Монополія. Синдикат

Серед різних видів промислових синдикатів, що діяли в України, переважали товарно-торгові синдикати, що поєднували виробництво і продаж тих чи інших видів продукції. При цьому у назві їх термін «синдикат» був відсутній. За ступенем консолідації об'єднуються підприємств російські синдикати можна поділяти на угоди підприємств (підприємців), які укладаються для досягнення будь-яких обмежених цілей (конвенцій), власне синдикати і трести, про які говорилося вище.

По територіальній сфері  дії російські синдикати можна  підрозділити на національні, що об'єднують всі найважливіші підприємства однієї і тієї ж галузі, і місцеві, що охоплюють лише окремі підприємства тієї чи іншої місцевості. Так, в 1902 р. після відповідних обговорень на XXVI з'їзді гірничопромисловців Півдня України було створено три синдикату з продажу відповідних товарів у даному регіоні, а в 1904 р., відповідно до рекомендацій екстреного з'їзду уральських гірничопромисловців, був утворений синдикат, що об'єднав 12 великих уральських заводів, які виробляли до 80% всього уральського покрівельного заліза.

Існували й інтернаціональні синдикати, в яких брали участь російські  підприємства. Так, в 1903 р. був створений  синдикат з продажу сених, гнойових і бурякових вил. До його складу увійшли: синдикат німецьких і австрійських синдикат металевих підприємств зі своїми центральними компаніями, а також три російські підприємства, зосередили на той час у своїх руках майже все виробництво вил в Україні.

Перші монополії виникли  в Україні на початку 80-х років 19-го століття серед підприємств, обслуговуючих залізничне будівництво ("Союз рейкових фабрикантів" - в 1882-му році, а також об'єднання заводів, що виготовляли конструкції для мостів, рейкові кріплення і т.п .). Тоді ж оформилася конвенція підприємців з виробництва цвяхів, дроту, картель цукрозаводчиків, пізніше - експортний синдикат бакинських керосінозаводчіков. В умовах промислового підйому 90-х років найбільші банки країни приступили до активного фінансування промисловості. Вирішальну роль у переростання домонополістичного капіталізму в імпералізм зіграв промислова криза 1900-1903 років, під час якого промислове виробництво скоротилося на 5,7%, закрилося близько 3-х тисяч підприємств. Число безробітних перевищила 200 тисяч осіб. У роки кризи почалося масове виникнення монополістичних об'єднань, серед яких переважали синдикати. У чорній металургії ключові позиції зайняв синдикат «Продамет» - «Товариство для продажу виробів металургійних заводів» в 1902-му році, а також синдикати «Трубопродажа» у 1902-му році, «Цвях» у 1903-му році. У кольоровій металургії панувало акціонерне товариство «Мідь», у вугільній промисловості синдикат «Продвугілля», який контролював до 70% збуту вугілля. У машинобудуванні діяли об'єднання паровозних ("Продпаровоз" в 1901-му році), вагонних ("Продвагон" - близько 100% виробництва вагонів) і мостобудівних заводів у 1900-му році. У цукровій промисловості виник "Союз рафінерія" в 1902-му році. Оформилися перші об'єднання петербурзьких, лодзинських бавовняних, джутових, полотняних і інших фабрикантів. В Україні, як і в розвинених капіталістичних країнах, монополії стають однією з основ усього господарського життя.

Організаційна структура  синдикатів у той час була дуже недосконала. Практично єдиними  органами управління синдикатами були з'їзди фабрикантів і заводчиків, на яких укладалися відповідні багатосторонні угоди про створення синдикатів, приймалися їх статути і відстежувалися результати реалізації цих угод.  
Оскільки, як уже зазначалося, законодавство того часу не визнавало ні договорів про створення підприємницьких спілок, ні самих підприємницьких спілок, включаючи синдикати, питання їх організації та діяльності жодним чином практично не регламентувалися. Отже, обов'язковість положень статутів синдикатів і угод про їх створення на правових нормах не грунтувалася. На практиці це призводило до значних порушень цих угод і статутів, а в кінцевому рахунку до крайньої нестійкості таких підприємницьких спілок. Спірні питання вирішувалися загальними зборами членів цих спілок і третейськими судами, які могли за порушення накладати штрафи. Однак при ухиленні від сплати штрафів вони не могли бути стягнуті в загальному судовому порядку, знову-таки через відсутність відповідних законодавчих норм.

3. Види монополій.

3.1. Адміністративна, природна, економічна  монополії

Протягом всієї  історії розвитку монополій, вони були представлені різними видами, які можна класифікувати за такими ознаками:

1) За причиною виникнення. За такою ознакою можна виділити три основні види монополій – природна, адміністративна, економічна. 

