Стратегия низких затрат

В цілому по процесу економія була оцінена  приблизно в 20-35% в порівнянні з  технологією, що використовує алюмінієву руду, яка до того ж повністю залежить від ринкових цін на руду і лом. На додаток новий завод мав  можливість набагато швидше реагувати  на нові запити клієнтів, змінюючи склад  сплаву для алюмінієвого листа. Між тим, в грудні 1992 р. під час будівництва заводу в Техасі Корзо вирішив об'єднати всі виробництва з випуску алюмінієвих банок в новій акціонерній компанії АСХ Technologies, включаючи виготовлення поліетиленових коробок з нанесенням високоякісної металічної графіки, як, наприклад, упаковка Cascade boxes і Lever 2000, керамічного матеріалу для складних технічних деталей, а також кілька виробництв, що розвиваються.

     У 1992 р. доходи цієї компанії склали 570 млн. дол., 28% з яких склали продажу пивної фірми Корзо. Аналіз доходів за 1992 р. показує, що 17% було отримано від продажу алюмінію для банок, 37% —від графіки на упаковках, 32% — керамічного матеріалу, 14% — від нових виробництв, у тому числі з біотехнології, полімерів, перемолу вологого зерна, створення систем електронного захисту і ін.

     Влітку 1993 р. завод у Техасі був готовий  до запуску, і виробники банок  приступили до перевірки якості алюмінієвого листа. Корзо був першим, хто провів якісну оцінку продукції АСХ і  дав добро на її використання, до кінця 1993 р. 4 споживача інших банок  визнали їх придатність для своєї  продукції. АСХ передбачала виробити близько 50 млн. фунтів алюмінію до кінця 1993 р. і 100 млн. або більше в 1994 р. у  міру надходження нових замовлень. Аналітики вважають, що АСХ, враховуючи її переваги за витратами, зможе збільшити  своє річне виробництво до 1-1,5 млрд. фунтів за 10 років при поліпшенні процесу виробництва та залучення  споживачів якістю продукції.  
Новий випуск акцій був зроблений компанією в грудні 1992 р., тоді акції котирувалися по 10,75 дол. за штуку. За перші 20 днів продажна ціна піднялася до 21,75 дол. Пізніше, в 1993 акції продавалися вже по 46 дол. У травні 1994 вони котирувалися в середньому по 30 дол. [10, c. 210]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВИСНОВКИ 

     У цій роботі я розглянула теоретичні основи стратегії найнижчих затрат.

     Стратегія лідерства за витратами передбачає концентрацію зусиль на скороченні витрат завдяки доступу до дешевої сировини, скороченню витрат на дослідження, сервіс, рекламу, відмову від обслуговування невеликих обсягів замовлень.

     Лідерства за витратами можна досягти  двома  способами:

1. перевершити конкурентів в ефективності управління внутрішньо фірмовим ланцюжком цінностей і використанні резервів зниження витрат в окремих його ланках;

• масштаб виробництва.

• здатність до навчання і накопичення досвіду.
• придбання ключових ресурсів.
• зв'язок з іншими ланками ланцюжка цінності компанії.
• спільне використання обладнання та ресурсів.
• вертикальна інтеграція замість системи підрядів.
• політика першопрохідника чи послідовника.
• завантаженість виробничих потужностей.
• вибір стратегії і виробничих рішень.

2. реорганізувати ланцюжок цінностей організації, виключивши найвитратніші ланки:

• перехід на електронні технології.
• прямий продаж кінцевому споживачеві, прямий маркетинг. спрощення дизайну товару.
• відмова від додаткових аксесуарів і споживчих властивостей.
• перехід на спрощені, більш гнучкі і менш капіталомісткі технологічні процеси.
• відмова від використання дорогої сировини і комплектуючих.
• переміщення виробничих потужностей
• концентрація на основних запитах споживачів.
• реорганізація бізнес-моделі для підвищення узгодженості і виключення малоефективних етапів.

     Лідерство за витратами зумовлює певні переваги фірми, щодо визначених Портером «п'яти  сил конкуренції»:

     - конкуренції в галузі - підприємство  завдяки низьким витратам отримує  прибутки навіть тоді, коли діяльність  його конкурентів збиткова;

     - споживачів - лідерство за витратами  є захистом від конкуренції  з боку «сильних» покупців, які  в процесі обговорення цін  можуть опустити їх до рівня  цін цінового лідера;

     - постачальників - підвищення цін  конкурентами найменше зачіпає  лідера за витратами;

     - товарів-замінників - їхня поява  на ринку залишає лідерові  найбільшу свободу дій;

     - низькі витрати створюють високі  вхідні бар'єри на ринок. Ризик  стратегії лідерства за витратами  пов'язують з тим, що конкуренти  можуть перейняти відпрацьовані  фірмою методи зниження витрат. І ще одне - надмірне захоплення  зниженням витрат і, відповідно, цін містить ризик обійти увагою  зміни переваг споживачів.

  Переважно при виборі загальних стратегій  існує два види ризику: перший —  нездатність вибрати певну стратегію  чи дотримуватися її; другий — заради здобуття стратегічної переваги відстати від еволюції в галузі. Стратегія мінімуму витрат є вразливою до ризику покладання на масштаби виробництва чи досвід як вхідні бар'єри. Певний ступінь ризику криють у собі:

• Захоплення виробництвом одного товару, забуваючи про необхідність відновлення продукції;
• Ризик технологічного прориву, що зводить нанівець цінність виділюваних інвестицій в удосконалення звичайного виробничого процесу;
• Поява нових, більш досконалих товарів тощо.

  Отже, можна зробити висновок, що для  реалізації даного типу стратегії бізнесу  важливим є:

• збільшення масштабів виробництва;
• ефект накопиченого досвіду;

     розподіл  витрат між різними видами діяльності (а на бізнес-рівні — між секторами  конкретного бізнесу) фірми. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Клівець П.Г. Стратегія підприємства: Навч.посібн. — К.: Академвидав, 2007.— 320с. (Альма-матер).
2. Міщенко А.П. Стратегічне управління / Міщенко А.П. Навч. посібник-Київ «Центр навчальної літератури»,  2004 - 336 с.
3. Петухов Д.В. Стратегический менеджмент. Часть 1. Учебный курс (Учебно методический комплекс) // [Режим доступу] — http://www.e-college.ru/xbooks/xbook103/book/index/index.html
4. Портер Майкл Е. Стратегія конкуренції/ Пер. з англ. А. Олійник, Р. Скільський, — К.:Основи, 1998. — 390с.
5. Саєнко М. Г. Стратегія підприємства. Навчальний посібник. — Тернопіль: Економічна думка, — 2007. — 352с.
6. Селезньова Г.О. Стратегія підприємства. Навчальний посібник. — Харків: Вид. ХНЕУ, 2007. — 240 с. (Укр. Мова).
7. Стратегія підприємства :підручник /О.І. Ковтун. — Львів : Новий Світ-2000, 2009.—675 с. : іл..
8. Стратегія підприємства: Підручник / Ю.Б.Іванов, О.М.Тищенко, Т.М.Чечетова-Терашвілі, О.В.Ревенко. — Х.:ВД «ІНЖЕК», 2009. — 560с. Укр. Мова.
9. Тищенко О.М. Стратегія підприємства. Конспект лекцій / О.М. Тищенко , Т.М.Чечетова-Терашвілі, О.В.Ревенко. — Харків: Вид. ХНЕУ, 2009. — 144с. (Укр. Мова).
10. Томпсон А.А., Стрикленд А. Дж. Стратегический менеджмент. Искусство разработки и реализации стратеги: Учебник для вузов/ Пер. с англ. под. ред. Л.Г.Зайцева, М.И.Соколовой. — М.:Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. — 576с.
11. Томсон-мл. Артур А., Стрикленд ІІІ, А., Дж. Стратегический менеджмент: концепции и ситуации для анализа, 12-е издание: Пер. с англ. — М.:Издательский дом «Вильямс», 2006. — 928с.: ил. — Парал. тит. англ.