Контрольная работа по "Макроєкономике"

    Точка перетину кривої попиту і пропозиції (точка Е) і буде точкою рівноваги. Вона означає, що за даної норми відсотка (гі) попит на гроші дорівнюватиме показнику т. З іншого боку, ця норма відсотка передбачає і відповідну масу пропозиції грошей.

    Отже, точка Е за даних умов віддзеркалює, з одного боку, стан рівноваги на грошовому ринку, а з іншого —  відображає величину рівноважного відсотка.

    Якщо  центральний банк вирішує зменшити пропозицію грошей, а це він може зробити, наприклад, за рахунок операцій на відкритому ринку, продаючи, скажімо, боргові зобов’язання держави, то тоді попит на гроші за відсотка п не буде задовольнятись і це викличе зростання відсотка до рівня r2. Таке його збільшення, у свою чергу, призведе до зменшення попиту на гроші і встановлення нової точки рівноваги на грошовому ринку (точка Е1).

    Якщо  ж центральний банк здійснює купівлю  цінних паперів, то пропозиція грошей зростає. У зв’язку з цим норма відсотка зменшується. Лінія пропозиції грошей переміститься праворуч у положення М32, а точкою рівноваги буде точка Е2.

    Рівновага на грошовому ринку може порушуватись під дією багатьох чинників. Найбільш поширеними щодо цього є випадки, коли змінюється попит. Так, наприклад, він зростає, якщо збільшується обсяг виробництва. Зростання попиту спричинить переміщення кривої попиту в положення Md1. У цій ситуації рівноважна ставка відсотка за однієї й тієї самої пропозиції (наприклад тієї, що позначена прямою Мз) зросте (точка Ез). Попит на гроші може викликати й підвищення цін. У цьому випадку суб’єктам господарювання і населенню для задоволення своїх потреб на попередньому (до підвищення цін) рівні потрібно буде більше грошей. Графічно ця зміна попиту на гроші знайде своє відображення у переміщенні кривої Md угору праворуч і зростанні рівноважної ставки відсотка.

    У разі зниження попиту на гроші, а це може бути викликано, наприклад, зменшенням обсягів суспільного виробництва, крива попиту переміститься вниз. Водночас це призведе до зменшення рівноважної ставки відсотка.

    У даному разі розглянуто тільки зміни  в попиті на гроші і порушення  рівноваги на грошовому ринку  за найбільш типових змін у суспільному виробництві. В реальному житті діє значно більша кількість чинників, що впливають на рівновагу на грошовому ринку і діють не окремо, а в тісному взаємозв’язку. Так, наприклад, зменшення обсягів виробництва посилюється одночасним зростанням цін, що збільшує попит на гроші. У той же час прискорення швидкості обігу грошей, а це, як правило, неодмінний супутник при значних темпах інфляції, навпаки пом’якшує попит на гроші.

    Серед вітчизняних науковців, що досліджують  сферу грошового ринку, досить поширена думка про те, що цей ринок здатний до саморегулювання. При цьому останнє є основою, визначальним моментом в організації функціонування грошового ринку, хоча в цілому він більш чутливий, ніж інші ринки до дії зовнішніх чинників.

    До  власних важелів саморегулювання на цьому ринку, тобто до важелів, які певною мірою автоматично забезпечують рівновагу між попитом і пропозицією, слід зарахувати так званий ціновий стабілізатор. Його дія полягає в тому, що за надлишкової пропозиції грошей відбувається знецінення грошей, а відтак, на грошовому ринку встановлюється певна рівновага.

    Дещо  в протилежному напрямку впливає  на співвідношення пропозиції і попиту на гроші кредитний мультиплікатор. Кредитний мультиплікатор дозволяє автоматично підвищити пропозицію грошей тоді, коли її помітно випереджає попит. У цьому разі депозитно-чекова емісія підвищує еластичність пропозиції грошей і тим самим сприяє встановленню рівноваги на грошовому ринку.

    Дослідники  вважають, що швидкість обігу грошей належить до автоматично діючих факторів забезпечення стабілізації грошового ринку (Гальчинський А. Теорія грошей. — К: Основи, 1998. — С. 160). Схематично цей важіль саморегулювання діє таким чином. При появі надлишкової пропозиції грошей, яка є екзогенною, швидкість руху грошей зменшується, а це призводить до вирівнювання співвідношення між пропозицією і попитом на гроші.

