Сутність основних підходів щодо побудови структури плану рахунків

    Метод прискореного зменшення  залишкової вартості не має аналогів у світі. Прискореними вважають два методи:

    − зменшення залишку;

    − кумулятивний .

    При цьому методі річна норма амортизації  являє собою фіксовану (у відсотках) величину і застосовується до залишкової вартості об’єктів основних засобів. Причому в перший рік експлуатації об’єкта основних засобів нараховується  найбільша сума амортизації, потім  вона щороку зменшується.

    Очікувана ліквідаційна вартість не враховується при розрахунку річної норми амортизації. Тому в останній рік експлуатації об’єкта річну суму амортизації  слід розраховувати не за формулою, а як різницю між залишковою вартістю об’єкта на початок року і його ліквідаційною вартістю.

    При використанні цього методу амортизаційні  відрахування в перші роки експлуатації, коли об’єкт основних засобів експлуатується найбільш інтенсивно, досить високі, але з часом знижуються. У результаті цього значна частина вартості основних засобів буде амортизуватися вже в перші роки експлуатації об’єкта. Те саме стосується й кумулятивного методу. За цим методом більшість нарахованої амортизації лягає тягарем на собівартість продукції (робіт, послуг), виробленої (наданих) протягом першої половини строку експлуатації. У свою чергу, залишкова вартість цього об’єкта, пропрацювавши лише половину встановленого строку, досягає ліквідаційної вартості, хоча насправді до неї ще далеко. Висновком є те, що цей метод доцільно застосовувати до тих об’єктів основних засобів, які швидко морально старіють (насамперед, це інформаційне обладнання). Саме тому законодавець визначив , що цей метод може застосовуватись до найбільш високотехнологічних груп основних засобів, які найбільш перебувають під впливом розвитку науки, тобто групи 4,5 із класифікації основних засобів, наведеної у п. 145.1 ПКУ.

    Кумулятивний  метод належить до прискорених методів  нарахування амортизації. За своєю  сутністю він подібний до методу зменшення  залишкової вартості й відрізняється  лише процедурою обчислення.

    Суть  наведеного методу полягає в тому, що найбільша частка амортизаційних відрахувань припадає на перші роки експлуатації, оскільки деякі види об’єктів основних засобів (активна  частина, зокрема машини, механізми, верстати, інше виробниче обладнання) працюють ефективніше саме в перші  роки експлуатації, оскільки їх корисність і виробнича потужність у цей  час є значно вищими. Це означає, що в перші роки експлуатації вони більше зношуються порівняно з наступними, отже, потребують більшої суми амортизаційних відрахувань. У свою чергу, витрати  на ремонт і експлуатацію таких основних засобів, як правило, більші в кінці  строку служби, ніж на початку. Отже, цей метод, як і метод зменшення  залишкової вартості, передбачає рівномірний  розподіл корисності протягом усього строку експлуатації.

    Незручність цього методу в тому, що для кожного  року експлуатації необхідно визначати  свою норму амортизації (кумулятивний коефіцієнт).

    Виробничий  метод нарахування  амортизації ґрунтується на тому, що амортизація не є наслідком тривалості експлуатації об’єкта основних засобів, а залежить тільки від ефективності їх використання. Цей метод, який також називають методом суми одиниць продукції, найчастіше доцільно застосовувати тоді, коли знос активу безпосередньо пов’язаний із частотою його використання.

    Виробничий  метод має на меті змусити керівництво  підприємства дбати про те, щоб  виробничі об’єкти постійно експлуатувалися  і відповідно амортизувалися, оскільки знос цих засобів прямо залежить від фізичних одиниць роботи або  використання.

    Цей метод ефективний тоді, коли виробничу  віддачу того чи іншого об’єкта  основних засобів можна вірогідно  визначити. У разі, якщо фактичний  обсяг наданих послуг відрізняється  від попередньо очікуваного, підприємство має проблеми з його застосуванням.

    Зокрема, наведений метод ефективний для  використання у галузях економіки, де основним видом діяльності є виготовлення окремих видів продукції і  можна здійснити розподіл обсягу виробленої продукції на кожний окремий  об’єкт основних засобів.

