Теорії ринку праці

Зміст

Вступ

1. Коротка характеристика основних теорій ринку праці
2. Особливості ринку праці
3. Основи саморегулювання ринку праці
1. Класична
2. Неокласична
3. Монетаристська
4. Інституціоналістська
5. Марксистська
6. Кейнсіанська

Висновок

Список  літератури 

Вступ

Ринок праці — сфера формування попиту і пропозиції на робочу силу. Через ринок праці здійснюється продаж робочої сили на визначений термін. Ринок впливає на всi сфери економiки. Вiн дає вiдповiдi на питання ЩО, ДЛЯ КОГО, ЯК виробляти. Ринок працi, зокрема, регулює рух трудових ресурсiв у народному господарствi.

Ринок праці — ринок одного з факторів виробництва, де домогосподарства в ролі найманих робітників пропонують свою працю, а фірми — виробники товарів та послуг (працедавці) — потребують її. На ринку праці встановлюється ціна праці — ставка заробітної плати — та обсяг використання праці.

Праця (або послуги праці) — один з основних факторів виробництва, власниками якого є домогосподарства; це фізичні і розумові здібності людей, що можуть бути використані у виробництві благ.

Унікальність праці як виробничого  фактора полягає в тому, що послуги праці неможливо відокремити від робітника. Але через те, що об'єктом купівлі-продажу є лише послуги праці робітника, а не сам робітник, поряд із ціною праці не менше важать умови праці, які визначаються трудовими угодами і чинним законодавством.

Обсяг використання праці вимірюються  у годинах роботи протягом певного періоду (отже, праця — це потокова величина). Запаси праці в економіці вимірюються показником робоча сила: це працездатне населення, тобто кількість людей, які досягли певного віку (в Україні 16 років) і працюють або хоча й не мають роботи, то шукають її чи очікують, що їм запропонують роботу.

Працедавець — це фірма, яка, виходячи із попиту на свою продукцію, утворює вторинний попит на працю та надає можливість найманим робітникам працювати та отримувати заробітну плату.

1. Коротка характеристика основних теорій ринку праці

Існують різні теоретичні підходи до вивчення зайнятості та механізму функціонування ринку праці. Як правило, в економічній літературі виділяються чотири концептуальних підходи: класичний, неокласичний, кейнсіанський і монетаристський. Основні характеристики названих підходів подано в табл. 1.

Таблиця 1.