Природна монополія виникає внаслідок об'єктивних причин. Вона відбиває ситуацію, коли попит на даний товар чи послугу найкраще задовольняється однією або кількома фірмами. В її ocнові — особливості технологій виробництва й обслуговування спожива- чів. Тут конкуренція неможлива або небажана, бо при входжені в галузь інших фірм, витрати на виготовлені продукції зростуть. Причиною є економія від маштабу – чим більше вироблено продукції, тим менша її вартість. Прикладом можуть служити енергоза-безпечення, телефонні послуги, зв'язок, трубопровідний транспорт i т. д. У цих галузях існує обмежена кількість, якщо не єдине національне підприємство, і тому, природньо, вони посідають монопольне становище на ринку. Ліквідація чи розукрупнення таких мо-нополій економічно недоцільно. Найвища ефективність функціонування галузі забезпе-чується лише за умови наявності одного виробника чи дистрибьютора (розподільника) .

Адміністративна монополія вииикає внаслідок дій державних oрганів. 3 одного боку, це надання окремим фірмам виключного права на виконання певного роду діяльності. Так голландській та англійській Ост-Індським компаніям на початку 17 ст. державою було надано вийняткове право на торговлю з Індією.

3 другого боку, це органюзаційні структури для державних підприємств, коли вони об'єднуються і підпорядковуються різним главкам, міністерствам, асоціаціям. Тут, як правило, групуються підприємства однієї галузі Вони виступають на ринку як єдиний господарський суб'єкт i між ними відсутня конкуренція. Економіка колишнього Pa- дянського Союзу належала до найбільш монополізованих у cвіті. Домінуючою там була саме адміністративна монополія, пepeдусім монополія всесильних міністерств i відомств. Більше того, існувала абсолютна монополія держави на організацію й управління еконо-мікою, яка базувалась на пануючій державній власності на засоби виробництва.

Найпоширенішою є економічна монополія. Саме про неї ітиме головним чином мова далі. Її поява зумовлена економічними причинами, вона виростає на базі закономірностей господарського розвитку. Йдеться про підриємців, які зуміли завоювати монопольне становище на ринку. До нього ведуть два основні шляхи. Перший полягае в ycпішному розвитку підприємства, постійному зростанні його масштабів шляхом концентрації капі-талу. Другий—набагато швидший—базуеться на процесах центральзації капіталів, тобто на добровільному об'єднанні або поглинанні переможцями банкрутів. Тим чи іншим шляхом або поєднуючи обидва, підприємство досягає таких масштабів, коли починає домінувати на ринку. Воно переходить в іншу категорію підприємств: з розряду «статистів», що не грають істотної ролі i кожне зокрема не може вплинути на загальну ситуацію, до розряду «солістів», які фактично розігрують ринковий «спектакль». [7. стр178]

3.2 Картель, синдикат, трест, концерн.

2) За формою об’єднання капіталу монополії поділяють на трести, синдикати, картелі, багатогалузеві концерни.

Картель – це об’єднання декількох підприємств однієї галузі виробництва, учасники якого зберігають свою власність на засоби виробництва і вироблений продукт, промис-лову і комерційну самостійність, і домовляються про частку кожного в загальному об’ємі виробництва, цінах, ринках збуту.

Існує багато міжнародних  картелів. Найвідоміший з них –  це картель Організації стран  експортерів нафти ( ОПЕК ). Він намагається регулювати випуск нафти його членам, з метою контролювати ціну, щоб максимізувати групові прибутки.

Синдикат — це об'єднання ряду підприємств однієї галузі промисловості, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва, але втрачають власність на виго- товлений продукт, а значить, зберігають виробничу, але втрачають комерційну само-стьйність. У синдикатів збут товарів здійснюється загальною збутовою конторою.

Більш складні форми монополістичних об'єднань виникають тоді, коли процес моно-полізації поширюється і на сферу безпосереднього виробництва. У цьому випадку ви- никлає необхідність об'єднання у межах однієї корпорації послідовних, взаємопов'язаних виробництв кількох галузей промисловості, тобто вертикальній інтеграції, або комбіну- вання. Наприклад, у межах велетенських автомобільних корпорацій можуть об'єднуватися підприємства, що видобувають сировину, виплавляють сталь, виготовляють автомобілі та iн. На цій основі виникає така більш висока форма монополістичнх об'єднань, як трест.