    Висновок: прийняття рішення про зміну методу амортизації не потребує здійснення коригувань минулих звітних періодів та зміни сальдо рахунків на початок звітного року, як це необхідно робити при зміні облікової політики. При цьому зміст і суму змін в обліковій оцінці згідно з п. 21 П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» підприємству буде необхідно відобразити у примітках до фінансової звітності.  

3. Значення  векселів в умовах ринкової економіки  та їх облік.

     Вексель - це письмове безумовне зобов'язання, боргова розписка стандартної форми, що дає право її власнику вимагати сплати визначеної у векселі суми від особи, яка видала вексель, у відповідний строк і у відповідному місці.

     Вексельна форма розрахунків – це розрахунки між постачальником (отримувачем  коштів) і покупцем (платником коштів) з відстрочкою платежу, які оформлюються векселем.

     Порядок проведення заліку взаємної заборгованості з використанням векселів включає  чотири етапи:

• оформлення та облік платіжних документів;
• проведення заліку взаємної заборгованості;
• вексельне оформлення прострочених заборгованостей;
• дальші операції з векселями.

     За  своєю суттю вексель є борговим зобов'язанням. Його абстрактність  полягає в тім, що він не обумовлений  попереднім виконанням будь-яких договірних зобов'язань.

     Векселі на основі взаємної довіри суб'єктів  ринкових відносин функціонують в обігу  як розрахунковий засіб, боргове  зобов'язання та як різновид цінних паперів, що має значні переваги над паперовими грішми. Ці особливості накладають специфічний відбиток на сферу обігу  векселів у порівнянні з іншими цінними  паперами. Зокрема, векселі не знецінюються, в обігу перебувають визначений договором час, скорочують потреби  в готівці, зменшують витрати  грошового обороту і прискорюють  його. Предметом вексельного зобов'язання можуть бути тільки гроші.

     Розвиток  кредитних інститутів обумовлений  можливістю негайного обертання  боргових зобов'язань на гроші, що передбачає, у свою чергу, переказування даних  зобов'язань третім особам у простій  та надійній формі. Вексель, що відповідає саме цим вимогам, є зручним інструментом для руху кредитів.

     Той, хто дає кредит в обмін на вексель, за необхідності може обернути його на гроші, переказуючи вексель як іншим  особам, так і банку з умовою надання знижки з номіналу. Один вексель у процесі свого обігу здатний погасити цілу низку грошових зобов'язань.

     Векселі, які застосовуються в господарському обороті як в Україні, так і  в міжнародних розрахунках, досить різноманітні. Векселі різняться  за емітентом, угодами, які вони обслуговують, суб'єктом, що здійснює оплату, наявністю  застави, порядком оплати, можливістю передавання іншій особі, місцем платежу, формою пред'явлення та іншими ознаками.

     Векселі казначейські - один із видів державних цінних паперів, які випускаються для покриття видатків державного бюджету. Вони можуть бути використані:

• для здійснення розрахунків;
• для зарахування сплати податків до державного бюджету;
• як застава для забезпечення інших платежів та кредитів.

     Векселедавцем і, відповідно, платником за казначейськими векселями є Головне управління Державного казначейства. Такі векселі  видаються на пред'явника зі строком  платежу не більше одного року.

     Приватні  векселі емітуються корпораціями, фінансовими групами, комерційними банками. Спеціального забезпечення ці папери не мають. Як гарантія їхньої надійності виступає рейтинг векселедавця, стабільність його фінансового стану та авторитет на ринку цінних паперів.

     Фінансовий  вексель має в своїй основі депозитну природу. Якщо класичний вексель видається за реальної товарної угоди, то фінансовий в основному використовується для мобілізації грошових ресурсів.

     Товарний (комерційний) вексель використовується для кредитування торговельних операцій. Він визначає умови погашення векселедавцем-боржником своїх обов'язків перед постачальником-кредитором за поставлену продукцію, надані послуги, виконані роботи.

     Простий (соло-вексель) виписується і підписується покупцем (векселедавцем) і є його борговим зобов'язанням оплатити кредитору вказану суму в установлений час. Тобто, оформляючи простий вексель, векселедавець є платником. Підписавши простий вексель, він стає на певний строк боржником особи, указаної у векселі. Векселедавець бере на себе зобов'язання особисто сплатити за векселем певну суму грошей у точно зафіксований час у майбутньому або в час, визначений власником векселя.