Характеристика основних теорій ринку праці

Теорія ринку праці	Прихильники теорії	Основні положення теорії
Класична	Д. Рікардо, Дж.С. Мілль, А. Маршалл	• Загальне надвиробництво неможливе, оскільки пропозиція породжує свій власний попит; • Не може бути недостатнього  рівня витрат для закупівлі продукції, виробленої при повній зайнятості; • Якщо рівень загальних витрат і виявиться недостатнім, то досить швидко включаться такі важелі регулювання, як ціна і заробітна плата, в результаті чого зниження загальних витрат не потягне за собою скорочення реального обсягу виробництва, зайнятості і реальних доходів; • Конкуренція на ринку праці виключає вимушеного безробіття. Будь-який бажаючий працювати по обумовленою ринком ставкою заробітної плати може легко знайти роботу; • Такі важелі ринкового  регулювання, як коливання ставки відсотка і еластичність співвідношення цін і заробітної плати, здатні підтримувати повну зайнятість в економіці, вони перетворюють повну зайнятість в неминучість; • Допомога держави у  функціонуванні економіки є зайвою і шкідливою.
Марксистська	К. Маркс	• Ринок праці відрізняє  від інших ринків різниця товару "робоча сила" і фізичного капіталу; • Якщо робоча сила в процесі  праці створює вартість, то всі  інші види ресурсів лише переносяться на нову вартість самою працею; • Ринок робочої сили, хоча і підкоряється загальним ринковим закономірностям, має істотні особливості, оскільки сама робоча сила як суб'єктивний фактор виробництва, будучи товаром, може в той же час активно впливати на співвідношення попиту та пропозиції.
Неоккласична	Дж. Перрі, М. Фелдстайн, Р. Холл	• За допомогою ціни праці, або заробітної плати, регулюються попит на робочу силу та її пропозиція підтримує їх рівновагу; • Ціна на робочу силу гнучко реагує на потребності ринку, збільшуючись чи зменшуючись у залежності від попиту та пропозиції; • Безробіття неможливе, якщо на ринку праці існує рівновага; • Безробіття носить добровільний характер; • Причиною безробіття є  відмова робітників працювати за меншу заробітну плату; • Пошук робочого місця - це явище, що викликає нестабільність ринку праці; • Вплив профспілок, установлення державою мінімальних ставок заробітної плати, відсутність інформації про  вакансії і вільної робочої сили свідчать про "недосконалості" ринку праці.
Кейнсіанська	Дж. Кейнс, Р. Гордон	• В економіці не існує  ніякого механізму, що гарантує повну  зайнятість; • Повна зайнятість скоріше випадкова, ніж закономірна; • Впливати на ринок праці  за допомогою коливання ставок відсотка і еластичності співвідношення цін і заробітної плати неможливо; • Ціна робочої сили жорстко фіксована і практично не змінюється, особливо в бік зменшення; • Ціна робочої сили не є регулятором ринку праці; • Роль регулятора ринку  праці має виконувати держава, яка, зменшуючи чи збільшуючи сукупний попит, може ліквідувати нерівновагу на ринку праці; • Попит на робочу силу регулюється не коливаннями ринкових цін на працю, а сукупним попитом або обсягом виробництва; • Безробіття має вимушений  характер, хоча в деякій частині  може бути і добровільною.
Монетаристська	М. Фрідмен, Ф. Кеген, Д. Майзельман, К. Бруннер, А. Мольцер	• Ринкове господарство в силу внутрішніх тенденцій прагне до стабільності, самостійного покращення; • Якщо є диспропорції, порушення ринкового господарства, то вони виникають насамперед у результаті зовнішнього втручання; • Державне втручання веде до порушення нормального ходу господарського розвитку; • Число державних регуляторів  необхідно скоротити до мінімуму, виключаючи податкове і бюджетне регулювання; • Встановлення державою мінімального рівня заробітної плати, сильні позиції профспілок , відсутність інформації про наявність вакансій і резервної робочої сили підсилюють ринкову нерівновагу і є негативними факторами ринку праці; • Для зрівноважування ринку праці є нормальним використовувати такі важелі, як облікова ставка центрального банку, розміри обов'язкових резервів комерційних банків на рахунках центрального банку.
Інституціоналістська	Дж. Данлоп, Л. Ульман	• Основна увага приділяється аналізу професійних та галузевих відмінностей в структурі робочої сили і відповідних рівнів заробітної плати; • Простежується відхід від макроекономічного аналізу  і спроба пояснити характер ринку  особливостями динаміки окремих  галузей, професійної демографічних  груп.

 

 

2. Особливості ринку праці

На ринку праці, як і на інших  ринках, мають місце попит, пропозиція та ціна у вигляді заробітної плати. Попит на робочу силу визначається потребою підприємців у кількості та якості робочої сили. Пропозиція визначається рівнями освіти, податкової системи, заробітної плати. Ринкова ціна на ринку праці визначається співвідношенням між попитом та пропозицією робочої сили. Відміна ринку праці від інших ринків полягає у тому, що роботодавець і найманий працівник виступають як юридичне рівноправні особи.

Обсяг ринку праці визначається попитом на робочу силу, який прямо  залежить від фази економічного циклу  в країні. Якщо економіка перебуває у стані пожвавлення, попит на робочу силу зростає і ринок праці розширюється. Якщо економіка у фазі спаду, то попит на робочу силу зменшується, а ринок праці звужується.

За сучасної економіки заробітна  плата більшості працівників  набагато перевищує встановлений законом  мінімум. Отже, не мінімальна заробітна плата є основною причиною, яка викликає безробіття. Прийняття законів про мінімальний рівень оплати праці захищає передусім інтереси недосвідчених, малокваліфікованих працівників, підлітків.

Причиною існування безробіття є здійснення теорії ефективної (стимулюючої) заробітної плати.

Ефективна заробітна плата —  це заробітна плата, яка перевищує  рівноважний рівень і стимулює працівників до більш продуктивної праці. Фірмам вигідно підтримувати завищену заробітну плату навіть за наявності надлишку пропозиції робочої сили.

Встановлення мінімальної заробітної плати і діяльність профспілок не дозволяють фірмам знижувати доходи працівників навіть за наявності надлишку робочої сили. За теорією ефективної заробітної плати немає потреби впливати на фірму подібним чином, оскільки для неї може бути вигідним встановлення заробітної плати, яка перевищує рівноважний рівень.

Існує кілька варіантів теорії ефективної заробітної плати.

1. Вплив доходів працівника на  його здоров'я. Чим більше грошей одержує працівник, тим повноцінніше його харчування, міцніше здоров'я і вища продуктивність праці.

2. Вплив ефективної заробітної  плати на плинність робочої  сили. Чим більше фірма платить  працівникам, тим рідше вони її залишають.

3. Вплив заробітної плати на старанність працівників.

4. Від величини заробітної плати  залежить якість праці персоналу  фірми.

 

3. Основи саморегулювання ринку праці

 

Щодо теоретичного обґрунтування механізму саморегулювання  ринку праці існують такі основні  підходи, що в кінцевому вигляді  були сформовані в XIX—XX ст.

 

3.1. Класична

Класична модель— основоположники А. Сміт та Д. Рікардо — пояснює причини безробіття на ринку праці і обґрунтовує механізм ринкового саморегулювання ринку за рахунок конкуренції:

• загострення конкуренції  з боку безробітних в умовах, коли пропозиція праці перевищує попит  на неї. У роботодавців є вибір  працівників, і вони можуть найняти їх за значно нижчими ставками заробітної плати. Зниження ціни відбуватиметься доти, доки витрати роботодавців на заробітну плату не стануть такими низькими, що вигідно буде найняти всіх працівників, які запропонували свої трудові послуги. Ринок праці в такому разі повернеться до стану рівноваги;

• посилення конкуренції  між роботодавцями, коли попит на працю перевищує його пропозицію. Право вибору переходить до працівників, і вони пропонують свої трудові послуги лише в обмін на вищі ставки заробітної плати. Ефект конкуренції проявляється доти, доки витрати роботодавця на заробітну плату не досягнуть свого максимального значення і не почнуть давати збитки, а на ринку не залишиться роботодавців, що були б згодні сплачувати працівникам заробітну плату вищу за ринкову. Знову встановлюється ринкова рівновага.

 

3.2. Неокласична

Неокласична — її дотримуються неокласики (А. Маршалл, А. Пігу, Дж. Пері, Р. Холл та ін.) і прихильники концепції економіки пропозиції (Д. Гідлер, А. Лафер та ін.). Згідно з цією концепцією ринок праці діє на основі цінової рівноваги, тобто регулятором ринку є ціна робочої сили (заробітна плата), що регулює попит та пропозицію робочої сили. Якщо попит перевищує пропозицію, працівники пропонують свої послуги за дедалі вищі ставки заробітної плати, і роботодавці вимушені платити заробітну плату вищу від ринкової. У такий спосіб установлюється рівновага. І навпаки, коли пропозиція перевищує попит, виникає безробіття. У цьому разі роботодавці наймають працівників за дедалі нижчими ставками заробітної плати. На ринку знову настає рівновага. Теорія рівноваги виключає безробіття, а наявність останнього пояснюється його добровільним характером, а також прагненням працівників до максимально вигідної роботи.

 

3.3. Монетаристська

Монетаристська модель (М. Фрідман, Ф. Махлуп, Л. Роббінс та ін.) спирається на положеннях класичної економічної теорії і обґрунтовує можливість досягнення макроекономічної стабільності і довготермінової рівноваги лише за умов повністю вільних конкурентних ринків— гнучкими цінами і заробітною платою без втручання держави, монополій або профспілок. Центральним положенням монетаристської теорії є положення про необхідності "природного" рівня безробіття. Так, на їх думку, вакантні місця виникають у наслідок змін попиту на працю при введені нової техніки, що потребує нових знань, професій, вищої кваліфікації. Доки роботодавець шукає необхідних працівників, зберігається безробіття. Піддаючи критиці проведення державної соціальної політики, спрямованої на регулювання ринку праці, монетаристи наголошують що підтримка безробітних тільки підвищує рівень безробіття. На думку монетаристів, профспілки тільки заважають дії ринкового механізму саморегулювання. Так, підтримка ними вимог робітників щодо підвищення рівня заробітної плати змушує підприємців скорочувати промислові інвестиції, а отже, і кількість нових робочих місць, рівень безробіття починає перевищувати "природний показник", а безробіття стає вимушеним. Урівноваженню ринку, на їхню думку, може сприяти використання механізму грошово-кредитної політики (облікова ставка центрального банку, розміри обов'язкових резервів комерційних банків на рахунках центрального банку).

 

3.4. Інституціоналістська  

Інституціоналістська концепція  - характер ринку праці пояснює особливостями динаміки окремих галузей та професійно-демографічних груп. Увага концентрується не на макроекономічному аналізі ринку праці, а на аналізі професійних та галузевих розбіжностей у структурі робочої сили, рівнів заробітної плати.

 

3.5. Марксистська 

У марксистській  теорії наголошується, що ринок праці хоча і функціонує відповідно до загальних ринкових закономірностей, проте він має особливості. Передусім це виявляється у тому, що товар "робоча сила" в процесі праці створює вартість, а вартість усіх інших ресурсів лише переноситься на нову вартість працею. А тому ринок праці, загалом підкоряючись загальним ринковим законам, має характерні особливості, оскільки робоча сила як суб'єктивний фактор виробництва, будучи товаром, може водночас активно впливати на співвідношення попиту і пропозиції та на свою ринкову ціну. Тобто основним регулятором ринку праці виступає сама робоча сила.

 

3.6. Кейнсіанська

У концепції кейнсіанців (Дж. М. Кейнс та ін.) фактором саморегулювання ринку праці виступає мультиплікатор— коефіцієнт, який характеризує співвідношення між агрегатною величиною та її структурною частиною, ступінь позитивного зворотного зв'язку— впливу однієї величини на іншу у керованій системі. Виходячи з цього підходу, обґрунтовувалось, що початкове збільшення державних інвестицій створює первинну зайнятість певної кількості працівників. Витрати цих працівників на споживчі товари стимулюють розвиток виробництва і відповідно, вторинну зайнятість, тобто збільшення робочих місць в галузях, що виробляють споживчі товари. Вироблення більшої кількості споживчих товарів потребує введення нового обладнання, що стимулює розвиток виробництва машин і механізмів, та відповідно, збільшення кількості робочих місць в даних галузях. Співвідношення між загальним і первинним збільшенням зайнятості має назву "мультиплікатора зайнятості".

Разом з тим, Дж. Кейнс довів нереальність абсолютної гнучкості заробітної плати, оскільки спроби роботодавців до її зниження спричиняють  адекватний опір найманих працівників. Отже, згідно із даною концепцією, ціна не є регулятором ринку праці, і має встановлюватись ззовні, державою. Основним регулятором ринку праці є держава, яка впливає на сукупний попит, тобто обсяги виробництва і тим самим, забезпечує повну зайнятість на ринку праці.

 

Висновок

Жоден з перерахованих  вище підходів не дає повної та адекватної картини механізму функціонування ринку робочої сили, хоча вони і  відображають окремі його елементи.