту, основну продуктивну силу суспільства, що є центром суспільних процесів і сама може впливати на них.

2. Характеристика праці („Економічно – філософські рукописи”, „Злиденність філософії”, „Наймана праця і капітал”)

    Спільною рисою ранніх наукових праць Маркса та Енгельса було намагання поєднати нове філософське бачення світу із соціальною теорією, довести необхідність зміни суспільного ладу.

    Праця Маркса „Економічно-філософські рукописи 1844 року” не призначалась до друку, але була важливим етапом становлення його економічних поглядів. У ній Маркс звернувся до проблеми відносин між працею та капіталом, яку визнав за головну в суспільних відносинах. У цьому контексті він розглядає капітал як накопичену чужу працю. Усі форми доходів, що існують у суспільстві, мають експлуататорську природу. Лише заробітна плата є результатом зусиль найманого робітника, але її капіталіст намагається постійно зменшити, користуючись своєю монополією на власність щодо засобів виробництва.

    Основу життя суспільства Маркс убачає в матеріальному виробництві, форма якого зумовлюється формою власності. За капіталізму – це власність на засоби виробництва й робочу силу. Розвиток приватної власності в такій формі веде до її загибелі, а отже, до зміни існуючого ладу.

    В „Економічно-філософських рукописах” Маркс стверджує, досі політекономія як наука захищала існуючий лад, відповідала його потребам. Нині її предметом мають стати відносини між працею та капіталом.

 

 

 

Реферат

на тему: «Видатні учені економісти. Карл Маркс та Фрідріх Енгельс»

 

 

 

 

 

 

учениці 11-Б класа

Новотроїцької ЗОШ І-ІІІ ст. №1 
Кіракосян Люсіне