    Наведені  вище автоматично діючі стабілізатори  грошового ринку безсумнівно  мають місце. Але їх дія має  свої межі як у просторі, так і  в часі. Автоматичне регулювання  рівноваги на грошовому ринку може бути забезпечено тільки у відносно невеликих масштабах. Це пояснюється тим, що такий ринок особливо чутливий до дії дуже великої кількості факторів, сполука яких часто призводить до непрогнозованих наслідків. Те ж саме можна сказати і про дію стабілізуючих чинників у часі. Як правило, вони спроможні дати позитивний ефект через досягнення рівноваги на грошовому ринку тільки в короткостроковому періоді.

    Так, наприклад, збільшення пропозиції грошей на певному відрізку часу може і  не порушувати рівноваги на грошовому ринку. Це дійсно пов’язано з тим, що певний надлишок грошової маси приводить до збільшення розрахунків готівкою, що помітно зменшує швидкість обігу грошей, а відтак, сприяє встановленню рівноваги. Окрім цього, на початковому етапі порушення рівноваги між попитом і пропозицією за рахунок зростання останньої населення і суб’єкти господарювання ще не усвідомлюють цієї ситуації і тому частка надлишкової грошової маси йде на збільшення заощаджень. При цьому ми розглядаємо певною мірою ідеальну ситуацію, за якої всі інші чинники діють сприятливо в напрямку формування мотивації до нагромадження грошей. Це можливо лише в умовах досить розвиненої ринкової економіки, де суб’єкт господарювання має широкі можливості для ефективного використання своїх грошей, тобто це стає реальним лише в потужній економіці, що характеризується пропозицією великої кількості різноманітних і якісних товарів та послуг.

    Проте розглянута дія автоматичних стабілізаторів за наявності великих порушень між  пропозицією і попитом на гроші стає малозначущою, а врешті-решт, і недієвою. Так, в умовах значного зростання пропозиції грошей і порушення на цій основі рівноваги на .грошовому ринку, швидкість обігу грошей не тільки не зменшується, а навпаки, дуже зростає. Показовим щодо цього є досвід нашої держави. Так, тільки в період 1992—1993 pp. грошова маса (М3) зросла (у гривневому еквіваленті) з 25,22 до 481,5 млн грн, тобто більше ніж у 19 разів. І це тільки за один рік. У поєднанні з великим спадом виробництва продукції це призвело до величезної інфляції і дуже прискорило швидкість обігу грошей, бо населення намагалось якомога швидше позбутися грошей, знецінення яких було катастрофічним.

    Те  ж саме можна сказати і про  дію цінового стабілізатора. Якщо зростання  пропозиції грошей відбувається занадто великими темпами і ніяк не корелюється зі зростанням ВВП, то дія цього стабілізатора стає миттєвою, неприйнятною для економіки, бо можливості хоч якось спрогнозувати зміну цін навіть на короткий період у суб’єкта господарювання немає. Тому цей важіль саморегулювання грошового ринку якщо й спрацьовує, то вже в умовах, які не несуть ніяких позитивних наслідків для економічних суб’єктів.

    Рівновага на грошовому ринку дуже вразлива щодо дії зовнішніх чинників. Це обумовлено тим, що один з вирішальних моментів її забезпечення, а саме пропозиція грошей, є екзогенною, а вона, у свою чергу, залежить від дії цілої низки чинників. Це ступінь незалежності головного емісійного центру країни (центрального банку), рівень наукової обґрунтованості кредитно-грошової політики держави, стан платіжного балансу, наявність дефіциту державного бюджету і правові обмеження щодо джерел його покриття, політичні чинники і багато інших факторів. І якщо аксіоматичним для визначення розмірів і динаміки збільшення пропозиції грошей є приріст доданої вартості в сукупному ВВП, то реальні розміри цієї пропозиції можуть досить суттєво відрізнятись від тих розмірів, що обумовлені першопричиною зростання грошової пропозиції. Це може бути обумовлено саме дією тих чинників, що вже названі і які є, по суті, зовнішніми до процесу збільшення пропозиції грошей на грошовому ринку.

