Облік загальних та обов’язкових резервів в банку

 

 

 

 

Реферат

з навчальної дисципліни:  «Внутрішній аудит в комерційних банках»

на тему: «Облік загальних та обов’язкових резервів в банку»

 

 

 

 

Резерви — це матеріальні чи грошові запаси, що створюються на випадок необхідності. Ця частина матеріальних, фінансових ресурсів тимчасово виключена з обороту і слугує джерелом, з якого використовуються ресурси у разі крайньої необхідності. У банківській справі розрізняють обов’язкові, загальні та спеціальні резерви. Обов’язкові резерви — це акумульовані комерційним банком кошти, які зберігаються на резервному рахунку у центральному банку з метою забезпечення ліквідності депозитної заборгованості чи інших пасивних операцій банків. Загальні резерви — це кошти, мобілізовані банком за рахунок прибутку банку після оподаткування для відшкодування непередбачених збитків від різних видів невизначених ризиків. Для покриття збитків від банківської діяльності в цілому за результатами фінансового року комерційні банки створюють резервний фонд, який, по суті, є загальним резервом, тобто резервом коштів для покриття збитків від статутної діяльності. Спеціальні резерви — це кошти, мобілізовані комерційним банком, на покриття сумнівних боргів, непередбачених втрат, збитків від проведення активних операцій. Формування спеціальних резервів здійснюється за рахунок витрат банку.

Отже, і обов’язкові, і спеціальні, і загальні резерви створюються для страхування ризиків: обов’язкові — для страхування ризику невиконання зобов’язань комерційних банків за депозитами та іншими пасивними операціями, спеціальні — для страхування певних ризиків невиконання зобов’язань клієнтів, контрагентів перед банком за кредитами та іншими активними операціями.

Загальні резерви — для страхування невизначених ризиків, що притаманні діяльності банків.

Загальні резерви та резервні фонди формуються  згідно  з вимогами  чинного  законодавства  України та за рішенням загальних зборів банку для покриття непередбачених збитків  під  невизначені ризики під час проведення банківських операцій.  
1.   Відрахування до загальних резервів та  резервних  фондів здійснюється за рахунок прибутку, що залишився після оподаткування або з прибутку до оподаткування,  скоригованого на всі  потенційні  
податкові зобов'язання. 

 2.   Збитки від активів не можуть бути безпосередньо  покриті із  загальних резервів та резервних фондів,  а повинні проводитися лише за рахунок спеціальних резервів.

3.  Формування  загальних  резервів  та  резервних  фондів у бухгалтерському обліку відображається такими проводками:

   Дебет 5040  "Прибуток  чи  збиток  минулого  року,  що очікує затвердження";

     Кредит 5020 "Загальні резерви";

     Кредит 5021 "Резервні фонди".

4. Порядок утворення загальних резервів та резервних фондів визначається в статуті банку відповідно до  чинного  законодавства України.

     Відрахування в   загальні   резерви   та    резервні    фонди відображається в бухгалтерському обліку такими проводками:

     Дебет 5040 "Прибуток  чи  збиток  минулого  року,  що  очікує затвердження";

     Дебет 5030 "Прибутки та збитки минулих років";

     Кредит 5020 "Загальні резерви";

     Кредит 5021 "Резервні фонди".

     У разі  зменшення  загального  резерву  та  резервних  фондів здійснюються такі проводки:

     Дебет 5020 "Загальні резерви";

     Дебет 5021 "Резервні фонди";

     Кредит 5030 "Прибутки та збитки минулих років";

     Кредит 5040 "Прибуток чи  збиток  минулого  року,  що  очікує затвердження".

Обов’язкові резерви — це певна сума активів, які комерційний банк згідно з чинним законодавством зобов’язаний зберігати в центральному банку. Роль резервів можуть виконувати лише певні види активів — кошти на коррахунку в центральному банку та готівкові кошти в касі комерційного банку.

Обсяг обов’язкових резервів визначається нормами резервування, які встановлює центральний банк, та структурою і обсягом депозитних зобов’язань кожного банку. Як правило, законодавством країни регулюються верхня і нижня межі резервних вимог, у діапазоні яких центральний банк фіксує фактично діючі норми резервування згідно зі станом кредитного ринку та завданнями поточної грошової політики.

Формування обов’язкових резервів має на меті:   
1) регулювання грошової маси в обігу;   
2) забезпечення своєчасності здійснення платежів за вимогами клієнтів;   
3) підтримання ліквідності комерційного банку. 

Обов’язкові резерви в повному обсязі можуть бути використані банком лише в разі припинення його діяльності. Тоді центральний банк дає дозвіл на використання резервів для розрахунків за зобов’язаннями банку. У решті випадків використання резервних коштів обмежене і регламентується угодою між комерційним та центральним банком, якою визначаються характер та частота використання зарезервованих коштів, терміни поповнення залишків на резервному рахунку, гарантії та санкції. Як правило, на суму обов’язкових резервів відсотки не нараховуються, тому по суті резервні кошти є «втраченими» для банку, тобто неприбутковими активами.

 

 

 

Література:

1. Постанова Правління Національного банку України від 16.12.98 N 520 реєстр. N 605 від 10.01.99.
2. Фінансовий менеджмент банку (2004) - 5.3. Управління грошовою позицією та обов'язковими резервами банку.
3. Підручник / Кол. авт.: А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна, М. І. Савлук та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза і канд. екон. наук, доц. М. Ф. Пуховкіної. — К.:  КНЕУ, 2005. — 556 с.