Трест — це об'єднання ряду підприємств однієї або декількох галузей промисловості, учасники якого втрачають власність на засоби виробництва i виготовлений продукт, виробничу i комерційну самостійність, тобто об'єднують виробництво, збут, фінанси, управліния, а на суму вкладеного капіталу власники окремих підприємств отримують акції тресту, які дають їм право брати участь в управлінні i привласнювати відповідну частку прибутку.

За допомогою механізму мікгалузевої конкуренції та переливання капіталів вертикальна інтеграція переростае у диверсифікацію, яка є процесом проникнення капіталу тієї чи іншої монополії у галузі, які безпосередньо не пов'язані з основною сферою їх діяльності. Якщо диверсифікація здійснюється на основі концентрації капіталу, то проникнення монополиї в іншу галузь промисловості здійснюється за рахунок внутрішнйх нагромаджень капіталу, коли цей процес відбувається на основі централізації капіталу, то організація виробництва в інших галузях здійснюється шляхом купівлі акцій, «системи участі».

На основі диверсифікації виникає така сучасна основна форма монополістичних об'єднань, як багатогалузевий концерн. Останній є об'єднанням десятків i навіть сотень підприємств різних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, учасники якого втра-чають власність на засоби виробництва i виготовлений продукт, а головна фірма здійснює над іншими учасниками об'єднання фінансовий контроль. Серед 500 наймогутніших монополій США понад 90 % існують у формі багатогалузевих концернів. Лише 5 % серед цих гігантських корпорацій випускають однопрофільну продукцію, а переважна більшість їх має у своему складі у середньому підприемства 11 галузей, а найбільш могутні моно-полії — до 30-50 галузей.

У 60-ті роки у США i деяких інших країнах почали зростати конгломерати, тобто монополістичні об'єднання, які утворилися шляхом поглинання прибуткових різногалу-зевих підприємств, які не мали виробничої та технічної спільності. [7. стр183]

3.3 Прості, дискримінуючи, монопсонії, двосторонні монополії.

3) За своїм становищем на ринку, монополії можна поділити на:

Прості монополії. Монополіст, що намагається отримати максимальний прибуток, буде намагатися встановити таку ціну і таку кількість товару, які будуть сумісні з вимогами попиту на цей товар, з його кривою витрат.

Він роздивляється попит як еластичний. Якщо він підніме ціну, то загубить частину своїх клієнтів; якщо зменшить ціну, то продасть більше.

Поведінку монополіста легко пояснити. В умовах досконалої конкуренції  продавець може збільшити кількість продаваної продукції, не викликаючи зменшення ціни; продаж додаткової одиниці продукції додає до загального доходу ціну продажу цієї одиниці, і в цих умовах граничний дохід дорівнюватиме ціні продажу.

При монополії будь-який додатковий продаж призводить до зниження ціни, що відображається на всіх інших проданих одиницях товару. Таким чином отриманий моно-полістом доход менший за суму доходів, втрачених внаслідок зменшення цін на інші одиниці товару. Наприклад: продавець міг продати 7 одиниць товару по 50 гр. але, щоб продати восьму одиницю йому необхідно було б знизити ціну до 49 гр. Але восьма одиниця не принесе йому 49 гр., так як 7 попередніх одиниць будуть тепер продаватись по 49 гр., що означатиме втрату 7 гр. Таким чином граничний дохід за восьму одиницю становитиме лише 42 гр.

Але монополіст коли він встановлює ціну повинен також передбачити  небезпеку того, що може з’явитись  при появі конкурентів в цій  галузі, де він домінував поки один. Тому монополіст буде намагатись встановити таку ціну, яка була б йому вигідна і забезпечувала прибуток на довгостроковий період, уникаючи того, щоб ця ціна могла вплинути на появу конкурентів.

Дискримінуючі монополії. Дискримінація виникає тоді коли монополіст протягом одного періоду пропонує покупцям один і той же товар за різними цінами. Зрозуміло що дискримінація може відбуватися тоді коли продавець контролює ринок.

Три основних типи дискримінаційно  монополіїї:

1. особиста: наприклад, лікар встановлює різні гонорари в залежності від рівня доходів його хворих, або місця в театрі коштують найдорожче в партері а ніж в інших місцях залу. В цих випадках Д складається у врахуванні структури попиту і в вилученні споживчої ренти.
2. Матеріальна: вона базується на використанні продаваних товарів і послуг. Наприклад, встановлюється різний тариф для використання електрики в промисловості і побуті, для професійного і власного транспорту.
3. Географічна. Продавець враховуючи відстань між містами, різні транспортні витрати, встановлює різні ціни.