Соціальний моніторинг

7.4. Соціальний  моніторинг

 Новою і перспективною  формою організації соціальної  інформації є соціальний моніторинг. Під останнім розуміють цілісну  систему, яка дозволяє фіксувати,  зберігати і здійснювати первинний  аналіз одержаних даних про  динаміку соціальних процесів, що відбуваються в конкретному пункті, регіоні, країні в цілому. Збір даних у формі моніторингу передбачає наявність теоретичної бази і технічних засобів його здійснення.

 

 Теоретичною базою  моніторингу слугує програма  збору інформації, розробка форм представлення і збереження цієї інформації, технічною - розгалужена мережа каналів зв'язку, яка охоплює всі об'єкти спостереження, крупний головний обчислювальний центр і більш дрібні (обласні, районні, міські) обчислювальні центри.

 

 Як правило, в системі моніторингу виділяють дві підсистеми: соціологічний і статистичний моніторинг. Соціологічний моніторинг являє собою цілісну систему визначення змін в суспільстві на основі аналізу масових уявлень про них. Для цього проводяться щомісячні і щоквартальні експрес — опитування з найбільш актуальних проблем. Статистичний моніторинг - це система одержання кількісних характеристик — статистичних показників і коефіцієнтів про різні сфери суспільного життя. Мова тут йде про збір набору показників соціальної, моральної і економічної статистики, необхідної для ефективного аналізу явищ в економічній, соціальній, політичній та інших сферах.

 

 Спеціалісти  виділяють такі основні риси соціального моніторингу:

• охоплення найбільш значних соціальних явищ в суспільстві;

• наявність певного постійного складу показників і індикаторів  (соціологічних і статистичних);

• наявність тимчасових показників, які доповнюють основну  систему і які змінюються в  залежності від потреб користувача, що забезпечує гнучкість системи моніторингу;

• передача даних каналами зв'язку на центральний обчислювальний центр, їх обробка і збереження;

• проведення моніторингу  з єдиного організаційного центру;

• організація доступу  споживачів до наявної інформації.

 Основними правилами проведення соціального моніторингу є:

• проведення соціологічних  опитувань і статистичного спостереження  на одних і тих же територіях або  адміністративних одиницях;

 

• узгодженість термінів збору  соціологічних і статистичних даних;

• одноманітність висхідних форм для одержання даних;

• відпрацювання критеріїв  кореляції соціологічних і статистичних даних;

• наявність, збереження і  поповнення єдиного банку соціальної інформації.

 

Дуже важливе значення в системі моніторингу має  також програмне забезпечення споживача, яке включає в себе такі функції:

• надання вихідної інформації;

• здійснення швидкого пошуку і відбору інформації у відповідності з цілями користувача;

• надання можливості вибору методів обробки відібраної інформації і форм надання конкретних результатів  обробки.

 

 Зазначимо, що в  Україні з 1996 р. центром "Соціальний  моніторинг" при Українському  інституті соціальних досліджень  видається щомісячний інформаційний  бюлетень, в якому публікуються  дані моніторингу громадської  думки населення країни.

 

 Моніторинг  громадської думки торкається  соціально-політичних орієнтацій  населення, його ставлення до  різних суспільно-політичних інституцій, рівня життя та соціального  самопочуття громадян України,  їхньої думки щодо різних соціальних  проблем та окремих подій суспільного життя, електоральної поведінки, рівня соціальної напруги та виміру конфліктного потенціалу населення України тощо. Матеріали інформаційного бюлетеня готуються за підсумками щомісячного масового репрезентативного опитування населення України, яке проводиться у дванадцяти регіонах, або в усіх областях, м. Києві та АР Крим. Загальна кількість опитаних складає від 1800 до 3000 респондентів. Інформація подається у вигляді графіків і таблиць, які супроводжуються коментарем на основі аналізу розбіжностей за статтю, віковими групами, рівнем освіти та регіональним розподілом населення. Деякі з видань були присвячені, наприклад, проблемам дитинства, жінок, молоді. Матеріали, що подає інформаційний бюлетень, широко використовуються працівниками державних структур, громадських організацій, політичними лідерами, науковцями — суспільствознавцями, журналістами і кореспондентами ЗМІ. широким загалом.

 

Моніторинг – це активний та інтерактивний процес, спрямований на дослідження ситуації з дотриманням прав людини співробітниками патрульної служби міліції, причин стану її існування, напрацювання рекомендацій необхідних заходів з метою її поліпшення.

 

 

 

 

Функції моніторингу:

 

ПІЗНАВАЛЬНА -  діагностує наявну ситуацію

ПРОФІЛАКТИЧНА - здійснення контролю над публічною владою

РЕФОРМАТОРСЬКА - збирає аргументи для переконання  влади і суспільства в необхідності змін

Завдання  моніторингу

1.  Активний, плановий збір та обробка даних  про стан дотримання прав людини  співробітниками ПСМ МВС у  своїй діяльності для його аналізу.

2.  Порівняння  дійсного (наявного) стану з формально  визначеними відомчими нормативними  актами і нормами національного  та міжнародного права, а також  дослідження практичного його  дотримання в діяльності патрульної служби міліції.

3.  Визначення  найбільш поширених порушень, причин їх виникнення та пошук розумних рішень змінити ситуацію.

4.  Накопичення  матеріалів необхідних для подальшої  діяльності у цьому напрямку.

 

Форми моніторингової діяльності

 

Активна - безпосереднє спілкування монітора

Пасивна - аналіз інформації ЗМІ та інших джерел

Гласна - передбачає попереднє інформування працівників ПСМ чи керівництва ОВС

Негласна - моніторингова  діяльність здійснюється без попереднього інформування як об’єкту моніторингу  так і керівництва територіальних ОВС.

 

ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ОТРИМАНА ЗА ДОПОМОГОЮ МОНІТОРИНГУ, ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ ДЛЯ:

•         Визначення супеня досягнення проміжних результатів

•         Інформації про позитивні аспекти  програми та ті, що потребують змін

•         Виявлення недоліків програми на початкових стадіях, щоб мати можливість корекційних дій

•         Визначення поточних потреб (персонал, технічне обладнання)