Пропозиція грошей на грошовому ринку: зміст та показники для вимірювання

2

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Кафедра макроекономіки та державного управління

Реферат на тему:

«ПРОПОЗИЦІЯ ГРОШЕЙ НА ГРОШОВОМУ РИНКУ: ЗМІСТ ТА ПОКАЗНИКИ ДЛЯ ВИМІРЮВАННЯ»

“Грошова маса  головний макроекономічний параметр ...” (К. Брунер)

Виконав:

студент 2 курсу,

спеціальності 6504, № 8,

Шинін О.О.

Перевірила:

Кандидат економічних наук, ст.в. Усик В.І.

Київ – 2011

План

Поняття пропозиції грошей                                                                                                                 3

Грошовий мультиплікатор                                                                                                                7

Чинники, що самостійно впливають на зміну коефіцієнта

мультиплікатора та обсяг пропозиції грошей                                                                                    9

Графічне зображення пропозиції грошей                                                                                     11

Поняття пропозиції грошей

          Пропозиція грошей — друга сила, що у взаємодії з попитом визначає кон’юнктуру грошового ринку. Як і попит на гроші, пропозиція їх є явищем залишку. Суть пропозиції грошей полягає в тому, що економічні суб’єкти в будь-який момент мають у своєму розпорядженні певний запас грошей, які вони можуть за сприятливих обставин спрямувати в оборот.

На рівні окремого економічного суб’єкта пропозиція грошей взаємодіє з попитом на гроші як його альтернатива. Якщо фактичний запас грошей окремого індивіда перевищує його попит на гроші, а це можливо при зростанні альтернативної вартості зберігання грошей, то цей індивід пропонуватиме частину свого запасу грошей на ринок до продажу. І навпаки, при перевищенні попиту над наявним запасом індивід буде купувати їх на ринку чи іншими способами задовольняти попит. Тому на цьому рівні пропозиція і попит постійно чергуються — при зростанні рівня процента економічний суб’єкт виступатиме на ринку з пропозицією грошей, а при зниженні — з попитом на гроші.

На макроекономічному рівні пропозиція грошей формується дещо по-іншому. Вважається, що всі економічні суб’єкти одночасно не можуть запропонувати на ринку грошей більше від наявного у них запасу грошей. Тобто фактична маса грошей в обороті є природною межею пропозиції грошей. Ніякі стимулюючі фактори, наприклад зростання процента, не можуть збільшити пропозицію грошей понад цю межу. Якщо ж виникає потреба збільшити пропозицію понад цю межу, що можливо при зростанні сукупного попиту на гроші, то це можна зробити тільки додатковою емісією грошей в оборот. Тому емісія грошей розглядається як зростання пропозиції грошей на грошовому ринку, а вилучення грошей з обороту — як скорочення пропозиції грошей.

Визнання емісії грошей вирішальним чинником зміни пропозиції грошей надає останній характеру екзогенного явища, рух якого визначається не внутрішньоекономічними процесами чи мотивацією самих економічних суб’єктів, а зовнішніми чинниками, що лежать у сфері банківської діяльності. Посилаючись на екзогенність пропозиції грошей, окремі автори роблять спроби відірвати рух пропозиції грошей від руху попиту, надати йому самостійного зна­чення. Подібний підхід загрожує розривом двох складових грошового ринку — попиту і пропозиції, втратою об’єктивних меж зміни пропозиції грошей, переходом на позиції суб’єктивізму і волюнтаризму в грошово-кредитній політиці.

Оскільки з двох сил грошового ринку попит на гроші змінюється насамперед під впливом об’єктивних чинників, що формуються всередині сектора реальної економіки, а пропозиція грошей має переважно екзогенний характер, то тільки попит на гроші може бути первинним чинником у взаємодії з пропозицією грошей. Остання повинна у своїй динаміці постійно орієнтуватися і прилаштовуватися до зміни попиту на гроші. Тільки за цієї умови вплив суб’єктивного фактора на кон’юнктуру грошового ринку буде мінімізованим, а зміни ключових індикаторів ринку (маса грошей, рівень процента, рівень інфляції тощо) будуть об’єктив­ними і не матимуть руйнівних наслідків.

Отже, є підстави вважати, що ті чинники, які визначають зміну попиту на гроші, у кінцевому підсумку визначають межі зміни пропозиції грошей. Спробу знайти якісь інші чинники, що визначають обсяг пропозиції грошей, не зачіпаючи попиту на гроші, відкривають шлях до вольових рішень у монетарній політиці. Адже будь-які емісійні вливання (збільшення пропозиції грошей) можуть бути виправдані необхідністю фінансово забезпечити певні «гострі» потреби суспільства, виробничого інвестування, підтримання пріоритетних виробництв тощо. При цьому потреби самого обороту, тобто попит на гроші, будуть проігноровані і стабільність грошей буде підірвана.

Грошова пропозиція складається з грошових активів, які мають різну ліквідність. Під  ліквідністю розуміють здатність активів перетворюватися в платіжний засіб без затримки і втрати своєї номінальної вартості. Готівкові гроші є найліквіднішим активом, в порівнянні з яким оцінюється ліквідність всіх інших активів. В залежності від рівня ліквідності всі грошові активи групуються в грошові агрегати.

Не існує єдиної для всіх країн системи грошових агрегатів. Між країнна відмінність щодо формування грошових агрегатів залежить головним чином, від рівня розвитку фінансового ринку та особливостей монетарної політики. Агрегатна структура грошової маси в Україні представлена в таблиці 1.

Таблиця 1

Структура грошової маси в Україні.

Джерело: Звіт Національного банку України.

Таблиця 1 показує, що агрегат М0 охоплює найліквідніший актив – готівкові гроші. Далі в міру зростання  номера  грошових агрегатів  їх склад послідовно нарощується за рахунок додавання активів з меншою ліквідністю. При цьому важливо підкреслити, що в складі грошової маси значу частку займає готівка –29,5%. Це можна пояснити низьким рівнем розвитку фінансового ринку та недостатнім використанням електронних засобів платежу в Україні. Для порівняння зазначимо, що в раїнах західної Європи частка готівки у складі сукупної грошової маси складає приблизно 6%.

Як відомо, головною функцією грошей є їх здатність бути засобом обміну, тобто платіжним засобом. В залежності від рівня спроможності виконувати функцію платіжного засобу всі грошові активи поділяються на два види:  власне гроші (гроші у вузькому розумінні) і майже гроші (гроші у широкому розумінні). До власне грошей відносять ті активи, що охоплюються агрегатом М1 і можуть безпосередньо використовуватися в якості платіжного засобу. До них належить готівка, що є зобов’язанням центрального банку, і кошти на поточних рахунках,  які є зобов’язаннями комерційних банків.

Всі інші активи, що входять до складу агрегатів М2 і М3, є майже гроші. Вони є майже грошіма тому, що безпосередньо являються не платіжним засобом, а засобом заощадження. Проте без великих перепон вони можуть бути перетворені в активи, які використовуються як платіжний засіб.

Пропозиція грошей в першу чергу залежить від політики центральних банків, які володіють монопольним правом на первинну грошову емісію. Центральний банк в Україні – це Національний банк, в США – Федеральна резервна система, в Германії – Бундесбанк. Результатом первинної грошової емісії є приріст грошової бази, яка визначається за формулою:

Н = CU + BR               (1)

Розкриємо зміст окремих елементів формули (1)

Н – грошова база. Поряд з зазначеним  терміном при визначенні первинної грошової емісії в літературі використовують  інші терміни – резервні гроші, гроші підвищеної ефективності, високо потужні  гроші тощо.

CU – готівка, яка знаходиться поза банками тобто на руках у населення. До складу  готівки поза банками не входить готівка, яку тримають комерційні банки в своїй касі.

BR – банківські резерви. До банківських резервів відноситься та частина банківських грошей, яка не використовується для здійснення активних операцій (надання позик, інвестування). Банківські резерви включають депозити, які розміщуються на рахунках центрального банку, і готівку, яку кожний банк має тримати в своїй касі.

Банківські резерви складаються  з двох компонентів: обов’язкові резерви і надлишкові резерви. Обов’язкові  резерви – це мінімальна сума резервів, яку зобов’язаний  тримати кожний банк згідно з чинним законодавством. Величина обов’язкових резервів визначається центральним банком за допомогою норм по відношенню до депозитів. Вони, як правило, диференціюються по видам  депозитів. На цій підставі величину обов’язкових резервів можно визначити так:

              (2)

LR –  обов’язкові резерви,  lr – норма обов’язкового резервування;

D – банківські депозити.

Крім обов’язкового мінімума резервів кожний банк може тримати певну величину наднормативних резервів, які називаються надлишковими. Їх величину банки визначають самостійно на основі аналіза співвідношення втрат і вигод. Отже, величину банківських резервів можна визначити за формулою:   

BR = LR + ER              (3)

де ER – надлишкові резерви

Грошова пропозиція  відрізняється від грошової бази і визначається як сума готівки і банківських депозитів:

Ms = CU + D              (4)

              де Ms – грошова пропозиція

Грошовий мультиплікатор

Грошова пропозиція, як правило, перевищує грошову базу. Це пояснюється тим, що банківська система здійснює вторинну грошову емісію на основі мультиплікації (примноження) грошової бази. Отже, крім центрального банку здатністю створювати гроші володіє також банківська система, тобто сукупність депозитно-кредитних установ, головними серед яких є комерційні банки.

Щоб визначити рівень мультиплікації грошової бази виконаємо просту математичну операцію. Спочатку поділимо рівняння (4) на рівняння (1).

    (5)

Тепер праву частину рівняння (5) поділимо на суму банківських депозитів, тобто на D:

              (6)

В правій частині рівняння (6) величина    – це коефіцієнт готівки, який відображає відношення готівки до депозитів. Позначимо його символом cr. Величина    – це               резервна норма, яка відображає відношення між банківськими резервами та банківськими депозитами. Позначимо її символом  rr. Якщо після цього в рівняння   (6) внести прийняті позначення, а грошову базу (Н) перенести в його праву частину то отримаємо функцію пропозиції грошей: