Кластерна модель стратегічної інтеграції підприємств

Існує цілий ряд вже випробуваних практикою систем сприяння формуванню кластерів: Наприклад, програми, спрямовані на об’єднання ділових людей з розрахунку на те, що розширення мереж приведе до розширення співробітництва; створюються бази даних, до яких можуть звертатися фірми, що шукають партнерів. Застосовується також державне фінансування деяких кластерних проектів, що можливе на конкурсній основі. У цьому випадку представники різних проектів взаємодії, кооперації можуть подавати заявки на субсидії, причому державні кошти отримують лише найкращі з них.

У світовій практиці вже склалися основні форми стимулювання малих інноваційних підприємств, в тому числі і в рамках кластерних промислових систем В США, Франції застосовують пряме фінансування, субсидії, позики, які сягають 50% витрат на створення нової продукції і технологій. У Швеції під це надають позики без виплати процентів. В Англії, Німеччині, Франції створюються фонди впровадження інновацій з урахуванням можливого комерційного ризику, знижують державне мито для індивідуальних винахідників.

Поширеність кластерних стратегій вельми нерівномірна між країнами; різна і практика їх здійснення. Далеко не завжди використовуються одні і ті ж поняття, але більшість країн Європи виробила для себе ту або іншу кластерну стратегію. Така стратегія існує в Данії, Нідерландах, Бельгії, Канаді. Франція й Італія можуть служити прикладами країн, де здавна практикується своєрідна кластерна стратегія, хоч і під іншою назвою.

В Італії надзвичайно високою є концентрація індустріальних округів. Ніхто не знає, скільки цих округів існує, бо вони постійно формуються. Італійці створили свою, модель мережевої системи. Наприклад, в Ломбардії працює система підтримки між кластерами, тут вивчаються інноваційні, коопераційні, організаційні зв’язки. Австрія за десятиріччя також створила 100 % інноваційну економіку на базі кластерів. Тут спочатку вивчили всі патентні можливості кожного регіону, всіх 9 земель, а вже потім почала створювати кластери. Перший кластер був створений в сфері обробки деревини. Зараз в Австрії лише автомобільних кластерів чотири. Навіть створений кластер дизельних двигунів, які зараз використовують не лише в Європі, але і у Сполучених Штатах Америки.

Перший кластер в Угорщині створений в західній Панонії. Це був автомобільний кластер, який використав можливість співпраці з 15 європейськими кластерами. Зараз в західній Панонії працюють 5 кластерів Всі кластери Угорщини – інноваційні. Польща теж швидко пішла цим шляхом. Спочатку вона провела адміністративно-територіальну реформу, створивши 15 воєводств, в кожному з яких є багато можливостей для того, щоб створювати свої інноваційні системи. Наприклад, в Гданську працює кластер, який займається біотехнологіями, комп’ютеризацією, електронікою та телекомунікаціями, в ньому беруть участь близько 60 компаній. В Росії існує декілька спонтанних кластерів, утворених навколо ключових галузей промисловості – хімічної, нафтогазової, автомобілебудування, металургії, машинобудування і суднобудування.

В Україні досвід створення і розвитку кластерів також існує, хоча називати його особливо вдалим, мабуть, поки що не варто. Кластерні технології застосували спочатку на Хмельниччині, а трохи згодом на Івано-Франківщині. На Хмельниччині така модель впроваджується досить успішно, вже діють чотири кластери. Це: будівельний та швейний у Хмельницькому, туристичний, та харчовий кластер в Кам’янці-Подільському. Наприклад, швейний кластер об’єднує не лише швейні підприємства, а й середні учбові заклади відповідного напрямку і навіть університет. Успішно діє кластер сільського туризму “Оберіг”. Зараз він об’єднує 6 тисяч працівників. Це перший подібний кластер сільського туризму в Україні.

Розробка оптимальної моделі промислового кластера для України - це в значній мірі розробка і реалізація заходів підтримки інноваційних малих підприємств, здатних генерувати ідеї і на тих або інших умовах пропонувати підприємствам (інвесторам) - лідерам не тільки свою продукцію, виготовлену “по західних лекалах”, але і свої інноваційні розробки.

