Місце і роль США у світовому господартсві

     Надзвичайно висока ємність внутрішнього ринку  забезпечує США унікальне місце  у світовій економіці. Найвищий  обсяг ВВП у світі означає, що США витрачають більше будь-якої іншої країни на поточне споживання й інвестиції. Важливим фактором, що характеризує споживчий попит у США, є загальний високий рівень доходів щодо інших країн.

     Концентрація  виробництва в промисловості  протікає в умовах сформованої монополістичної  структури, що визначає характер організації  господарської діяльності. Понад 150 промислові корпорації входять у число 500 найбільших по капіталу компаній світу. Серед 27 галузей промисловості світу провідне місце займають 14 американських, 4 японських і 2 німецькі компанії. Серед 25 провідних виробників ЕОМ – 9 компаній США, з 19 фармацевтичних – 10 компаній США. США – найбільший виробник багатьох видів сільськогосподарської продукції. Вони роблять близько 12% світового обсягу пшениці, 46% - кукурудзи, 52% - соєвих бобів, 21% - бавовни, 18% - олійного насіння, 17% - м'яса.

     Американські  корпорації міцно утримують першість у світі по таких напрямках  НТП, як виробництво літаків і  космічних апаратів, надпотужних  комп'ютерів і їхнього програмного  забезпечення, виробництво напівпровідників і новітніх могутніх інтеграційних  схем, виробництво лазерної техніки, засобів зв'язку, біотехнології. У  головних нововведеннях США випереджають конкурентів у середньому на десять років.

       Ще однією сферою, де американці  утримують дуже міцні позиції,  є обробка накопичених масивів  знань і надання інформаційних  послуг. Цей фактор відіграє дуже  істотну роль, тому що швидке  і якісне інформаційне забезпечення  стало в усе зростаючій ступені  визначати ефективність роботи  усього виробничого апарата. В  даний час у США зосереджено  75% банків даних, що існують  в розвитих країнах.  

       Ядро науково-технічного потенціалу  США складають кадри висококваліфікованих  вчених і інженерів, зайнятих  у проведенні наукових досліджень  і розробок.  

       США належить особлива роль  у функціонуванні світового господарського комплексу. Відносини домінування і партнерства в області світової торгівлі, інвестицій, що складаються між США, Західною Європою, Японією, новими індустріальними країнами, пройшли ряд етапів у своєму розвитку. Спочатку була абсолютна перевага США, а потім, у міру посилення економіки інших країн, відносини між ними поступово переходили в конкурентне співробітництво, у якому США змушені частково уступати свою частку впливу суперникам, переміщаючи свій вплив на більш високий технічний рівень. Дотепер американські компанії переважають на багатьох ринках у світовій торгівлі, позичкового і підприємницького капіталу.

     Отже, можна зробити висновок, що провідне положення США у світовій економіці забезпечується головним чином їхньою перевагою над іншими країнами по масштабу і багатству ринку, рівню науково-технічного потенціалу, могутній і розгалуженій системі світогосподарських зв'язків з іншими країнами по лінії торгівлі, інвестицій і банківського капіталу. Таким чином, ВВП США за 2010 р. склав 14,72 трлн. дол. США, а в 2011 році очікується зростання близько 2%. Державний борг США перед резидентами і іноземними державами, до 2011 року дорівнює 14,1 трлн. дол. США. США належить особлива роль у функціонуванні світового господарського комплексу.

3. Особливості зовнішньоекономічної політики США

     Будучи  найбільшим експортером капіталу у  формі прямих інвестицій, США активно  домагаються створення необхідного  інвестиційного клімату для своїх  корпорацій за рубежем, роблячи їм усебічну підтримку, включаючи військовий тиск. Основні зусилля в цій області  спрямовані на створення ліберальної  інвестиційної системи для американських  інвесторів і захисту їхньої власності.

       Сприяння експорту приватного  капіталу виявляється через державну  корпорацію приватних капіталовкладень  за кордоном. Вона надає інвестиційні  гарантії, здійснює безпосереднє  фінансування, проводить підготовчу  роботу по здійсненню закордонних  інвестиційних проектів. Фінансові  умови надання позикових засобів  носять пільговий характер. Новим  напрямком стало розширення діяльності  даної організації на Центральну  і Східну Європу, а також на  країни СНД. Проводячи політику  стимулювання експорту капіталу, США вживають заходів по створенню механізму захисту інвестицій, у якому важливе місце приділяється двостороннім і багатостороннім угодам. Підсилилася тенденція до співробітництва американських ТНК із місцевим капіталом.

     Для іноземних прямих капіталовкладень у США встановлений національний режим. Офіційно вони обмежуються тільки виходячи з інтересів національної безпеки в ряді галузей видобувної й обробної промисловості, у тому числі авіаційній, суднобудівній, в  атомній енергетиці, морському судноплавстві, авіаційному транспорті, радіомовленні  і космічних комунікаціях. У цих  випадках на іноземних інвесторів поширюється  режим найбільшого сприяння. Одночасно  американська адміністрація підсилила  спостереження і контроль над  процесами припливу і функціонування іноземного капіталу. У зв'язку з  цим був прийнятий ряд законодавчих актів. Також дані, щодо прямих потоків інвестицій США надані у табл. 3.1.

     Таблиця 3.1.

     Прямі іноземні інвестиції США у період 2008-2010 [10]

     Отже, можна зробити висновок, що у 2010 році загальний об’єм інвестицій США  склав 557,154 млн. дол. США, зокрема іноземних  – 228,249 млн. дол. США, а зарубіжних – 328,905 млн. дол. США. Також у порівнянні з 2008 роком загальний об’єм інвестицій знизився на 9,35%, що пов’язане зі світовою фінансовою кризою 2008-2009 років.

       Важливим засобом сприяння закордонній  діяльності американських компаній  виступають програми економічної  допомоги США іноземним державам. Угоди про надання допомоги  нерідко визначаються зобов'язаннями  країн-одержувачів створити інвестиційний  клімат для діяльності американського  капіталу, гарантувати його від  націоналізації. Прийнято виправлення до законів про допомогу іноземним державам, що уповноважували президента припиняти економічну допомогу країнам, які націоналізували майно американських  компаній чи громадян і не надали чи не прийняли заходи для компенсації. Вони уповноважили і представників США в міжнародних організаціях виступати проти надання багатобічної допомоги тим країнам, що експропріювали американську власність.

     У сфері постійної уваги адміністрації  знаходяться зовнішньоторговельні позиції країни. В області зовнішньої торгівлі здійснюється двоїстий курс, спрямований на забезпечення свободи  торгівлі у світі і захист свого  ринку. Адміністрація обгороджує інтереси окремих соціальних шарів і груп від зайвого іноземного впливу, з  огляду на погляди прихильників своєї  партії. Масштаби протекціонізму в  США дуже значні. У число товарів, оподатковуваних високими митними  тарифами, входять одяг, взуття, тютюн  і тютюнові вироби, овочі і продукти з них. Особливо сильний збиток наноситься експорту продукції обробної промисловості  з  країн, що розвиваються. Протекціоністська  політика проводиться на вибірній основі. У відношенні цілого ряду країн, курс яких неугодний США, проводиться  політика заборони економічних зв'язків. До країн, у відношенні яких проводяться  торгові заборони, висуваються обвинувачення  в тероризмі чи порушенні режиму нерозповсюдження, порушенні прав людини, відносяться Іран, Сирія, КНДР, В'єтнам, Куба, Лівія.

     Імпортна  політика відбиває структурні зрушення в економіці і сприяє їх здійсненню. Звичайно більш високе проникнення  імпорту відзначається в менш перспективних галузях, що дозволяє знижувати витрати виробництва  за рахунок використання більш дешевих  імпортних товарів. Загальний обсяг імпорту товарів і послуг США у 2010 році склав 2,2 млрд. дол. США.

     Державне  регулювання зовнішньої торгівлі насамперед  спрямовано на форсування експорту. Такий  підхід порозумівається тим, що експорт  у цілому ряді країн виступає важливим фактором їхнього росту, особливо в  наукомістких і сільськогосподарських  виробництвах. Головна роль у системі  державного стимулювання експорту належить Експортно-імпортному банку (ЕІБ), що видає і гарантує експортні кредити, проводить програми пільгового середньострокового кредитування, робить переоблік векселів приватних комерційних банків з метою зниження процентної ставки по їх експортних кредитах, видає спільні з приватними банками кредити в розмірі 50% загальної суми кредиту. Сприяння експорту здійснюється також за допомогою державного фінансування постачань по програмах допомоги. Проходить це через "зв'язану допомогу".

       Підтримка експортної діяльності  здійснюється на регіональному  рівні і рівні штатів, а також  великих міст. Місцеві органи  влади надають позики і кредити,  здійснюють випуск облігацій,  гарантування позик, податкові  знижки й інші стимули. У  країні створено понад 1300 підприємницькі  зони.

       На міжнародній арені зміцненню  експортних позицій американських  ТНК служить сприяння лібералізації  міжнародної торгівлі, у тому  числі в рамках підтримки інститутів  світового і регіонального, міжнародного  економічного співробітництва (СОТ,  Північноамериканська зона вільної  торгівлі й ін.) і забезпечення  провідних позицій у них. У 2010 році загальний обсяг експорту товарів та послуг США склав 1,8 млрд. дол. США. Товарна структура експорту США представлена на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Товарна структура  експорту США, 2010 р. [10]

     Отже, можна зробити висновок, що провідні позиції серед експортних товарів США належать машинам та транспортному обладнанню (34,7% від загальної обсягу експорту), продукції хімічної промисловості (15,1%), а також продуктам харчування (9,2%).

     В зовнішньоекономічній політиці став відверто виявлятися північноамериканський і тихоокеанський регіоналізм. Країни Північної і Південної Америки, Тихоокеанського району розглядаються в якості пріоритетних регіональних ринків. В зовнішній торгівлі відбулося зменшення частки західноєвропейських країн, Австралії, ПАР і збільшення питомої ваги Канади, а також розвиваються країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону.

       Торгові відносини США і незалежних  індустріальних країн - одне з  найбільш динамічних ланок світових  господарських зв'язків. Це викликається  особливостями розподілу природних  і трудових ресурсів і умов  їхньої експлуатації, спрямованістю  соціально-економічної політики  країн регіону. Використання цих  факторів і умов забезпечують  американським ТНК одержання  більш високих прибутків, ніж в інших районах. Найбільшими торговими партнерами є Канада, Японія, Мексика.

     Отже, можна зробити висновок, що США є найбільшим експортером капіталу у формі прямих інвестицій. Сприяння експорту приватного капіталу виявляється через державну корпорацію приватних капіталовкладень за кордоном. Для іноземних прямих капіталовкладень у США встановлений національний режим. У 2010 році загальний об’єм інвестицій США склав 557,154 млн. дол. США, зокрема іноземних – 228,249 млн. дол. США, а зарубіжних – 328,905 млн. дол. Державне регулювання зовнішньої торгівлі насамперед  спрямовано на форсування експорту. У 2010 році загальний обсяг експорту товарів та послуг США склав 1,8 млрд. дол. США., імпорту – 2,2 млрд. дол. США. Найбільшими торговими партнерами є Канада, Японія, Мексика. 
 

     ВИСНОВКИ

     Отже, у ході реферативного дослідження було розглянуто місце і роль США у світовому господарстві.  Можна зробити висновок, що США – високорозвинена постіндустріальна країна. Серед чинників економічного зростання можна виокремити такі, як велика територія, багатство природних ресурсів, величезний споживчий ринок. Перебуваючи далеко від військових дій, США не зазнавали ударів світових воєн, а, навпаки, використовували їх як потужний фактор розширення ринків. Основну роль в економіці США відіграє промисловість, особливо металургія, машинобудування і приладобудування, електронне і електротехнічне, нафтове, хімічне, автомобільне і авіаційне. Частка послуг  у ВВП за даними 2010 року складає 76,8%, частка промислового виробництва – 22,1%  і приблизно 1,1 % — продукція сільського господарства.

     Також, можна зробити висновок, що провідне положення США у світовій економіці забезпечується головним чином їхньою перевагою над іншими країнами по масштабу і багатству ринку, рівню науково-технічного потенціалу, могутній і розгалуженій системі світогосподарських зв'язків з іншими країнами по лінії торгівлі, інвестицій і банківського капіталу. Таким чином, ВВП США за 2010 р. склав 14,72 трлн. дол. США, а в 2011 році очікується зростання близько 2%. Державний борг США перед резидентами і іноземними державами, до 2011 року дорівнює 14,1 трлн. дол. США. США належить особлива роль у функціонуванні світового господарського комплексу.