Характеристика матеріальних активів підприємства

     Склад і розміщення оборотного капіталу залежить від того, в якій сфері він функціонує: виробничій, торгово-посереднийькій, сфері послуг.

     До виробничих фондів належать: сировина, основні й допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, малоцінні і швидко зношуючі предмети, витрати майбутніх періодів.

     Фонди обігу - це залишки готової продукції на складі підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості.

     Склад оборотних активів - це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Склад оборотних матеріальних активів у різних галузях господарства може мати певні особливості.

     Структура матеріальних активів - це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів. Структура матеріальних активів має значні коливання в окремих галузях господарства.

     Організація матеріальних активів справляє значний вплив на результативність і ефективність роботи підприємства.його фінансову стійкість.Оборотні кошти підприємств можна класифікувати за трьома ознаками:

1) залежно від участі їх у кругоовороті коштів;

2) за методами планування,принципами організації та регулювання;

3) за джерелами формування;

     Такий розподіл матеріальних активів зумовлений наявністю в кругообороті коштів двох самостійних сфер - сфери виробництва і сфери обігу. Залежно від методів планування матеріальних активів поділяються на нормовані і ненормовані. До нормованих належить оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві та витратах майбутніх періодів, у залишку готової продукції на складах підприємств.

     Ненормованіоборотні фонди включають фонди обігу за винятком готової продукції на складі.

1) власні та прирівняні до них;

2) залучені;

3) інші.

Система організації оборотніх коштів передбачає.

      - по-перше, надання підприємствам самостійності щодо розпоряджання та управління оборотними коштами, тобто оператиної самостійності у використанні оборотних коштів;

     - по-друге, визначення планової потреби в оборотних коштах за окремими елементами й підрозділами та їхнього розміщення;

     - по-третє,коригування розрахункових і чинних нормативів з урахуванням тих вимог господарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на сировину іматеріали;

     - по-четверте, оптимізацію структури джерел формування, що означає формування оборотних коштів за рахунок власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства;

     - по-п’яте, контроль за раціональним розміщенням і використанням матеріальних оборотних активів, тобто постійний аналіз ефективності кругообороту коштів, що використовуються, для прискорення їхнього обороту.

     Функціонування активів розпочинається з моменту їх формування і розміщення.

1.2 Значення, завдання, джерела матеріальних активів підприємства.

Перехід підприємств на ринкову модель глсподарювання пов’язаний з певними труднощами. Досвід розвинутих промислових країн свідчить, що за жорсткої конкуренції на ринку, планування фінансово-господарської діяльності є необхідною запорукою економічного зростання, процвітання і навіть самого існування підприємств.

     Визначення потреб в оборотних активах є одним з обєктів фінансового планування і відображення в обліку та звітності .Планування оборотних активів здійснюється відповіднодо кошторисів витрат на виробничі і не виробничі потреби та бізнес-плану, який охоплює й пов’язує виробничі і фінансові показники ,створюючи цим умови для успішної комерційной діяльності підприємства. Визначення потреб в оборотних активах здійснюється через їх нормування.Нормування оборотних коштів передбачає врахування багатьох факторів, які впливають на господарську діяльність підприємств.На підприємствах виробничої сфери належать:

     ● умови посстачання підприємств товарно-матеріальними цінностями:кількість постачальників, строки поставки, розмір транзитних партій, кількість найменувань матеріальних цінностей, форми розрахунків за матеріальні цінності.

     ● організація процесу виробництва: тривалість виробничого циклу, характер розподілу витрат протягом виробничого циклу, номенклатура випущеної продукції;

     ● умови реалізації продукції: кількість споживачів готової продукції, їх місце знаходження,призначення продукції, умови її транспортування, форми розрахунків за відвантажену продукцію.

     Надлишок оборотних коштів призводить до накопичування надмірних запасів сировини, матеріалів; послаблення режиму економії; створення умов для використання оборотних коштів не за призначенням.

     Значення нормування оборотних коштів полягає в такому.

     По-перше, правильне визначення нормативу оборотних коштів забезпечує безперервність і безперебійність процесу виробництва.

