Iтелектуальна власність

Зміст

 

Вступ………………………………………………………………………………….3

Теоретичні завдання:

1. (23) Охорона прав на об'єкти авторського права і суміжних прав за кордоном………………………………………………………………………….…..5

2. (8) Дії, що визнаються порушенням права на інтелектуальну власність……...8

3. (23) Структура та особливості Закону України "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування"…………….…..11

 

Практичні завдання:

Завдання №1……………………………………………………..……………….…16

Завдання №2…………………………………………………………..…………….19

Завдання №3………………………………………………………………..……….22

Список використаної літератури ………………………………………………….26

 

Вступ

 

На сьогодні, в цілому, право  Співтовариства не регулює питань, пов'язаних із правом власності. Однак один з аспектів права власності все-таки безпосередньо стосується права Співтовариства; мова йде про право інтелектуальної власності. Надаючи загального визначення, можна зазначити, що право інтелектуальної власності виникає внаслідок інтелектуальної діяльності однієї або більше осіб. У широкому сенсі до нього входять право авторства, патент і право на товарний знак. Головна причина того, що право Співтовариства звернуло увагу на норми права інтелектуальної власності, полягає в тому, що будь-яка система норм, яка регулює питання, пов'язані з інтелектуальною власністю, спрямована на захист дуже важливих особистих прав. Формування права інтелектуальної власності починалося на національній основі, саме тому, вважається, що захист, який надавався цим правам, значною мірою мав національний характер. Єдиний побічний ефект цього полягає в поділі ринку вздовж національних кордонів. У свою чергу, це являє собою потенційну загрозу досягненню вільного внутрішнього ринку, і тому ця проблема потребує врегулювання на рівні Співтовариства. Як зазначив СЄС в одному зі своїх попередніх прецедентів відносно прав інтелектуальної власності:

Національні норми, що стосуються захисту  промислової власності, в межах  Співтовариства не уніфіковані. Через  відсутність відповідної уніфікації національний характер захисту промислової власності й відмінності між різними системами законодавства, яке регулює питання захисту промислової власності, можуть створити перешкоди як для вільного руху запатентованої продукції, так і для конкуренції в межах спільного ринку. Спочатку права на інтелектуальну власність охоплювались правом Співтовариства лише тією мірою, наскільки вони стосувалися вільного руху товарів і права конкуренції згідно з Договором. Непрямо вони також охоплювалися ст. 222 ДЗЄС, яка встановлювала, що положення.

Договору не повинні запобігати застосуванню державами-членами національних норм з права власності.

Однак поступово політиків Співтовариства все більше приваблювала ідея гармонізації законодавства в цій сфері не лише за допомогою прийняття норм вторинного законодавства, а й шляхом прийняття важливих нормативних актів (наприклад, Конвенції співтовариства про патенти 1989 p.).

Перша частина цього розділу  присвячена відношенню, яке мають  права на інтелектуальну власність до вільного руху товарів та права конкуренції, після чого в другій частині будуть висвітлені основні ініціативи щодо гармонізації законодавства.

 

Теоретичні завдання

1.  (23) Охорона прав на об'єкти авторського права і суміжних прав за кордоном

 

Законодавство України, як і будь-якої іншої країни, регулює відносини  у сфері промислової власності  тільки своєї країни. Тому патент, отриманий в Україні, має силу тільки на території України. Якщо ж заявник хоче одержати правову охорону в інших країнах, він повинен одержати її в кожній із цих країн.

Для того щоб полегшити одержання  правової охорони об'єктів промислової  власності своїм громадянам і  юридичним особам у зарубіжних країнах, у 1883 p. одинадцять країн підписали Паризьку конвенцію про охорону промислової власності і створ Міжнародний Союз по охороні промислової власності. На сьогодні учасниками цієї конвенції е понад 130 країн. Конвенція встановлює положення, що відносяться до винаходів, торговельних марок, промислових зразків, фірмових найменувань, найменувань місць походження і вказівок походження, а також до несумлінної конкуренції. Після підписання у 1883 p. Паризька конвенція час від часу переглядалася. Кожна з конференцій з перегляду, починаючи з Брюссельської конференції у 1900 p., закінчувалася прийняттям Акту перегляду Паризької конвенції.

Бернська конвенція затвердила концепцію територіалізму щодо охорони  об'єктів авторських прав. Цей принцип  закріплено у ст. 5 Бернської конвенції, відповідно до якої автори будь-якої країни-учасниці мають в інших країнах-учасницях щодо власних творів (як опублікованих, так і не опублікованих) права, які надаються тепер чи будуть надані в майбутньому відповідними законами цих країн власним громадянам, а також права, спеціально передбачені Конвенцією.

Аналогічна охорона надається авторам — громадянам держав, які не є учасницями цієї Конвенції щодо їх творів, уперше опублікованих в одній з країн-учасниць чи одночасно у зазначеній країні і країні-учасниці.

Бернською конвенцією визначений перелік  виключних прав автора. До них належить:

- право автора на переклад твору;

- право дозволяти його відтворення, дозволяти публічне виконання драматичних і музичних творів по радіо і телебаченню;

- переробку творів одного виду в інший;

- запис механічним способом музичних творів тощо.