    У короткостроковому періоді, в умовах, коли діючі автоматично стабілізатори  не можуть забезпечити рівновагу  на грошовому ринку, центральний  банк може вжити певних заходів з метою нормалізації ситуації на грошовому ринку. В його арсеналі досить широкий спектр дій. Це може бути регулювання за допомогою зміни облікової ставки, операції на відкритому ринку, певна політика щодо норми банківського відсотка та ін.

    Таким чином, неодмінною умовою сталого розвитку суспільного виробництва є досягнення рівноваги між попитом на гроші  і їх пропозицією. Ця рівновага певною мірою є умовною, бо вона формується як наслідок постійного її порушення. Реакція на ці порушення і цільові дії центрального банку в напрямку досягнення оптимального співвідношення між попитом на гроші і їх пропозицією стають головним способом реалізації політики монетаризму, а відтак, і забезпечення ефективного функціонування суспільного виробництва і досягнення економічного зростання. 

 

3. Тестові завдання

    №26 Чисті інвестиції — це сума валових інвестицій, зменшена на суму амортизаційних відрахувань у певному періоді. Це — інвестиції на устаткування, на будівельні об’єкти виробничого та невиробничого призначення, інвестиції для технічного переозброєння, реконструкції та модернізації. Крім того, до чистих інвестиції відносяться інвестиції у запаси.

    Відповідь: До чистих інвестицій відносяться:

• Будівництво складу готової продукції;
• Купівля фірмою земельної ділянки;
• Заміна зношеного господарства новим.

 

    №27 Попередньо створена вартість не повинна  враховуватися при визначенні сукупної виготовленої вартості у національній економіці, для того щоб:

• Уникнути подвійного рахунку;
• Уникнути інфляційних процесів;
• Виключити невиробничі витрати попереднього циклу;

    Відповідь: Усі відповіді правильні. 

    №28 Сукупний попит товарів та послуг виготовлених у країні протягом року це:

• Валовий внутрішній продукт
• Національне багатство
• Національний доход
• Чистий економічний добробут

    Відповідь: Валовий внутрішній продукт 

    №29 Підприємницькі заощадження – це:

• Частина прибутку, яка залишається на підприємстві;
• Прибуток, який витрачається на особисте споживання підприємця;
• Частина прибутку, яку підприємець заощаджую на особисті потреби;
• Прибуток, який й підвищується внаслідок зростання цін.

    Підприємницькі  заощадження – це економічний  процес, пов’язаний з інвестуванням; частина доходу, що залишається невикористаною при витратах на поточні виробничі  та споживчі потреби, накопичується.

    Відповідь: Частина прибутку, яка залишається на підприємстві 

    №30 Прямий прибуток – це:

• Прибутковий податок;
• Податок на пиво;
• Податок з обігу;
• Податок на нафту

    Відповідь: Прибутковий податок 

    № 71 Норма обов’язкових резервів:

• Вводиться, насамперед, як засіб обмеження грошової маси;
• Вводиться як засіб, що охороняє від вилучення вкладів;
• Складає середню величину маси і грошей, необхідну для задоволення потреб населення;
• Зараз не використовуються.

    Відповідь: Вводиться, насамперед, як засіб обмеження грошової маси; 

    №72 Загальна грошова маса зростає кожного разу, коли комерційні банки:

• Збільшують обсяги позик, які надають населенню;
• Збільшують свої вклади у Національному банку;
• Зменшують свої зобов’язання за поточними рахунками, сплачуючи готівкові чи безготівкові гроші по внесках;
• Вилучають частину грошей у Національному банку.

    Відповідь: Збільшують свої вклади у Національному банку 

    №73 Яке з наведених тверджень  складає фундаментальну основу балансових зв’язків:

• Сума зобов’язань і власного капіталу дорівнює активам;
• Сума активів та резервів дорівнює власному капіталу;
• Сума активів та зобов’язань дорівнює власному капіталу;
• Сума власного капіталу та активів дорівнює зобов’язанням.

    Відповідь: 

    №74 Активи банку – це:

• Готівкові гроші, власність і резерви;
• Готівкові гроші, акції та вклади до запитання;
• Готівкові гроші, власність і акції;
• Внески до запитання, акції та резерви.