Китаю знадобилося майже 15 років і величезні зовнішні інвестиції для створення конкурентоздатних кластерів навколо орієнтованих на експорт текстильної промисловості, фабрик спорттоварів, одягу, іграшок, посуду тощо. Скільки часу знадобиться Україні, щоб подібна прогресивна система кластерної взаємодії стала реалією нашого життя? Експерти затрудняються прогнозувати подібну ситуацію, але те, що така форма взаємодії зрозуміли, мабуть, всі. Треба лише розумно й успішно запровадити її в економіку країни.

 

 

2.2. Кластери  як  інструмент  підвищення  конкурентоспроможності  підприємств  і  регіонів

Для досягнення поставлених цілей керівництву підприємства важливо знати потенційні можливості, а також слабкі сторони діяльності підприємства. Внутрішні сильні сторони дозволяють підприємству використовувати можливості зовнішнього середовища, а слабкі сторони вказують на можливості небезпеки з боку зовнішнього оточення, які можуть виникнути, якщо керівництво не розробить запобіжні заходи. Ефективним заходом може стати участь і визначеному кластері на теріторії, де діє підприємство.

Кластери розглядаються як одна з ефективних форм організації взаємодії підприємств різних галузей, об'єднань, наукових установ з метою підвищення конкурентоспроможності продукції, підприємств і регіонів.

Кластерний підхід був запропонований Майклом Портером, який у своїй теорії національної, державної й місцевої конкурентоспроможності економіки в якості основного організаційного фактора конкурентоспроможності визначає кластери.

 Кількість кластерів  в Україні збільшується повільно, незважаючи на зростаючий інтерес  до нових виробничих систем  та пошуку шляхів підвищення  конкурентоспроможності вітчизняної продукції, а також здійснену низку заходів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності України, її окремих регіонів та сфер економічної діяльності. На сучасному етапі кластерні об`єднання в Україні не є розвиненою формою внутрішньогалузевого і міжгалузевого співробітництва зацікавлених суб`єктів, що з однієї сторони створює недосконалі умови для успішних конкурентних дій, а, з іншої, стимулює і підприємства, і державу до активних пошуків партнерів виробничо-комерційної та організаційної діяльності [2, с. 231]

Формування кластерів на певній географічній території обумовлено наявністю переваг у підвищенні продуктивності за рахунок зниження витрат, пов`язаних з поділом і комбінуванням ринкових взаємин, поліпшення обміну інформацією, а також тим, що місцеві організаціїї з більшою готовністю реагують на спеціалізовані потреби кластера. Недолік полягає в найбільш гостро відчутному конкурентному тиску з боку аналогічних фірм при організації кооперативних форм взаємодії [6, с. 38]

 В Україні проблемами кластерізації починають займатися такі дослідницькі організації: Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки, Науково-дослідні інститути ( Національний інститут стратегічних досліджень) і інші.

Важливим є розвиток й удосконалення всіх кластерів, незважаючи на те, що не всі з них досягають успіху. Держава повинна створити передумови для розвитку кластерів і вже починає це робити. Ефективність кластера досягається за рахунок впровадження інновацій, розвитку взаємодопомоги, поєднання кооперації з конкуренцією та поширення взаємообміну інформацією, а також використання соціального капіталу регіону, де діє кластер. Підприємства, громадяни, що живуть та працюють в одному географічному регіоні, мають більш відкриті як офіційні так і неофіційні комунікації, формують соціальні відносини в формі довіри та взаємопідтримки.

 Кластерний розвиток  як чинник активізації регіонального  економічного розвитку є характерною  ознакою сучасного стану управління  економічними процесами в адміністративно-територіальних утвореннях. Світовий досвід кластерізації економіки показав, що вона вирішально впливає на процеси посилення конкурентоспроможності та прискорення інноваційної діяльності.

Формування кластерів має здійснюватися на основі об`єктивних конкурентних переваг регіону з врахуванням їхніх можливих змін у перспективі. Кластер як елемент стратегії розвитку регіону повинен ураховувати й не суперечити загальній стратегічній лінії розвитку території. Кластерна стратегія надасть регіону значні переваги та можливості для бізнесу, влади та навчально-освітніх закладів спільно працювати над зміцненням регіональної економіки. Світовий і поки що невеликий український досвід демонструють такі переваги виробничих систем на основі кластерної моделі як: нарощення обсягів виробництва і надання послуг, ширше використання інноваційних технологій, посилення процесу спеціалізації і розподілу праці, створення нових робочих місць,посилення соціальної відповідальності бізнесу и т. п .

Кластерна система сприяла активному розвитку таких провідних підприємств України, як ЗАТ «Львівський завод комунального транспорту», ВАТ «Укравтобуспром», ЗАТ « ГалАЗ», ВАТ «Стрий-Авто», ВАТ «Конвеєр» та інші.

Особливу увагу доцільно звернути на створення туристичних кластерів, які дозволяють об`єднати зусилля всіх учасників управління туристичною галуззю. На сьогодні в регіонах України також створено низку туристичних кластерів. Прикладом цього є «Південне туристичне кільце» та «Туристичний кластер «Вознесенськ», створені в Південному регіоні. Найбільш успішним і відомими прикладами кластерних утворень у сфері туризму є кластер сільского туризму «Оберіг», туристичний кластер «Кам`янець», кластер «ЕКОТУР» [9]

Ініціаторами створення кластера повинні виступати суб`єкти господарської діяльності.

 Однією з проблем розвитку кластерів в Україні є недостатність методичних розробок і перш за все в питаннях оцінки конкурентоспроможності та ефективності окремих підприємств, що входять до визначеного кластеру.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Таким чином, існує багато альтернативних напрямів зростання підприємства. Впровадження стратегічного маркетингового планування дозволяє в тому числі обирати найбільш ефективні та перспективні напрями зростання. Під час насичення багатьох товарних ринків, що спостерігається в Україні, експансії російських та світових компаній, в умовах скорого вступу України до СОТ потрібно шукати нові шляхи підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств і впровадження інтегративних стратегій стає однією з найперспективніших альтернатив стратегічного розвитку.

Кластери розглядаються як одна з ефективних форм організації взаємодії підприємств різних галузей, об'єднань, наукових установ з метою підвищення конкурентоспроможності продукції, підприємств і регіонів.

Кластерний розвиток як чинник активізації регіонального економічного розвитку є характерною ознакою сучасного стану управління економічними процесами в адміністративно-територіальних утвореннях. Світовий досвід кластерізації економіки показав, що вона вирішально впливає на процеси посилення конкурентоспроможності та прискорення інноваційної діяльності.

Однією з проблем розвитку кластерів в Україні є недостатність методичних розробок і перш за все в питаннях оцінки конкурентоспроможності та ефективності окремих підприємств, що входять до визначеного кластеру.

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаної  літератури

 

1. Каніщенко Н. Г. Кластери як фактор інноваційного розвитку регіонів / Н.Г. Каніщенко // Роль інноваційних моделей розвитку у підвищенні конкурентоздатності товарів та послуг: Матеріали VIII Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів і молодих вчених. – Донецьк, 2006. – С. 453.

2. Келлер Кевин Лейн. Стратегический бренд-менеджмент: создание и управление марочным капиталом. – М., 2005.

3. Котлер Ф., Армстронг Г., Сондерс Дж., Вонг В. Основы маркетинга / Пер. с англ. – М., СПб., К.: Изд. дом «Вильямс», 1999. – 1152 с.

4. Крайник О. Кластери як інструмент економічного розвитку регіону / О. Крайник // Науковий вісник «Демократичне врядування», – 2010. – Вип. 5.

5. Куртева Т. Кластеры – состовляющая устойчивого развития севастопольского региона / Т. Куртева // Журнал «Бизнес-партнер», сентябрь 2004, №9 (73) – с. 324.

6. Ламбен Жан-Жак. Менеджмент, ориентированный на рынок / Пер. с англ. – СПб.: Питер, 2004. – 800с.

7.Мамонова В.В. Методологія управління територіальним розвитком: [могографія] / В.В. Мамонова- Х.: Вид-во ХарPI НАДУ «Магістр», 2006.-196 с.

8. Обгрунтування доцільності кластерної моделі розвитку українсько-польского транскордонного співробітництва у сфері туризму [Електронний ресурс]. – Режим доступу: niss.lviv.ua/analytics/123.htm.

9. Портер М. Международная конкуренция: конкурентные преимущества стран / М. Портрер – М.: Международные отношения, 1993. – 896 с.

10. Россистер Дж. Р., Перси Л. Реклама и продвижение товаров. – СПб.: Питер, 2001.- 656 с.