     По-друге, нормування оборотних коштів дає змогу ефективно використовувати оборотні кошти на кожному підприємстві.

     По-третє, від правильно встановленого нормативу оборотних коштів залежить виконання плану виробництва, реалізації продукції, прибутку та рівня рентабельності.

     По-четверте, обґрунтовані нормативи оборотних коштів сприяють зміцненню режиму економії, мінімізації ризику підприємницької діяльності.

     Визначення планової потреби в оборотних коштах передбачає розробку норм відносно тривалої дії і нормативів на конкретний період — рік (як правило), півріччя, квартал. Це досягається проведенням таких робіт:

     1. Визначення норм запасів за статтями нормованих оборотних коштів. Норма оборотних коштів — це відносний показник, який обчислюється у днях, відсотках чи гривнях. Норми у днях щодо виробничих запасів розраховуються за окремими видами матеріальних цінностей. У разі великої номенклатури таких цінностей розрахунок здійснюється в тій частині, яка становить (вартісно) не менше 70—80% загальних витрат за статтею в цілому.

     2. Норма одноденного витрачання коштів визначається із кошторису витрат на виробництво. Одноденне витрачання на підприємствах несезонних галузей промисловості рекомендується розраховувати на підставі даних четвертого кварталу планового року, що, як правило, має найбільший обсяг виробництва.

     Анліз складу, структури та динаміки оборотного активу.

Завданням аналізу оборотного активу є вивчення змін, які відбулися в:

● складі, структурі та динаміці оборотного активу;

● співвідношення темпів зростання оборотного активу та темпів зростання реалізації;

● якості оборотного активу та ефективності його використанн.

     На зарубіжних фірмах, зокрема у США, у центрі уваги фінансового аналізу та менеджменту постійно перебувають питання забезпечення фірм товарно-матеріальними цінностями в обсягах, що дозволяють забезпечувати виконання замовлень клієнтів та функціонувати з мінімальними витратами.

     Першочергове завдання аналізу в цій сфері - визначити та звести до мінімуму всі види витрат, що виникають у зв'язку із закупівлею товарно-матеріальних запасів і підтриманням їх оптимальних обсягів. Це завдання на багатьох фірмах вирішується завдяки впровадженню моделі иайскономнішого обсягу замовлень (НОЗ).

     Найекономнішиії обсяг замовлень - це така кількість товарно-матеріальних цінностей, яка за регулярного замовлення забезпечує мінімальні витрати на організацію замовлення і на зберігання запасів.

     Витрати на замовлення включають заробітну плату службовців відділу постачання, витрати на комп'ютерне опрацювання інформації тощо. Що частіше роблять замовлення, то більші витрати на підготовку та виконання замовлень. Витрати на організацію замовлень будуть мінімальні, якщо всі необхідні товарно-матеріальні цінності замовляються за один раз на початку року.

     Витрати на зберігання запасів включають різні витрати, пов'язані з роботою складів і складуванням запасів. Коли зростає кількість одиниць у кожному замовленні, зростають і складські витрати. Отже, витрати на складування та зберігання запасів максимальні тоді, коли річні потреби задовольняються одразу за одне замовлення. А якщо сировину, матеріали замовляють меншими партіями, то витрати на зберігання зменшуються.

     Завданням аналізу та менеджменту запасів є також розробка та застосування систем управління запасами підприємства (фірми).

     Залежно від розмірів фірми та природи її товарно-матеріальних запасів такі системи можуть бути і дуже простими, і надзвичайно складними. Прикладами простого способу управління є метод «червоної лінії» та метод «двох контейнерів».

     У великих компаніях звичайно застосовують комп'ютеризовані системи управління запасами.

     Порівняно новий підхід до управління товарно-матеріальними запасами розроблений японськими фірмами. Цей метод, що отримав назву системи «саме вчасно», або JIT,є дедалі популярнішим у світі.

     У новій концепції управління (розробленій японцями) запаси не допускаються, вважаються безкорисними й одночасно небезпечними.

     Перехід до умов виробництва «саме вчасно» виправдовується необхідністю пристосування до попиту споживачів, перетворює виробництво в потік і робить непотрібними запаси.

     Використання системи значною мірою знижує поточні витрати компаній, фірм на зберігання товарно-матеріальних запасів, а й сприяє прискоренню їх оборотності, оскільки за такої системи виробник координує виробничий процес з постачальниками таким чином, аби сировина і матеріали прибули саме тоді, коли вони необхідні для виробництва.

      У США, наприклад, застосування системи JIT фірмою “Ford” можливість збілшьшити оборотність товарних запасів з двацяти разів на рік до 30 – 40.

     Система поставки «саме вчасно» може бути ефективною при умові, якщо:

• є хороша система інформаційного забезпечення;

• постачальники мають хороші системи контролю за якістю та поставками;

• підприємство має добре налагоджену систему управління запасами.

     Слід зазначити, що запровадження такої системи на вітчизняних підприємствах є досить проблематичним, оскільки ми маємо недостатньо розвинутий ринок постачання, збуту, надання транспортних послуг.

     Оскільки фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від стану та структури поточних активів, у ході аналізу необхідно дати оцінку стану виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів, дебіторської заборгованості.

     Аналіз стану виробничих запасів розпочинають з перевірки відповідності фактичних залишків їх плановій потребі.

     Для цього фактичні залишки за окремими видами матеріальних запасів порівнюють з плановими нормами, перерахованими на фактичний випуск.

     Таблиця 1.1 Аналіз відповідності фактичних запасів плановій потребі (тис. грн.)

     У нашому випадку виробничі запаси порівняно з плановими нормами збільшилися в 1,4 раза (9335 : 6860), або на 2475 тис. грн. На кінець року наднормативні залишки виробничих запасів становлять 2475 тис. грн.

     Доцільно зіставити темп зростання виробничих запасів з темпами зростання реалізації продукції.

     Позитивної оцінки заслуговує випередження темпів зростання реалізації над темпами зростання виробничих запасів.

     У нашому прикладі оборот з реалізації збільшився в 1,1 раза, а виробничі запаси - у 1,4 раза, тобто зростання виробничих запасів не зовсім виправдане.

     Вартість виробничих запасів може змінюватися як за рахунок збільшення їх кількості, так і за рахунок підвищення вартості, викликаної зростанням інфляції.

     Обчислений за цією формулою фактичний середній запас у днях основних видів матеріалів порівнюється з плановим, встановлюється відхилення, вивчаються причини відхилень.

     Причинами створення наднормативних залишків виробничих запасів можуть бути:

• наявність неходових, залежаних матеріальних цінностей;

• необґрунтованість нормативів;

• свідоме нагромадження запасів у зв'язку з перебоями в постачанні та інфляційними процесами;

• відхилення фактичних витрат матеріалів на виробництво продукції від планових.

     Залежно від причин розробляють заходи щодо зменшення наднормативних залишків виробничих запасів. Важливими умовами досягнення оптимальних виробничих запасів є обфунтовані розрахунки їх потреби, встановлення постійних договірних відносин з постачальниками і виконання ними своїх зобов'язань, налагодження ритмічності випуску продукції, усунення недоліків у плануванні й обліку.

     Наднормативні залишки готової продукції можуть бути викликані:

• втратою ринків збуту;

• недостатньою конкурентоспроможністю продукції;

• низькою купівельною спроможністю покупців;

• неритмічністіо випуску та відвантаження продукції;

• несвоєчацністю укладення договорів на поставку готової продукції; ,

• незадовільною роботою служби маркетингу.

Розділ II

2.1 Характеристика ТОВ “ПриватАгро”

     Товариство з обмеженою відповідальністю „ПриватАгро-Черкаси" є юридичною особою приватного права з моменту його державної реєстрації у виконкомі Черкаської міської ради і діє відповідно до Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України „Про господарські товариства", цього Статуту та інших чинних нормативних актів. Товариство є самостійним суб'єктом господарювання - корпоративним підприємством приватної спільної часткової форми власності. Товариство є підприємницьким господарським товариством. Організаційно-правова форма Товариства - товариство з обмеженою відповідальністю.