Методи конкурентної боротьби в умовах ринкової економіки

     Закон конкуренції і кожна з форм його вияву (конкуренція між товаровиробниками  і конкуренція між споживачами) мають внутрішні суперечності, які, у свою чергу, є джерелом економічного прогресу. На сучасному етапі найвідчутнішими є суперечності між: пропозицією виробників і попитом споживачів; підприємствами-виробниками і підприємствами-споживачами; дрібними і середніми підприємствами за найвигідніші умови виробництва і збуту продукції; великими компаніями, що ставлять перед собою аналогічні цілі; підприємствами монополізованого і немонополізованого секторів; різними категоріями і верствами населення і всередині них за можливість придбати товари і послуги високої якості за мінімальними цінами тощо.

     Формами вияву економічного закону конкуренції  є боротьба за виживання, одержання  місця на ринку, привернення уваги  споживачів до своєї продукції. Формами  цієї боротьби є удосконалення виробництва завдяки досягненням науково-технічного прогресу, зниженню витрат виробництва і досягненню високої норми прибутку.

     Для кількісного вираження закону конкуренції  можна використати формулу коефіцієнта конкурентоспроможності підприємства. Позначимо його К_к. Це показник певною мірою може стати узагальнюючим при обчисленні конкурентоспроможності одиниці продукції (найкраще – однорідної, наприклад, 1 т цементу, 1 м тканини, однієї пари взуття тощо). 

     Коефіцієнт конкурентоспроможності виражає відношення між ринковою вартістю S і витратами підприємства С + V:

                  

    К_к = 

    

     Цей коефіцієнт фактично характеризує здатність підприємства до виживання. Він не повинен досягати одиниці, оскільки це означатиме, що підприємство працює без прибутку. Чим коефіціент вищий від 1, тим успішніше діє суб’єкт конкуренції, тим міцніші його позиції на ринку.

     Будь-який вид конкурентної боротьби розгортається  навколо трьох економічних складових: вартості (ціни) товару, витрат його виробництва  і прибутку. Їх взаємозв’язок полягає у тому, що величина прибутку (основна мета господарюючих об’єктів) залежить від рівня ціни товару, так і від величини витрат його виробництва: вона зростає за підвищення цін і зменшення витрат виробництва за незмінних цін і, навпаки, зменшується за зниження цін і зростання витрат виробництва. Сама конкурентна боротьба впливає на витрати виробництва товарів, їх ціни, а отже, й на величину прибутку. Цей внутрішній (суттєвий) зв’язок між величиною прибутку, вартістю (ціною) товару і витратами його виробництва утворює зміст закону конкуренції і визначає всі його функції в ринковій економіці.

     Основними напрямами дії (функціями) закону конкуренції  є: функція врівноваження попиту і пропозиції, встановлення рівноважної  ціни; функція формування суспільно  нормальних умов виробництва і реалізації товарів;

функція стимулювання НТП і підвищення ефективності виробництва; функція диференціації  суб'єктів ринкового господарства і функція породження монополії. [18, 398]

     В теоретичному аналізі економічної  конкуренції важливого значення набуває виокремлення та розуміння  ключових термінів та понять, серед  яких - об’єкт, суб’єкт та предмет  конкуренції. У доступних для  самостійного опрацювання джерелах ці питання або не акцентовані  взагалі, або ж трактуються суперечливо, що вимагає докладного їх розгляду. Об’єкт конкуренції – це потреби групи споживачів, що формують певний сегмент ринку. Суб’єкт конкуренції – це підприємства-виробники та фірми, що надають послуги. Предметом конкуренції є у вузькому сенсі товар або послуга, через які підприємства-суперники намагаються завоювати прихильність та гроші споживача; у широкому сенсі це певне благо, що його втілює у собі товар чи послуга.

     Залежно від бачення сенсу існування  підприємства (виробництво товару чи задоволення певної потреби споживача), буде залежати і його поточна діяльність, і розвиток, і сприйняття ним основних конкурентів. Так, підприємство, що визначає за своє головне завдання виробництво  конкретного товару, в якості основних конкурентів виділяє виробників аналогічних товарів та товарів-замінників. Якщо ж метою своєї діяльності підприємство вважає задоволення певної потреби споживачів, то при проведенні аналізу конкурентів до уваги  будуть прийматися всі ті, хто так  чи інакше може задовольнити дану потребу або ж «перевести» її у будь-яку іншу потребу, або взагалі виключити її з життєдіяльності споживача. Саме відокремлення предмета конкуренції від її об’єкта показує, що у конкурентній боротьбі існує не одна, а дві сфери впливу: товар (предмет), з одного боку, та споживач (об’єкт) – з іншого, а це означає, що існують різні методи та прийоми конкурентної боротьби.

       
 
 
 
 
 
 

Види  конкуренції

     Як  відомо, конкуренція є складною і  багатогранною категорією ринкової економіки. Пізнати її без глибокого  аналізу структури, тобто видів, з яких вона складається і які  взаємодіють між собою, дуже важко. Для цього слід розподілити конкуренцію  на види за певними критеріями (рис. 3).

     Рис.3. Класифікація видів конкуренції

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Внутрішньогалузева  конкуренція – це боротьба між  товаровиробниками однієї галузі за вигідніші умови виробництва  і реалізації товарів з метою  одержання надприбутку.

     Міжгалузева конкуренція – це боротьба між  товаровиробниками різних галузей  економіки за найвигідніші умови (сфери) застосування капіталу.

     Міжнародна  конкуренція – це конкуренція  національних і транснаціональних  економічних суб’єктів за найвигідніші умови виробництва та реалізації товарів та послуг на світовому ринку.

     Досконала (вільна, чиста) конкуренція – це така ринкова ситуація, за якої чисельні, незалежно діючі виробники продають ідентичну продукцію і 

жоден з них не в змозі контролювати ринкову ціну.

     Монополістична  конкуренція – це така ситуація на ринку, коли велика кількість виробників пропонує подібну, але не ідентичну  продукцію, тобто вона базується  на диференціації продукції.

     Олігополістична  конкуренція (гр. oligos - мало) – це модель ринкової структури, за якої небагато великих фірм монополізують виробництво і реалізацію основної маси товарів. [4, 239]

 

2. Конкурентна боротьба в сучасній економіці.

     В основі поняття «конкуренція» лежать людські потреби, які специфічні для різних культур і людей. Вони можуть бути задоволені за допомогою різних товарів, послуг, ідей. Здійснити це краще за конкурентів, спираючись на знання ринку, вимоги і можливості споживачів – така центральна ідея конкурентної боротьби. На практиці вона може бути реалізована, з одного боку, за рахунок ретельного вивчення ринку, відносин, що складаються між підприємствами та споживачами її продукції. з іншого – в результаті активного впливу на ринок та існуючий попит для збільшення ринкової частки та підвищення рентабельності продажів.

     Для розуміння механізму конкуренції  велике значення має правильна ідентифікація  причин, за рахунок яких вдається обійти конкурентів. У практиці бізнесу  в якості таких причин прийнято виділяти цінові і нецінові чинники, а також відповідні їм види конкуренції. [3, 15]

     Методи  конкурентної боротьби – це передусім поліпшення якості товарів і послуг, швидке оновлення асортименту продукції, дизайн, надання гарантій, тимчасове зниження цін, умов оплати тощо. Водночас використовуються й такі «мирні» методи обмеження конкуренції, як укладення концернами таємних угод про єдину політику.  

     Методи  цінової конкуренції. Цінова конкуренція означає, що головними методами боротьби конкурентів є ціна. ЇЇ використання ґрунтується на різноманітних методах і способах. У такій боротьбі перемагає той, хто домагається нижчої, ніж ринкова ціна вартості своєї продукції. Це по суті боротьба за скорочення витрат виробництва завдяки використанню досягнень науково-технічного прогресу, наукової організації праці, підвищення її продуктивності.

     На  конкурентному ринку нездатність  деяких підприємців використовувати  власне економічну технологію виробництва  в кінцевому підсумку означає  усунення їх конкурентами, які використовують ефективніші методи виробництва і мають можливості дещо знизити ціни, що приваблює покупців, сприяє швидкій реалізації товару, а отже, прискорює оборот капіталу.

     Слід  також мати на увазі, що деяке зниження цін зберігає для виробника норму  прибутку за рахунок низьких витрат виробництва. Таке зниження цін слід відрізняти від зниження цін нижче  за собівартість, що є вже методом  нечесної конкуренції.

     Коротко охарактеризуємо прийоми цінової  конкуренції (табл.2)

      Таблиця 2

      Прийоми цінової конкуренції

              

 

     Методи  нецінової конкуренції. У ринковій економіці існує ще нецінова конкуренція. Вона застосовує такі способи:

1. Поліпшення якості продукції. Відомо, що одна продукція може мати різну якість на різних підприємствах. Причиною цього є в основному порушення технології виробництва. Крім технологічної дисципліни, тут можливе використання технічних новинок, які становлять комерційну таємницю.
2. Використання реклами. Усі рекламні заходи розраховані на те, щоб привернути увагу покупців, надати їм відповідну інформацію про споживчі властивості товару, спонукати споживача зробити покупку, нагадати споживачеві про існування того чи іншого товару. Реклама формує уявлення про особливості якості товару, хоча його споживна вартість при цьому часто залишається без змін. У рекламі акцентується увага на торговельних знаках і фірмових клеймах.
3. Умови, що пов’язані з продажем товару. Фірма зобов’язується здійснювати ремонт виробу, надавати запасні частини, проводити безоплатні консультації щодо використання свого товару.

     До  незаконних методів нецінової конкуренції  відноситься промислове шпигунство; переманювання фахівців, які володіють  виробничими секретами; випуск підроблених  товарів тощо.

Коротко охарактеризуємо прийоми нецінової конкуренції (табл.3).

Таблиця 3

Прийоми нецінової конкуренції