Особливості калькуляції собівартості продукції на підприємствах

Операції 

(шт.)  Вартість 

(грн)  Операції (шт.)  Вартість (грн)

Трудові витрати, 1,60 грн / людино-годину  10000  16 000  40 000  64 000

Робота устаткування, 2,10 грн / машино-годину  30 000  63 000  70 000  147 000

Виробничі замовлення, 75 грн / замовлення  200  15 000  400  30 000

Переналагодження  устаткування, 80 грн / переналагодження  1 500  120 000  500  40 000

Доставка матеріалів, 40 грн / доставку  900  36 000  1 600  64 000

Витрати обробного  інструмента, 200 грн / інструмент  100  20 000  75  15 000

Контроль якості, 34 грн / контроль  4 000  136 000  1000  34 000

Роботе допоміжного  устаткування, 2 грн / машино-годину  ЗО 000  60 000  70 000  140 000

Усього накладних  витрат   466 000   534 000

Кількість випущених  виробів   5000   20 000

Накладні витрати  на одиницю продукції   93,20   26,70  
 

Отже, що не кожен  виріб А припадає 93.2 грн накладних  витрат, а на кожен виріб В - 26.7 грн. Калькуляцію повної собівартості одиниці продукції при використанні обох методів наведемо в табл. 11.6. 
 

Таблиця 11.6 

Калькуляція собівартості одиниці продукції АВС-метод  Використання прямо) праці як бази розподілу

Виріб А  Виріб В  Виріб А  Виріб В

Матеріали  35,00  25,00  35,00  25,00

Прямі витрати праці   15,00  15,00  15,00  15,00

Виробничі накладні витрати  93,20  26,70  40,00  40,00

Усього:  143,20  66,70  90,00  80,00  
 

Як видно з табл. 11.6, при використанні першого методу на кожен виріб була нараховано по 40 грн накладних витрат. У дійсності  накладні витрати на одиницю продукції  склали відповідно 93.2 грн і 26,7 грн. Отже, перший метод привів до недооцінки вартості виробу А і переоцінці вао-тості  виробу В. 

Основні переваги АВС-мвтоду: 

1) поліпшує систему  обліку витрат підприємства, допомагає  в отриманні більш точних результатів; 

2) збільшує число  облікових одиниць, використовуваних  для акумуляції накладних витрат (за цехами і відділами); 

3) змінює базу, використовувану  для нарахування накладних витрат  на продукцію (будь-які базові  показники, простежені за продукцією  чи виконуваними операціями); 

4) змінює сприйняття  різних видів накладних витрат, які формально є непрямими  витратами (використання енергії,  контропь якості, переналагодження  устаткування); 

5) дає можливість  управпінцям приймати дієві рішення  щодо вибору ефективної маркетингової  стратегії випуску прибуткової  продукції і контролю витрат  на стадії їх виникнення. 

Істотними недоліками використання АВС-методу є: 

1) довільність у  виборі базового показника; 

2) значні витрати  на дослідження операцій, оформлення  документації тощо.

Методи каль куляцїї  собівартості продукції на підприємстві 

Як було визначено  в п.11.2, усі виробничі витрати  розділяються на витрати прямих матеріалів, прямої праці і загальновиро-бничі  накладні витрати. Якщо перші дві  групи відносяться до прямих змінних  витрат (безпосередньо відносяться  на виготовлену продукцію), то загальновиробничі  накладні витрати є змішаними (включають  як змінну, так і постійну компоненти). 

Змінні виробничі  накладні витрати варто відносити  на собівартість готового продукту, тому що вони включають витрати на силову енергію, непрямі матеріали, упакування, контроль якості тощо, разом з тим  постійні виробничі витрати потребують розподілу за такими варіантами: 

- включення їх  до складу виробничої собівартості  рівномірно; 

- віднесення їх  на сукупність витрат, пов'язаних  з реалізацією продукції в  конкретний період, подібно до  збутових і адміністративних  витрат. 

Іншими словами, ключовим питанням оцінки собівартості продукції  є вибір періоду для віднесення постійних виробничих витрат: періоду  їх фактичної появи чи періоду  реалізації продукції. 

Існує два методи калькуляції собівартості: 

1) метод поглинених  витрат, при якому усі виробничі  витрати (змінні і постійні) відносяться  на собівартість виробленої продукції  і пропорційно розподіляються  між реалізованою продукцією  і продукцією, що залишилась на  складі; 

2) метод прямих  витрат, при якому змінні витрати  відносяться на вироблену продукцію,  а постійні витрати відносяться  на реалізовану продукцію. 

Для того щоб зрозуміти  принципове розходження між цими підходами, варто пам'ятати, що із загального обсягу виробленої продукції тільки, частина реалізується (приносить  дохід), а інша частина залишається  на складі. Це є типовою ситуацією  сьогодення. Адже стовідсотково спрогнозувати  і спланувати виробничо-господарську діяльність конкретного підприємства в часі неможливо. 