     Нині  в Україні прості векселі набувають  певної популярності. Вони використовуються для залучення тимчасово вільних  грошових коштів. Банківські установи активно використовують прості векселі  для залучення коштів, бо вексель  має перевагу перед ощадним сертифікатом, оскільки він більш ліквідний. Це означає, що власник векселя має  можливість розрахуватися зі своїми кредиторами не тільки грошима, а  й векселем за відвантажені товари і надані послуги або достроково врахувати вексель.

     Важлива особливість векселя полягає  в тім, що його можна використати  як засіб платежу. Фінансово-кредитні установи використовують "розрахунковий" вексель. Розрахунковий вексель - це вексель, який купують з дисконтом для покриття кредиторської заборгованості перед векселедавцем у розмірі вексельної суми. Сутність такої операції в тім, що різниця між ціною покупки векселя і вексельною сумою стає доходом.

     У таких операціях використовують векселі надійних банків або транспортних підприємств. Векселі цих підприємств  купують з метою дострокового погашення кредиторської заборгованості перед векселедавцем. Тому до таких  векселів додають гарантовані листи  із зобов'язанням векселедавця достроково погасити вексель у рахунок кредиторської  заборгованості власника векселя перед  векселедавцем за отримані останнім товари і надані послуги.

     Операції  з такими векселями вважають найбільш дохідними.

     Забезпечений  вексель - це вексель, гарантований заставою, яка надається кредиторові, банку або продавцю доти, доки борг не буде сплачено. Заставою може бути дебіторська заборгованість, товарні запаси, цінні папери, основні виробничі засоби, обладнання.

     Векселі на пред'явника - це такі векселі, що оплачуються негайно після прийняття їх дебітором. Вексель, що оплачується в термін, указаний у документі, називається строковим,

     Доміцильований  вексель - це такий, у якому застережено, що даний вексель підлягає сплаті третьою особою - доміцилянтом за місцем проживання платника (або в іншому місці). Конкретне місце платежу вказується на векселі векселедавцем і пред'являється до оплати доміцилянту, який не є відповідальною особою за векселем, тобто не несе жодної відповідальності, якщо платіж не буде здійснено.

Облік векселів.

Облік векселів - це форма кредитування банком векселедержателя, тобто особи, що є одержувачем за векселем, шляхом дострокової виплати йому позначеної у векселі суми за вирахуванням процентів з моменту обліку до строку платежу по векселю. За облікованим векселем векселедержатель свої права передає банку шляхом передаточного надпису (індосаменту);

Облік векселів є формою кредитування банком суб’єкта господарювання шляхом придбання векселя  до настання терміну платежу за ним за грошові кошти з дисконтом. До різновидів операцій обліку, які проводяться банком, належать безобіговий облік та облік з реверсом.

Безобіговий облік — різновид обліку, при якому пред’явник векселя вибуває з числа векселезобов’язаних осіб через проставлення безобігового індосаменту на векселі або шляхом передачі векселя банку без надання пред’явником індосаменту, якщо останній індосамент бланковий. Цей різновид обліку використовується тільки при обліку векселя, за яким кредитоспроможність платника не викликає сумнівів.

Облік з реверсом — різновид обліку, при якому пред’явник векселя дає банку позавексельне зобов’язання викупити обліковані банком векселі до настання терміну їх оплати та/або при настанні (ненастанні) певних обставин. Від звичайного обліку цей різновид обліку відрізняється тим, що платіж за векселем здійснює не безпосередньо зобов’язана за векселем особа-платник (векселедавець простого векселя або акцептант перевідного), а векселедержатель, який зобов’язується викупити вексель.

Згідно з чинним законодавством України операція обліку векселів є неліцензійним видом  діяльності (ст. 1 Рішення ДКЦПФР «Про визначення операцій, що не належать до торгівлі цінними паперами як виду професійної діяльності.).

При здійсненні операції обліку векселів існують переваги як для векселедержателя, так і векселедавця: