Постоянные и переменные траты

ВСТУП

Традиційні структури та форми господарювання змінюються. У цих умовах

керівники підприємств, вивчаючи і формуючи те , що називається цивілізованою

формою ринкових відносин, стають своєрідними “архітекторами“ розвитку нових

господарських зв'язків і методів здійснення господарської діяльності.

В таких умовах розвитку економіки в країнах колишнього радянського союзу, все

більше і більше зростає роль витрат підприємства, як невід’ємної   складової

виробничого процесу, що  в свою чергу вимагає повного переосмислення теорії

виробництва починаючи від вхідних ресурсів і закінчуючи кінцевим продуктом,

готовим для продажу. Визначення витрат - це невід’ємна  умова успіху, тому що

від їх обсягу безпосередньо залежить розмір прибутку, який одержить

підприємець.

У ринковій економіці виробництво має товарний характер, тому витрати факторів

виробництва в натуральному вигляді отримують вартісну оцінку і перетворюються

на витрати виробництва.
Витрати, які фірма здійснює при виробництві заданого обсягу продукції, пов'язані з можливістю зміни обсягу всіх ресурсів, що використовуються. Одна частина таких ресурсів, а саме більша частина видів живої праці, сировини, палива, енергії тощо, може бути змінена відносно швидко і легко. Інші ресурси вимагають значно більшого часу для їх зміни. Так, потужність обробного підприємства, тобто його площі, кількість машин і обладнання може бути змінена впродовж тривалого терміну. Саме за цими критеріями розрізняють два періоди: короткостроковий і довгостроковий.

Короткостроковий період - це період часу, коли потужності фірми залишаються незмінними, але обсяг виробництва може бути змінений шляхом застосування більшої або меншої кількості живої праці, сировини, палива, енергії. Тому у короткостроковому періоді одні види ресурсів змінні, а інші - фіксовані.

Довгостроковий період - це період часу, достатньо тривалий для того, щоб змінити кількість всіх зайнятих ресурсів, в тому числі і виробничі потужності.

Відповідно, визначення періодів діяльності фірми у короткостроковому періоді витрати виробництва поділяють на змінні та постійні.

1. ПОСТОЯННЫЕ

Постійні — це такі витрати, що безпосередньо не змінюються при збільшенні або зменшенні масштабів виробництва в корот­костроковому періоді. В рослинництві до постійних витрат відносять: амортизацію техніки і приміщень, орендну плату за землю або інші ресурси, земельний податок, заробітну плату постійних працівників, страхові платежі за посіви і майно рослинниць­ких галузей, загальновиробничі витрати в галузі, ремонт приміщень, що використовуються в рослинництві. До постійних витрат у тваринництві відносять амортизацію приміщень і техніки, що використовується в цій сфері виробництва, ремонт даних приміщень, амортизацію робочої і продуктивної худоби, податок на майно, витрати на підтримуючий корм, страхові платежі, оплату праці постійних працівників, рівень якої безпосередньо не пов’я­зується з обсягом виробленої продукції, загальновиробничі витрати в галузі, орендну плату.
Особливістю постійних витрат є те, що в короткостроковому періоді трудовому колективу їх важко зменшити. Якщо, скажімо, підприємство придбало бурякозбиральний комплекс, то загальна сума постійних витрат не залежатиме від збиральної площі. Тому для ефективної роботи підприємству необхідно раціонально використовувати ресурси, які є носіями постійних витрат, зменшуючи цим їх суму на одиницю площі або (і) на одиницю продукції. Якщо такі ресурси не використовуються, то вони, по суті, втрачаються безповоротно. Яскравим прикладом такої втрати можуть бути порожні або не повністю використовувані виробничі приміщення. Підприємство повинно нараховувати на них амортизацію і здійснювати ремонт, але ці витрати повністю або частково є непродуктивними, а частина споживної вартості даного ресурсу буде безповоротно втраченою.
постійні витрати не залежать від зміни обсягу виробництва за умови максимального використання виробничих потужностей підприємства, що діють. Якщо після вивчення ринку збуту продукції з'являється можливість різкого збільшення обсягу виробництва понад наявні виробничі потужності, необхідні капітальні вкладення в розширення виробництва, які зумовлять збільшення умовно-постійних витрат. Крім того, постійні витрати можуть збільшитися (зменшитися) в результаті якого-небудь управлінського рішення (наприклад, збільшити або зменшити витрати на охорону і т. п.).

У собівартості одиниці продукції постійні витрати змінюються обернено пропорційно до зміни обсягу виробництва. До умовно-постійних витрат відносяться амортизація основних засобів, заробітна плата управлінського персоналу і робітників-повременщиків, орендна плата за приміщення і устаткування, комунальні послуги і ін. Загальна сума умовно-постійних витрат розраховується в цілому по підприємству і його структурним підрозділам; потім по кожній статті витрат в калькуляції собівартості визначається їх частка залежно від технологічних умов виробництва. Ставка умовно-постійних витрат на кожному підприємстві визначається після детального аналізу витрат з врахуванням технічних і організаційних умов його роботи .

Залежність  постійних витрат від обсягу виробництва з розрахунку на весь випуск продукції і на одиницю продукції показана на мал. 1.


2. ЗМІННІ.

     Змінні витрати (VС – Variable Cost) — це вартість змінних ре­сурсів, що

використовуються для виробництва заданого  обсягу продукції.
Динаміка змінних витрат нерівномірна: із збільшенням виробництва вони спочатку швидко зростають, потім виникає фактор економії на масовому виробництві (ефект масштабу виробництва). Потім знову вони ростуть швидше.

До змінних відносяться витрати на сировину і матеріали, заробітна плата робітників-відрядників, транспортні послуги з перевезення сировини, готової продукції і ін. Деякі витрати розглядають як частково змінні, такі, що є сумою змінних і постійних витрат. До них відносяться витрати на змінне устаткування, інструмент, малоцінні і швидкозношувані предмети, витрати на вміст і експлуатацію основних засобів, заробітна плата виробничих робітників з нарахуваннями, загальновиробничі витрати і ін. 
Змінні витрати змінюються пропорційно об'єму продукції, що випускається. У собівартості одиниці продукції вони залишаються незмінними (при постійних нормах витрати сировини, матеріалів, палива, окремих видів енергії і постійних цінах). Ці витрати можуть бути розраховані на кожен вид продукції виходячи з норм витрати і ціни одиниці ресурсу.

Залежність змінних  витрат від обсягу виробництва з розрахунку на весь випуск продукції і на одиницю продукції показана на мал. 1







Загальна сума змінних витрат змінюється пропорційно зміні обсягу виробництва, а в собівартості одиниці продукції змінні витрати залишаються незмінними.

Постійні витрати не залежать від зміни обсягу виробництва, а в собівартості одиниці продукції змінюються обернено пропорційно до зміни обсягу виробництва.




ВЫВОД.

Для з'ясування закономірностей динаміки витрат залежно від обсягів

виробництва скористаємося умов­ними даними. На їхній основі можна побудувати

відповідні криві.

Оскільки постійні витрати (FC) не залежать від змінних обсягів виробництва,

то на графіку їх крива матиме вигляд прямої лінії, яка проходить паралельно

до осі обсягу виробництва (див. Рис. 1). Зображення кривої змінних витрат

(VC) дзеркально відбиває форму кривої су­купного продукту змінного фактора.

Кожна точка цієї, кривої відповідає мінімальним затратам праці, що йдуть на

виробництво відповідного обсягу продукції. Крива матиме вигляд зростаючої з

поступовим зату­ханням лінії. У перспективі вона досягне точки зламу, після

якої подальше зростання змінних витрат не су­проводжуватиметься збільшенням

обсягів виробництва. Однак цей відрізок кривої не може бути складовою функції

витрат, оскільки не відповідає вимозі її визна­чення (це не будуть мінімальні

витрати, необхідні для отримання заданого обсягу виробництва, оскільки його

можна одержати при менших  витратах).




Обгрунтоване розмежування витрат на постійні і змінні має велике значення для оцінки й аналізу ефективності виробництва та прийняття виважених, економічно доцільних управлінських рішень. У наступних розділах ми неодноразово будемо використовувати цих два види витрат для розв’язання відповідних економічних завдань. Тут же звернемо увагу на два напрями такого використання. Перший з них — оцінка співвідношення між постійними і змінними витратами. На виробництві різних видів продукції і за різних технологій таке співвідношення може бути різним, що безпосередньо впливає на результати виробництва. 
В західній економічній літературі таке співвідношення називають операційним лівериджем (Ол), який формалізовано можна представити виразом:

Ол = ПВ : ЗВ,

де ПВ — постійні витрати; ЗВ — змінні витрати.

Величина операційного лівериджу безпосередньо впливає на рівень виробничого ризику. Чим нижчий цей коефіцієнт, тим мен­ший ризик при зниженні обсягів виробництва продукції, оскіль-
ки за таких умов менше зросте собівартість одиниці продукції за рахунок підвищення в ній частки постійних витрат, ніж це мало б місце за високого коефіцієнта операційного лівериджу.