При застосуванні методу прямих витрат постійні виробничі витрати - це витрати, пов'язані зі сприянням  виробництву, а не з випуском конкретних одиниць продукції. Тому їх варто  враховувати як витрати конкретного  періоду і відразу списувати  на реалізовану в даному періоді  продукцію. При застосуванні методу поглинених витрат дпя оцінки запасів  на складі необхідно враховувати  постійні виробничі витрати, необхідні  для виробництва продукції. 

ПРИКЛАД 11.2. Підприємство виготовляє один вид продукції. Його діяльність характеризується такими показниками: ціна за одиницю продукції (баз ПДВ) -11 тис грн; змінні витрати на одиницю  продукції - 8 тис грн; постійні виробничі  витрати за місяць - 240 тис грн; нормальний рівень виробництва - 150 виробів: адміністративні  і збутові витрати на місяць — 100 тис грн. Обсяг виробництва  продукції по місяцях: 1, 2, 3, 4 місяці - 150 виробів: 5 місяць -170 виробів: 6 місяць -730 виробів Обсяг реалізації готової  продукції по місяцях: 1 місяць -140 виробів: 2 місяць - 130 виробів: 3 місяць - 160 виробів: 4 місяць - 150 виробів; 5, 6 місяці - 160 виробів. При цьому до початку оціночних операцій склад був порожній. 

РІШЕННЯ. Здійснимо  порівняльний аналіз розрахунку собівартості і прибутку в кожному місяці за допомогою методів прямих тв поглинених витрат. 

У табл. 11.7 представлені результати розрахунку відповідно до методу прямих витрат. 

У табл. 11.8 аналогічні розрахунки здійснені за допомогою  методу поглинених витрат. 

Таблиця 11.7 

Розрахунок прибутку за методом прямих витратНомер місяця  1  2  3  4  5  6

Запаси на початок   0  80  240  160  160  240

Змінні витрати   1200  1 200  1200  1 200  1 360  1040

Запаси на кінець  80  240  160  160  240  0

Сумарні змінні витрати   1 120  1040  1 280  1 200  1 280  1 280

Постійні виробничі  витрати  240  240  240  240  240  240

Собівартість  1 360  1 280  1 520  1 440  1 520  1 520

Виручка від реалізації  1 540  1430  1 760  1 650  1 760  1 760

Валовий прибуток  180  150  240  210  240  240

Загальновиробничі витрати  100  100  100  100  100  100

Чистий прибуток  80  50  140  110  140  140  
 
 

Таблиця 11.8 

Розрахунок прибутку за методом поглинених витратНомер  місяця  1  2  3  4  5  6

Запаси на початок   0  96  288  192  192  282,35

Виробничі витрати   1 440  1 440  1 440  1 440  1 600  1 280

Запаси на кінець  96  288  192  192  282,35  0

Собівартість  1 344  1 248  1 536  1 440  1509,65  1562,35

Виручка від реалізації  1 540  1 430  1 760  1 650  1 760  1 760

Валовий прибуток  196  182  224  210  250,35  197,65

Загальновиробничі витрати  100  100  100  100  100  100

Чистий прибуток  96  82  124  110  150,35  97,65  
 

Принципове розходження  між розрахунковими схемами досить очевидна з наведених у таблицях 11.7-11.8 даних. Разом з тим слід зазначити, що відповідно до обох схем сумарна  величина прибутку за півріччя однакова і складає 660 тис грн. Отже, у загальному підсумку підприємство нічого не втрачає  і нічого не виграє. 

Особливості застосування методу поглинених витрат: 

- найчастіше застосовується  на українських підприємствах; 

- використовується  для оформлення зовнішньої звітності; 

- ґрунтується на  розподілі усіх складових собівартості  за видами продукції, тобто  передбачає розрахунок повної  собівартості продукції; 

- передбачає розподіл  витрат на прямі і непрямі; 

- передбачає оцінку  запасів готової продукції на  складі за повною собівартістю. 

Разом з тим, при  використанні цього методу існує  можливість спотворення реальної собівартості Окремих видів продукції, тому що непрямі витрати розподіпяються за видами продукції відповідно до визначеної бази, що призводить до необгрунтованого встановлення цін на продукцію. 

Метод поглинених витрат використовують в тих випадках, коли: 

- на підприємстві  виготовляють один продукт чи  кілька продуктів в невепикому  обсязі; 

- сума загальновиробничих  витрат істотно змінюється з  часом; 

- підприємство має  довгострокові контракти на виконання  певного обсягу робіт. 

Особливості застосування методу прямих витрат: 

- метод є невід'ємною  частиною управлінського обліку; 

- ґрунтується на  обліку конкретних виробничих  витрат; 

- всі постійні  витрати відносяться на фінансовий  результат і не розподіляються  за видами продукції; 

- передбачає розподіл  витрат на постійні і змінні; 

- дає можливість  здійснювати аналіз беззбитковості; 

- передбачає оцінку  запасів готової продукції на  складі тільки за змінними  витратами; 

- дає можливість  гнучко підходити до процесу  ціноутворення. 

Крім того, метод  прямих витрат дає можливість визначити  прибуток, який приносить продаж кожної додаткової одиниці продукції і, відповідно, планувати ціни і знижки на визначений обсяг продажів.