Перелік об'єктів авторського права  в Бернській конвенції розширювався з розвитком суспільного прогресу. Конвенція визначає серед об'єктів  авторського права твори літератури, науки, мистецтва у вигляді книг, брошур тощо, лекції, проповіді, музично-драматичні твір, хореографічні, пантоміми, музичні твори, кінематографічні твори, малюнки, твори живопису, архітектури, скульптури, графічні й літографічні твори, фотографії, твори прикладного мистецтва, карти, ескізи, пластичні твори тощо. Цей перелік не є остаточним і вичерпним.

Будь-який громадянин України має  право запатентувати винахід, корисну модель, промисловий зразок в інших країнах. Для цього до подачі заявки на одержання охоронного документа за кордоном заявник зобов'язаний подати заявку до Державного департаменту інтелектуальної власності та інформувати його про свій намір здійснити таке патентування. Якщо протягом трьох місяців від дати подачі заявки не надійде заборона на патентування, то заявка може бути подана у відповідний орган відповідної держави. При цьому, якщо патентування винаходу здійснюється за процедурою Договору про патентну кооперацію (РСТ), міжнародна заявка теж подається до Державного департаменту інтелектуальної власності. Патентування за кордоном здійснюється, як правило, через посередника -патентного повіреного України.

Громадяни України також мають  право зареєструвати торговельну  марку за кордоном. При реєстрації торговельної марки за кордоном відповідно до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків однією з умов є подача заявки через власне національне патентне відомство.

При патентуванні за кордоном слід додержуватися  норм міжнародних угод у сфері  промислової власності, до яких приєдналася  Україна.

Охорона авторських прав за кордоном здійснюється відповідно до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (1886 p.), до якої приєдналася Україна. В основу Бернської конвенції покладено три принципи:

- Принцип національного режиму полягає в тому, що твори, створені в одній країні-учасниці, повинні отримувати в інших країнах-учасницях таку ж охорону, яка надається в цих країнах творам своїх громадян.

- Принцип автоматичної охорони означає, що охорона за національним режимом надається автоматично без будь-яких формальних умов реєстрації тощо.

- Принцип незалежності охорони полягає в тому, що охорона надається в країнах-учасницях незалежно від наявності охорони в країнах походження твору.

Міжнародно-правова охорона суміжних прав здійснюється на підставі Римської конвенції 1961 року. За цією Конвенцією охороняються права виконавців (протидія фіксації та прямій передачі в ефір чи доведенню до загального відома їх виконань без згоди виконавця), права виробників фонограм (дозволяти чи забороняти відтворення фонограм, а також ввезення та розповсюдження примірників без їхнього дозволу), права організацій мовлення.

Основним принципом Римської конвенції  є принцип національного режиму. Так, виконання охороняється за національним режимом країни-члена, якщо воно мало місце в іншій країні, що домовляється. Охорона фонограми надається за національним режимом країни-члена за умови, якщо виробник фонограм є громадянином іншої країни, що домовляється; перший запис звуку зроблено в іншій країні, що домовляється; фонограма вперше опублікована в країні, що домовляється. Кожна країна, що домовляється, надає організації мовлення національний режим за умови, якщо штаб-квартира організації мовлення знаходиться в іншій країні-члені або якщо передачу в ефір здійснено за допомогою передавача, що знаходиться в іншій країні-члені Римської конвенції.

Якщо міжнародним договором, учасником  якого є Україна, встановлено інші правила охорони, ніж ті, котрі містяться в Законі України "Про авторське право і суміжні права", то застосовуються норми міжнародного договору.

 

2. (8) Дії, що визнаються порушенням права на інтелектуальну власність

 

Перераховані нижче дії, що вчинені  без дозволу власника патенту  на винахід або корисну модель, визнаються порушенням його прав:

- виготовлення продукту із застосуванням  запатентованого винаходу (корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу, у тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях;

- застосування процесу, що охороняється  патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним.

Порушенням прав визнається виготовлення виробу із застосуванням запатентованого промислового зразка, застосування такого виробу, пропонування для продажу, у тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого виробу в зазначених цілях.

Виріб визнається виготовленим із застосуванням  запатентованого промислового зразка, якщо при цьому використані всі суттєві ознаки промислового зразка.

Що стосується географічного зазначення походження товару, то порушенням прав визнається:

- нанесення його на товар або на етикетку;

- нанесення його на упаковку  товару, застосування у рекламі;

- запис на бланках, рахунках  та інших документах, що супроводжують товар.

Крім того, порушенням прав власника свідоцтва на використання зареєстрованого  кваліфікованого зазначення походження товару є:

- використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару особою, яка не має свідоцтва про право на його використання;

- використання зареєстрованого зазначення географічного походження товару, якщо цей товар не походить із зареєстрованого для цього зазначення географічного місця, навіть якщо справжнє місце походження товару або географічне зазначення його походження використовується у перекладі або супроводжується словами: "вид", "тип", "стиль", "марка", "імітація" тощо;

- використання зареєстрованого  кваліфікованого зазначення походження  товару або подібного до нього  позначення для відмінних від  описаних у Реєстрі однорідних  товарів, якщо таке використання вводить в оману споживачів щодо походження товару та його особливих властивостей або інших характеристик, а також для неоднорідних товарів, якщо таке використання завдає шкоди репутації зареєстрованого зазначення або е неправомірним використанням його репутації;

- використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару як видової назви.

Вказані далі дії, вчинені без дозволу  власника свідоцтва на торговельну марку, визнаються порушенням його прав:

- нанесення знака на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);

- застосування його під час  пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано;

- застосування його в діловій  документації чи в рекламі  та в мережі Інтернет, у тому  числі в доменних іменах.

Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.